Постанова № 58268525, 06.06.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року 10 год. 55 хв. Справа № 808/1209/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач або ОСОБА_2В.) звернулась з адміністративним позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач або Мелітопольська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.01.2016 № Ф-103-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 3358 грн. 77 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимога відповідача про сплату недоїмки з єдиного внеску є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до змін внесених до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI позивач звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки віна є пенсіонером за віком та може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування. Вважає, що оскільки позивач не є добровільно застрахованою особою та є пенсіонером за віком, то в силу вимог частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» вона не повинна сплачувати єдиний внесок за себе.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення в їх обґрунтування, аналогічні викладеним в позовній заяві.

У судовому засіданні, яке відбулось по справі 26.05.2016, представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити. Також представник відповідача пояснила, що нарахування позивачу єдиного внеску з 01.04.2014 податковим органом не здійснювалось, оскаржувана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи фіскального органу і містить суму заборгованості за 2-4 квартали 2013 року. Таким чином вважає, що відповідач діяв у порядок та у спосіб, визначений чинним законодавством України та підстави для скасування вимоги № Ф-103-25 від 20.01.2016 про сплату боргу (недоїмки) відсутні.

В призначене на 06.06.2016 судове засіданні представник відповідача, яка про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, не прибула, про причини неприбуття до суду не повідомила, у звязку з чим, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи продовжено без участі представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Мелітопольському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку та наявності трудового стажу за списком №2, передбаченого пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується пенсійним посвідченням №2119215445, та про що також свідчить лист Мелітопольського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 2356/07 від 03.03.2016 (а.с.49).

19.03.2012 позивача було зареєстровано як фізичну особу-підприємця та нею обрано спрощену систему оподаткування (1 група), починаючи з 01.04.2012. З 20.03.2012 позивач була платником єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з копії повідомлення Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 19.02.2015 вих. № 19044 (а.с. 50), до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.02.2015 внесено запис № 21010060002019044 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1).

Таким чином, у період з 01.04.2012 по 01.03.2015 ОСОБА_2 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Листом «Про приведення у відповідність картки особового рахунку фізичної особи-підприємця» № 13695/07 від 09.12.2015 Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області звернулось до відповідача із проханням на підставі рішень суду, які набрали законної сили, привести у відповідність картку особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та списати заборгованість по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за березень-грудень 2012 року та І квартал 2013 року, що у сукупності становить 4649 грн. 46 коп.

Як вбачається із Акту інвентаризації картки особового рахунку єдиного внеску фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) від 22.12.2015 (а.с.53), з урахуванням результату інвентаризації особової картки платника станом на 22.12.2015 загальна сума заборгованості з єдиного внеску становить 3358 грн. 95 грн., що складається із нарахувань єдиного внеску за 2-4 квартали 2013 року.

20.01.2016 відповідачем сформовано вимогу №Ф-103-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2-4 квартал 2013 року у розмірі 3358 грн. 77 коп.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою позивач звернулась до Головного управління ДФС у Запорізькій області зі скаргою б/н від 05.02.2016 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-103-25 від 20.01.2016.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області № 204/14/08-01-10-01-13 від 11.03.2016, скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-103-25 від 20.01.2016 без змін.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-103-25 від 20.01.2016 протиправною, у звязку із чим звернувся до суду із позовом про її скасування.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.

У відповідності із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платником єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені в пункті 4 частини першої цієї статті, особи які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що передбачено статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З наведеного вбачається, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яким призначена за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, вказана норма частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Таким чином, частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком на пільгових умовах призначено зі зменшенням пенсійного віку, а відтак, у позивача відсутній обовязок по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що позивач з 26.01.2010 є пенсіонером за віком довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії ААЕ №408960.

Ця обставина підтверджує той факт, що позивач вийшла на пенсію саме за віком, що і зазначається у пенсійному посвідченні.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону України 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску, починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та відповідно, договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між позивачем та відповідачем не укладався.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, як пенсіонер за віком, звільнена від сплати єдиного внеску, а тому вимога від 20.01.2016 № Ф-103-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 3358 грн. 77 коп. сформована із порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (а.с. 3).

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати сформовану Мелітопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області вимогу від 20.01.2016 № Ф-103-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 3358 (три тисячі триста пятдесят вісім) грн. 77 коп.

Присудити на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша