Ухвала суду № 58235405, 07.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4002/16 Головуючий 1 інст. Золотарьова Л.І.

Справа № 640/18098/14-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: скарга на дії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» червня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 на незаконні дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною скаргою. В обґрунтування своєї скарги посилалася на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено.

Зазначила, що копію цього заочного рішення вона не отримувала, а дізналась про його існування від державного виконавця 05 лютого 2016 року під час виконавчої дії, а саме її виселення з квартири № 64 в м. Харкові по вул. Дружби Народів, № 221, також не отримувала будь-яку поштову кореспонденцію виконавчого провадження і не була ознайомлена з ним.

Вказала, що в порушення вимог чинного законодавства державний виконавець перед початком виконавчої дії не впевнився, чи надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження на її поштову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та чи було це повідомлення отримано боржником; не перевірив чи міг боржник виконати добровільно рішення суду; не пересвідчився, чи було направлено на поштову адресу боржника повідомлення про примусове виселення і чи було воно отримано боржником.

Зазначила, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 залишились її речі, а також в ході примусового незаконного її виселення державний виконавець перевищив свої посадові повноваження і фактично виселив осіб, які не зазначені у виконавчому документі. Державний виконавець не забезпечив постійну присутність понятих, які покидали жиле приміщення під час виконавчої дії, не забезпечив складання акта опису майна і не вручив акт опису майна їй під розписку; не забезпечив опис майна і його зберігання відповідальною особою; не забезпечив складання і підписання акта державного виконавця, який би правильно відображав хід і суть виконавчої дії і був би підписаний всіма учасниками виконавчої дії. Державним виконавцем не було забезпечено можливість підписання і принесення зауважень на акт державного виконавця з боку її представника від 05 лютого 2016 року, однак фактичне виселення відбулось 06 лютого 2016 року у неробочий день; в акті закреслено її прізвище, імя та по батькові, хоча приймала участь у проведенні виконавчої дії і заявила відвід державному виконавцю, з актом не погодилась.

Вказала, що у разі якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення, у разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення, до вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться, проте державний виконавець проігнорував це, чим порушив її права.

Зазначила, що державний виконавець не прийняв рішення про відкладення виконавчої дії за поданими заявами боржника і її представника, або з власної ініціативи на десять днів і не прийняв про це відповідну постанову, чим порушив її право можливості прийняти рішення про добровільне виконання рішення суду.

Просила визнати неправомірною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 47558083); визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 зі складання і підписання акта державного виконавця від 05 лютого 2016 року (ВП № 47558083); визнати неправомірним і скасувати акт державного виконавця від 05 лютого 2016 року, складений державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 по виконавчому провадженню ВП № 47558083; визнати неправомірною і скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 по виконавчому провадженню ВП № 47558083.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги. При цьому посилалася на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала вимоги скарги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник не довів порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями під час примусового виконання заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2015 року.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»від 04.11.2010 р. № 2677-VI (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 606-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, одним із яких є виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV).

Статтею 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ст.25 Закону № 606-XIV).

Судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено; в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за договором позики від 15 травня 2009 року за реєстровим номером 1909 на суму 503497, 91 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 17, 1 кв. м., загальною площею 34, 8 кв. м. шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, для чого надано ОСОБА_2 право пред'являти правоустановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця ОСОБА_1Л.), до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату і приватних нотаріусів, та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання витягів та інших документів, довідок про склад сімї, а також вчиняти всі інші дії, повязані з вирішенням цих питань; виселено ОСОБА_1 з іпотечного майна квартири АДРЕСА_2, житловою площею 17, 1 кв. м., загальною площею 34, 8 кв. м.; передано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 17, 1 кв. м., загальною площею 34, 8 кв. м. в управління ОСОБА_2 на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу, вирішено питання щодо судових витрат. Рішення набрало чинності 16 березня 2015 року.

06 квітня 2015 року виписано виконавчий лист, в якому зазначено виселити ОСОБА_1 з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_2, житловою площею 17, 1 кв. м., загальною площею 34, 8 кв. м.

Постановою державного виконавця від 14 травня 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення, в якій запропоновано боржнику в 15-денний термін виконати рішення в добровільному порядку. Копію постанови направлено сторонам 14 травня 2015 року.

Із акта від 01 червня 2015 року вбачається, що при виході державного виконавця за адресою іпотечного майна встановлено, що судове рішення ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконано.

Повідомленням № 07-30/900/14 від 19 січня 2016 року, яке адресовано ОСОБА_1 рекомендовано ОСОБА_1 в добровільному порядку звільнити квартиру АДРЕСА_2 до 05 лютого 2016 року та зазначено, що примусове виконання судового рішення призначено на 05 лютого 2016 року о 11:00.

Постановою державного виконавця про залучення працівників органів внутрішніх справ для охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій від 26 січня 2016 року залучено працівників органів внутрішніх справ для охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій про виселення ОСОБА_1 з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_2, житловою площею 17, 1 кв. м., загальною площею 34, 8 кв. м. на 05 лютого 2016 року о 11.00.

Із акта державного виконавця від 05 лютого 2016 року вбачається, що в присутності ОСОБА_1 відбувалося виконання судового рішення, а саме іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 17, 1 кв. м., загальною площею 34, 8 кв. м. звільнено від майна, особистих речей, домашніх тварин боржника. ОСОБА_1 оголошено заборону користування зазначеною квартирою.

Із службової записки державного виконавця від 08 лютого 2016 року начальнику Київського ВДВС ХМУЮ вбачається, що виконавчі дії щодо виселення ОСОБА_1 тривали з 05 лютого 2016 року з 11:00 до 05:15, оскільки ОСОБА_1 відмовлялася звільняти житло.

Постановою державного виконавця від 10 лютого 2016 року закінчено виконавче провадження судового рішення.

16 лютого 2016 року представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що направляючи копію постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не пересвідчився, чи надіслано копію постанови на поштову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, чи було зазначене рекомендоване повідомлення отримано ОСОБА_1, є безпідставними.

Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі

Як вбачається з матеріалів справи на адресу ОСОБА_1 15 травня 2015 року направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом у звязку з чим, виходячи з вимог зазначеної статті, вона є повідомленою про відкриття виконавчого провадження.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо того, що державний виконавець не перевірив, чи виконано рішення суду про виселення ОСОБА_1 добровільно і чи могла вона його виконати, є необґрунтованими, оскільки із матеріалів справи вбачається, що державний виконавець виходив за місцем проживання ОСОБА_1 та пересвідчився, що рішення суду в добровільному порядку не виконано, про що було складено відповідний акт.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що в іпотечній квартирі залишилися її речі, що державний виконавець виселив всіх інших осіб, які не зазначені у виконавчому документі, є безпідставними, оскільки доказів щодо цього матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано.

Заявлений державному виконавцю відвід залишено без задоволення.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо того, що державний виконавець не забезпечив постійну присутність понятих, не забезпечив складання акта опису майна і не вручив акт опису майна під розписку боржника, є безпідставними, оскільки як вбачається з акта від 05 лютого 2016 року квартира звільнена від речей, домашніх тварин боржника.

Твердження представника ОСОБА_1 щодо того, що державний виконавець провів виселення фактично в неробочий день судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи фактично рішення виконано 05 лютого 2016 року.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо того, що державний виконавець не склав акт про надання їй іншого житлового приміщення і не звернувся до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення є безпідставними, оскільки виконавчі дії провадяться відповідно до виконавчого листа. Зміст виконавчого листа стосувався тільки виселення ОСОБА_1

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-ІV, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини розглядає справи щодо невиконання судових рішень як порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції (право на судовий захист) та статтю 1 Протоколу № 1 Конвенції (право на мирне володіння майном).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людии право на суд може бути примарним, якщо внутрішня правова система договірної держави дозволяє остаточному, обовязковому судовому рішенню залишатися невиконаним на шкоду однієї сторони, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинно вважатися невідємною частиною суду для цілей статті 6 (див. справу Бурдов проти рішення Росії №59498/00, §§ 33-38, від 7 травня 2002 року).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, встановивши обставини справи повно, надавши належну оцінку доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності скарги.

Оскільки ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи, судова колегія вважає, що підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії