Рішення № 58312030, 15.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/1867/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1128/2016

Головуючий в 1 інстанції: Профатило П.І. Єдиний унікальний номер 243/1867/16-ц

Доповідач: Тимченко О.О. Номер провадження 22-ц/775/1128/2016

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О.,Корчистої О.І.,

за участю секретаря: Чуряєва В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до кредитного договору від 30.05.2013 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав кредит відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписані «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 22.02.2016 року утворилась заборгованість у розмірі - 13 459,11 грн., яка складається з заборгованість по кредиту у розмірі - 2 423,45 грн. ; заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 132,56 грн.; заборгованість по комісії та пені за користування кредитом -1 786,00 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 617,10 грн, яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором позики від 30.05.2013 року в розмірі 2 423 грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

На вказане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що сторони в письмовій формі домовились про всі нарахування, що були викладені у позовній заяві, проте суд першої інстанції, на думку позивача, не дослідив кредитний договір та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення процентів, пені та штрафів за відсутністю між сторонами кредитних відносин.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.80-83).

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить телефонограма № 2688 від 02 червня 2016 року ( а.с.78).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), яка мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Анкети-заяви відповідач отримав від Банку грошові кошти у розмірі 2 423,45 грн. Проте Умови та Правила надання банківських послуг не підписані позичальником.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що оскільки Анкета-заява та Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача та відсутні інші письмові докази, які б свідчили про те, що сторони погодили істотні умови договору кредиту щодо суми кредиту, строку його повернення та розміру процентів, тому у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні правові підстави стверджувати про існування між сторонами кредитних правовідносин.

Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів, відповідач отримав від позивача кошти, які на день звернення до суду не повернуто, тому суд вважав, що за відсутності між сторонами згоди щодо істотних умов договору кредитування між Банком та позичальником виникли інші зобов'язальні правовідносини, а саме був укладений договорі позики (ст. 1049 ЦК України), тому з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню лише сума позики у розмірі 2 423, 45 грн.

Проте погодитись з таким висновком суду не можливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву на приєднання до Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку у якій висловила свою згоду, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта та Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг. У заяві зазначено, що вона ознайомлена з вказаними Умовами і Правилами, а також Тарифами банка, які були надані їй у письмовому вигляді. До цієї Заяви додана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». (а. с. 6-8)

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Тобто, уклавши на підставі вільного волевиявлення такий договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про виникнення між позичальником та Банком кредитних правовідносин.

Пунктами 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, передбачено, що Банк видає Клієнту Картку, вид якою визначений в Пам'ятці Клієнта/Доводці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Кредитний ліміт картки встановлюється за рішенням Банку.

Підписання цього Договору є прямою та беззаперечною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. (п. 2.1.1.2.4)

Картка діє до останнього дня місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно. (п. 2.1.1.2.11).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом Банк нараховує проценти у розмірах, встановлених Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Згідно п. 2.1.1.12.8 Банк стягує комісію за обслуговування, сплата якої здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3 Умов та Правил (за Тарифами Банку).

Відповідальність позичальника за неналежне виконання зобов'язань встановлена пп. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.6.3 та 2.1.1.12.7.4 (з посиланням на Довідку про умови кредитування).

В Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою за кредитом - 2,5% визначений розмір пені (пеня (1) та пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка за договором/30 - нараховуються за кожен день прострочення; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. за місяць), а також - штрафу за порушення термінів по будь-якому грошовому зобов'язанню - 500 грн. + 5% від суми позову (п. 1.1.5.32 Умов та Правил).

З огляду на викладене, висновок суду щодо недотримання сторонами письмової форми договору та непогодження ними істотних умов договору кредитування (суми кредиту, строку його повернення, розміру відсотків) не ґрунтується на Умовах та Правилах надання банківських послуг, законі та обставинах справи. Окрім того, суд помилково виходив з того, що між сторонами виникли інші правовідносини ніж кредитні.

Як визначено ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на встановлені обставини справи та вказані норми цивільного законодавства, між сторонами виникли саме кредитні відносини.

Посилання суду першої інстанції у рішенні на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс 15) є необґрунтованим, оскільки вона стосується збільшення Банком позовної давності в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років), що суперечить частині першій статті 259 ЦК України згідно з якою, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, відповідач повинен погасити заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань.

Колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 22.02.2016 року ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму - 13 459,11 грн., із них: 2 423,45 грн. - заборгованість за кредитом; 8 132,56 - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 786,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 617,10 грн. - штраф (процентна складова).

Отже стягненню підлягає: 2 423,45 грн. - заборгованість за кредитом; 8 132, 56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, тобто заборгованість у загальному розмірі 13 459,11 грн.

Проте не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені та штрафів, а саме: 1 786,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 617,10 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р до зазначених населених пунктів належить Слов'янськ.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 23 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Слов'янськ.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1, яка проживає у м. Слов'янську, пеня та штрафи нараховані, починаючи з 01.07.2014 року і таким чином є підстави для застосування вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Проведене позивачем нарахування у загальному порядку, з яким погодився суд першої інстанції, є безпідставним, тому рішення суду в частині стягнення з відповідача суми пені та штрафів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені цих вимог.

Задовольняючи позов частково, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати, що понесені позивачем по оплаті судового збору при поданні позову до суду та за апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI. З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір за мінімальною ставкою у розмірі 1 378,00 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати - пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону). За апеляційне оскарження позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 515,80 грн. - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзаці 1 п. 36 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Тобто відшкодування судового збору за подачу позову до суду буде складати 1 378,00 грн., за апеляційне оскарження - 1 515,80 грн., а всього - 2 893,80 грн. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 пп. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Словянська Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2013 року, станом 22 лютого 2016 року на загальну суму 13 459 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривен 11 копійко, яка складається з наступного: 2 423,25 грн. - заборгованість за кредитом; 8 132,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору - 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) гривні 80 копійок.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: І.О.Дундар

О.І.Корчиста