Ухвала суду № 58245301, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/48101/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 р.

у справі № 2а-0870/6923/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просило суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000600801.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000600801; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином були повідомлені, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.07.2011 р. по 04.08.2011 р., на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 02.06.2011 р. № 639 посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з питань правомірності декларування від'ємного значення за травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., за результатами якої складено акт від 04.08.2011 р. № 337/08-01/00186536 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення травня 2011 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 1 947 263 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 р. № 0000600801, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 947 263 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 04.08.2011 р. № 337/08-01/00186536, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Диег-Авиастар», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «АМВ», ТОВ «Вторстіл» та ТОВ «ТД «ІВС», оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з цими контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків обумовлених ними.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджується виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі № 2а-0870/6922/11 за позовом ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, постаново Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 р., яка набрала законної сили, було задоволено позов ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000610801 від 10.08.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 1 947 263 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2011 року, результати якої викладені в акті № 339/08-01/00186536 від 05.08.2011 р.

В рамках розгляду справи № 2а-0870/6922/11 судом було встановлено, що придбання позивачем товарів у контрагентів ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Діег-Авіастар», ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «АМВ», ТОВ «ТД «ІВС», ТОВ «Вторстіл», ТОВ «Кримсплав» здійснювалось для забезпечення власної господарської діяльності, оформлено та підтверджується належними документами, зокрема, і первинними бухгалтерськими документами (договорами, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актами приймання товару, платіжними дорученнями тощо). Придбаний товар належним чином був оприбуткований на підприємстві та використаний у виробництві, що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків та призвело до збільшення (зменшення) активів й зобов'язань підприємства. Отже, документально спростовується висновок про безтоварність угод.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Оскільки контрагенти позивача на момент укладання та виконання угод, складання податкових накладних були зареєстровані в ЄДРПОУ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, податкові накладні оплачені позивачем, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару податок на додану вартість до свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин та з урахуванням приписів пункту першого частини третьої статті 2, частини другої статті 71, частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014 р. у справі № 2а-0870/6923/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко