Ухвала суду № 58245304, 08.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/51801/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Онищенко І.П.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 р.

у справі № 1570/7659/10

за позовом приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин»

до Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2010 року приватне акціонерне товариство «Одеський завод шампанських вин» (далі - позивач, ПрАТ «ОЗШВ») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Одеській області (далі - РУ ДСАТ ДПА України в Одеській області) - правонаступником якого є Головне управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 29.06.2010 р. № 150672.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення РУ ДСАТ ДПА України в Одеській області від 29.06.2010 р. № 150672 про застосування фінансових санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 р. та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 р.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.05.2010 р. по 28.05.2010 р., на підставі наказу від 17.05.2010 р. № 294 та направлення від 17.05.2010 р. № 183, посадовими особами РУ ДСАТ ДПА України в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «ОЗШВ» з питань дотримання організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу алкогольних напоїв за період з 01.10.2009 р. по 17.05.2010 р., за результатами якої складено акт від 31.05.2010 р. № 243/03-32224466 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог частини десятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесене рішення про застосування фінансових санкцій від 29.06.2010 р. № 150672, яким, відповідно до стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1 626 530,72 грн.

Як вбачається з акту від 31.05.2010 р. № 243/03-32224466 фактичною підставою для визначення позивачу зазначених фінансових санкцій слугували висновки перевіряючих про здійснення позивачем у період, що перевірявся, роздрібної торгівлі алкогольними напоями та іншими напоями, що підлягає ліцензуванню (КВЕД 52.25.0) без фактичного отримання відповідної ліцензії.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що позивачем не спростовані належними доказами висновки податкового органу викладені в акті перевірки, що слугували підставою для винесення спірного рішення про застосування фінансових санкцій.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 16 частини першої статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», торгівля - будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Згідно з абзацом 13 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форм розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пунктів 2, 26 «Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 р. № 854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства. Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства. Під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

При цьому, як зазначено судом апеляційної інстанції, актом перевірки не встановлено жодного конкретного факту реалізації підприємством будь-якого алкогольного напою будь-якому кінцевому споживачеві для особистого некомерційного використання. Податковий орган посилається виключно на математичний розрахунок, згідно з яким, в середньому щодня на дегустаціях було продегустовано близько 323 пляшок, при цьому в деякі періоди було продегустовано 611 пляшок в день, з чого відповідачем зроблено висновок, що такі показники не відповідають фізичним властивостям людини та наступний висновок про здійснення підприємством роздрібної торгівлі.

Проте, відповідачем не зазначено, яким чином підприємство, яке не має місця для проведення роздрібної торгівлі (що було встановлено перевіркою), та не рекламує себе як роздрібного продавця алкогольних напоїв, здійснювало реалізацію цих напоїв.

У свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач представив первинні документи, що підтверджують факт використання алкогольних напоїв для власних потреб, зокрема, накладні на передачу продукції зі складу готової продукції до дегустаційного залу та до лабораторії підприємства; накладні на склобій.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 р. у справі № 1570/7659/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко