Рішення № 58374121, 28.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3607/16 Справа № 202/20979/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Волошин Є. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 3

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченко Е.І.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року по справі за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права державної власності на витребування майна із чужого володіння,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року у задоволені позовних вимог Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права державної власності на витребування майна із чужого володіння відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Прокуратура Дніпропетровської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалите нове, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2013 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області до відповідачів - ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», ОСОБА_4, треті особи ТОВ «Хімекс», ОСОБА_5 про визнання права державної власності та витребування майна із чужого володіння, яке вибуло із власності держави поза волею власника через порушення процедури корпоратизації та в подальшому до добросовісного набувача.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2015 року провадження в частині позовних вимог до ВАТ будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд» закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 206 ЦПК України. Цією ж ухвалою виключено із числа третіх осіб - ТОВ «Хімекс».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року, в порядку процесуального правонаступництва, здійснено заміну прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська на Дніпропетровську місцеву прокуратуру №1.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2012 року право власності на нежитлові приміщення поз. 11-18, 40 загальною площею 98,3 кв.м. в приміщені НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, ганок літ.а4; у загальному користуванні ганки літ.а2, а3, а1 на 1 поверсі поз.І, ІІ, ІV,V, V1, V11, 1.2.23. 25.26.30 зареєстроване з 11 серпня 2006 року за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 04 липня 2006 року (серія ВЕА № 319904 реєстр № 1434), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А., відповідно до якого ТОВ «Хімекс» продало, а ОСОБА_4 купив вище зазначені нежилі приміщення.

Передумовою укладення цього договору стала низка правочинів.

Так, 04 грудня 2003 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В., зареєстрованому в реєстрі за № 3960, ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» продала, а ОСОБА_5 купила спірну частину гуртожитку АДРЕСА_1. За заявою власника, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується від 14 листопада 2003 року за №1993128, реєстраційний номер 3071822, відчужується літ.А-5 і на поверсі приміщення 102 поз.1-42, ІІІ загальною площею 6211,4 кв.м., а1, а4, а14, а12, а10; в загальному користуванні: а2 ,а3 ганки; на І поверсі І тамбур, ІІ сходи, ІV тамбур, V сходи. Будівля гуртожитку № 4 належить ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» на підставі Наказу №12/62- від 01 січня 1998 року Регіонального відділення фонду Держмайна України по Дніпропетровській області та Наказу Дніпропетровської обласної державної адміністрації Управління майном області від 10 вересня 1999 року за № 2-В та зареєстровано в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації та видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2003 року за №1749286, реєстраційний номер 3071722.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 285 ОСОБА_5 продала, а ТОВ «Хімекс» купило спірну частину будівлі гуртожитку АДРЕСА_1. Відчужується в будинку літ.А-5 на першому поверсі приміщення 102 поз.1-42, ІІІ загальною площею 6211,4 кв.м.; ганки а1, а4, а10, а12, а14 ; в загальному користуванні: ганки а2, а3; на І-ому поверсі - тамбур І, сходи ІІ, тамбур ІV сходи V. Ці нежитлові приміщення належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу частини гуртожитку № 4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В. 04 грудня 2003 року за реєстром № 39601 та зареєстрованого в КП «ДМБТІ» в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 грудня 2003 року за реєстраційним № 4170847.

Відповідно до Наказу виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 114 від 27.01.1195 року на виконання Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств» та «Положення про порядок корпоратизації підприємств», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508 на базі будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд» створено відкрите акціонерне товариство будівельно-монтажна фірма «Дніпроважбуд».

На виконання Указу Президента України від 19.02.1994 року № 56/94 «Про єдину систему органів приватизації в Україні» та Наказу Фонду Державного майна України від 23.09.1994 року за № 664, яким Регіональне відділення ФДМУ, задля забезпечення єдиного методичного підходу до процесів роздержавлення, було об'єднано з Фондом комунального майна відповідних обласних рад, Фонд Державного майна України, як правонаступник первісного засновника ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» з боку держави, відповідно до Указу Президента України від 27.01.1995 року склав акт прийому-передачі документів ВАТ «Дніпроважбуд» від імені державного органу приватизації щодо отримання повного пакету установчих документів ВАТ «Дніпроважбуд».

Відповідно до Наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/02-ПАОК від 14.06.1996 року прийнято рішення про приватизацію ВАТ «Будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд» шляхом продажу акцій.

Відповідно до Наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/62-ЗВП від 01.10.1998 року прийнято рішення про завершення приватизації ВАТ «Будівельно-монтажної фірми «Дніпроважбуд».

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна, що не оспорюється позивачем, яке не може бути в нього витребувано, оскільки вибуло із володіння РВ ФДМУ по Дніпропетровській області з волі останнього на законних підставах. Також зазначив, що приватизація ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» відбувалася виключно з волі та безпосередньої участі Фонду Державного майна України, з дотриманням всіх вимог діючого на той час законодавства посилаючись на те, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за першим набувачем - ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» на підставі Наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області за №12/62-3ВП від 01.10.1998 року та Переліку нерухомого майна, що передано у власність, підтверджено Наказом Управління майном області Дніпропетровської обласної Державної адміністрації №2-В від 10.09.1999 року.

В подальшому, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, як правонаступник засновника ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» з боку держави, склав акт прийому-передачі документів ВАТ «Дніпроважбуд» від імені державного органу приватизації, щодо отримання повного пакету установчих документів ВАТ «Дніпроважбуд».

Наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області за №12/62-3ВП від 01.10.1998 року та Перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», підтверджений Наказом Управління майном області Дніпропетровської обласної Державної адміністрації №2-В від 10.09.1999 року, на теперішній час, є чинними та в установленому законом порядку не скасовані.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України № 2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 15.02.1995, що діяла на момент приватизації спірного гуртожитку) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. При цьому, спеціальним Законом, які регулюють приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 №2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» статтею 1 якого визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Чинне, на час спірних правовідносин, законодавство не відносило гуртожитки до об'єктів державного житлового фонду, які підлягали передачі в комунальну власність відповідних рад і могли бути включені до вартості майна підприємства, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 28 лютого 2011 року по справі № 4/46-40/32, яка відповідно ст. ст. 360- 7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судових інстанцій.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок передачі у власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 6.11.1995 року №891 (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), установлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків. Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені Постановою КМ № 695 лише 26.05.2004 року.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень ст. 388 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції від 15.02.1995 року ч.5 ст. 5 передбачено, що Перелік об'єктів (груп об'єктів), які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Проте, прокурором та представником РВ ФДМУ по Дніпропетровській не представлено належних доказів того, що спірний об'єкт нерухомого майна не підлягає приватизації.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що вказаних висновків суд першої інстанції дійшов помилково з огляду на наступне.

Положення ст. 4 ЖК УРСР встановлюють, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, а жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.

Статтями 127 - 131 ЖК УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України №2163-XІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 15.02.1995, що діяла на момент приватизації спірного гуртожитку) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються із державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. При цьому, спеціальним Законом, які регулюють приватизацію державного житлового фонду є Закон України від 19.06.1992 №2482-ХП «Про приватизацію державного житлового фонду» статтею 1 якого визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

З огляду на викладене, гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягають приватизації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року №40/287, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, задоволено частково позов регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області до Дніпропетровської обласної ради, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд», треті особи - ОСОБА_8, ТОВ «Торгівельно-офісного центру «Інсток», ТОВ «Трейд технолоджи інвестмент», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, про визнання актів недійсними та визнання права власності:

визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1;

визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 №114 в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1;

визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1;

визнано право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 та 2,4,5 поверхи ,прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6;

вилучено з незаконного володіння ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 та 2,4,5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6;

припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку (додаткового) нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, затвердженого розпорядженням Облдержадміністрації від 05.08.1999 №372-р в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України;

припинено провадження у справі №40/287 в частині визнання недійсним Переліку нерухомого майна, що передано у власність приватизованому ВАТ, створеному Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (виконкомом обласної ради народних депутатів) шляхом корпоратизації, виданим ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» згідно наказу Облдержадміністрації від 10.09.1999 №2-В «Про надання переліку нерухомого майна» в частині включення в статутний фонд ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України; вирішено питання про розподіл судових витрат; в іншій частині позову відмовлено.

Колегія звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року, зокрема, встановлено, що в порушення вимог діючого законодавства, засновник ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», включивши до статутного фонду створеного в процесі корпоратизації підприємства спірні гуртожитки, не врахував положень чинного на той момент законодавства. На момент створення ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд» виконкомом Дніпропетровської обласної ради народних депутатів не дотримано вимог п.42 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717, та п.39 Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 №36 щодо зміни акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту «Дніпроважбуд», а саме: п.16 - вартість майна, яке підлягає приватизації, та п.17 - розмір статутного фонду акціонерного товариства, що призвело до безпідставного збільшення вартості статутного фонду акціонерного товариства на вартість спірних гуртожитків.

Також встановлено, що Дніпропетровською обласною державною адміністрацією вчинено дії з корпоратизації ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» без урахування спеціальних норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а відтак, такі дії є неправомірними.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що спірний гуртожиток АДРЕСА_1, увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд».

При цьому, регіональне відділення ФДМУ, яке відповідно до Закону України №2163-ХІІ від 04.03.1992 «Про приватизацію державного майна» та Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412, що здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, здійснює повноваження власника державного майна у процесі приватизації, а також захист майнових прав держави на території України та за її кордоном, відповідно, здійснювало лише продаж акцій ВАТ БМФ «Дніпроважбуд», створеного в процесі корпоратизації Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, що вбачається з наказу регіонального відділення ФДМУ від 01 жовтня 12/62 «Про завершення приватизації ВАТ БМФ «Дніпроважбуд»» доручено ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» здійснити видачу акцій (сертифікатів) покупцям.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 року встановлено, що матеріали господарської справи не містять доказів того, що позивач (регіональне відділення ФДМУ) брав участь у створенні статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд» та затверджував Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства та доказів, що засновником було надано позивачеві (регіональному відділенню ФДМУ) інвентаризаційні описи, що підтверджують включення відповідних об'єктів до статутного фонду ВАТ БМФ «Дніпроважбуд». Отже, дані обставини у своїй сукупності свідчать про необізнаність позивача щодо включення до статутного фонду вказаного підприємства спірних гуртожитків.

Крім того, таких доказів не встановлено і при розгляді даної справи, а відповідачем дані обставини не спростовані з наданням, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України належних, допустимих та достатніх доказів за правилами ст. 57 - 61, 64 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Пунктом 3 ч. 1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно ст.. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За встановлених обставин підстава, за якої ВАТ «БМФ «Дніпроважбуд» набуло право власності на приміщення гуртожитків, в тому числі і на спірні приміщення у будівлі гуртожитку АДРЕСА_1, визнана недійсною, а вибуття спірного майна із володіння власника - держави в особі регіонального ФДМУ, відбулося поза волею власника.

Разом з тим, оцінюючи наявні у справі докази на предмет встановлення обставин щодо добросовісності набувача, суд приходить до висновку, що з огляду на укладені угоди, які були нотаріально посвідчені та зареєстровані у належних органах реєстрації речових прав на майно, з укладенням яких було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на спірну нерухомість, на те, що ці угоди ніким не оспорювались та недійсними визнані не були, - колегія дійшла висновку, що недобросовісність ОСОБА_4, як набувача спірного майна, судом не встановлена.

Відповідно до приписів ст.387 ЦК України під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого відпала; або правова підстава якого недійсна.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї норми застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п.2).

За встановлених обставин, права позивача, згідно ст. 16 ЦК України, підлягають захисту шляхом витребування із володіння ОСОБА_4 спірного нерухомого майна з визнанням права власності на нього за державою в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області.

Виходячи з видаленого, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги, пред'явлені до відповідача ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 3654 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2016 року - скасувати.

Позовні вимоги Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про визнання права державної власності на витребування майна із чужого володіння - задовольнити.

Визнати право власності за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_1, а саме: частину будівлі літ.А-5 на першому поверсі приміщення 102 поз.11-18,40, загальною площею 98,3 кв.м.; ганок літ. а4, в загальному користуванні: ганки а2, а3; а1 на І-ому поверсі поз. І, ІІ, ІV, V, V1, V11, 1, 2, 23, 25, 26, 30.

Витребувати у ОСОБА_4 на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_1, а саме: частину будівлі гуртожитку літ.А-5 на першому поверсі приміщення 102 поз.11-18,40, загальною площею 98,3 кв.м.; ганок літ. а4, в загальному користуванні: ганки а2, а3; а1 на І-ому поверсі поз. І, ІІ, ІV, V, V1, V11, 1, 2, 23, 25, 26, 30.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді