Ухвала суду № 58257238, 07.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1289/16 Головуючий у суді І-ї інст ОСОБА_1

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

07.06.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.,

при секретарі Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 12 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі Банк) про визнання дій щодо зміни графіку зниження заборгованості за кредитним договором неправомірними та кредитного договору недійсним.

Зазначив, що між ним та Банком 09.02.2007 року укладено кредитний договір №10/PVN8-02-07 про надання валютного споживчого кредиту у сумі 27000,00 доларів США терміном повернення до 09.02.2027 року під 14,5% річних, для придбання двокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Зазначена вище нерухомість виступає у якості забезпечення виконання зобовязань позичальником перед Банком по кредитному договору.

Відповідно до умов п.3.2 кредитного договору до 10 числа кожного місяця необхідно здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 346,00 дол. США. У цьому ж пункті договору передбачена можливість зміни розміру ануїтетного платежу за згодою сторін.

У звязку з відсутністю в нього спеціальних знань в галузі фінансів, він не міг обєктивно оцінити умови отримання та погашення кредиту під час укладання кредитного договору, а обраний механізм погашення кредиту у вигляді ануїтетного платежу на його думку не є практичним, оскільки за весь час обслуговування кредиту сплачувались самі відсотки за користування кредитними коштами, тоді як сума кредиту майже не зменшилась.

В порушення норм Законодавства, йому не надавалась з боку Банку інформація у письмовій формі, що передує укладенню договору, надання якої є обов'язком кредитодавця згідно ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, в кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту. Також Банком не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. У наданому Додатку №1 «Графік зниження розміру заборгованості» не вказано повної орієнтовної вартості кредиту, розрахунок проведений поверхово та не зрозуміло для споживача.

08.11.2013 року у відділенні банку йому надали проект Додатку №1 «Графік зниження розміру заборгованості» до додаткової угоди №1 до кредитного договору.

За результатами звірки поточної заборгованості, згідно п. 3.7 кредитного договору, була виявлена різниця між сумою платежу на останньому етапі погашення та ануїтетним платежем, вказаним в п. 3.2 кредитного договору.

Просить визнати неправомірними дії відповідача щодо зміни графіку зниження заборгованості за кредитним договором та визнати кредитний договір недійсним з моменту його укладення.

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, судом неповно та не обєктивно зясовано обставини по справі. Просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим ; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом ; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції зазначені вимоги ЦПК України не порушені.

Згідно вимог ч. ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.3 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна договору або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобовязання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на дату укладення кредитного договору інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного звязку.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 09 лютого 2007 року між ТОВ Банк « Фінанси та Кредит» та позивачем укладено кредитний договір №10/PVN8-02-07, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 27 000 доларів США для придбання двокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 41,0 кв.м., житловою площею 26,2 кв.м., з оплатою по процентній ставці 14,5% річних.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобовязується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 346 доларів США. Зазначений розмір ануїтетного платежу може бути змінений за згодою сторін.

09.02.2007 року позивач був ознайомлений з умовами кредитування, викладеними в кредитному договорі та розрахунком платежів для отримання кредиту на споживчі цілі під заставу нерухомості (іпотека), в яких міститься інформація про реальну проценту ставку.

В п.5.1 кредитного договору зазначено, що на момент підписання договору позичальник ознайомлений із типовими умовами договору застави (іпотеки), запропонованими Банком. Позичальник цим підтверджує свою згоду із зазначеними типовими умовами.

Відповідно до п. 3.7. кредитного договору, сторони домовилися щорічно, протягом 10 банківських днів після закінчення кожного фактичного року кредитування, а саме до 19 лютого кожного року, проводити звіряння поточної і простроченої (якщо така виникла) заборгованості позичальника по сплаті ануїтетних платежів, по сплаті Банку щомісячної комісійної винагороди за надання кредитних ресурсів і дотримання позичальником Графіка зниження розміру заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору). За результатами звірки сторони можуть переглядати розмір наступних ануїтетних платежів, що підлягають внесенню позичальником, та строк погашення позичкової заборгованості. У випадку, якщо сторони прийшли до згоди про такий перегляд, сторони укладають додаткову угоду до цього Договору про викладення Графіка зниження розміру заборгованості (Додатка № 1 до цього Договору) у новій редакції.

Зростання курсу долара США валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Позивачу в листі від 21.11.2013 року за вих. № 650/38 у звязку з виявленням відємної різниці на останньому етапі погашення, було запропоновано врегулювати це питання шляхом підписання додаткової угоди до кредитного договору та направлений складений проект додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, викладений в новій редакції, згідно якого змінився розмір щомісячного платежу на 8 доларів США.

Позивач зазначену додаткову угоду не підписав, а тому продовжує здійснювати погашення кредиту в порядку та на умовах, встановленими кредитним договором, до кредитного договору зміни не вносились, всі умови, встановлені на дату підписання є чинними на сьогоднішній день.

Суд 1-ої інстанції правильно зазначив, що не відповідають дійсності твердження позивача стосовно того, що Банком не надавалась інформація про умови кредитування у письмовій формі, що передує укладенню договору, а саме : а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений (п.2.3 кредитного договору); тип відсоткової ставки (п.4.1 кредитного договору); суму, на яку кредит може бути виданий (п.2.1 кредитного договору ); строк, на який кредит може бути одержаний (п.3.2 кредитного договору); варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, графік зниження позичкової заборгованості додаток № 1 до кредитного договору) б) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту ( в процентному значенні та грошовому виразі) з врахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), повязаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування (знаходились на стенді у відділенні та офіційному сайті Банку).

Підписуючи кредитний договір позивач підтвердив, що він ознайомлений з його умовами та цілком погоджується із ним. Уклавши кредитний договір та приступивши до його виконання, сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх внутрішній волі та спрямований на реальне настання наслідків, що були ним обумовлені.

Окрім того, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Цього зроблено не було, споживач кредитний договір підписав, отримав кредитні кошти розпорядився ними на власний розсуд, сплачував кредит згідно Графіку, а отже, визнавав в повному обсязі умови договору та погоджувався з ними.

У відповідності до ч.3 ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивач зобовязаний був перед оформленням кредитного договору ознайомитися з правилами та умовами послуги, що надається, а в разі необхідності розяснення її умов - звернутися до особи, що надає послуги за таким розясненням.

Відмовляючи в позові суд правильно послався на правові позиції, викладені в Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс 15, де зазначено, що надання чи ненадання, надання не в повному обсязі інформації відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів» не є підставою для визнання недійсним кредитного договору.

Правильно знайшов суд помилковими твердження позивача, що суд має визнати кредитний договір недійсним з причин не проведення Банком реструктуризації кредитної заборгованості.

Реструктуризація кредитної заборгованості передбачає укладення додаткового договору між позивачем та банківською установою. Умови реструктуризації кредитної заборгованості та/або зміни валюти кредиту мають бути прийнятні як для позичальника так і для Банку Для цього потрібна узгоджена воля на зміну умов кредитування обох сторін договору.

17.12.2015 року постановою правління НБУ № 898 відкликана банківська ліцензія та прийнято рішення про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 року № 230, строк ліквідаційної процедури встановлений 2 роки.

Колегія суддів також зазначає, що позивач не позбавлений можливості при остаточному розрахунку за кредит провести з Банком звірку співвідношення сплачених та отриманих Банком коштів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді