Рішення № 58351551, 13.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1055/16-ц Провадження № 22-ц/772/1862/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

з участю секретаря Агеєвої Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 січня 2008 року між акціонерним комерційним іноваційним банком «УкрсибБанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») (з 21 грудня 2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту за № 11282762000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 46 000 швейцарських франків, а позичальник зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 09 січня 2029 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 09,99 % річних.

Для забезпечення виконання зобовязань за даним договором про надання споживчого кредиту від 10 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 172200 від 10 січня 2008 року.

12 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11282484000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 12 000 швейцарських франків, а позичальник зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 13 червня 2022 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 10,49 % річних.

Для забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту від 12 січня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 172520 від 12 січня 2008 року .

Відповідно до умов зазначених договорів поруки ОСОБА_3 зобовязалася перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з відповідних кредитних договорів, у повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, включаючи повернення основного боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарною.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та відповідно до п. 1.5 кредитних договорів надав позичальнику кредити шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 26202076890900.

Проте, всупереч умовам укладених договорів, ОСОБА_2 не здійснює платежів для погашення кредиту з 2014 року, чим порушує взяті на себе договірні зобовязання.

13 жовтня 2015 року позивачем було направлено відповідачам вимоги про погашення простроченої заборгованості, однак, зазначені вимоги банку відповідачами не виконано, прострочену заборгованість не погашено.

У звязку з цим, позивач ПАТ «УкрСиббанк» змушений був звернутися до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь в солідарному порядку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11282762000 від 10 січня 2008 року - в розмірі 36355,14 швейцарських франків, пеню - в розмірі 37141,59 грн., а також заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) № 11282484000 від 12 січня 2008 року - в розмірі 8486,33 швейцарських франків, пеню - в розмірі 2646,75 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 суму боргу з повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11282762000 від 10 січня 2008 року в розмірі 36 355,14 швейцарських франків.

Стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк з ОСОБА_2 суму боргу по сплаті пені за договором про надання споживчого кредиту №11282762000 від 10 січня 2008 року в розмірі 37 141,59 гривня.

Стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк" з ОСОБА_2 суму боргу з повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11282484000 від 12 січня 2008 року в розмірі 8 486,33 швейцарських франків.

Стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк" з ОСОБА_2 суму боргу по сплаті пені за договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11282484000 від 12 січня 2008 року в розмірі 2 646,75 гривень.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 а користь ПАТ «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 16338,83 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника позивача у справі ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_4 апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобовязаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобовязана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За змістом п. 1 - 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 10 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту за №11282762000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 46 000 швейцарських франків, а позичальник зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 09 січня 2029 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 09,99 % річних.

Додатковою угодою №2 від 17 червня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11282762000 від 10 січня 2008 року сторони домовились перенести щомісячний строк сплати процентів, так погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 25 числа кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

12 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11282484000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 12 000 швейцарських франків, а позичальник зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 13 червня 2022 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 10,49 % річних.

Відповідно до умов даного договору погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, погашення суми кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 135 швейцарських сантимів в день сплати ануїтетних платежів. Днем сплати ануїтетних платежів є 12 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

Додатковою угодою №1 від 09 січня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту №11282484000 від 12 січня 2008 року сторони домовились змінити розмір ануїтетного платежу: - у період з 12 лютого 2009 року по 12 липня 2009 року розмір ануїтетного платежу становить 100,19 швейцарських франків;

- у період з 12 серпня 2009 року до кінця терміну дії кредитного договору розмір ануїтетного платежу становить 136 швейцарських франків.

Однак, відповідач ОСОБА_2 порушив свої зобовязання, так як заборгованість за кредитом та відсотками не сплачував.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити нараховані відсотки, а також сплатити пеню, яка передбачена кредитним договором.

Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку , що встановлені договором ( ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 12 постанови від 30 березня 2012 рову № 5 пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК згідно якої використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаєшся у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року за №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» у разі укладення кредитного договору з іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному виражені гривні до долара США на час вирішення спору.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що банк правомірно надав кредит в іноземній валюті, тому заборгованість за такими зобов'язаннями підлягає стягненню саме у валюті кредиту.

Станом на 14 січня 2016 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором № 11282762000 від 10 січня 2008 року та кредитним договором № 11282484000 від 12 січня 2008 року становить 44841,47 швейцарських франків та пеня у розмірі 39788,34 грн., з яких:

заборгованість за кредитним договором № 11282762000 від 10 січня 2008 року:

32308,85 швейцарських франків - заборгованість за простроченим кредитом;

4046,29 швейцарських франків заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом;

15669,65 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

21471,94 гривень пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

заборгованість за кредитним договором № 11282484000 від 12 січня 2008 року:

7916,40 швейцарських франків заборгованість за простроченим кредитом;

569,93 швейцарських франків заборгованість за простроченим відсотками за користування кредитом;

1300,32 гривень пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

1346,43 гривень пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

В цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції також встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту від 10 січня 2008 року та від 12 січня 2008 року було укладено договори поруки № 172200 від 10 січня 2008 року та № 172520 від 12 січня за якими ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2

Позивач просив суму боргу стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Як розяснюється у пункті 24 постанови від 30 березня 2012 року N 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих не себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначаться календарною датою або вказівкою, яка має неминуче настати.

Оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту і процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 як поручителя за договорами про надання споживчого кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що з довідок-розрахунків заборгованості за кредитами вбачається, що позичальник ОСОБА_2 здійснив останні платежі з погашення кредиту 28 жовтня 2014 року, з погашення процентів 25 січня 2015 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 21 січня 2016 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитними договорами з поручителя ОСОБА_3

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції щодо відмови в солідарному стягненні заборгованості за кредитними договорами з поручителя ОСОБА_3, оскільки суд першої інстанції вважає, що згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України ПАТ «УкрСиббанк» пропустив шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобовязання щодо предявлення вимоги до поручителів. При цьому судом було встановлено, що шестимісячний строк від дня настання строку виконання зобовязання розпочався з моменту не сплати чергового платежу згідно кредитного договору.

Колегія суддів вважає, що в цій частині судом першої інстанції неповно зясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що, в свою чергу, призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 543 ЦК України, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Несплата чергового платежу, на умовах Договору про надання споживчого кредиту, положень ст. 1050 ЦК України надає кредитору право на предявлення вимог щодо повного погашення заборгованості.

Крім цього, прострочення виконання зобовязань за змістом ст. ст. 533, 534 ЦК України, та положень п. 2.2. Договорів поруки, кредитор має право предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Відповідно до положень ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при укладенні договорів поруки сторони не укладали будь-який графік платежів, натомість пунктами 1.1., 1.2. Договорів поруки сторонами підтверджено, що поручитель відповідає за повернення всієї суми кредиту, термін повернення якого становить 09 січня 2029 року (за кредитним договором № 11282762000 від 10 січня 2008 року) та 13 червня 2022 року (за кредитним договором № 11282484000 від 12 січня 2008 року), якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання таких зобовязань.

Тобто, поручитель ОСОБА_3 відповідає за всю суму кредиту, а не його частину чи виконання частинами, відтак припинення поруки в частині зобовязань суперечить як суті поруки як способу забезпечення зобовязань, так і умовам договору поруки.

За зазначеними кредитними договорами ОСОБА_2 надано кредити у розмірі 46000 швейцарських франків та 12 000 швейцарських франків, встановлено зобовязання по поверненню кредитних коштів, відсотків та інших платежів, визначених умовами відповідних Кредитних договорів та встановлено порядок виконання зобовязання частинами (щомісячно).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на це, спірні відносини передбачають солідарний обовязок ОСОБА_3 за виконання зобовязань ОСОБА_2 в повному обсязі, враховуючи строк зобовязання, та передбачають можливість виконання цього зобовязання частинами.

Відповідно до положень ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обовязку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Часткове погашення зобовязання, визначене умовами Кредитних договорів шляхом щомісячного погашення не є встановленням окремих зобовязань, а є визначенням порядку виконання зобовязання частинами, що повністю відповідає вимогам ст. ст. 529, 1050 ЦК України.

Крім цього, положення ст. 559 ІІК України не передбачають можливості часткового припинення поруки. Припинення поруки повязується з настанням строку виконання основного зобовязання, а не після настання строку виконання частинами.

Невиконання свого обовязку щодо виконання зобовязання частинами не змінює строк основного зобовязання, а свідчить про порушення порядку часткового виконання зобовязань, визначеного умовами Кредитного договору, враховуючи приписи ст. 529 ЦК України, та тягне за собою наслідки, визначені ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Строки виконання основного зобовязанням визначені умовами кредитних договорів:

за кредитним договором № 11282484000 - не пізніше 13 червня 2022 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору, що підтверджується положеннями п. 1.2.2 Кредитного договору;

за кредитним договором № 11282762000 - не пізніше 09 січня 2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору, що підтверджується положеннями п. 1.2.2 Кредитного договору.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку для припинення поруки розпочинається з настанням строку виконання основного зобовязання у повному обсязі, а саме 13 червня 2022 року та 09 січня 2019 року відповідно, або у разі застосування кредитором права на дострокове повернення кредитних коштів згідно розділу 6 кредитного договору № 11282762000 та розділу 12 кредитного договору № 11282484000.

Як на підставу своїх вимог, позивач посилався на такі докази.

Згідно з розділом 12 кредитного договору № 11282484000 банк направив вимогу як боржнику за № 30-11/29675 від 13 жовтня 2015 року, так і поручителю за № 30-11/29676 від 13 жовтня 2015 року, в яких зокрема було зазначено, що при невиконані цих вимог, а саме погашення простроченого зобовязання у розмірі 270,71 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом та у розмірі 280,25 швейцарських франків - прострочена заборгованість по процентам, та не усунення зазначеного порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, Банк вимагатиме дострокове виконання зобовязання щодо повернення всієї заборгованості у розмірі 8196,65 швейцарських франків.

Згідно з розділом 6 кредитного договору № 11282762000 банк, направив вимогу як боржнику за №30-11/29673 від 1 жовтня 2015 року так і поручителю за №30-11/29674 від 13 жовтня 2015 року, в яких зокрема було зазначено, що при невиконані цих вимог, а саме погашення простроченого зобовязання у розмірі 2007,29 швейцарських франків - прострочена заборгованість за кредитом та у розмірі 2880,31 швейцарських франків - прострочена заборгованість по процентам, та не усунення зазначеного порушення на 32 день з дня отримання цієї вимоги, Банк вимагатиме дострокове виконання зобовязання щодо повернення всієї заборгованості у розмірі 35189,16 швейцарських франків.

Дані вимоги банку боржники отримали 21 жовтня 2015 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 59, 60).

Оскільки дані вимоги залишились без відповідного реагування боржниками, банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за невиконання умов договору та 16 січня 2016 року предявив позов до зазначених боржників - відповідачів у справи.

Таким чином, строк передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України розпочався з моменту спливу 32 календарного дня з дати отримання даної вимоги боржниками, а саме з 22 листопада 2015 року.

Враховуючи той факт, що позивач ПАТ «УкрСиббанк» предявив позов щодо солідарного стягнення з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 січня 2015 року майже в двохмісячний строк після визначення строку повернення кредитів в повному обємі достроково, тому останнім строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України пропущено не було.

Зазначена позиція підтверджується постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин», згідно п. 24 якої розяснено що, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харьків, просп. Московський, буд. 60, рахунок №2909000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) солідарно з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суму боргу з повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11282762000 від 10 січня 2008 року в розмірі 36 355,14 (тридцять шість тисяч триста пятдесят пять) швейцарських франків 14 сантимів.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок №29090000000113 в AT "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750) солідарно з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суму боргу по сплаті пені за договором про надання споживчого кредиту №11282762000 від 10 січня 2008 року в розмірі 37141,59 (тридцять сім тисяч сто сорок одна) гривня 59 копійок.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок №2909000000113 в AT "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750) солідарно з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суму боргу з повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11282484000 від 12 січня 2008 року в розмірі 8 486,33 (вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) швейцарських франків 33 сантими.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, буд.60, рахунок №29090000000113 в AT "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код 09807750) солідарно з ОСОБА_5 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суму боргу по сплаті пені за договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11282484000 від 12 січня 2008 року в розмірі 2 646,75 (дві тисячі шістсот сорок шість) гривень 75 копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь AT "УкрСиббанк" суму сплаченого судового збору в розмірі 16338, 83 (шістнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 83 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_6

Судді : /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: