Рішення № 58356939, 05.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 310/8560/15

Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.

№ провадження 22-ц778/1604/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.,

суддів Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Путій Д.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Країна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначало, що 02.04.2013 року між ПрАТ «Страховою компанією «Країна» та ОСОБА_4 було укладено договір обовязкового страхування наземного транспорту № ас/2046645, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль Toyota Fortuner, держаний номер НОМЕР_1.

19.01.2014 року о 23-00 у м. Бердянськ на перехресті пр. Пролетарський / вул. Калініна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Fortuner, держаний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача, власник автомобіля ОСОБА_4 та автомобіля ЗАЗ Daewoo Т13110, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5В, власник автомобіля ОСОБА_6.

Згідно відомостей № 9336005 про ДТП та постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2014 року, ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Власник транспортного засобу ЗАЗ Daewoo Т13110, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 звернувся до страхової компанії «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до страхового акту від 12.02.2015 року та умов договору страхування від 02.04.2013 року розмір страхового відшкодування склав 18457 грн. 82 коп., яке було сплачено потерпілій особі.

Зазначає, що з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію. Однак з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 18457 грн. 82 коп. та судові витрати по справі.

Заочним рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «Країна» зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Справа призначалась до розгляду на 31 березня 2016 року та 05 травня 2016 року.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з'являвся.

Згідно із відповіддю сектору адресно-довідкової роботи Бердянського МВ УДМС України в Запорізькій області від 10.09.2015 року, наданої на запит суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 з 1998 року зареєстрована за адресою, зазначеною у позовній заяві АДРЕСА_1, на яку і направлялися судові повістки про виклик до апеляційного суду. (а.с. 77,83)

За змістом ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату. Аналогічний обов'язок страховика закріплений ст. 20 Закону України «Про страхування».

Страховим випадком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо відшкодування в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування суд виходив з того, що в даному спорі слід керуватися загальними положеннями про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних.

З таким висновком суду повністю погодитися не можливо.

Судом встановлено, що 19 січня 2014 року мала місце дорожньо транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3, яка керувала транспортним засобом «Toyota» держномер АЕ 3033 ВС ( власник ТЗ ОСОБА_4В.) та водія ОСОБА_7, який керував транспортним засобом «ЗАЗ Daewoo» держномер АР 0295 АМ ( власник ТЗ ОСОБА_6М.)

Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 14 березня 2014 року ОСОБА_3 визнана винною в зазначеній дорожньо транспортній пригоді та її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно полісу № АС/2046645 обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного на один рік 03 травня 2013 року до 02 травня 2014 року включно, між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_4 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну.

Згідно пп. 38.1.1. п. 38.1.ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неповідомлення страховика страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу жодним чином не впливає на обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування потерпілій особі.

Статтею 32 та статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачені випадки, коли шкода не відшкодовується та підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Серед вказаних підстав відсутня така підстава як неповідомлення водія/страхувальника забезпеченого транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обгрунтовані ст. 38 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якою передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з п. 1.7. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. '

Статтею 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Крім того, згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою KM України, від 10.10.2001року за № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі Поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, відповідач, він же водій забезпеченого транспортного засобу, він же особа, відповідальність якого застрахована перебуває у договірних відносинах зі страховиком.

При цьому, згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

З вказаного вбачається, що особливістю страхування цивільно-правової відповідальності є неможливість чіткого визначення у договорі особи, на чию користь буде здійснюватись страхове відшкодування. У цьому випадку статусу вигодонабувача набуватимуть ті особи, яким страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, завдадуть майнової шкоди.

Отже, відносини між страховиком та потерпілою особою дійсно є позадоговірними, в той час як відносини між позивачем -страховиком та страхувальником - водієм забезпеченого транспортного засобу є договірними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, оскільки такий висновок суду суперечить вимогам закону, зокрема ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою обґрунтовані позовні вимоги, і яка передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що обставини на підтвердження позову позивачем доведені. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 88 ЦПК Украъни на користь позивача підлягають стягненню з ОСОБА_3 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 511 грн. 56 коп. (243,60 грн. + 267,96 грн.).

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - задовольнити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2016 року в цій справі скасувати ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Країна» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ Страхова компанія «Країна» в порядку регресу -18457,82 гривни виплаченого страхового відшкодування, та судові витрати в загальній сумі 511,56 гривен.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Стрелець Л.Г.

Судді: Гончар М.С.

ОСОБА_2