Рішення № 58316944, 13.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3026/16 Справа № 183/3783/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Деркач Н.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Деркач Н.М.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Осіяна О.М.,

при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/58-6 від 23 серпня 2006 року у розмірі 2 450 739,90 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 1/58-6 від 23 серпня 2006 року у розмірі 2 450 739,90 грн., яка складається з наступного: 1 462 797,65 грн. - основний борг, 987 942,25 грн. - борг по процентам, а також судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього на суму 2 454 393 гривні 90 коп.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 1/58-6, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 100 000 ОСОБА_3 на придбання нерухомого майна, а відповідач, в свою чергу, зобовязався повернути суму кредиту, сплатити за користування кредитними коштами 12 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 22 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 1 договору кредиту, відповідач до 10 числа кожного місяця до 22.08.2016 року зобовязаний сплачувати кредит у сумі 834 ОСОБА_3.

Пунктом 1.2 договору кредиту передбачено, що кредит надається позичальнику на придбання нерухомого майна бази відпочинку, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт.Лазурне, вул.Набережна, 3, договір купівлі-продажу якої було укладено 23.08.2006 року.

Пунктами 2.4 та 2.4.1 договору кредиту обумовлено сплату відсотків у валюті кредиту включно до 10-го числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення кредиту.

На забезпечення виконання умов договору кредиту, 23.08.2006 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Укрсоцбанк» посилався на те, що, надавши відповідачу кредитні кошти, він у повному обсязі виконав зобовязання по кредитному договору, однак, в порушення умов договору кредиту, відповідач ОСОБА_2 з серпня 2007 року припинив сплачувати суми за кредитом і відсотки за користування кредитними коштами, у звязку з чим, станом на 24 жовтня 2014 року виникла заборгованість, яка складає 149 373,41 ОСОБА_3, що еквівалентно 2 450 739,90 грн., з яких: залишок суми кредиту 89 158 ОСОБА_3, що еквівалентно 1 462 797,65 грн; заборгованість по процентам 60 215,41 ОСОБА_3, що еквівалентно 987 942,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору від 23 серпня 2006 року сторони встановили як строк дії договору до 22 серпня 2016 року, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягає виконанню у строк до 10.08.2016 року.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-20цс14) та від 06 квітня 2016 року № 6-2520цс15.

Як вбачається з розрахунку Банку, останній платіж на погашення заборгованості та процентів був здійснений ОСОБА_2 13.08.2007 року. У звязку з чим, станом на 24.10.2014 року у нього перед Банком утворилася заборгованість у сумі 2450739,90 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 02.02.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності (т.1 а.с.75).

Суд першої інстанції, роблячи висновок про те, що позивачем дотримано строк позовної давності, виходив з того, що термін дії договору кредиту, укладеного між Банком та відповідачем, встановлено до 23 серпня 2016 року, тобто його дія ще не закінчилася, що протирічить наведеним вище нормам закону та правовим позиціям Верховного Суду України.

У звязку з чим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині застосування строків позовної давності заслуговують на увагу.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині періоду та розміру заборгованості, стягнутої з відповідача на користь Банку, виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку ПАТ «Укрсоцбанк», останній платіж на погашення заборгованості був здійснений ОСОБА_2 13.08.2007 року, заборгованість відповідача за договором кредиту розрахована позивачем станом на 24 жовтня 2014 року. До суду з позовом Банк звернувся 22 червня 2015 року. У звязку з чим, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності та в межах позовних вимог за період з 01.06.2012 року по 01.10.2014 року у сумі 50428,18 ОСОБА_3, що еквівалентно1424596,09 грн., з яких: 24186 ОСОБА_3, що еквівалентно 683254,50 грн. заборгованість по кредиту, 26242,18 ОСОБА_3, що еквівалентно 741341,59 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, виходячи з наступного розрахунку:

-заборгованість по кредиту: з 01.06.2012 року по 01.10.2014 року 29 прострочених платежів по 834 ОСОБА_3 (29 х 834 = 24186);

-заборгованість по процентам з 01.06.2012 року по 01.10.2014 року: 891,58+921,3+921,3+891,58+921,3+891,58+921,3+921,3+832,14+921,3+891,58+921,3+891,58+921,3+921,3+891,58+921,3+891,58+921,3+921,3+832,14+921,3+891,58+921,3+891,58+921,3+921,3+891,58+921,3=26242,18.

В частині позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 11.10.2007 року по 01.05.2012 року необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити про безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що у договорі кредиту, який є споживчим, не визначено суму кредиту у національній валюті, що свідчить про його нікчемність, оскільки згідно п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженогоПостановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року(зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 року за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Матеріалами справи встановлено, що на момент укладення договору кредиту № 1/58-6 23.08.2006 року АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») мав банківську ліцензію № 5, видану НБУ, та дозвіл № 5-1 на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями.

Крім того, п.2.1 договору кредиту обумовлено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових грошей в іноземній валюті (ОСОБА_3) з конвертацією через операційну касу кредитора в гривні та прийняттям суми в гривнях для перерахування на цілі, визначені п.1.2 договору.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що він не отримував кредитних коштів, про що свідчить відсутність його підпису у заяві на видачу готівки, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову Банку, оскільки згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі №6-63 цс 12.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що у період з 05.09.2006 року по 13.08.2007 року ОСОБА_2 були здійснені платежі на погашення кредитної заборгованості, а також він вчиняв послідовні та узгоджені дії щодо врегулювання кредитної заборгованості на більш вигідних для себе умовах, що свідчить про визнання ним факту отримання коштів за кредитним договором.

Посилання апелянта на те, що судом не встановлено виконавця договору кредиту протягом 2006-2007 років, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки п.п.3.3.9 та 3.3.10 договору кредиту саме на позичальника ОСОБА_2 покладено обовязок по погашенню кредитної заборгованості. Крім того, відповідно до банківської виписки про рух коштів по кредитному рахунку, платником сум на погашення кредиту та процентів вказаний саме відповідач ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне на підставі положень ст.309 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», з 2450 739,90 грн. до 1424596,09 грн., з яких: 683254,50 грн. заборгованість по кредиту, 741341,59 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. У задоволенні інших позовних вимог Банку слід відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2016 року змінити в частині періоду та розміру заборгованості по кредитному договору № 1/58-6 від 23.08.2006 року, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», стягнувши її за період з 01.06.2012 року по 01.10.2014 року у сумі 50428,18 ОСОБА_3, що еквівалентно 1424596 (одному мільйону чотиристам двадцяти чотирьом тисячам пятистам девяносто шести) грн. 09 коп., з яких: 24186 ОСОБА_3, що еквівалентно 683254 (шестистам вісьмидесяти трьом тисячам двустам пятдесяти чотирьом) грн. 50 коп. заборгованість по кредиту, 26242,18 ОСОБА_3, що еквівалентно 741341 (семистам сорока одній тисячі трьомстам сорока одній) грн. 59 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом.

В іншій частині позову відмовити.

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судового збору залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: Н.М. ОСОБА_9ОСОБА_10 Осіян