Ухвала суду № 58322041, 15.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3760/15-к 15.06.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Значок І.С., Войтовського С.А.

за участю секретаряТимошенка А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2016 року, якою в задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12015150030000631 від 10.05.2016р. відмовлено.

Учасники судового провадження:

прокурорБілоцька І.В.

заявниця ОСОБА_1

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 просить ухвалу слідчогосудді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.06.2016 року та постанову слідчого відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12015150030000631 від 10.05.2016р. - скасувати.

Короткий зміст ухвали слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2016 року відмовлено в задоволенні скарги заявниці ОСОБА_1 на постанову слідчого Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12015150030000631 від 10.05.2016р.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги заявниця ОСОБА_1 зазначає, що державні виконавці Биков І.С., Запольський В.М. та начальник Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3 не належно виконують свої службові обовязки, що проявляється у невиконанні рішення апеляційного суду Миколаївської області від 04.04.2014 року, яким вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 80000грн та 1500грн витрат повязаних з проведенням експертизи.

Вказує, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_5 надавав подання до Заводського районного суду м. Миколаєва, але йому було відмовлено в задоволенні подання про примусовий вхід до помешкання ОСОБА_6. Проте ОСОБА_5 не оскаржив дану ухвалу в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 цього, звертає увагу, що ухвалою Заводського районного суду від 10.09.2015року та ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28.10.2015 року зобовязано державного виконавця Запольського виконати рішення суду відповідно до чинного законодавства, але до цього часу він не виконав рішення суду, а виконавчі провадження не виконані і не закриті.

Про невиконання державним виконавцем своїх службових обовязків вказує і той факт що він наклав арешт на майно боржниці ОСОБА_6 лише при відкритті виконавчого провадження №248143993 в липні 2015року до розгляду та постанови ухвали від 10.09.2015року, якими було зобовязано ОСОБА_7 виконати дії з виконання виконавчого провадженя №43139132

На думку апелянта, бездіяльність державних виконавців Бикова І.С., ЗапольськогоВ.М. та начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3 призвели до істотної шкоди, а саме втрати коштів від знецінення їх від інфляції.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

10.05.2016 року постановою слідчого Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 кримінальне провадження №12015150030000631 від 10.05.2016р за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 367 КК України, було закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою скаржниця звернулася до суду зі скаргою в якій просила скасувати постанову слідчого Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12015150030000631 від 10.05.2016р.

Залишаючи скаргу без задоволення, слідчий суддя послався на те, що виконавцем, у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження, продовжують вчинятися виконавчі дії, направлені на повне виконання рішень суду па користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 того, суддя зазначив, що внаслідок дій начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_3, державних виконавців Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5 та ОСОБА_7М не відбулося погіршення стану стягувача, відновити яке було б неможливо або вкрай ускладнено, тому прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 367 КК України.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи заявниці на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши надані матеріали судового та кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження можливе, зокрема при встановлені відсутності складу кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, 30.04.2014 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа по справі №2/412/570/12 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 81500 гри. відкрито виконавче провадження № 43139132.

Боржнику ОСОБА_6 було надано строк для добровільного виконання рішення суду до 07.05.2014 року включно.

ОСОБА_1 того, у Заводському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перебувало ще декілька виконавчих проваджень щодо ОСОБА_6, а саме: виконавче провадження № 48143993 на суму 27442,87 грн: виконавче провадження №48773360; виконавче провадження № 48461339 на суму 31967 грн.

У зв'язку з ненаданням боржником документального підтвердження виконання рішення суду до 07.05.2014 року, 08.05.2014 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_5 розпочато примусове виконання підчас якого неодноразово вчинялись необхідні дії щодо перевірки майнового стану боржника. Проте доступ до квартири в якій проживає ОСОБА_6, останньому не надано. Після чого, до Заводського районного суду м. Миколаєва направлено подання про примусовий вхід до житла боржниці.

ОСОБА_1 того, під час виконавчого провадження старшим державним виконавцем Биковим І.С., а після його звільнення державними виконавцями Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_7, ОСОБА_8О, та ОСОБА_9 вчинялись інші дії необхідні для повного виконання рішення суду.

Державними виконавцями встановлено, що у вказаній квартирі зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_6 та двоє її малолітніх дітей 2007 та 2014 років народження.

Згідно з приписами ч.4 ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», для укладення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібен попередній дозвіл органів опіки та піклування.

Таким чином, законодавець встановив необхідність отримання попередньої згоди органів опіки, та піклування не тільки щодо нерухомого майна, власником якого є дитина, але нерухомого майна, яким дитина має право лише, користуватися.

Згідно наявної у державних виконавців інформації, у малолітніх дітей ОСОБА_6., які проживали разом із останньою не було іншого житла де вони могли б мешкати у разі звернення стягнення на вказану квартиру, у зв'язку з чим у органів опіки та піклування відсутні підстави надати відповідний дозвіл на реалізацію даного нерухомого майна.

Таким чином, у зв'язку з тим, що у державних виконавців не було можливості встановити наявність чи відсутність у ОСОБА_6 коштів, рухомого майна та інших цінностей, достатніх для задоволення - вимог стягувача, оскільки ними не отримано доступ до житла боржника, а також у зв'язку з неприпустимістю зменшення або обмеження прав та інтересів дітей ОСОБА_6 під час вчинення будь-яких правочинів щодо приміщення, в якому вони проживали, на час здійснення даного виконавчого проводження державні виконавці не мали законних підстав для звернення стягнення на належне ОСОБА_6 нерухоме майно, а саме частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

03.07.2015 року у зв'язку з тим, що боржник рішення суду у строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання, не виконав, державним виконавцем Запольським В.М. винесено постанову про арешт всього майна боржника ОСОБА_6 та оголошено заборону на його відчуження. На даний час зазначена постанова не скасована та арешт, накладений на майно ОСОБА_6 не знято.

24.07.2015 року ОСОБА_6 частково сплатила борг за рішенням суду на користь ОСОБА_1 на суму 27442 грн 87 копійок. Відповідну квитанцію було долучено до матеріалів виконавчого провадження №48143993.

28.08.2015 року ОСОБА_1 прийшла на прийом до державного виконавця, під час чого їй запропоновано отримати запит щодо надання реквізитів для перерахування коштів. Від отримання запиту та надання відповідних реквізитів стягувач в категоричній формі відмовилась, про що складено відповідний акт.

На даний час виконавчі провадження №43139132 та №48773360 об'єднано у зведене виконавче провадження №48567747, строк здійснення якого з врахуванням вимог ч.2 ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження» не закінчився і по ньому продовжують вчинятись необхідні дії для повного виконання рішень суду.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.09.2015 року за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Бикова І.Є., яка полягала у не накладенні арешту на майно боржника, а саме на ? частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. та, не вирішенні питання про його примусову реалізацію, визнано неправомірною.

В той же час, встановлено, що на даний час на майно ОСОБА_6. в тому числі на зазначену частку квартири, державними виконавцями накладено арешт.

Таким, чином відсутні підстави вважати, що діями державних виконавців Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції заявниці завдана шкода у виді матеріальних збитків, а тому відсутній склад злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 367 КК України.

Слідчим були здійсненні всі необхідні слідчі дії та зібрані відомості, які в своїй сукупності узгоджуються між собою, та вказують на те, що в діях ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 367 КК України. Тому слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді

про відмову у задоволенні скарги заявниці ОСОБА_1 на постанову слідчого Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області про закриття кримінального провадження є вмотивованим та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіЗаводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2016 року, якою у задоволенні скарги заявниці ОСОБА_1 на постанову слідчого Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження №12015150030000631 від 10.05.2016р залишити без зміни,

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді