Ухвала суду № 58246213, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/4201/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014

у справі № 808/4152/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еммаус»

до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еммаус» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 11.04.2014 № 0081081615, № 0000791500, № 0000801500.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Еммаус» (код ЄДРПОУ 25475365) зареєстровано як юридичну особу 06.01.1998 в Приазовській районній державній адміністрації Запорізької області (свідоцтво про державну реєстрацію від 06.01.1998 № 276), взято на облік до органів державної податкової служби 06.01.1998 за № 379, зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 04.07.2012 (свідоцтво № 200053104 серії НБ №021243).

Види діяльності сільськогосподарського підприємства ТОВ «Еммаус» відповідно до КВЕД:

- 01.11.0: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

- 01.47: розведення свійської птиці;

- 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;

- 46.21: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еммаус» з питань правомірності використання сільгоспвиробниками спеціального режиму оподаткування та правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при використанні спеціального режиму оподаткування відповідно вимог п. п. 209.1, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт № 100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, пп. пп. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 135.1, 135.4, 135.5 ст. 135, п. п. 137.1, 137.2, 137.4, 137.10, 137.16 ст. 137, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 203 367,50 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. п. 209.1, 209.6 ст. 209 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 1 056 258 грн.; п. 269.1 ст. 269, ст. 270, п. 271.1 ст. 271, п. 272.1 ст. 272 ПК України, а саме: не задекларовано податкових зобов'язань з плати за землю за період з 01.11.2011 по 31.12.2012 всього в сумі 3874,53 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками такої перевірки, подав заперечення на акт позапланової перевірки від 06.12.2013, в яких просив не приймати податкових повідомлень-рішень за результатами вказаної перевірки.

Листом від 23.12.2013 № 2185/10/08-17-22 відповідач повідомив позивача про те, що висновки акта перевірки Приморської ОДПІ від 06.12.2013 № 100/08-17-22/25475365 від 06.12.2013 є правомірними.

На підставі висновків акту перевірки, 26.12.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0091081715 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 104 076,50 грн., в т.ч.: 1 056 258 грн. основного платежу та 1 047 818,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0092081715 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток всього у розмірі 1 379 987 грн., в т.ч.: 1 203 093,50 грн. основного платежу та 176 893,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0093081715 про визначення суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 4 603,23 грн., в т.ч.: 3 874,54 грн. основного платежу та 728,69 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів в Запорізькій області та рішенням про результати розгляду первинної скарги від 02.04.2014 № 1148/10/08-01-10-04-13 частково задовольнило скаргу ТОВ «Еммаус» та скасувало податкові повідомлення-рішення Приморської ОДПІ:

- від 26.12.2013 № 000092081715 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 918 737, 5 і 157 564, 5 грн. штрафних (фінансових) санкцій в іншій частині зазначене рішення залишило без змін;

- від 26.12.2013 № 0091081715 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 425 188,0 грн. і 502 787,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині зазначене рішення залишило без змін;

- від 26.12.2013 № 0093081715 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 3 825,06 грн. та 716,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині зазначене рішення залишило без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі направлень від 25.02.2014 № 170011, № 170012, від 04.03.2014 № 170013, виданих Приморською ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізької області, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75 та підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказом Приморської ОДПІ від 21.02.2014 № 42, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Еммаус» з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень Приморської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 26.12.2013 № 0091081715, № 0092081715, № 0093081715, за результатами якої складено акт № 51/08-17-22/25475365 від 13.03.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, пп. пп. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 135.1, 135.4, 135.5 ст. 135, п. 137.1, 137.2, 137.4, 137.10, 137.16 ст. 137, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Еммаус» занижено податок на прибуток в сумі 284 356,43 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 194.1 ст. 194, п. 209.1, п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 занижено податок на додану вартість у загальній сумі 631 580 грн. та завищено податок на додану вартість в сумі 510 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.04.2014 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0081081615 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 176 101 грн., в т.ч.: 631 070 грн. основного платежу та 545 031 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000791500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 303 685 грн., в т.ч.: 284 356 грн. основного платежу та 19 329 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000801500 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку у розмірі 61,85 грн., в т.ч.: 49,48 грн. основного платежу та 12,37 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття зазначених рішень став висновок податкового органу про те, що ТОВ «Еммаус» використовує у господарській діяльності земельні ділянки, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, тому платник втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість. На думку відповідача, сільськогосподарська продукція, вирощена на вказаних земельних ділянках, не може вважатися виробленою позивачем, отже, операції з її реалізації підлягали відображенню в загальній декларації з податку на додану вартість, за якою здійснювалися розрахунки з бюджетом. З цих же підстав, відповідач вважає, що позивач не мав права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, а мав сплачувати податок на прибуток та земельний податок на загальних підставах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

При цьому аналізовані приписи податкового законодавства не дають підстави для висновку про те, що право платника на застосування розглядуваного спеціального режиму оподаткування залежить від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Податкове законодавство не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. А відтак будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, безвідносно до підстав виникнення такого права, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей застосування спеціального режиму оподаткування.

Також слід зазначити, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Водночас законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому така особа повинна буде підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, згідно з п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п. 302.1 ст. 302 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно положень п. 307.1 ст. 307 ПК України платники податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що право на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток при спеціальному сільськогосподарському режимі оподаткування та виникнення відповідних пільг щодо його плати та використання пов'язано з фактичним виробленням та обсягом виробленої сільськогосподарської продукції.

На основі викладеного можна зробити висновок, що у податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платника, що застосовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний