Ухвала суду № 58245668, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/67899/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Маслова Д.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі № 804/13051/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо формування висновків про те, що перевіркою ТОВ «Бридж» за січень 2014 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування в інформаційній системі «Податковий блок» в тому числі підсистемі «Аналітична система» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань за період січень 2014 року, задекларованих ТОВ «Бридж»;

- зобов'язати відповідача відновити в інформаційній системі «Податковий блок» відкориговані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань за період січень 2014 року, задекларовані позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість та додатках до неї за період січень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково: визнано протиправними дії Інспекції щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства за січень 2014 року в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» в підсистемі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», здійснені на підставі акта від 13 червня 2014 року № 4192/22-05/21911537 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бридж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Транслем» та покупцями за січень 2014 року»; зобов'язано Інспекцію відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» в підсистемі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства, які були визначені позивачем у податковій звітності та відкориговані на підставі акта від 13 червня 2014 року № 4192/22-05/21911537 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бридж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Транслем» та покупцями за січень 2014 року»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 13 червня 2014 року № 4192/22-05/21921537, яким зафіксовано висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із контрагентами по ланцюгу постачання

Крім того, згідно з обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем на підставі вказаного акта внесено зміни до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», зокрема, з підсистеми «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо формування в акті перевірки висновків, виходили із того, що оскаржувані дії відповідача не порушують прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дії Інспекції щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності, попередні судові інстанції виходили із того, що оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд відповідачем безпідставно було змінено показники відповідної податкової звітності та податкового кредиту позивача.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій Інспекції щодо формування висновків в акті перевірки, однак вважає, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Згідно з позицією Верховного суду України 9 грудня 2014 року справі № 21-511а14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 42202884) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

З урахуванням наведеного, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Наведене відповідає правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 3 листопада 2015 року по справі № 21-99а15 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54203682).

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Інспекції щодо формування висновків в акті перевірки.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дії Інспекції щодо коригування показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача та зобов'язання відповідача відновити показники податкової звітності суди першої та апеляційної інстанції зазначеному вище правовому регулюванню спірних правовідносин оцінки надали та не встановили чи оскаржувані дії відповідача щодо внесення змін до інформаційних систем порушують права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору в частині задоволених позовних вимог, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати в частині задоволених позовних вимог і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в частині направлення справи на новий розгляд оскарженню не підлягає. В іншій частині ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, що встановлені статями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев