Постанова № 58268507, 14.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 р. Справа №805/56/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 55 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності,

представника відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови, -

встановив:

05 січня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (далі позивач або Управління), датований 25 грудня 2015 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі відповідач або ГТУЮ), в якому позивач просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 03 грудня 2015 року ВП № 49531398 про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови від 11 листопада 2015 року № 49139942 щодо стягнення штрафу з Управління залізниці у розмірі 680,00 грн.

Позивач вважав оспорювану постанову незаконною з наступних підстав.

В порушення вимог ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606) постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу боржника 14 грудня 2015 року, про що свідчить штамп підприємства поштового звязку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 27 Закону № 606 боржнику не наданий строк для самостійного виконання, а постанова про відкриття виконавчого провадження одночасно з її направленням боржнику надіслана до органів Державної казначейської служби України.

Позивач наголошував, що виконавчий документ постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року скасована в судовому порядку.

Зазначав, що постанова про накладення штрафу винесена у звязку з невиконанням Управлінням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 808/5767/14 про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора з режиму секретності лінійного відділу на ст. Словянськ УМВС України на Донецькій залізниці.

Посилаючись на накази Міністерства внутрішніх справ України від 08 червня 2015 року № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці» та від 22 червня 2015 року № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», позивач стверджував, що Управління було ліквідовано, всі посади, крім посад членів ліквідаційної комісії, скорочено, а тому боржник не мав можливості виконати судове рішення.

03 листопада 2015 року, діючи на підставі ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), Управління звернулося до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з заявою про розяснення судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КАС України подання такої заяви зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення.

Про звернення до суду за розясненням судового рішення Управління повідомило відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного ГТУЮ листом від 04 листопада 2014 року, однак цей лист не був розглянутий.

Незважаючи на заяву від 04 листопада 2015 року та оскарження постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року, 01 грудня 2015 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у сумі 1 360,00 грн. та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 30,96 грн.

Позивач наголошував, що повідомив державного виконавця про ліквідацію Управління та відсутність фінансування діяльності ліквідаційної комісії.

До того ж Верховий Суд України у постанові від 19 травня 2015 року у справі № 667/4594/14-а зазначив, що відсутність відповідного фінансового забезпечення може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення.

Позивач доводив, що через неправомірні дії державного виконавця, які полягали у не розгляді заяви від 04 листопада 2015 року та не зупиненні строку виконання, Управління було позбавлено можливості використати своє право на розяснення судового рішення.

06 листопада 2015 року Управлінням виданий наказ № 289о/с про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора з режиму секретності лінійного відділу на ст. Словянськ УМВС України на Донецькій залізниці.

Таким чином, 06 листопада 2015 року Управління виконало постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 808/5767/14.

На цих підставах позивач стверджував, що постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року та від 01 грудня 2015 року, а також постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 01 грудня 2015 року є незаконними.

Як наслідок, постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 грудня 2015 року також є незаконною і підлягає скасуванню (а.с. 5-7).

Представник позивача приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просила задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

У спірних правовідносинах державний виконавець діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція № 512/5).

Посилаючись на п. 3.13.2 Інструкції № 512/5, відповідач стверджував, що у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнути, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому пп. 3.7.4 п. 3.7 цього розділу.

Згідно з пп. 3.7.4 п. 3.7 Інструкції № 512/5 строк для самостійного виконання боржнику при відкритті виконавчого провадження з виконання постанов, виведених в окреме провадження, не надається.

Відповідно до п. 8.8 Інструкції № 512/5 при виконанні рішення, за яким боржник зобовязаний особисто виконати певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Відповідач доводив, що у згаданих випадках строк на добровільне виконання рішення не надається.

Відзначав, що постанови про накладення штрафів та стягнення витрат на проведення виконавчих дій були надіслані Управлінню рекомендованою поштовою кореспонденцією, а тому боржник мав реальну можливість виконати їх у добровільному порядку.

Посилання позивача на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 травня 2015 року у справі № 667/4594/14-а, відповідач вважав безпідставним, оскільки ця правова позиція не стосується спірних правовідносин (а.с. 131-136, 141-143).

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях, просив відмовити в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (ідентифікаційний код 08602371) зареєстроване як юридична особа 22 вересня 2009 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 145 0000 03403.

08 червня 2015 року МВС України виданий наказ за № 659 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці», п. 1 якого передбачав ліквідацію Управління (а.с. 17а-18).

22 червня 2015 року МВС України виданий наказ за № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», який передбачав скорочення усіх посад Управління, крім посад членів ліквідаційної комісії (а.с. 19-20).

З 15 липня 2015 року позивач перебуває в стані припинення.

На час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення Управління як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений.

Відповідач Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області (ідентифікаційний код 34898944) зареєстроване як юридична особа, про що 20 лютого 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 102 0000 024231.

В структуру ГТУЮ входить відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби (далі ВПВР).

Дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП № 49139942, суд встановив наступне.

27 жовтня 2015 року до ВПВР надійшла заява ОСОБА_3 про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 12 жовтня 2015 року у справі № 808/5767/14 (ПРДО 808/1/15) (а.с. 78, 162).

Заява ОСОБА_3 зареєстрована у ВПВР 27 жовтня 2015 року за вхідним № 627-287/05-02.2-37/15П, до заяви доданий оригінал виконавчого документа (а.с. 79-80, 203-204).

Постановою головного державного виконавця Балдинюка М.Ю. від 28 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 49139942 з примусового виконання виконавчого листа № 808/5767/14.

Сторонами виконавчого провадження ВП № 49139942 були боржник Управління та стягувач ОСОБА_3 (а.с. 81-82, 163-164).

Разом з супровідним листом від 28 жовтня 2015 року № 287/5-15П (4215-4216) постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на стягувачу і боржнику (а.с. 83, 165).

На адресу Управління постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49139942 надіслана 28 жовтня 2015 року рекомендованою поштовою кореспонденцією, про що свідчать Реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції за 28 жовтня 2015 року № 70 та фіскальний чек від 28 жовтня 2015 року № 9999 (а.с. 84-85, 179-181).

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49139942 отримана боржником 04 листопада 2015 року, що підтверджено даними он-лайн сервісу «Відстеження пересилання поштових відправлень» Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 8431303495010 (а.с. 86, 178).

04 листопада 2015 року Управління звернулося до ВПВР з заявою № 4663, в якій просило зупинити перебіг строку виконання постанови від 12 жовтня 2015 року у справі № 808/5767/14 до розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом заяви про розяснення судового рішення (а.с. 87-88, 166-167).

До заяви Управління були додані копії його заяви від 03 листопада 2015 року № 4654 та наказів МВС України від 08 червня 2015 року № 659 і від 22 червня 2015 року № 741 (а.с. 89-95, 115-117, 168-177).

Ця заява отримана ВПВР 06 листопада 2015 року та зареєстрована за вхідним № 1518/02.2-34/5-155 (а.с. 87, 166).

11 листопада 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 49139942 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про накладення штрафу.

Постанова мотивована тим, що 28 жовтня 2015 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка отримана боржником 04 листопада 2015 року. Станом на 11 листопада 2015 року боржник не виконав вимоги виконавчого листа, документів, які підтверджують виконання рішення суду, до відділу не надав. У звязку з цим на підставі ст.ст. 11, 89 Закону № 606 за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, на боржника Управління накладений штраф у сумі 680,00 грн. Постанова про накладення штрафу набрала законної сили 11 листопада 2015 року і мала бути предявлена до виконання впродовж одного року (а.с. 8, 64-65, 97-98, 182-183, 219).

11 листопада 2015 року на підставі ст. 5 Закону № 606 головний державний виконавець Балдинюк М.В. направив до Управління вимогу державного виконавця № 287/5-15П, якою вимагав виконати судове рішення у строк до 23 листопада 2015 року, а інформацію про виконання надати до ВПВР (а.с. 96, 184).

Разом з супровідним листом від 11 листопада 2015 року № 287/5-15П (4517) постанова про накладення штрафу та вимога державного виконавця надіслані на адресу Управління (а.с. 69, 100, 185).

Постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року та вимога державного виконавця від 11 листопада 2015 року отримані Управлінням 17 листопада 2015 року та зареєстровані за вхідним № 2836 (а.с. 218).

11 листопада 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 49139942 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій. Постанова мотивована тим, що державним виконавцем на адресу боржника направлена постанову про накладення штрафу одночасно з вимогою державного виконавця щодо виконання рішення суду у строк до 23 листопада 2015 року. У звязку з цим на підставі ст. 35 Закону № 606 державний виконавець відклав проведення виконавчих дій до 23 листопада 2015 року (а.с. 101, 186).

Разом з супровідним листом від 11 листопада 2015 року № 287/5-15П (4515-4516) постанова про відкладення виконавчих дій надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с. 99, 187).

Постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року, вимога державного виконавця від 11 листопада 2015 року та постанова про відкладення провадження виконавчих дій від 11 листопада 2015 року надіслані на адресу Управління 12 листопада 2015 року, про що свідчить Реєстр на відправлення рекомендованої поштової кореспонденції за 12 листопада 2015 року № 78 та фіскальний чек від 12 листопада 2015 року № 1038 (а.с. 102-103, 189-190).

Постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року отримана Управлінням 17 листопада 2015 року та зареєстрована за вхідним № 2836, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції позивача (а.с. 69, 100).

Факт отримання боржником цих документів також підтверджений даними он-лайн сервісу «Відстеження пересилання поштових відправлень» Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 8431303563610 (а.с. 104, 188).

01 грудня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 49139942 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про накладення штрафу.

Постанова мотивована тим, що 28 жовтня 2015 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 11 листопада 2015 року державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу та надано новий строк для виконання до 23 листопада 2015 року. Станом на 01 грудня 2015 року вимоги виконавчого листа боржником не виконані. У звязку з цим на підставі ст.ст. 11, 89 Закону № 606 за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, на боржника Управління накладений штраф у сумі 1 360,00 грн. Постанова про накладення штрафу набрала законної сили 01 грудня 2015 року і мала бути предявлена до виконання впродовж одного року (а.с. 10, 66-67, 105-106, 191-192, 223).

Разом з супровідним листом від 01 грудня 2015 року № 287/5-15П (5010) постанова про накладення штрафу від 01 грудня 2015 року надіслана на адресу Управління (а.с. 107, 193).

Постанова про накладення штрафу від 01 грудня 2015 року отримана Управлінням 16 грудня 2015 року і зареєстрована за вхідним № 2871 (а.с. 70, 222).

01 грудня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 49139942 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Постанова мотивована тим, що при примусовому виконанні зазначеного виконавчого провадження здійснено витрати на проведення виконавчих дій, а саме: плата за внесення виконавчого провадження до ЄДРВП 12,72 грн.; канцелярські витрати (папір, конверти, марки, принтерне виготовлення документів тощо) 18,24 грн. У звязку з цим на підставі ст. 41 Закон № 606 постановлено стягнути з боржника Управління витрати на проведення виконавчих дій у сумі 30,96 грн.

01 грудня 2015 року постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій затверджена начальником ВПВР ОСОБА_4

Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій набрала законної сили 01 грудня 2015 року і мала бути предявлена до примусового виконання впродовж одного року (а.с. 11, 59-60, 111-112, 197-198, 225).

Разом з супровідним листом від 01 грудня 2015 року № 287/5-15П (5012) постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій надіслана на адресу Управління (а.с. 68, 113, 199).

Постанова від 01 грудня 2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій отримана позивачем 16 грудня 2015 року та зареєстрована за вхідним № 2872 (а.с. 68, 224).

01 грудня 2015 року, діючи на підставі ст. 89 Закону № 606, головний державний виконавець Балдинюк М.Ю. звернувся до прокуратури Донецької області з поданням, в якому просив вирішити питання про притягнення посадових осіб Управління до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України (а.с. 108-109, 195-196).

Разом з супровідним листом від 01 грудня 2015 року № 287/5-15П (5011) подання державного виконавця надіслане до прокуратури Донецької області (а.с. 110, 194).

01 грудня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 49139942 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Постанова мотивована тим, що державним виконавцем вжиті всі передбачені законом заходи, в тому числі винесені постанови про накладення штрафів, направлено подання до прокуратури Донецької області. Відповідно до ст. 75 Закону № 606, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо державний виконавець накладає на боржника штраф та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу, що його видав. У звязку з цим на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону № 606 постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 808/5767/14 закінчити.

01 грудня 2015 року постанова про закінчення виконавчого провадження затверджена начальником ВПВР ОСОБА_4 (а.с. 118-119, 200-201).

Разом з супровідним листом від 01 грудня 2015 року № 287/5-15П (5013-5015) постанова про закінчення виконавчого провадження від 01 грудня 2015 року надіслана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та сторонам виконавчого провадження. Оригінал виконавчого листа направлено до суду (а.с. 120, 202).

Таким чином, 01 грудня 2015 року виконавче провадження ВП № 49139942 було закінчено. При цьому матеріали виконавчого провадження ВП № 49139942 не містять доказів виконання боржником судового рішення у справі № 808/5767/14 (відповідного наказу тощо).

Дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП № 49531398, суд встановив наступне.

03 грудня 2015 року головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49531398 з примусового виконання постанови № 491339942, виданої 11 листопада 2015 року ВПВР про стягнення з Управління на користь держави штрафу у розмірі 680,00 грн.

Сторонами у виконавчому провадженні ВП № 49531398 були боржник Управління, стягувач Держава.

Строк для самостійного виконання боржнику не надавався (а.с. 12, 122, 207).

Разом з супровідним листом від 03 грудня 2015 року № 345/5-15П (5066) постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу Управління (зворотній бік а.с. 12, 123, 206).

Постанова від 03 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 49531398 надіслана на адресу Управління рекомендованою поштовою кореспонденцією 04 грудня 2015 року, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» «Відстеження пересилання поштових відправлень» за штрихкодовим ідентифікатором 8431303596348 та конвертом, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 15).

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49531398 від 03 грудня 2015 року отримана Управлінням 16 грудня 2015 року та зареєстрована за вхідним № 2874 (зворотній бік а.с. 12).

03 грудня 2015 року ВПВР звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з заявою № 345/5-15П (5063), в якій просив відкрити виконавче провадження по виконанню постанови про накладення штрафу ВП № 49139942 від 11 листопада 2015 року (а.с. 153-154).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № 805/5015/15-а позов Управління до ГТУЮ про визнання протиправними дій та скасування постанови задоволений частково; скасована постанова головного державного виконавця Балдинюка М.В. від 11 листопада 2015 року про накладення штрафу на Управління у виконавчому провадженні № 49139942; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 61-63, 220-221).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 805/5015/15-а - повернута заявникові (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 5598914).

Таким чином, 22 лютого 2016 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 805/5015/15-а набрала законної сили.

25 лютого 2016 року у виконавчому провадженні ВП № 49531398 головним державним виконавцем Балдинюком М.Ю. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, мотивована тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі № 805/5015/15-а скасована постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року. У звязку з цим на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону № 606 виконавче провадження з примусового виконання постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року закінчено.

25 лютого 2016 року постанова про закінчення виконавчого провадження затверджена начальником ВПВР ОСОБА_4 (а.с. 248).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

У звязку з залишенням без розгляду позовної заяви Управління в частині позовних вимог про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 49531257 та ВП № 49528765 та визнання протиправними дій державного виконавця, на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України суд не бере до розгляду наявні у справі письмові докази матеріали виконавчих проваджень ВП № 49531257 та ВП № 49528765 як такі, що не стосуються предмету доказування.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. ч. 1-2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положення ст. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, ч. ч. 1-2 ст. 2, ч. ч. 1-3 ст. 3 Закону № 606, а також п. 7 ч. 1 ст. 2 КАС України, свідчать, що ВПВР та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій, не допускаючи при цьому порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що у виконавчому провадженні ВП № 49139942 здійснювалося примусове виконання виконавчого листа про поновлення особи на службі в органах внутрішніх справ.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії, визначені ст. 75 Закону № 606.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону № 606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону № 606, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому ст. 89 цього Закону.

Ч. 3 ст. 75 Закону № 606 визначено, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Виконання рішення про поновлення на роботі регламентовано ст. 76 Закону № 606.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону № 606, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону № 606, у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Отже, у виконавчому провадженні ВП № 49139942 здійснювалося примусове виконання виконавчого документа, за яким боржник зобовязаний був вчинити певні дії видати наказ про поновлення особи на роботі.

У цьому виконавчому провадженні 11 листопада 2015 року винесена постанова про накладення штрафу.

Виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 закінчене 01 грудня 2015 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606.

Станом на 01 грудня 2015 року постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року не була виконана та не була скасована.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст. 19 Закону № 606.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою в порядку, визначеному Законом № 606, що визначено п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 606.

Згідно з п. 8.8. Інструкції № 512/5 при виконанні рішень, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію або проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконання такого рішення.

Таким чином, постанова від 11 листопада 2015 року про накладення штрафу, постановлена у виконавчому провадженні ВП № 49139942, виконувалась одночасно з виконанням виконавчого листа, виданого Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до п. 8.8. Інструкції № 512/5 після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

У звязку з тим, що виконавче провадження ВП № 49139942 було закінчено, а штраф, накладений постановою від 11 листопада 2015 року боржником самостійно сплачений не був, державний виконавець зобовязаний був відкрити виконавче провадження з виконання цієї постанови.

Таким чином, при винесенні спірної постанови від 03 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 491531398 державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені п. 7 ч. 2 ст. 17, п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону № 606 та п. 8.8. Інструкції № 512/5.

Судом встановлено, що копія постанови від 03 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 491531398 надіслана на адресу Управління рекомендованою поштовою кореспонденцією 04 грудня 2015 року.

Твердження позивача, що спірна постанова надіслана з порушенням вимог ч. 5 ст. 25 Закону № 606, відповідно до якої копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, спростовано наявними у справі письмовими доказами.

Позивач наголошував, що від 03 грудня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 491531398 винесена з порушенням вимог ч. 2 ст. 25 Закону № 606, оскільки державний виконавець не надав боржнику строку для самостійного виконання.

Суд вважає такий висновок позивача помилковим, виходячи з наступного.

За загальним правилом, наведеним у абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року набрала чинності 11 листопада 2015 року. В період з 11 листопада 2015 року по 01 грудня 2015 року вона виконувалась в рамках виконавчого провадження ВП № 49139942.

Після закінчення виконавчого провадження ВП № 49139942 постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року підлягала виділенню в окреме виконавче провадження.

Таким чином, положення абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону № 606 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку мало місце виділення в окреме виконавче провадження виконавчого документа, примусове виконання якого вже здійснювалося, а тому державний виконавець не зобовязаний був надавати боржнику строк для самостійного виконання.

Доводи Управління стосовно того, що виконавчий лист Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду виконаний боржником 06 листопада 2015 року шляхом видання наказу про поновлення ОСОБА_3 на посаді; що боржник звертався до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за розясненням судового рішення, а державний виконавець не зупинив виконавче провадження, тощо по суті стосуються правомірності постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року, тобто виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 491531398, а не постанови про відкриття цього виконавчого провадження.

Оцінка цим доводам Управління надана судом під час розгляду справи № 805/5015/15-а, за наслідками якого постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року була скасована.

Разом з цим скасування постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, скасування постанови про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року постановою Донецького окружного адміністративного суду від Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № 805/5015/15-а є підставою для закінчення виконавчого провадження ВП 491531398, а не для скасування постанови про відкриття цього виконавчого провадження.

Суд не приймає як підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження доводи позивача, що постанова про накладення штрафу від 11 листопада 2015 року виконана органами Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з рахунку Управління.

Ці доводи позивача стосується правомірності закінчення виконавчого провадження ВП № 491531398 за п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 606, а не за п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606. Однак ці доводи не мають стосунку до питання правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження, яка є предметом спору.

За правилами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з висновком Верховного Суду України часткове невиконання судового рішення органом державної влади, який фінансується з державного бюджету, з незалежних від останнього причин (через відсутність відповідного фінансування з державного бюджету) є поважною причиною в розумінні ст.ст. 75 та 89 Закону № 606, а відтак прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу є неправомірним (постанова від 09 червня 2015 року у справі № 21-658а15 (667/4594/14-а)).

Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанови від 24 березня 2015 року у справі № 21-66а15, від 19 травня 2015 року у справі № 21-177а15, від 30 червня 2015 року у справі № 21-1044а15, від 30 червня 2015 року у справі № 21-660а15, від 26 травня 2015 року у справі № 21-199а15).

Наведена вище правова позиція Верхового Суду України, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вона не стосується предмету спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач довів належними та допустими доказами правомірність спірної постанови. Решта доводів і заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Ухвалою від 08 лютого 2016 року задоволено клопотання Управління про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі. Станом на 14 березня 2015 року Управління судовий збір не сплатило.

Таким чином, з Управління на користь Державного бюджету України слід стягнути судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на 01 січня 2015 року.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 03 грудня 2015 року ВП № 49531398 про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови від 11 листопада 2015 року № 49139942 щодо стягнення штрафу з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці у розмірі 680,00 грн. відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (ідентифікаційний код 08602371) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду у сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок (отримувач коштів УК/м. Словянськ/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області; код банку отримувача (МФО) 834016; рахунок отримувача 31214206784075; код класифікації доходів бюджету 22030001).

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

4. Повний текст постанови виготовлений 21 березня 2016 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.