Ухвала суду № 58222241, 02.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7284/15-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.Провадження № 22-ц/780/2338/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 18 02.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним, -

встановила:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», укладено кредитний договір №77.1/АА-00198.07.2, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28800,00 доларів США терміном по 21 листопада 2014 року з метою купівлі автомобіля «Skoda Superb Classic» та сплати страхових платежів (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.3.1. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту» банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме додатку №1 до кредитного договору №77.1/АА-00198.07.2, відповідач зазначає детальний розпис сукупної вартості кредиту та графік платежів.

Згідно п. 7.9 кредитного договору, позичальник, підписуючи цей договір, підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою банком про умови кредитування, вартість супутніх послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту. Детальний розпис сукупної вартості кредиту наведено в Додатку 1 до цього договору.

Крім того, на четвертій сторінці кредитного договору позивач власноручно зазначив, що він письмово повідомлений про всі умови кредитування, передбачені п.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

У звязку з цим, доводи апеляційної скарги позивача щодо ненадання відповідачем в письмовій формі повної інформації про умови кредитування є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо невідповідності кредитного договору вимогам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 3.1, 3.4 Правил, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки його твердження про те, що перед укладенням договору банком не було надано йому як споживачу фінансової послуги всієї повноти необхідної інформації, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються змістом кредитного договору та додатку 1 до нього, а також власноручним записом у кредитному договорі про отримання в письмовій формі інформації про умови кредитування.

У звязку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: