Постанова № 58268506, 08.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р. Справа № 234/4340/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк про скасування постанови про накладення арешту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову нас стороні позивача, ПАТ Державний ощадний банк України, ПАТ КБ Приватбанк, про скасування як незаконної постанови про накладення арешту на грошові кошти позивача в ПАТ КБ Приватбанк на поточному рахунку № НОМЕР_1 та в ПАТ Державний ощадний банк України на картковому рахунку № 26258502873639.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 3 квітня 2012 року вироком Краматорського міського суду була засуджена, з неї стягнуто на користь потерпілої матеріальний збиток в сумі 175,00 грн та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн, загалом 2 175,00 грн. Про стягнення з позивача вищевказаної суми відкрито виконавче провадження, в межах якого 1 лютого 2016 року прийнято постанову про арешт грошових коштів позивача, що перебувають, зокрема, на рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Державний ощадний банк України». По вказаним рахункам позивач, як нею зазначено, отримує аліменти та допомогу від УПСЗН на утримання двох неповнолітніх дітей. Заблокувавши доступ до вказаних рахунків, відповідач обмежив доступ позивача до грошових коштів, що фактично належать її дітям, а не їй. Крім цього, позивач взагалі не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження щодо неї. Позивач зверталась до відповідача із заявою щодо зняття арешту, але останнім їй було відмовлено та рекомендовано звернутись до суду (а.с. 1-2).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 6 квітня 2016 року справа передана до Донецького окружного адміністративного суду (а.с. 58).

5 травня 2016 року справа № 234/4340/16-а надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями адміністративна справа передана на розгляд судді Волгіній Н.П.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2016 року справу прийнято до провадження судді Волгіної Н.П.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 червня 2016 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом (а.с. 124-125).

До суду позивач та її представник ОСОБА_2 зявились, не заперечували проти розгляду справи у письмовому провадженні.

В матеріалах справи наявні клопотання від позивача та її представника від 16 травня 2016 року та 1 червня 2016 року про відсутність заперечень проти розгляду справи в письмовому провадженні (а.с. 68, 113).

Представник відповідача до суду не зявився, про дату, час та місце розгляду справи Відділ повідомлений судом належним чином. Причини неявки представника до суду не повідомлені.

В матеріалах справи містять надані Відділом на електрону адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження № 49170109 (а.с. 82-97).

Треті особи до суду не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи банківські установи повідомлені судом належним чином. Причини неявки представників суду не повідомлені.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі не прибуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги неявку в судове представників відповідача та третіх осіб, суд вважає за можливе розглянути справу без проведення судового засідання у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 29 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження № 49170109 з виконання виконавчого листа № 1/528/277/12 від 26 квітня 2012 року, виданого Краматорським міським судом Донецької області на підставі вироку від 3 квітня 2012 року (а.с. 82) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріального збитку у сумі 175,00 грн та моральної шкоди в сумі 2000,00 грн, а всього в загальній сумі 2 175,00 грн (а.с. 82-83). Вказаний виконавчий лист повторно подався ОСОБА_4 до примусового виконання 29 жовтня 2015 року (а.с. 84).

В матеріалах справи міститься копія супровідного листа від 29 жовтня 2016 року № 4-18/23127 23128 до постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа на підтвердження її направлення боржнику (позивачу у даній справі) (а.с. 87).

Суд зазначає, дата «29 жовтня 2016 року» станом на час розгляду даної справи ще не настала, тобто, є помилковою, крім цього, доказів фактичного направлення відповідачем вказаної постанови позивачу суду не надано (зокрема, не надано поштової квитанції або іншого документа, які б свідчив про направлення постанови ОСОБА_5, та не зазначено номеру штрихкодового ідентифікатору поштового відправлення).

Як встановлено судом, в межах виконавчого провадження ВП № 49170109, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції ОСОБА_3 1 лютого 2016 року прийнято постанову про арешт коштів боржника, зокрема, що містяться на рахунках ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в ПАТ КБ Приватбанк та ПАТ Державний ощадний банк України (а.с. 7, 89).

Докази направлення цієї постанови позивачу в матеріалах справи відсутні.

Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в межах ВП № 49170109 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції ОСОБА_3 здійснено запити до в ПАТ КБ Приватбанк та ПАТ Державний ощадний банк України щодо стану рахунків ОСОБА_1

Листами ПАТ КБ Приватбанк від 15 березня 2016 року на запит від 24 лютого 2016 року (а.с. 95) та ПАТ Державний ощадний банк України від 17 лютого 2016 року на запит від 1 лютого 2016 року (а.с. 91) державному виконавцю відмовлено у наданні інформації на його запит, оскільки за посиланнями банків відповідь на такий запит потребує розкриття банківської таємниці, яка може бути надана лише у передбачених законом випадках, а також на запити, які мають усі необхідні передбачені законом реквізити, визначені у ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (далі Закон № 2121-III).

17 лютого 2016 року (за посиланнями позивача, які не спростовані відповідачем) позивач з СМС-повідомлення від банку дізналась про накладення арешту на її рахунку, у звязку з чим того ж дня звернулась до відділу ДВС із заявою про зняття арешту, оскільки за вказаними рахунками отримує гроші від Краматорського УПСЗН на своїх неповнолітніх дітей - сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

23 лютого 2016 року відповідачем надано позивачу відповідь за № 18-210/16 6-1005/3953, в якій повідомлено про те, що у порядку ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV) особа має право звернутись до суду із позовом про зняття з майна арешту, якщо вважає, що майно належить їй, а не боржникові (а.с. 10).

Не погодившись із такою відповіддю та із вищевказаною постановою відповідача про арешт коштів, позивач звернулась до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону № 606-ХІV (в редакції, що діяла на момент прийняття постанови про арешт коштів боржника) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно зі ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення.

Відповідно до ст. 27 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 вказаного Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як визначено ст. 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Тобто, арешт майна боржника є складовою етапу реалізації звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що спірна постанова як і постанова про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не отримувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Закону стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа ПАТ Державний ощадний банк України від 27 травня 2016 року № 1679, рахунок № 26258502873639 відкритий на імя позивача 1 грудня 2015 року відповідно до документів, необхідних для відкриття карткового рахунку та довідки Краматорського Управління праці та соціального захисту населення, для отримання допомоги, призначеної в Краматорському Управлінні праці та соціального захисту населення (а.с. 106, 119). Листом від 31 травня 2016 року ПАТ Державний ощадний банк України, наданим на підставі службової записки, повідомив суд про те, що призначення карткового рахунку № 26258502873639 соціальні виплати (а.с. 108, 109).

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 30 листопада 2015 року, позивач з 1 листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року знаходиться на обліку, отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сімям згідно з Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III; до складу сімї входять діти ОСОБА_1, 11 серпня 1998 року, Іван 24 червня 2002 року (а.с. 6).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року № 1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, - на 20 відсотків.

Тобто, допомога, призначена малозабезпеченим сімям, виплачується усім членам сімї, у тому числі і неповнолітнім дітям (якщо до складу сімї входять неповнолітні діти), відповідно, така допомога є допомогою неповнолітнім дітям.

Щодо накладення арешту на рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ КБ Приватбанк суд зазначає наступне.

За поясненням позивача, які не спростовані відповідачем у справі, на її рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ Приватбанк надходить лише допомога на дітей.

На підтвердження зазначеного позивачем суду надано:

- заяву ОСОБА_1 від 17 лютого 2016 року до УПСЗН м. Краматорська, якою вона просить належні їй суми пенсії (грошової допомоги) перераховувати на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ Приватбанк.

- виписку по ІНН НОМЕР_1 картці/рахунку 4149 4978 2085 5775 ОСОБА_1 в ПАТ КБ Приватбанк, з якої вбачається, що 11 грудня 2015 року на вказаний рахунок надійшла соціальна допомога у сумі 5 095,26 грн (а.с. 9, 38, 46).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Як вже зазначалось судом відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача про надходження на її рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ Приватбанк грошової допомоги на дітей.

Враховуючи приписи ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», беручи до уваги той факт, що сімя позивача є малозабезпеченою - позивач має двох неповнолітніх дітей, на утримання яких отримує грошові кошти на банківські рахунки, на які відповідачем накладений арешт спірною постановою, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції від 22 березня 2016 року № 104 позивачем сплачено судовий збір за подачу даного позову до суду у розмірі 275,60 грн (а.с. 30)

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 275,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 69, 71, 94, 159, 160-164, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк про скасування постанови про накладення арешту задовольнити.

Скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції про арешт коштів боржника ВП № 49170109 від 1 лютого 2016 року в частині накладення арешту на кошти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що містяться на рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ПАТ КБ Приватбанк та № 26258502873639 в ПАТ Державний ощадний банк України.

Стягнути з бюджетних асигнувань Відділу Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34991191) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.