Постанова № 58245735, 18.05.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р. Справа № 805/79/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобовязання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому просив суд (з урахуванням уточнень):

- зобовязати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві вихідну грошову допомогу в сумі 47 400 грн.;

- зобовязати Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади заступника начальника начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області за період з 06 листопада 2015 року по день винесення судом рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом від 06 листопада 2015 року № 357 о/с його було звільнено з посади заступника начальника начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 «г» за скороченням штатів. Позивач звертає увагу на те, що він має вислугу 20 років та йому повинна бути виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідачем були порушені норми ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплату пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», оскільки не виплачена при звільненні одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби у загальній сумі 47400 грн. Також вважає порушеними норми ст. 116 Кодексу законів про працю України. якою передбачено, що остаточний розрахунок при звільненні здійснюється в день звільнення. Оскільки позивачу не була виплачена вихідна допомога в сумі 47 400 грн., а також станом на 06 листопада 2016 року остаточний розрахунок при звільненні з ним проведений не був, належні йому суми були виплачені лише 12.04.2015 року, просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по день винесення рішення судом.

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у письмових запереченнях просив у позові повністю відмовити, посилаючись на те, що позивача було звільнено з посади заступника начальника начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 «г» за скороченням штатів. За умов п. 1.6. Інструкції «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, грошове забезпечення виплачується за місцем служби, виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. Тому відповідач вважає, що позивач безпідставно звернувся з вимогою про стягнення грошової допомоги з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, оскільки він проходив службу у Добропільському міському відділі (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району).

Добропільський міський відділ (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області також проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що п. 3.4.8. Інструкції «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі по тексту - Інструкція № 499), передбачено право на отримання грошового забезпечення при звільненні за скороченням штатів лише для осіб, які залишились у розпорядженні органів внутрішніх справ. В той же час, позивача звільнено за скороченням штатів у звязку з ліквідацією органів внутрішніх справ тому він не має права на отримання даного виду грошового забезпечення. До того ж, після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністерства внутрішніх справ України. Також звертає увагу на те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку не ґрунтуються на вимогах спеціального законодавства, яким регламентується порядок проведення розрахунків з працівниками міліції, а обґрунтовані посиланнями на норми загальної дії, проте дія норм ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на спірні правовідносини. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.12 Інструкції № 499, несвоєчасно виплачене грошове забезпечення або виплачене у розмірі меншому ніж належить, виплачується особі рядового чи начальницького складу за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право. Тобто, підставою виплати грошового забезпечення, на думку відповідача, є звільнення з посади. За таких обставин, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, просив розглянути справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з копії трудової книжки АН № 196366, ОСОБА_1 був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ 05 серпня 1996 року (а.с. 8) та звільнений відповідно до наказу Міністерства внутрішній справ України від 06 листопада 2015 року року № 357 о/с у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 5).

Звільнення позивача здійснено на підставі його рапорту, в рамках реформування правоохоронної системи України та відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.

При звільненні позивача, а саме 06 листопада 2015 року, ОСОБА_1 не була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби у загальній сумі 47400 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

-які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

-які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

-які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_1 суму у розмірі 47424 грн. (згідно відомості нарахування допомоги при звільненні співробітникам Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області за квітень 2016 року), також зазначена сума перерахована на картковий рахунок позивача згідно до платіжного доручення від 11 квітня 2016 року № 18 (сума одержана банком 12 квітня 2016 року), що підтверджується відомістю нарахування допомоги при звільненні співробітникам Добропольського МВ ГУМВС України в Донецькій області за квітень 2016 року та не заперечується позивачем, що викладено у його заяві, яка надійшла до суду через канцелярію 18 травня 2016 року вх.№ 9608/16 (а.с. 76-78, 86).

У звзку з цим вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів грошового забезпечення в сумі 47400 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України висловив таку правову позицію у рішенні від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16: У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства загальної дії, у даному випадку КЗпП України, оскільки правовідносини в частині несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні з працівниками органів внутрішніх справ не врегульовано нормами спеціального законодавства.

Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні, з 06.11.2015 року по день винесення рішення, суд зазначає наступне.

При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, з наданої до суду довідки Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 14 грудня 2015 року № 121 вбачається, що в вересні 2015 року ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення у розмірі 3744, 00 грн., у жовтні 2015 року 4992,00 грн. (а.с. 7)

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік кількість робочих днів у вересні 2015 року становить 22 дні, у жовтні 2015 року 22 дні.

Так, середньоденна заробітна плата складає: 3744,00 грн. (вересень 2015 року ) + 4992,00 грн. (жовтень 2015 року) : 44 робочі дні за два місяці (22 робочі дні у вересні 2015 року та 22 робочі дні у жовтні 2015 року) = 198 грн. 55 коп.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік та листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік кількість робочих днів в період з 07 листопада 2015 року по день проведення розріхунку ( 12 квітня 2016 року) становить 158 днів (квитанція від 11 квітня 2016 року № 18 отримана банком 12 квітня 2016 року).

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 198,55 грн. * 158 днів = 31370,90 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. ст. 11, 162 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року в сумі 31370,90 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126, 127, 130, 133-135, 138-140, 143, 150154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08671573, адреса: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Первомайська, 52) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1, адреса: Донецька обл., м. Красноармійськ, м-н. «Шахтарський», 23/5) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року в сумі 31370,90 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят) гривень 90 коп. з урахуванням податків, зборів (обовязкових платежів).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Голошивець І.О.