Рішення № 583062, 30.01.2007, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ справа № 2-226/07

ІMEНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2007 року Вільногірський міський суд

Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Головешко Н.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Завод цирконових вогнетривів» про стягнення компенсації в зв'язку з ростом індексу інфляції, а також за моральну шкоду, спричинену невиплатою заробітної плати,

УСТАНОВИВ:

28.09.06 року позивач звернувся в суд з позовом, з якого випливає наступне.

З 21.03.03 року по 19.07.05 року позивач перебувала в трудових відносинах з

відповідачем, і була звільнена по п. 1. ст.40 КЗпП України (скорочення штату).

Після звільнення, відповідач в порушення ч.1 ст.116 КЗпП України, яка передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, які належить сплатити працівникові підприємством, здійснюється в день звільнення, проігнорував дану норму права і не здійснив виплату належного позивачу грошової винагороди в виді заробітної плати у розмірі 3426.02 грн.

Оскільки трудові права позивача були відповідачем грубо порушені, вона два рази зверталася до Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, з позовом про стягнення з відповідача належної заробітної плати.

Згідно рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області від 18.07.05 року з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість з заробітної плати в сумі 2421.84 грн., згідно рішення того ж суду від 31.08.05 р. стягнуто 1004.18 грн. заборгованості з заробітної плати.

В цей час Державною виконавчою службою м. Вільногірська відкрито виконавче провадження для стягнення з відповідача вищезазначених грошових сум, проте відповідач до цього часу не виплатив належну позивачеві суму.

Сума заборгованості втратила свою цінність в зв'язку з ростом індексу інфляції. Згідно , повідомленню Державного комітету статистики України через газету центральних органів виконавчої влади України «Урядовий Кур'єр» № 2 від 05.01.06 року - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період січень - грудень 2005 року - 110.3 процента; - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період січень - жовтень 2006 року - 108.7 процента («Урядовий Кур'єр» № 209 від 07.11.2006 року).

В результаті за час заборгованості індекс інфляції виріс на 19 % і сума заборгованості знецінилася на 650.94 грн. (розрахунок 3426.02 х 0.19 = 650.94).

В результаті протиправних дій відповідача, які продовжуються уже більше одного року, позивачу заподіяно моральної шкоди, яка складається з наступного. Із-за порушень відповідачем трудового законодавства, тобто ч.1 ст. 115 КЗпП України, яка приписує, що заробітна плата повинна виплачуватися працівнику регулярно, не рідше 2 разів в місяць, що відповідачем систематично порушувалося, позивач змушена була вживати значних додаткових зусиль для того, щоб організувати своє подальше життя, знайти інші джерела доходу для забезпечення нормального життєвого рівня. Приходилося постійно позичати гроші у своїх родичів: батька ОСОБА_2 та брата ОСОБА_3

За рішенням суду позивач була зобов'язана сплатити 5504.86 грн. для відшкодування затоплення сусідньої квартири. Інших джерел, окрім заробітної плати, у неї не було. На квартиру було накладено арешт. Із-за постійних думок про пошук необхідних грошових коштів позивач перестала спати, боліло серце, розстроїлась нервова система, їй прийшлося звернутися до психіатра та невропатолога. Протягом року вона приймала ліки, щоб поправити своє підірване здоров'я.

Із-за того, що до сих пір не сплачено гроші, прийшлося перенести заплановане на жовтень 2006 року весілля дочки на квітень 2007 року. Розраховували саме на ці гроші.

Позивач перебувала на обліку по безробіттю з 20.08.05 року по 14.08.06 року. Роботи за її спеціальністю в місті немає, тому вона змушена була шукати прийнятну роботу за віком та

 своїми можливостями. Обійшла всі підприємства міста, але за відсутності вакансій їй було відмовлено. Знаходила роботу в виді випадкових невеликих заробітків.

Окрім того, позивач постійно зазнає душевних страждань від усвідомлення того, що відповідач безкарно протягом довгого періоду часу (більше року) порушував і порушує її законні права, ігнорує судові рішення, обов'язкові до негайного виконання.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, встановлено, що відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, коли порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати життєво важливих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Додатковими зусиллями для організації свого життя позивач вважає необхідність звернення в судові та інші органи для захисту своїх прав, тобто заняття невластивою для неї справою, необхідність пошуку нової роботи. Розмір компенсації за завдану їй моральну шкоду оцінює в 10 000.00 грн.

Керуючись ст.ст. 94,115,116,237-1 КЗпП України, ст.ст. 15,16,23,1167 ЦК України позивач прохає стягнути на її користь з відповідача компенсацію за спричинену невиплатою заробітної плати моральну шкоду у розмірі 10 000.00 грн. та компенсацію в зв'язку з ростом

індексу інфляції у розмірі 650.94 грн.

В судовому засіданні позивач в повному обсязі підтримала свої позовні вимоги та їх

обгрунтування, викладені в позовній заяві. Додатково пояснила наступне. Не дивлячись на два рішення Вільногірського міського суду про стягнення з відповідача заборгованості з зарплати на загальну суму 3426.02 грн., зазначені кошти, до цього часу не сплачено. Кошти були потрібні вчасно. Несплатою заробітної плати відповідач причинив їй значних моральних страждань, ця обставина змусила її вживати додаткових зусиль для організації свого особистого життя, в тому числі, і забезпечення власного лікування, спровокованого душевними стражданнями. В період перебування на обліку в центрі зайнятості м. Вільногірська нею отримувалася матеріальна допомога по безробіттю.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, але сам був повідомлений про місце і час судового засідання належним чином. З врахуванням думки позивача, який не заперечував проти проведення судового розгляду справи за відсутності відповідача, суд на підставі ст.ст. 169, 224 ЦПК України на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно, за відсутності представника відповідача, який не з'явився в суд без поважних причин.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із факту порушення умов трудового договору щодо виплати заробітної плати працівникові, з факту порушення строків розрахунку з працівником при його звільненні з роботи, з факту спричинення працівникові моральної шкоди внаслідок порушення його трудових прав, з факту знецінення невиплаченої заробітної плати внаслідок інфляції.

Відповідно до цих правовідносин, пояснень позивача, та внаслідок дослідження в судовому засіданні та оцінки в сукупності всіх представлених доказів: витягу з трудової книжки позивача, копій рішень Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області від 18.07.05 року та від 31.08.05 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з заробітної плати, відповідно, 2421.84 грн. і 1004.18 грн. - на загальну суму 3426.02 грн., копій листів з медичної картки від 27.01.06 p., 20.12.05 p., 27.01.06 p., 30.11.06 p., згідно яких позивач зверталася за медичною допомогою до лікарів: психіатра, невропатолога, кардіолога, і їй призначалося лікування, копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.07.05 року, згідно якого було накладено арешт на квартиру позивача за адресою:АДРЕСА_1, копій двох розписок від 17.11.05 року та від 30.08.05 року, згідно яких позивач позичила гроші - 300 доларів США у ОСОБА_3. та - 1000 грн. у ОСОБА_2., керуючись законом, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

Позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем в період з 21.03.03 року по 19.07.05 року, з підприємства була звільнена по п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату.

В порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.ст.21,24 Закону України «Про оплату праці» відповідач своєчасно не здійснив повний розрахунок з позивачем при звільненні його з роботи, внаслідок чого виникла заборгованість з виплати заробітної плати на загальну суму 3426.02 грн., яка не виплачена по цей час, не дивлячись на два рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 18.07.05 року та від 31.08.05 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з заробітної плати, відповідно, 2421.84 грн. і 1004.18 грн. - на загальну суму 3426.02 грн.

Суд приходить до висновку, що зазначеними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди внаслідок порушення його трудових прав на своєчасну оплату праці та своєчасний розрахунок при звільненні з роботи, що призвело позивача до моральних страждань та втрати життєвих зв'язків, що змусило позивача вживати значних додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно даних газети «Урядовий кур'єр" № 2 від 05.01.06 року та» - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період січень - грудень 2005 року - 110.3 процента; - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період січень - жовтень 2006 року - 108.7 процента («Урядовий Кур'єр» № 209 від 07.11.2006 року)., тобто за час заборгованості індекс інфляції виріс на 19 % і сума заборгованості знецінилася на 650.94 грн. (розрахунок 3426.02 х 0.19 = 650.94).

" Суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід зменшити до 2500.00 грн. тому, що заявлена до стягнення сума явно перевищує інтенсивність та глибину перенесених моральних страждань, позивач отримувала державну допомогу по безробіттю після звільнення з підприємства, достатніх даних про те, що захворювання позивача виникли саме внаслідок невиплати заробітної плати відповідачем, немає, проте суд вважає, що факт невиплати заробітної плати та відсутність достатніх коштів для забезпечення лікування

позивача, завдали позивачу значної моральної шкоди.

 Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір (державне мито) на загальну суму 176.00 грн., із яких: 51.00 грн. - за майновими вимогами, 125 грн. -за відшкодування моральної шкоди, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30.00 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79,81, 88 ЦПК України, при цьому суд приймає до уваги, що позивач не надав документального підтвердження про понесені нею особисто судові витрати.

На підставі ст.ст. 8, 43, 124 Конституції України, ст.ст.3-6,9-16, 23,1167 ЦК України, ст.ст. 1-3,21, 94,95,115,116, 221, 233,237-1, 238 КЗпП України, ст.ст. 21,24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 15,60,61,79,81,84,88,212-215,222,223,224,228,232,233, 294, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Завод цирконових вогнетривів» про стягнення компенсації в зв'язку з ростом індексу інфляції, а також за моральну шкоду, спричинену невиплатою заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Завод цирконових вогнетривів», код ОКПО 31240890, юридична адреса: вул. Степова І-Б, м. Вільногірськ,- 51700, Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, і/к НОМЕР_1 яка мешкає та зареєстрована поАДРЕСА_1, - 3150.94 грн.( три тисячі сто п'ятдесят гривень 94 копійки), із яких: 2500 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, 650.94 грн. - в рахунок відшкодування компенсації з індексації заробітної плати станом на 01.11.06 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Завод цирконових вогнетривів» в дохід держави судовий збір (державне мито) в сумі 176.00 грн.( 51.00 грн. -майнові вимоги, 125.00 грн. - моральна шкода), та для відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30.00 грн.: одержувач ТУ ДСА в Дніпропетровській області, код 26239738, р/р 37315007006709, банк УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, призначення платежу - інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ для Вільногірського міського суду.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення індексації з заборгованості по заробітній платі на суму 650.94 грн.

В стягненні решти суми, заявленої до стягнення для відшкодування моральної шкоди 7500.00 грн., - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою , відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення набирає законної сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Вільногірський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження, через Вільногірський міський суд.

Протягом п'яти днів з часу проголошення рішення його копію надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.