Ухвала суду № 58245666, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/29044/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача: Стеценко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року

у справі № 826/1155/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу «Горизонт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу «Горизонт» (далі - Товариство) звернулось в суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція), в якому просило:

- визнати протиправним дії Інспекції по проведенню перевірки та зі складання акта від 12 грудня 2014 року №6445/26-58-22-02-18/38960523 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Стиль Медіа» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року;

- визнати протиправними дії Інспекції по внесенню до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України, в тому числі до підсистем інформаційної системи «Податковий блок» змін (коригувань) показників податкової звітності по коригуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту з Товариства в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів, які відбулися на підставі акта від 12 грудня 2014 року № 6445/26-58- 22-02-18/38960523 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Стиль Медіа» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року та бездіяльність у невинесенні та не надісланні (неврученні) платнику податків податкових повідомлень-рішень;

- зобов'язати Інспекцію вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену па підставі акта від 12 грудня 2014 року № 6445/26-58- 22-02-18/38960523 та відновити показники податкової звітності Товариства за період липень 2014 року, в тому числі, зобов'язати відобразити у відповідних інформаційних базах даних інформацію про первинно задекларовані Товариством показники податкової звітності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, позов Товариства задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції по внесенню до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України, в тому числі, до підсистем інформаційної системи «Податковий блок» змін (коригувань) показників податкової звітності по коригуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів, які відбулися на підставі складеного акта від 12 грудня 2014 року № 6445/26-58- 22-02-18/38960523 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Стиль Медіа» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року та бездіяльність у невинесенні та не надісланні (неврученні) платнику податків податкових повідомлень-рішень; зобов'язано Інспекцію вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену па підставі акта від 12 грудня 2014 року № 6445/26-58-22-02-18/38960523 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Стиль Медіа» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2014 року та відновити показники податкової звітності Товариства за період за липень 2014 року, в тому числі, зобов'язати відобразити у відповідних інформаційних базах даних інформацію про первинно задекларовані Товариством показники податкової звітності; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Стиль Медіа», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 12 грудня 2014 року за №6445/26-58-22-02-18/38960523.

Отриману на підставі вищезазначеної перевірки інформацію внесено відповідачем до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України, в тому числі до підсистем інформаційної системи «Податковий блок» змін (коригувань) показників податкової звітності по коригуванню податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Інспекції щодо проведення перевірки та складання акта перевірки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не обґрунтовує неправомірність дій по складанню акту та проведенню перевірки, порушення процедури проведення перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності позивача та внесення змін до інформаційних систем, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем безпідставно здійснено коригування задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань без прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень та обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК).

У пункті 61.1 статті 61 ПК визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 74 ПК установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

За змістом позиції Верховного Суду України, що висловлений у справі № 21-511а14, постанову в якій ухвалено 9 грудня 2014 року, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий акт відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Наведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постановах від 3 та 4 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 21-2261а15 відповідно)

Водночас суди першої та апеляційної інстанції зазначеному оцінки не надали та не перевірили чи оскаржувані дії відповідача щодо внесення змін до автоматизованих систем порушують права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Крім того, зазначаючи про те, що позивач не обґрунтовує неправомірність дій по складанню акта та проведенню перевірки, порушення процедури проведення перевірки, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, не надав оцінку доводам про те, що про протиправність названих дій свідчать помилкові та безпідставні висновки відповідача, що зазначені в спірному акті перевірки.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Втім, суди попередніх інстанцій, розглядаючи позов Товариства, в порушення названої статті Конвенції не виконали встановленого статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання, адже судові рішення не містять мотивування причин відхилення наведених вище тверджень платника податків про невідповідність чинному законодавству дій відповідача.

Крім того, задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності податкового органу, що полягає у невинесенні та не надісланні (неврученні) платнику податків податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій взагалі не навели нормативного регулювання названих правовідносин та не встановили в чому полягає протиправність таких дій податкового органу.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев