Рішення № 58354389, 14.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/3661/14-ц Номер провадження 22-ц/775/1057/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів: Корчистої О.І., Санікової О.С.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» про розірвання кредитного договору;

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» (далі ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 18 лютого 2008 року з ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 7760041 грн. 18 коп. на строк до 18 лютого 2023 року з процентною ставкою 12,5 % річних за користування кредитом. Взяті на себе зобовязання відповідач не виконав, на вимогу про повернення грошових коштів не реагував, у звязку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 273 123 грн. 53 коп.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 273 123 грн. 53 коп.

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПУМБ» та просив суд розірвати кредитний договір від 18 лютого 2008 року у звязку з істотною зміною обставин, оскільки на даний час на території м. Донецька проводиться антитерористична операція і через це він не може виконувати умови кредитного договору.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року, позов ПАТ «ПУМБ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року в розмірі 8 273 123 грн. 53 коп. та судові витрати в розмірі 3 654 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 березня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково.

Ухвала апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасована, справу в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» про розірвання кредитного договору залишені без змін.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення. Він вважає, що рішення є незаконним і необґрунтованим. Він зазначає, що виписка з карткого рахунку № 26252975291849, яку позивач долучив до позовної заяви на підтвердження доводів про надання грошей позичальнику, не була оформлена у відповідності до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації». Вважає, що надані позивачем докази є сумнівними, а позовні вимоги недоведеними, про що ним була подана заява. Проте, це не було прийнято судом першої інстанції до уваги.

На його думку кредитний договір з позивачем був укладений на фактично одержану позичальником суму грошей, тобто на 5 042 500 грн., що підтверджується заявою на отримання готівки № 24 від 18.02.2008 року та умовами анкети-заяви на отримання споживчого кредиту від 24.01.2008 року, в якій зазначена сума ліміту кредитування кредитної лінії у розмірі 7 760 041,18 грн. Тому, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо суми заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Суд першої інстанції в своєму рішенні помилково дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію Розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р. Проте, суд не взяв до уваги Розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р (із змінами), чим порушив норми матеріального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого задоволення позовних вимог Банку про стягнення пені та штрафу.

Звертає увагу на те, що в кредитному договорі № 6059134 від 18.02.2008 року передбачено укладання тільки договору особистого страхування позичальника ОСОБА_2 Проте, кредитним договором не передбачено укладання позичальником договору страхування майна, ані договору страхування нерухомого майна, тому вважає, що він не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обовязковими для нього, тобто вимагати від нього страхувати та подовжувати договори страхування предмету іпотеки. Вважає, що суд незаконно стягнув штраф за невиконання неіснуючого зобовязання.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не були повно і всебічно зясовані обставини, на які він посилався за зустрічним позовом як на підставу своїх вимог.

Відповідач в засідання апеляційного суду не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до статті 305 ЦПК України неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розрядові справи апеляційним судом.

Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність відповідача.

Представник банку в засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині спору про стягнення заборгованості за кредитним договором скасуванню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Проте позичальник свої зобовязання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення заборгованості за цим договором, у тому числі і пені і штрафів.

Апеляційний суд вважає, що повністю погодитися з вказаними виносками суду першої інстанції не можливо.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судом першої інстанції установлено, що 18 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_1», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» (надалі ПАТ «ПУМБ»), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 7 760 041 грн.18 коп. на строк до 18 лютого 2023 року з процентною ставкою 12,5 % річних за користування кредитом (а.с. 8-10).

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачеві позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі. 18.02.2008 року на позивачем відповідачу видано кредитні кошти одноразовою сумою 7 760 041,18 грн.

З метою забезпечення зобовязань за кредитним договором 18 лютого 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6060509 від 18.02.2008 року нежитлового приміщення під магазин одягу та взуття загальною площею 204,7 кв. м. в житловому за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 125/2 (а. с. 24-26).

Взяті на себе зобовязання ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором , яку станом на 28.09.2014 р. банк визначив у 8 273 123 грн. 53 коп., і яка складається з: 6 275 297 грн. 14 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 549 137 грн. 29 коп. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 262 511 грн. 29 коп. - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором, 77 600 грн. 41 коп. - сума штрафів за порушення відповідачем обов'язків, передбачених пп. 4.3.2-4.3.6 кредитного договору, 1 108 577 грн. 40 коп. - сума штрафів за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості. (а. с. 6-7 том 1).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконує належним чином зобовязання за кредитним договором і суму боргу не повертає. Виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 275 297 грн. 14 коп. та 549 137 грн. 29 коп. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Доводи відповідача про те, що фактично він отримав від банку суму кредиту у 5 042 500 грн., а ні 7 760 041 грн.18 коп. нічим не підтверджені і спростовані доказами, що є в матеріалах справи, зокрема, кредитним договором, випискою з карткового рахунку (а.с.8-16), анкетою-заявою на отримання споживчого кредиту (а.с.17 том 1).

На підтвердження доводів про отримання відповідачем кредиту в сумі 7 760 041 грн.18 коп., представник банку в засіданні апеляційного суду надав меморіальний ордер №404675085 від 18 лютого 2008 року, оборотно-сальдові відомості за період з 18 лютого 2008 року по 31 травня 2016 року за рахунком DON 335537-22032809998728-UAH рахунок MIDAS : DON -1016-2120-1- UAH, тип рахунку довгостроковий кредит, наданий фізичній особі по споживчі цілі, оборотно-сальдову відомість за період з 18 лютого 2008 року по 28 лютого 2008 року по рахунку DON 335537-26255959894306 - UAH рахунок MIDAS : DON -1016-3072 -1- UAH тип рахунку: картковий рахунок приватного клієнта.

Апеляційний суд залучив до матеріалів справи вказані докази, визнавши причину їх неподання до суду першої інстанції, поважною. Судом встановлено, що доводи про отримання кредиту в сумі 5 042 500 грн., а ні 7 760 041 грн.18 коп., як вказував банк, відповідач стверджував в своїй апеляційній скарзі. Тому для їх підтвердження, або спростування виникла необхідність у дослідженні саме цих доказів в стадії апеляційного розгляду справи.

Вивчення меморіального ордеру №404675085 від 18 лютого 2008 року, обороно-сальдових відомостей показало, що відповідач дійсно отримав від банку кредит в сумі 7 760 041 грн.18 коп. в своїх письмових поясненнях, що на аркуші справи 219-228 том 1 ОСОБА_2 стверджував, що 5 042 500 грн. кредитних коштів були перераховані банком на його картковий рахунок №26255959894306 і зняті ним 18 лютого 2008 року, що відповідало умовам Кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.3.2 Кредитного договору № 6059134 від 18 лютого 2008 року надання кредиту відповідачу відбувається шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку № 22032809998728 в Філія ПУМБ в м. Донецьку МФО 335537, який відкривається банком для обліку сум, наданих Позичальнику в кредит за цим Договором , на картковий рахунок Позичальника № 26255959894306, відкритий у валюті кредиту в Філія ПУМБ в м. Донецьку МФО 335537, що відкривається позичальнику Банком. (а.с. 8 том 1).

З меморіального ордеру № 404675085 від 18 лютого 2008 року видно, що банк у цей день перерахував з кредитного рахунку відповідача № 22032809998728 на картковий рахунок ОСОБА_2 № 26255959894306 суму кредиту 7760041.18 грн.

З оборотно-сальдової відомості за період з 18 лютого 2008 року по 28 лютого 2008 року по рахунку DON 335537-26255959894306 - UAH рахунок MIDAS : DON -1016-3072 -1- UAH тип рахунку: картковий рахунок приватного клієнта видно, що 18 лютого 2008 року кредитні кошти за договором № 6059134 ОСОБА_2 у сумі 7760041.18 грн. з кредитного рахунку 335537-22032809998728 UAH були перераховані банком на картковий рахунок відповідача №26255959894306. Вказані дії банку відповідають умовам Кредитного договору № 6059134 від 18 лютого 2008 року.

19 лютого 2008 року відповідач з вказаного карткового рахунку зняв 5042500 грн., що підтверджується і платіжним дорученням, яке міститься на аркуші справи 148 том 1 і на яке посилається сам відповідач в апеляційній скарзі.

21 лютого 2008 року відповідач зняв з того ж карткового рахунку грошові кошти в сумі 2692541.18 грн., а залишок суми 25000 грн. за бажанням відповідача перераховані на депозитний рахунок ОСОБА_3 відповідно договору № 6165692 від 22 лютого 2008 року.

Таким чином, банк довів в суді факт отримання відповідачем у кредит грошової суми 7760041.18 грн. і останній надані банком докази не спростував.

Судом встановлено, що відповідач за період з 18 лютого 2008 року по 28 вересня 2014 року погасив тіло кредиту в сумі 1484744.04 грн. Тому залишок непогашеної суми складає:

7760041.18 грн. 1484744.04 грн. = 6275297.14 грн. Саме цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача для відшкодування несплаченої суми кредиту.

Відповідно до розрахунку банку станом на 28 вересня 2014 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 262511.29 грн. вказані розрахунки також не спростовані відповідачем. Тому до стягнення на користь банку підлягає і вказана сума боргу.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення пені і штрафів, банк посилався на те, що відповідач порушував строки виконання зобовязань за кредитним договором, порушував свої обовязки , передбачених пунктами 4.3.2 4.3.6 кредитного договору і порушував обовязки щодо поновлення дії договорів страхування. Загальна сума пені визначена банком за період з 18жовтня 2013 року по 28 вересня 2014 року в 262 511. 29 грн. Загальна сума штрафів визначена банком станом на 28 вересня 2014 року у 77 600.41 грн. і 1 108 577. 40грн.

Задовольняючи вказані позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що вони ґрунтуються на законі. Проте, такий висновок суду є неправильним.

Згідно частині 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежно виконував свої зобовязання за кредитним договором, і дана обставина не оспорюється сторонами, а тому він повинен нести відповідальність до умов договору, як в частинні повернення кредиту з процентами, так і в частині сплати пені.

Але при цьому слід враховувати, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно зі ст. ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання ч. 6 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 5 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив всі банки про необхідність неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ч. 5 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де у підп. 1 п. 1 зазначено м. Донецьк.

Як видно з рішення суду суд першої інстанції стягнув з позичальника пеню та штраф за порушення основного зобовязання за кредитним договором за період з 18 жовтня 2013 року до 28 вересня 2014 року, який включає період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14 квітня 2014 року до 28 вересня 2014 року.

Тому нарахування позичальнику всіх видів штрафу і пені на період дії цього Закону є безпідставним і суперечить нормам Закону. У звязку з чим апеляційний суд скасовує рішення суду в наведеній частині і до стягнення визначає пеню за період до 14 квітня 2014 року в сумі 8361. 60 грн., що відповідає розрахунку банку, наданому в засіданні апеляційного суду його представником.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме п. 5.2. передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобовязань за кожен день прострочення.

У той самий час, згідно з п. 5.5. кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафу в розмірі 1 % від суми одержаного кредиту як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Крім того, у п. 5.4. кредитного договору визначено, що за кожний випадок порушення позичальником обовязків щодо поновлення дії договорів страхування, передбачених п. 4.3.1. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10 % від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.

Таким чином, вимоги банку про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання основного зобовязання за кредитним договором та стягнення штрафу за невиконання умов страхування предмету іпотеки в розмірі 10 % від оціночної вартості нерухомого майна, що склало 1 108 577 грн.40 коп. є застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення . Тому у задоволені вказаної частини позовних вимог необхідно було відмовити.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не застосував приведені норми матеріального права, що мали бути застосовані і в частині спору про стягнення пені і штрафу ухвалив незаконне рішення, яке відповідно до статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На користь банку апеляційний суд стягує з відповідача: суму боргу за тілом кредиту 6 275 297.14 грн., заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 549 137.29 грн., пеню 8361. 60 грн., а всього 6 832 796.03 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовляє.

Керуючись ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2015 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати. Ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором № 6059134 від 18 лютого 2008 року 6 832 796.03 грн. (шість мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі сімсот девяносто шість грн. 03 коп.).

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішення набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: