Ухвала суду № 58262223, 10.06.2016, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/2259/15-ц

Провадження № 2/316/49/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2016 р. м. Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді: Вільямовської Н.О.,

при секретарі: Рябуха О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Енергодар матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, в інтересах кого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ :

13.04.2016 року вищевказану справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31.03.2016 року надіслано до апеляційного суду Запорізької області.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25.05.2016 року справу повернуто для виправлення описки, яка була допущена судом першої інстанції у рішенні суду, тобто в матеріалах справи залишається приєднаним рішення суду, яке не містить описової та мотивувальної частини у відповідності до вимог п.п. 2.3 ч.1 ст.215 ЦПК України. Тобто судове рішення, приєднане до матеріалів справи є не повним (а.с. 158).

Питання щодо виправлення недоліків рішення суду не вирішено у встановленому законом порядку. Отже, при належному оформленні справи, суду необхідно ухвалити процесуальний документ, в якому навести правильний текст рішення суду, який оформлений у відповідності до вимог ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що рішенні суду допущена описка та помилково зазначено:

«ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі. Після народження позивач проживав разом з матірю - ОСОБА_2

Добровільно батько ніколи не допомагав мамі в утриманні сина. Спочатку, до досягнення ним повноліття, з відповідача стягувалися аліменти на користь матері. В той момент, кали ОСОБА_1 виповнилося 18 років, він навчався на третьому курсі Дніпрорудненського індустріального технікуму за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв». ОСОБА_4 виплачувати аліменти на навчання не бажав. Матері було дуже важко самостійно оплачувати навчати, тому він звернувся до Енергодарського міського суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Рішенням цього ж суду від 26. 04.2011 року по справі № 2-171/ 2011 р., залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2011 року, з ОСОБА_4 на користь позивача стягувалися аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 11.01.2011р. до 30.06.2012 р. (тобто, до закінчення навчання в технікумі).

30.06.2012 року навчання технікумі завершилось. Бажаючи мати вищу освіту, ОСОБА_1 вступив до Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» м. Дніпропетровськ. Враховуючи навчання а технікумі, позивач був прийнятий відразу на другий курс. До 30.06.2015 року він був студентом денної форми навчання вказаного закладу на бюджетній основі. ОСОБА_4 знову не забажав добровільно допомагати йому в утриманні Тому, за позовом ОСОБА_1 рішенням Енергодарського міського суду від 30.11.2012р. по справі № 0807/3356/2012 р., залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.01.2013р., з ОСОБА_4 на користь позивача стягувалися аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 01.10.2012 р. до 30.06.2015р., тобто, до закінчення 4-го курсу навчання в університеті.

Отримавши диплом бакалавра, ОСОБА_1 вступив на п'ятий курс до вищеназваного університету. Термін навчання складає 10 місяців, тобто з 01.09.2013 р. до 30.06.2016 р. Навчання на 5 -му курсі платне, вартість освітньої послуги за 2015/2016 навчальний рік становить 8300, 00 грн. У зв'язку із складним фінансовим станом, мати позивача- Лисенко І.В. оплату проводе помісячно. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 продовжує навчатися та весь свій вільний час присвячує навчанню, він не має можливості працевлаштуватись і повністю матеріально себе забезпечувати, в результаті чого потребує матеріальної допомоги від своїх батьків. Також, йому необхідно нести витрати по оплаті навчального процесу та інші витрати, пов'язані з навчанням, які є невід'ємною частиною життя у час навчання в учбовому закладі: витрати для забезпечення самого навчального процесу (придбання зошитів, ручок, файлів, паперу), речей особистого користування (шампунь, мило, зубна паста і т.ін.), одягу зимового, літнього і т.д.

Мати позивача, ОСОБА_2, працює в ЦРБ ВП «ЗАЕС» та отримує заробітну плату приблизно 5000,00 грн. на місяць, та щомісяця надає кошти на його утримання.

ОСОБА_4 матеріальної допомоги на навчання в добровільному порядку не надає, тим самим ухиляється від обов'язку батька, утримувати свою повнолітню дитину, покладеного на нього нормами ст. 198-199 СК України, але має можливість надавати таку матеріальну допомогу, оскільки працює начальником зміни турбінного відділення цеху ЕП ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та отримує заробітну плату приблизно в розмірі 18000грн. щомісячно.» замість: «Позивач звернувся до суду з позовною заявою, про стягнення аліментів на його утримання на період навчання у навчальному закладі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що батьки позивача не перебували у зареєстрованому шлюбі, 25.12.1992 року народився ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. Добровільно батько - ОСОБА_4 ніколи не допомогав. Рішенням Енергодарського міського суду від 26.04.2011 року з ОСОБА_4 на користь позивача стягувались аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 11.01.2011 року до 30.06.2012 року (тобто, до закінчення навчання в технікумі). Після цього вступив до Державного вищого навчального закладу «Національний гірничний університет» м. Дніпропетровськ. Рішенням Енергодарського міського суду від 30.11.2012 року на користь позивача з ОСОБА_4 стягувались аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 01.10.2012 року до 30.06.2015 року (тобто до закінчення 4-го курсу навчання в університеті). Проте отримавши диплом бакалавра, ОСОБА_1 продовжив навчання на здобуття диплома спеціаліста. Термін навчання складає 10 місяців, тобто з 01.09.2015 р. по 30.06.2016 р.

З урахуванням збільшення позовних вимог, просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу, а саме: з заробітної плати та пенсії; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу починаючи з 01.09.2015 року, терміну навчання позивача; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на період з 25.12.2015 р. по 30.06.2016 р. в звязку з продовженням навчання аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, що дорівнює з 01.01.2016 року 1330 грн., з врахуванням індексації, відповідно до закону.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, збільшенні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача - ОСОБА_2В .в судовому засіданні підтвердила позовні вимоги та їх обґрунтування, суду пояснила, що її син ОСОБА_1 з 1 вересня 2015 р. навчається на денному відділені Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» м. Дніпропетровськ. За навчання він грошові кошти не сплачує, але йому необхідні кошти на проїзд до навчального закладу, харчування, одяг, взуття. Крім того допомагу надає тільки вона. Батько матеріальної допомоги сину не надає, хоча має таку можливість, працюючи на ВП «Запорізька АЕС». На даний час в зв'язку із захворюванням вона обмежена в надані фінансової підтримки сину.

Представник відповідача позов визнав частково, в судовому засіданні пояснив, що відповідач згоден надавати сину на навчання аліменти в розмірі 1/10 частини його доходу. Свої заперечення представник відповідача мотивував тим, що ОСОБА_4 має свою сім'ю, іншу дитину, тривалий час хворів, крім того представник позивача мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 згідно довідки про доходи №444 від 06.10.2015 року має сталий заробіток.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання належними документами встановлено, що ОСОБА_1, згідно свідоцтва про народження народився 25.12.1992 року, батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Батьки в зареєстрованому шлюбі не перебували та мешкають окремо.

Згідно довідки Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» м. Дніпропетровськ від 14.09.2015 року №14/02-712 ОСОБА_1 навчається на 5 курсі механіко-машинобудівного факультету за контрактом терміном навчання з 01.09.2015 р. по 30.06.2016 р. (а.с. 7).

У відповідності зі ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно дост.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При вирішення питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує положення ст. 200 СК України, згідно яким суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу; при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином; та ст. 182 ч.2 СК України, згідно яким мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Так відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що повнолітній син відповідача навчається у вищому закладі й потребує матеріальної допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з батька аліменти на утримання сина на період навчання.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків приймається до уваги можливість надання утримання другим з батьків (матірю позивачки), своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно довідки про доходи №444 від 06.10.2015 року матері ОСОБА_1 ОСОБА_2 нараховано дохід за період квітень 2015 р. по вересень 2015 р. у розмірі 48939,29 грн. (а.с. 72).

Відповідно довідки №1221 від 07.10.2015 р. дохід ОСОБА_4 за період жовтень 2014 р. по вересень 2015 р. склав 444084,54 грн. (а.с. 155).

Проте, згідно наданих документів на утриманні відповідача знаходяться його молодший син, який проживає разом з ним та не має доходів, що підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України №18412 від 31.07.2015, №18815 від 16.11.2015 року про відсутність доходів у ОСОБА_4, непрацездатна мати, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5, довідкою про встановлення матері відповідача ОСОБА_6 інвалідності, з сімейного бюджету витрачаються кошти на утримання непрацездатних батьків його дружини.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач працює на підприємстві, має сталий заробіток, суд приходить до переконання, що стягненню з відповідача підлягають аліменти у розмірі 1/8 частини усіх видів доходу на період навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

За змістом ст.ст. 79, 84 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Законом України від 20 грудня 2012 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі Закон № 4191-VI) встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних справ.

Виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги. Повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), документи, що підтверджують кількість годин участі особи, яка надавала правову допомогу. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Позивачем не надано документів підтверджуючих склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, не надано належних документів, підтверджуючих факт оплати гонорару, що входить до предмету доказування по справі, а тому вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500 гривень слід відмовити.

При цьому, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути с удовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В силу ст.367 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись 180, 181,183, 191 СК України, ст. ст. 10-11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України».

Відповідно до ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.

У судове засідання з питання про внесення виправлень в указане судове рішення сторони не зявилися, про причини своєї неявки не повідомили, заперечень проти внесення в вищезазначене рішення суду вказаних виправлень не надали. У порядку ст. 219 ЦПК України, неявка сторін не перешкоджає розглядові зазначеного питання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 219, 208-210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Внести виправлення у рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 31.03.2016 року (а.с. 158), виклавши описову та резолютивну частини наступного змісту: «Позивач звернувся до суду з позовною заявою, про стягнення аліментів на його утримання на період навчання у навчальному закладі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що батьки позивача не перебували у зареєстрованому шлюбі, 25.12.1992 року народився ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. Добровільно батько - ОСОБА_4 ніколи не допомогав. Рішенням Енергодарського міського суду від 26.04.2011 року з ОСОБА_4 на користь позивача стягувались аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 11.01.2011 року до 30.06.2012 року (тобто, до закінчення навчання в технікумі). Після цього вступив до Державного вищого навчального закладу «Національний гірничний університет» м. Дніпропетровськ. Рішенням Енергодарського міського суду від 30.11.2012 року на користь позивача з ОСОБА_4 стягувались аліменти в розмірі 1/6 частини його доходу, починаючи з 01.10.2012 року до 30.06.2015 року (тобто до закінчення 4-го курсу навчання в університеті). Проте отримавши диплом бакалавра, ОСОБА_1 продовжив навчання на здобуття диплома спеціаліста. Термін навчання складає 10 місяців, тобто з 01.09.2015 р. по 30.06.2016 р.

З урахуванням збільшення позовних вимог, просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в розмірі 500 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу, а саме: з заробітної плати та пенсії; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу починаючи з 01.09.2015 року, терміну навчання позивача; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на період з 25.12.2015 р. по 30.06.2016 р. в звязку з продовженням навчання аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, що дорівнює з 01.01.2016 року 1330 грн., з врахуванням індексації, відповідно до закону.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, збільшенні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача - ОСОБА_2В .в судовому засіданні підтвердила позовні вимоги та їх обґрунтування, суду пояснила, що її син ОСОБА_1 з 1 вересня 2015 р. навчається на денному відділені Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» м. Дніпропетровськ. За навчання він грошові кошти не сплачує, але йому необхідні кошти на проїзд до навчального закладу, харчування, одяг, взуття. Крім того допомагу надає тільки вона. Батько матеріальної допомоги сину не надає, хоча має таку можливість, працюючи на ВП «Запорізька АЕС». На даний час в зв'язку із захворюванням вона обмежена в надані фінансової підтримки сину.

Представник відповідача позов визнав частково, в судовому засіданні пояснив, що відповідач згоден надавати сину на навчання аліменти в розмірі 1/10 частини його доходу. Свої заперечення представник відповідача мотивував тим, що ОСОБА_4 має свою сім'ю, іншу дитину, тривалий час хворів, крім того представник позивача мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 згідно довідки про доходи №444 від 06.10.2015 року має сталий заробіток.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання належними документами встановлено, що ОСОБА_1, згідно свідоцтва про народження народився 25.12.1992 року, батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Батьки в зареєстрованому шлюбі не перебували та мешкають окремо.

Згідно довідки Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» м. Дніпропетровськ від 14.09.2015 року №14/02-712 ОСОБА_1 навчається на 5 курсі механіко-машинобудівного факультету за контрактом терміном навчання з 01.09.2015 р. по 30.06.2016 р. (а.с. 7).

У відповідності зі ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно дост.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При вирішення питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, суд враховує положення ст. 200 СК України, згідно яким суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу; при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином; та ст. 182 ч.2 СК України, згідно яким мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Так відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що повнолітній син відповідача навчається у вищому закладі й потребує матеріальної допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з батька аліменти на утримання сина на період навчання.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків приймається до уваги можливість надання утримання другим з батьків (матірю позивачки), своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно довідки про доходи №444 від 06.10.2015 року матері ОСОБА_1 ОСОБА_2 нараховано дохід за період квітень 2015 р. по вересень 2015 р. у розмірі 48939,29 грн. (а.с. 72).

Відповідно довідки №1221 від 07.10.2015 р. дохід ОСОБА_4 за період жовтень 2014 р. по вересень 2015 р. склав 444084,54 грн. (а.с. 155).

Проте, згідно наданих документів на утриманні відповідача знаходяться його молодший син, який проживає разом з ним та не має доходів, що підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України №18412 від 31.07.2015, №18815 від 16.11.2015 року про відсутність доходів у ОСОБА_4, непрацездатна мати, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5, довідкою про встановлення матері відповідача ОСОБА_6 інвалідності, з сімейного бюджету витрачаються кошти на утримання непрацездатних батьків його дружини.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач працює на підприємстві, має сталий заробіток, суд приходить до переконання, що стягненню з відповідача підлягають аліменти у розмірі 1/8 частини усіх видів доходу на період навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

За змістом ст.ст. 79, 84 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Законом України від 20 грудня 2012 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі Закон № 4191-VI) встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних справ.

Виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги. Повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), документи, що підтверджують кількість годин участі особи, яка надавала правову допомогу. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Позивачем не надано документів підтверджуючих склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, не надано належних документів, підтверджуючих факт оплати гонорару, що входить до предмету доказування по справі, а тому вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500 гривень слід відмовити.

При цьому, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути с удовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В силу ст.367 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись 180, 181,183, 191 СК України, ст. ст. 10-11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н. О. Вільямовська