Рішення № 58291622, 13.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/3137/16 Головуючий 1-ї інстанції Дегтярчук М.О.

Справа №629/3490/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Сащенко І.С., Кокоша В.В.,

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Яковлівська», ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Реєстраційна служба Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Фермерське господарство «Яковлівське» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Яковлівська» (надалі ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» або товариство) та один із співзасновників цього товариства ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третіх осіб - Реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області (надалі РС Лозівського МРУЮ Х/о.), Фермерського господарства «Яковлівське» (далі ФГ «Яковлівське») в якому, з урахуванням уточнень, просили: 1.визнати недійсною угоду від 26.01.2015року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.01.2005року (далі угода), укладену між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в особі директора товариства ОСОБА_1, та ОСОБА_4; 2.стягнути з відповідачів на їх користь понесені судові витрати в розмірі 6365,46грн., які складаються: 365,40грн. судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення доказів, 5000,00грн. витрати на правову допомогу, 1000,06грн. витрати повязані з явкою до суду, а також інші витрати, які будуть понесені ними при розгляді справи.

Заявлені вимоги позивачі мотивують тим, що 01.01.2005року між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323988500:02:000:0302 (надалі договір оренди), строком до 31.12.2015року. У серпні 2015 року їм стало відомо проте, що26.01.2015року між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 укладено угоду про розірвання вищеназваного договору оренди, а пізніше - 12.08.2015року в Реєстраційній службі Лозівського міськрайонного управління юстиції зареєстроване право оренди цієї земельної ділянки за ФГ «Яковлівське», в особі голови ОСОБА_1, відповідно до укладеного між цими сторонами договору оренди земельної ділянки від 16.04.2015року. При цьому зазначають, що ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», який підлягав звільненню з посади з 20.02.2015року по закінченню контракту, згідно протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» від 20.02.2015року та наказу №6-к від 20.02.2015року, всупереч Статуту підприємства, без наявності повноважень та без згоди всіх засновників товариства, та вже після того як був звільнений з посади, підписав з ОСОБА_4 вищевказану угоду про розірвання договору оренди. Внаслідок таких дійОСОБА_1 товариство позбавлено можливості скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі з ОСОБА_4 на новий строк.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивачів ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. Пояснив, що на підставі оспорюваної угоди та згідно акту приймання-передачі земельна ділянка була повернута ОСОБА_4 26.01.2015року. Однак, товариство не знало про наявність такої угоди, а тому здійснювало посів, обробіток, збирання врожаю на земельній ділянці та користувалося нею на протязі 2015 року.

Позивач ОСОБА_3 не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 позов підтримав і просив задовольнити вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов не визнали. При цьому ОСОБА_1 стверджував, що оспорювану угоду він, як директор товариства, підписав в конторі господарства саме в січні 2015 року, де були присутніми головний бухгалтер ОСОБА_7 та кадровик ОСОБА_8 Намір створити своє підприємство - ФГ «Яковлівське» виникло у нього після того, як вже звільнився з ТОВ «Агрофірма «Яковлівська». Також пояснив, що директором ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» він був з 2001 року, одночасно є співзасновником цього товариства. Перебуваючи на посаді директора товариства, мав свою землю в обробітку, близько 100га, яка оформлена на сина та дочку. Оспорювану угоду підписав після того, як посварився з іншими засновниками товариства. Про підписання угоди він інших засновників не повідомляв, оскільки не повинен був цього робити. Примірник угоди залишив у своєму кабінеті, після звільнення з посади доля цих документів йому невідома. Стосовно того, що орендодавець ОСОБА_4 не бажає продовжувати договір оренди землі з ТОВ «АФ «Яковлівська», він неодноразово вів бесіди зі ОСОБА_6 та ОСОБА_9

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав і пояснив, що угоду підписав після новорічних свят у січні 2015 року, а потім в червні 2015 року уклав з ФГ «Яковлівське» договір оренди землі на наступні роки, оскільки бажав, щоб його земельна ділянка сільськогосподарського призначення була в оренді у ОСОБА_1, який довгий час працював директором товариства, люди йому довіряли, т.я. він місцевий, а саме з їх села. Угоду про розірвання договору підписував безпосередньо в конторі, де були присутніми головний бухгалтер ОСОБА_7 та кадровик ОСОБА_8 Земельна ділянка була в оренді у ТОВ «АФ «Яковлівська» з дня заснування товариства, орендна плата виплачувалася не завжди вчасно. Ще в 2014 році по селу пішли чутки про те, що ОСОБА_1 буде виходити з ТОВ «Агрофірма «Яковлівська». Оскільки строк договору оренди землі з ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» закінчувався 31.12.2015року, тому він вирішив розірвати цей договір і оформити новий договір оренди з ОСОБА_1, який створював свою фірму «Яковлівська». Про небажання продовжувати орендні відносини з ТОВ «АФ «Яковлівська» на наступні роки, він з відповідною заявою звернувся до товариства, попередивши їх про це завчасно. Оскільки його земельна ділянка оброблялася товариством, тому він не вимагав до закінчення збору врожаю її повернення. За 2015 рік йому була нарахована і виплачена орендна плата за використання товариством протягом цього року земельної ділянки.

Представник третьої особи Реєстраційна служба Лозівського МРУЮ Харківської не зявився, надав заяву, в якій просив розглянути справу по суті в їх відсутності.

Представник третьої особи - ФГ «Яковлівське» ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, вважаючи його безпідставним.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2016 року позов ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсною угоду від 26.01.2015року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.01.2005року, кадастровий номер 6323988500:02:000:0302, укладену між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ОСОБА_3 судовий збір сплачений при зверненні до суду з позовом в розмірі 365,40грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00грн, а всього 5 365,40грн., з кожного по 2 682,70грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в задоволені позову ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» та ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Задовольняючи позов та визнаючи недійсною угоду від 26.01.2015року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.01.2005року, кадастровий номер 6323988500:02:000:0302, який був укладений між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з підстав передбачених ст.230 ЦК України, а саме що одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, суд першої інстанції виходив із доказовості цих обставин.

Проте, погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, з неправильним тлумаченням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Обман це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідомлення нею про будь-які обставини, яких насправді немає, так і у вигляді свідомого замовчування обставин, що можуть перешкоджати укладання правочину.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.215 цього кодексу.

Так, згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюванного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно Статуту ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» є сільськогосподарським підприємством, яке здійснює свою господарську діяльність і отримує прибуток з вирощування сільськогосподарської продукції на орендованих земельних ділянках (паях) з моменту його створення. Співзасновниками цього товариства являються: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9, якими створено Статутний фонд, розміри внесків учасників становлять: ОСОБА_3 61% (сума 7198,00грн.) ОСОБА_9 20%, сума 2360,00грн.; ОСОБА_1 19%, сума 2242,00грн. (а.с. 9-14 том 1).

Відповідач ОСОБА_1 працював на посаді директора ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» з моменту утворення товариства з 23.11.2001р. і до моменту його звільнення - 20.02.2015р. Його на посаду директора співвласники товариства обирали загальними зборами. Так, згідно протоколу №1 від 17.02.2012року ОСОБА_1 було призначено в останній раз директором товариства на три роки (а.с.15-18), а протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» від 20.02.2015року звільнено з посади директора у звязку із закінченням строкового трудового договору. На цю посаду призначено ОСОБА_10 шляхом переведення його на дану посаду з посади головного агронома товариства строком на 1 (один) рік (а.с.19 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2005року між ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі №7, кадастровий номер 6323988500:02:000:0302, строком до 31.12.2009року, який зареєстровано в Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.02.2006року за №040667700147 (а.с.22-23 том 1).

01.12.2008року між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, що зареєстрована у Лозівському відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2009року за № 040967700176, згідно умов якої строк дії договору оренди продовжено до 31.12.2015року (а.с.24 том 1).

26 січня 2015 року між орендарем ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в особі директора товариства ОСОБА_1, та орендодавцем ОСОБА_4 була підписана угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №37 від 01 січня 2005 року, кадастровий №6323988500:02:000:0302, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, та передачі її згідно акту прийому-передачі.

Пунктом 34. договору оренди землі №37 від 01 січня 2005 року передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (а.с.22-23 том 1).

Відповідач ОСОБА_4, будучи допитаним у суді першої інстанції в якості свідка, підтвердив, що угода про розірвання договору оренди землі укладалася і підписувалася ним в середині січня 2015 року (після Новорічних свят) безпосередньо в конторі товариства. Волевиявлення його було вільним. Розірвання договору оренди землі з ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» повязано з тим, що 31.12.2015року закінчувався строк дії договору і він не бажав продовжувати відносини з цим товариством. Окрім того, по селу стали «ходили чутки», що ОСОБА_1, який на протязі 15 років був беззмінним директором товариства і мешканцем їхнього села, має намір вийти з учасників товариства, скласти повноваження директора. Після розірвання договору оренди землі та зміни керівництва товариства, він з заявою від 26.02.2015року повідомив ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» про небажання переукладати з договір оренди на новий строк. Земельну ділянку до вересня 2015 року не витребував у ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», надавши право зібрати врожай і розрахуватися з ним по орендній платі за 2015 рік, т.я. земельна ділянка ними оброблялася.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Згідно п.5.6 Статуту оперативне керівництво поточної діяльності товариства здійснюється директором. Директор в своїй особі представляє товариство у відношеннях з іншими особами. Має права та несе обовязки, передбачені законодавством України.

У п.5.8 Статуту товариства зазначено, що директор без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах і організаціях, розпоряджається майном товариства з урахуванням особливостей, передбачених Статутом, заключає договори, в т.ч. трудові, видає доручення, відкриває в установах банків розрахункові і інші рахунки, має право розпорядження грошовими коштами, визначає штат, порядок і розмір оплати праці, видає накази, обовязкові для співробітників товариства.

Отже, директор наділений усіма повноваженнями, які повязані з виконанням ним фінансово-господарської діяльності товариства, в тому числі як на укладання договорів, так і на їх розірвання.

Пунктом 5.2 Статуту визначено перелік прав, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників товариства. Зокрема підпунктом н) передбачено лише затвердження зборами учасників товариства договорів кредитування більше 500000,00грн.

Таким чином, висновки суду про обмеження Статутом ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» повноважень ОСОБА_1 на розірвання правочинів суперечать дійсним обставинам справи.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов хибного висновку про перевищення керівником своїх повноважень та відсутності обовязкового схвалення зборами учасників товариства спірної угоди про розірвання договору оренди землі. Оскільки розірвання договорів до виключної компетенції зборів учасників Статутом не віднесені, тому повноваження керівника (директора) ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» не були обмежені Статутом в частині розірвання договорів оренди землі. Зазначені обмеження в ЄДРПОУ також не зареєстровані.

Доводи позивача стосовно того, що спірна угода була підписана вже після 27.02.2015року, а саме після звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», є лише припущеннями, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять. Окрім того, позивач вказує на перевищення ОСОБА_1 своїх повноважень як директора товариства, і одночасно зазначає про підписання угоди вже після складання ним повноважень, що є взаємовиключними обставинами.

Так, спірна угода містить дату її укладання та підписання - 26.01.2015року, угода завірена печаткою ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», має підпис двох сторін. Стверджуючи, що ця угода була укладена після звільнення ОСОБА_1 з посади директора, тобто після 20.02.2015року, позивач не надає на підтвердження цих обставин будь-яких доказів, тобто чому він мав доступ до печатки товариства.

Висновок суду, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», і маючи вільний доступ до печатки, підготував «заготовлену угоду» з печаткою, також ґрунтується лише на припущеннях, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема вироком суду.

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про визнання недійсною спірної угоди з підстав, передбачених ст.230 ЦК України, тому доводи представника ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» про звернення з заявою до правоохоронних органів з метою порушення кримінальної справи з приводу зловживання ОСОБА_1 своїх службових обовязків у період його роботи на посаді директора товариства, колегією суддів не приймаються, оскільки вони виходять за межі заявлених позовних вимог. Якщо обвинувальним вироком ОСОБА_1 буде визнано винним у скоєнні злочину, то це є зовсім іншою підставою для визнання угоди недійсною.

Як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_1 створив своє фермерське господарство «Яковлівське», яке пройшло відповідну державну реєстрація як юридична особа. 16 квітня 2015 року між ОСОБА_1, як головою ФГ «Яковлівське», та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі №б/н, згідно якого останній передав в оренду строком на 7 років фермерському господарству належну йому на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 6323988500:02:000:0302 (а.с.60-62 том 1). Вказаний договір також пройшов державну реєстрацію і є чинним на теперішній час.

Розглядаючи справу, судом норми ст.230 ЦК України витлумачено неправильно. За нормою цієї статті саме позивач ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», як сторона, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу з боку іншої сторони угоди - відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10, позивач перекручує положення цієї статті на свій лад, вважаючи, що ОСОБА_1, який діяв від імені товариства, увів ОСОБА_4 в оману. При цьому позивачем змішуються різні поняття, такі як перевищення директором ОСОБА_1 своїх посадових обовязків і введення в оману іншу сторону правочину.

Не можна також погодитися з доводами позивача відносно того, що внаслідок розірвання договору оренди землі №37 від 01.01.2005року з ОСОБА_4 порушуються їх переважне право на продовження дії цього договору, т.я. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Орендодавець ОСОБА_4 не забажав переукладати договір оренди на новий строк, повідомивши завчасно про це ТОВ «Агрофірма «Яковлівська».

Позивачем не доведено факту введення їх в оману при укладанні угоди про розірвання договору оренди, тому підстав для визнання її недійсною з підстав передбачених ст.230 ЦК України у суду не було.

Щодо тверджень представника позивача ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» в судовому засіданні апеляційного суду, а також які викладені в додатку до їх письмових заперечень на апеляційну скаргу, з приводу того, що спірну угоду необхідно визнати недійсною з підстав передбачених ст.232 ЦК України - як вчинену внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, то вони є безпідставними, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки з цих підстав позов не заявлявся, тому ці вимоги не ґрунтуються на законі. Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом, зазначивши інші підстави для визнання угоди недійсною.

Оскаржуване рішення як таке, що ухвалено з порушенням вимог закону, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно п.п.3),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2016 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Яковлівська», ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: Реєстраційна служба Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Фермерське господарство «Яковлівське» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді