Ухвала суду № 58322043, 13.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/3240/15-ц 13.06.2016 13062016 13.06.2016

Провадження №22-ц/784/1428/16

Справа номер 488/3240/15-ц

Провадження номер 22-ц/784/1428/16 Головуючий суду 1-й інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва

від 02 лютого 2016 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк або ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Банк пред'явив до суду зазначений позов, який обґрунтував наступним.

09 жовтня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір банківських послуг, який складався з заяви, Памятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку.

Відповідно до даного договору відповідач отримав кредитну картку та мав право в межах розрахованого Банком ліміту скористатися сервісом «Оплата частинами» в торгівельно-сервісних підприємствах, з якими Банк уклав договір еквайрінгу. Підписання чека, роздрукованого в РОS-терміналі на підключення до сервісу «Оплата частинами» було акцептом умов використання вказаного сервісу.

10 грудня 2013 року відповідач скористався сервісом «Оплата частинами» у торгівельно-сервісному підприємстві ТОВ «Віндовс груп», уклавши із Банком кредитний договір №13121000684179, згідно з яким отримав кредит в сумі 11789 грн. зі сплатою комісії за сервіс у розмірі 51,75%, комісії екваєрської в розмірі 1,60 % та комісії загальної в розмірі 2,16%.

Отримавши кредит, відповідач його не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 14677 грн.03 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 11 789 грн., заборгованості з пені в сумі 1712 грн.93 коп. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 675 грн. 10 коп. (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, Банк просив стягнути з відповідача кредитну заборгованість.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_3 вказував, що позовні вимоги Банку є необґрунтованими, оскільки він розірвав договір, а тому гроші Банку повинно повернути ТОВ «Віндовс груп».

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 02 лютого 2016 року позов Банку задоволено. З ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 14677 грн.03 коп., а також судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Банку.

Перевіривши законністьі обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначеніст.611 ЦК Українита умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Ст.ст.525,612,625 ЦК Українипередбачають, щоборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Згідно з ч.6 ст.11 вказаного Закону споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Кредитодавець зобовязаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 09 жовтня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг, який складався з заяви, Памятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови) та Тарифів банку (далі Тарифи).

Пунктом 1.1.1.73 Умов передбачено послугу по організації обслуговування і проведення розрахунків по операціях, здійснених з використанням платіжних карток - «Оплата частинами», згідно якої держатель картки доручає Банку здійснювати регулярні платежі на адресу Торговця у розмірі і кількості, зазначених у квитанції, надрукованій на pos-терміналі при авторизації послуги «Оплата частинами».

Держатель кредитної картки має право користуватися сервісом «Оплата частинами» у торгово-сервісних підприємствах з якими Банк уклав договір розширеного еквайрінгу. Підписання чеку, роздрукованого у РОS-терміналі, на підключення до сервісу «Оплата частинами» є акцептом умов використання сервісу «Оплата частинами» (п.п.2.1.1.14.1, 2.1.1.14.2 Умов) (а.с.60-83).

Пункт 2.7.1.6.9 Умов та правил користування послугою кредитування фізичних осіб від Банку визначає, що сервіс «Оплата частинами» є однією із форм кредитування. «Оплата частинами» оформлюється у РОS-терміналі за допомогою «Універсальної» картки банку. Щомісячні платежі по сервісу списуються з карти, по якій оформлюється договір «Оплата частинами». Договором є чек РОS-терміналу (а.с.11).

Пункти 1.1.5.20, 1.1.5.21, 2.1.1.7.6 та 2.1.1.12.6.1 Умов передбачають, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, позичальник повинен сплатити Банку пеню у розмірі, визначеному у пункті Умов, а також штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с.60-83).

Згідно з п.2.1.1.10.6 Умов, якщо оплачений по Карті товар/послуга повернуті або не отримані, Держатель карти повинен отримати від працівника торгівельної фірми зворотний рахунок (розрахунковий документ), який повинен містити номер карти і суму, яка підлягає поверненню. Повернення вартості товару/послуги здійснюється торгівельною фірмою шляхом зарахування суми на картрахунок Держателя на протязі 45 днів після оформлення зворотного рахунку.

10 грудня 2013 року ОСОБА_3 скористався сервісом «Оплата частинами» в торгово-сервісному підприємстві ТОВ «Віндовс груп», з яким Банк уклав договір еквайрінгу, предметом якого є проведення платежів та розрахунків, що здійснюються з використанням електронного платіжного засобу при використанні покупцями сервісу «Оплата частинами»,де придбав товар на суму 11 789 грн., сплативши перший внесок у сумі 745 грн.37 коп. (а.с.86, 113-114, 126, 173,174).

У цей же день Банк перерахував на поточний рахунок ТОВ «Віндовс груп» №26006010016930 повну вартість товару (а.с.115-116, 172).

20 грудня 2013 року відповідач відкликав згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту, повернувши товар ТОВ «Віндовс» (а.с.126).

У свою чергу ПАТ КБ «Приватбанк» 21 грудня 2013 року повернув на рахунок відповідача перший внесок у сумі 745 грн.37 коп. (а.с.113-114).

Між тим, відповідач у порушення вимог ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитні кошти Банку не повернув.

Згідно з розрахунком заборгованості станом 10 червня 2015 року заборгованість відповідача становить 14677 грн.03 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 11 789 грн., заборгованості з пені в сумі 1712 грн.93 коп. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 675 грн. 10 коп. (процентна складова) (а.с.4).

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову Банку відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом вірно зазначено, що оскільки відповідач у добровільному порядку кредитні кошти Банку не повернув, то вони підлягають стягненню примусово.

З доводами відповідача про те, що повернення кредитних коштів у разі повернення товару повинно відбуватися ТОВ «Віндовс груп», колегія суддів не може погодитися на підставі наступного.

Відповідач фактично уклав два договори: договір купівлі-продажу товару з ТОВ «Віндовс груп» та договір про надання споживчого кредиту з ПАТ КБ «Приватбанк». Розрахунок за проданий товар здійснювався не з рахунку користувача платіжної картки, а за його дорученням за рахунок кредитних коштів Банку.

20 грудня 2013 року здійснювалося розірвання двох договорів: договору купівлі-продажу та договору про надання споживчого кредиту. При цьому, внаслідок розірвання договору купівлі-продажуу відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач повернув товар та отримав право вимагати повернення коштів від продавця товару. В свою чергу позивач здійснив у відповідності до абз.6 ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» повернення отриманого першого платежу за кредитним договором та у відповідності до абз.3 ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» отримав право вимоги від відповідача сплачених за вказівкою останнього грошових коштів.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корабельного районного суду м.Миколаєвавід 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часуможе бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: