Рішення № 58220987, 09.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13577/15-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н.Ф.

Категорія 27 Доповідач Матюшенко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Матюшенка І.В.

суддів: Борисюка Р.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк Правекс-Банк (далі Банк) звернулося до суду з позовом, в якому, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 (нині ОСОБА_1) М.А. умов кредитного договору № 549-007/07Р від 19 квітня 2007 року, просило стягнути з відповідача на його користь 10381.64 доларів США заборгованості з кредитних коштів (6734.66 доларів США) та відсотків за користування кредитом (3646.98 доларів США), 101597.51 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 61588.76 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд неправильно застосував положення ст. ст. 257, 258 та 267 ЦК України.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що від 19 квітня 2007 року між сторонами у справі укладено кредитний договір № 549-007/07Р, за яким Банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті на загальну суму 10578 доларів США терміном з 19.04.2007 по 19.04.2014 зі сплатою 11.99 відсотків річних (а.с.9). Погашення заборгованості за кредитом та сплата відсотків за користування ним мала здійснюватися щомісячно частинами (п.п. 4.4 та 4.5 договору). Відповідно до умов п. 10.1 вказаного договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного та в повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, станом на 16 червня 2015 року виникла заборгованість, а саме: 6734.66 доларів США по тілу кредиту; 3646.98 доларів США відсотків за користування кредитом; пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 101597.51 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 61588.76 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову у звязку з пропуском Банком строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем останній платіж за договором було здійснено у серпні 2010 року і доказів вчинення позичальником дій, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності, Банком не надано.

Проте, такий висновок суду відносно позовних вимог за період з 09.09.2012 по 16.06.2015 щодо стягнення кредитних коштів та відсотків за користування ними а також щодо стягнення заборгованості з пені за період з 09.09.2014 по 16.06.2015 є помилковим.

Так, термін кредитного договору визначений з 19.04.2007 до 19.04.2014.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності, останній платіж за кредитним договором нею здійснено у липні 2010 року та умовами договору передбачено погашення кредиту та сплату відсотків частинами (щомісячними платежами), висновок суду першої інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 267 ЦК України відносно позовних вимог про стягнення кредиту та відсотків за його користування за період з 01.05.2007 по 31.08.2012 і про стягнення пені з 01.03.2008 по 31.08.2014 є вірним.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача несплачених чергових платежів за кредитом та відсотків за його користування у період з 01.09.2012 по 30.04.2014, розмір яких на 16.06.2015 року становить, відповідно, 3062 доларів 66 центів США, що еквівалентно 76395 (сімдесяти шести тисячам триста девяносто пяти) грн. 30 коп. за офіційним курсом НБУ на 09.06.2016, 1361 долар 58 центів США, що еквівалентно 33963 (тридцяти трьом тисячам девятсот шістдесяти трьом) грн. 39 коп. Також підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку (у межах річного строку звернення до суду) пеня у розмірі 32339.53 грн. за несвоєчасну сплату кредиту та 17512.75 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Заперечення відповідача про необґрунтованість позову колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного. Так, неправильно, на думку ОСОБА_1, нарахований Банком борг за період з 01.03.2012 по 30.03.2012 та з 01.04.2012 по 30.04.2012 не ввійшов до суми стягнення. Дострокове припинення дії договору відповідно до пункту 9.2 не відбулося, оскільки позичальник не повідомлявся письмово Банком про таку обставину. Банком до суду надано належні та допустимі письмові докази (включаючи додатки до основного договору та договору про внесення змін та доповнень до нього від 19.04.2010) на підтвердження позовних вимог про укладення кредитного договору між сторонами і отримання відповідачем кредитних коштів. Повернення Банку кредитних коштів, сплата ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом упродовж 2007-2010 років, передача останньою у заставу Банку придбаного за кредитні кошти автомобіля (а.с.97) для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № 549-007/07Р від 19.04.2007 також свідчать про його укладення між сторонами у справі та виконання (часткове виконання відповідачем). Крім того, вищевказаний кредитний договір відповідачем не оспорено.

За таких обставин, коли суд першої інстанції неправильно застосував до частини позовних вимог норми матеріального права, що регулюють питання позовної давності, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом за період з 09.09.2012 по 16.06.2015 а також про стягнення заборгованості з пені за період з 09.09.2014 по 16.06.2015 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині, в порядку ст. 309 ЦПК України, нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог Банку, з ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню 4258 грн. 68 коп. понесених ним судових витрат.

У решті рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відстні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом за період з 09.09.2012 по 16.06.2015 а також про стягнення заборгованості з пені за період з 09.09.2014 по 16.06.2015 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк (код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором № 549-007/07Р від 19 квітня 2007 року у розмірі: 3062 доларів 66 центів США, що еквівалентно 76395 (сімдесяти шести тисячам триста девяносто пяти) грн. 30 коп., заборгованості по кредиту; 1361 долар 58 центів США, що еквівалентно 33963 (тридцяти трьом тисячам девятсот шістдесяти трьом) грн. 39 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 49852 (сорок девять тисяч вісімсот пятдесят дві) грн. 28 коп. пені.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Правекс-Банк (код ЄДРПОУ 14360920) 4258 (чотири тисячі двісті пятдесят вісім) грн. 68 коп. понесених судових витрат.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді