Рішення № 58222236, 08.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6457/15-ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В.Провадження № 22-ц/780/2795/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 08.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Верланов С.М., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що на забезпечення виконання умов кредитних договорів № 11138126000 і № 11138154000, укладених 5 квітня 2007 року між ОСОБА_3 і ПАТ «Укрсиббанк», вона за договором поруки від 5 квітня 2007 року зобовязалася перед банком відповідати за виконання позичальником ОСОБА_4 зобовязань по поверненню кредитів. Вказувала, що станом на 11 лютого 2012 року позичальник ОСОБА_4 прострочив повернення кредиту в розмірі 27 194,35 грн., отже із 12 лютого 2012 року він вважається таким, що прострочив основне зобовязання щодо поверенння чергової частини кредиту. Вважає, що із 12 лютого 2012 року у банку виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та процентів за ним в тому числі і від поручителя. В той же час банк звернувся із позовом до позичальника і поручителя лише у березні 2014 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України. У звязку із наведеним просила визнати договір поруки, укладений 5 квітня 2007 року між нею і ПАТ «Укрсиббанк», припиненим.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.09.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18.09.2014 року скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано договір поруки № 106801 від 05.04.2007 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 припиненим з моменту укладення договору і по 29.07.2013 року включно. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції за апеляційними скаргами звернулись позивач ОСОБА_2 та відповідач ПАТ «УкрСиббанк».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки припиненим у повному обсязі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції помилково не застосовані положення закону, які регулюють засади зміни терміну виконання основного зобовязання, дострокового погашення заборгованості та визначення судом строку припинення поруки. Суд не дав належної оцінки п. 5.5. Кредитного договору від 05.04.2007 року, у якому визначено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або терміну сплати відсотків, комісій, строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем умов договору щодо надання забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору. Вважає, що у кредитора виникло право на дострокове стягнення заборгованості з 30.03.2013 року, після того, як було здійснено останній платіж по кредиту. В той же час, банк звернувся з позовом про солідарне стягнення заборгованості лише 30.01.2014 року, пропустивши таким чином шестимісячний строк предявлення вимог до поручителя.

Відповідач ПАТ «УкрСиббанк» у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Зокрема, серед доводів апеляційної скарги зазначає, що рішеннями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.01.2015 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.07.2015 року встановлено сукупність обставин для покладення на позивача ОСОБА_2 солідарної відповідальності за повернення кредиту, і ця сукупність обставин є преюдиційною та виключає можливість їх спростування в даному спорі. На зазначені рішення суд першої інстанції належної уваги не звернув, не здійснив перевірку доказів, не дав зазначеним обставинам оцінки та помилково застосував положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі з наступних підстав.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правовідносини за договором поруки припинились з моменту укладення договору поруки і по 29.07.2013 року включно (коли було внесено останній платіж за кредитним договором). В той же час, на думку суду, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобовязань, та в частині вимог про дострокове повернення кредитних коштів.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 05.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11138126000 відповідно до умов якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 260 000, 00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1 313 000, 00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою процентів за користування кредитом 12,0 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 05.04.2022 року.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору, за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,0% річних. По закінченню цього строку та кожного наступ ного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору.

Згідно до п. 5.5 кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення Позичальни ком та/або заставодавцем та/або поручителем умов договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим договором, Банк має право вимагати достро кового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення Позичальником термінів по гашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме: - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена в іноземній валюті.

Згідно до Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11138126000 від 05.04.2007 року щомісячно боржником підлягала до сплати сума 1444,44 дол. США.

В судовому засіданні встановлено, що 05.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №106801. Наведене підтверджується копією договору поруки №106801 від 05.04.2007 року, поясненнями учасників процесу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору поруки, Поручитель зобовязується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобовязань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11138126000 від 05.04.2007 року, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбут ньому.

Згідно до п. 1.3 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобовязаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

В п. 1.4 договору поруки вказано, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобовязань за Основним договором Кредитор має право предявити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обовязковими до виконання Поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). А в п. 2.3 договору поруки зазначено, що Поручитель зобовязаний виконати свої зобовязання за договором на користь Кредитора в термін, визначений п. 2.2. договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості Боржника за Основним договором на рахунки, вказані Кредитором.

Згідно до п. 3.1 договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за Основним договором, тобто конкретного строку дії договору поруки сторонами не визначено.

Судом першої інстанції встановлено також, що 30.01.2014 року Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк направило до Білоцерківського міськрайонного суду поштою позовну заяву Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені. Так позивач ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.04.2007р. № 11138126000, укладеним між позивачем та ОСОБА_4, мотивуючи тим, що позичальнику ОСОБА_4 було надано кредит в розмірі 260 000 доларів США, на строк до 05.04.2022р., на особисті потреби, а позичальник зобов'язувався повернути кредит в указаний строк та сплатити відсотки за користування кредитом. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_4 в порушення умов кредитного договору зобов'язання виконав частково, станом на 13.01.2014р. має заборгованість за кредитом в сумі 291 045,94 доларів США, що еквівалентно 2 326 330,20 грн. Банк просив стягнути солідарно з боржника і поручителя заборгованість за кредитом, проценти й пеню та на підставі частини другої статті 1050 ЦК України достроково стягнути решту кредиту.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 15 січня 2015 року ухваленим по цивільній справі №357/2103/14-ц 2/357/29/15 позов ПАТ УкрСиббанк було задоволено, стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - заборгованість за кредитним договором 291 045,94 доларів США, що еквівалентно 2 326 330,20 грн.; стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк» судовий збір по 1 827 грн. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.07.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк» - заборгованості за кредитним договором 291 045,94 доларів США, що еквівалентно 2 326 330,20 грн. скасовано та ухвалене по справі нове, яким стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - заборгованість за кредитним договором 291 045,94 доларів США (двісті дев'яносто одна тисяча сорок п'ять доларів США дев'яносто чотири центи), що еквівалентно 2 326 330,20 грн. (два мільйони триста двадцять шість тисяч триста тридцять гривень двадцять копійок), з яких: 204 861,27 дол. США, що еквівалентно 1 637 456,13 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 71 476,96 дол. США, що еквівалентно 571 315,34 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 7 268,18 дол. США, що еквівалентно 58 094,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 7 439,53 дол. США, що еквівалентно 59 464,16 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування процентами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5 відхилено, а рішення Апеляційного суду Київської області від 22.07.2015 року залишене без змін.

Як вбачається зі змісту судових рішень по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, приймаючи рішення про задоволення позову суди виходили з того, що набрало законної сили рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 у визнанні поруки за договором №106801 від 05.04.2007р.

З матеріалів справи також вбачається, що 18.02.2013 року ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_3 письмову вимогу за вих. № 30-11/325, якою вимагав у позичальника усунення порушень кредитного договору, а саме погашення простроченої заборгованості в сумі 44527,63 дол. США простроченої заборгованості, 44963,66 дол. США заборгованості по процентам, протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення. При цьому, банк попередив позичальника, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту, АТ «УкрСиббанк» вимагатиме сплати заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, сплати нарахованих процентів, що разом становить 249824,93 долари США.

Таким чином, направленням даної письмової вимоги, яка була отримана ОСОБА_3 21.02.2013 року, ПАТ «УкрСиббанк» визначив змінив дату виконання договору кредиту, визначивши її 24.03.2013 року (32 календарний день з дня отримання повідомлення).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє субєктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобовязань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги), якщо кредитор не предявить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «предявлення вимоги» та «предявлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "предявлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Суд першої інстанції зазначені вимоги закону не врахував, а тому висновки суду про те, що порука припинилась лише на певний період, не ґрунтуються на законі.

За таких обставин, суд неправильно застосував норму частини четвертої статті 559 ЦК України, дійшовши висновку про те, що строк виконання основного зобовязання до дня звернення з позовом до суду не настав.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що кредитором було встановлено строк для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України і цією датою є 24.03.2013 року ( 32 день з дня отримання позичальником письмової вимоги про погашення заборгованості). Таким чином, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про припинення поруки у звязку з непредявленням кредитором вимоги до поручителя протягом 6 місяців з дня, яким банком визначено як строк виконання основного зобовязання.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» щодо преюдиційності рішень Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.01.2015 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 22.07.2015 року для зазначених правовідносин, оскільки при їх ухваленні суди керувались обставинами, встановленими у судових рішеннях, які в подальшому були скасовані.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 з метою захисту свого порушеного права просила суд ухвалити рішення, яким визнати договір поруки № 106801 від 05.04.2007 року припиненим. У той же час, дійшовши висновку про скасування рішення суду першої інстанції, вважає правильним, задовольнити позов ОСОБА_2 частково, визнавши припиненим зобовязання за договором поруки № 106801 від 05.04.2007 року, оскільки закон не передбачає такої форми захисту прав, як припинення договору поруки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим задовольнити частково. Визнати зобовязання за договором поруки № 106801 від 05 квітня 2007 року, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, припиненим.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Таргоній Д.О.

Судді: Верланов С.М.

ОСОБА_6