ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/27435/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф. Зайцева М.П.,
секретар судового засідання Корецький І.О.,
за участю: представника відповідача: Диби Ю.Д.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року
у справі № 813/4945/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конді 50»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання дій протиправними,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Конді 50» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція), в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягали у проведенні зустрічної звірки Товариства з питань дотриманий вимог податкового та іншого законодавства за період з 25 червня 2012 року по 31 березня 2013 року;
- визнати протиправними дії відповідача, що полягали у відображенні акта від 17 травня 2013 року № 1695/22-3/38149196 в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, яка залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення зустрічної звірки Товариства; визнано протиправними дії Інспекції, що полягали у відображенні акта від 17 травня 2013 року № 1695/22-3/38149196 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25 червня 2012 року по 31 березня 2013 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами здійснених заходів з метою проведення зустрічної звірки щодо позивача складено акт від 17 травня 2013 року №1695/22-3/38149196 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25 червня 2012 року по 31 березня 2015 року»
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність зазначених дій відповідача.
Колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним, зробленим з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК).
У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).
Відповідно до статті 71 ПК Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Згідно з пунктом 73.5 статті 73 ПК з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.
З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання <…>.
При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.
Внесена до інформаційних систем інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Наведене відповідає правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року по справі № 826/11901/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54203682).
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій зазначеному оцінки не надали та не перевірили чи оскаржувані дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки та внесення на підставі такого акта змін до автоматизованих систем порушує права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
Слід відмітити й те, що роблячи висновки про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог, що стосувалися вилучення та відновлення інформації в інформаційних системах суди мають перевіряти на підставі відповідних доказів чи фактично вчинялись дії, що оскаржуються позивачем. Разом з тим, в матеріалах справи не містяться належних та допустимих доказів (зокрема витяг з інформаційної системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), які б підтвердили факт внесення до зазначеної інформаційної системи інформації на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки.
Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України уразі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на реорганізацію Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Керуючись статтями 55, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в:
Допустити заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев
Судове рішення № 58245669, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 08.06.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 813/4945/13-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: