Постанова № 58305441, 14.06.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2959/16-а

н/п 2-а/0274/77/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2016 року м. Бердичів

Суддя Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ОСОБА_1 розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у відновленні виплати йому пенсії, зобовязати відповідача відновити з 01.06.2015 року йому раніше призначену згідно Закону України "Про прокуратуру" пенсію за вислугу років та виплатити недоплачену суму пенсії.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він з липня 1997 року по даний час працює в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах. У березні 2015 року йому було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати. Після призначення йому пенсії було змінено порядок призначення пенсій працівникам прокуратури. Відповідачем з 01.04.2015 року виплата пенсії була припинена відповідно до ст. 47 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з послідуючими змінами, відповідно до яких передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України „Про статус народного депутата України", „Про державну службу", „Про прокуратуру" ,"Про судоустрій і статус суддів". При цьому порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам поширено на всіх пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. З 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до ряду законів, в тому числі Закону України „Про прокуратуру", а тому з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати йому пенсії. Позивач посилається на норми ст.ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності зі ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання, та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Від Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України надійшли заперечення на позов, відповідно до яких відповідач позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Письмові заперечення приєднані до справи. Згідно заперечення на позов, позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 01.06.2015 року по 18.11.2015 року. Крім того на думку представника відповідача дані позовні вимоги позивача є безпідставними, а дії управління - законними.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб"єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Житомирському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію працівника прокуратури за вислугу років

відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 2015 року, що підтверджується копією пенсійного посвідчення(а.с.15).

27.04.2016 року позивач звернувся із заявою до Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України, та отримав відповідь від 04.05.2016 року про те, що згідно із ст. 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2015 року тимчасово, по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) , у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України „Про статус народного депутата України „, „Про державну службу „, „Про судоустрій і статус суддів „, пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Тому призначена позивачу пенсія в період роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України „Про прокуратуру", з 1.04.2015 року не виплачувалась(а.с.12,13).

Конституційний Суд України в Рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп зазначив, шо в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоровя, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов"язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга) , 8, 19 (частина друга) , 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і повязану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (абз. абз. 2, 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 року № 8-рп) .

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справі Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України) . У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме: в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п. 74 рішення від 02.03.2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany) . ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом, вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобовязань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов"язань, визначених п. 3 ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст.ст. 5, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб"єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року Брумареску проти Румунії (п. 61) . Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 13.12.2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку(п. 109). Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обовязок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, пов"язані із виконанням(повністю або частково) умов набуття такого права. Рівність усіх перед законом, що випливає із ч. 2 ст. 21 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї ж категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях) . Крім того, положеннями Закону № 213-VIII, окрім принципу рівності всіх громадян, порушено принцип пропорційності. Так, у підпункті 5 пункту 2 розділу I Закону № 213-VIII поставлено в нерівні умови працюючих пенсіонерів (у тому числі працюючих прокурорів, які мають право на пенсію) . Зокрема, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України „Про статус народного депутата України ,"Про державну службу", „Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до Закону № 1788-XII, не виплачуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року, яка чинна з 01.04.2015 року) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

У відповідності до п. 5 розд. ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" , "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п. 5 розд. ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв"язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цими Законами не призначаються.

Тому, особам, які підпадають під дію вищезазначених спеціальних законів, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування ".

Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді прокурора, та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01.06.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу, підлягала відновленню, у зв"язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у відновленні виплати раніше призначеної йому пенсії з 01.06.2015 року слід визнати протиправними та зобов"язати відповідача відновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії з 01.06.2015 року.

У зв"язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551,2 грн. слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунка суб"єкта владних повноважень .

Керуючись ст.ст. 158 -163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії задоволити повністю.

Визнати дії Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 1.06.2015 року неправомірними.

Зобов"язати Бердичівське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 1.06.2015 року тв виплатити недоплачену суму пенсії.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,2 грн. стягнути в дохід державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунка суб"єкта владних повноважень - Житомирського об"єднаного управління Пенсійного фонду України.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Замега

-