Ухвала суду № 58213893, 18.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року м. Київ К/800/22856/14

18 квітня 2016 року Справа №2а-1404/11/1070

к/с №К/800/22856/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року

у справі №2а-1404/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27 липня 2010 року №0000043500/0, від 30 вересня 2010 року №0000053500/1, від 04 квітня 2010 року №0000073500/1, від 30 листопада 2010 року №0000083500/2, від 06 грудня 2010 року №0000083500/2. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 03,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання та відчуження простих іменних акцій емітованих ВАТ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, про що склали акт від 16 липня 2010 року №10/35-022/31704186, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого позивачем завищено витрати від операцій з акціями у сумі 3 870 521,00 грн.; підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого завищено доходи від операцій з акціями у розмірі 3 398 091,00 грн.; підпунктів 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами за 2007 та 2008 роки на суму 472 430,00 грн.; підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого, занижено податок на прибуток у сумі 849 522,00 грн.

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2010 року №0000043500/0, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 274 283,00 грн., з яких основний платіж - 849 522,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 424 761,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року №000053500/1, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 265 082,00 грн., з яких основний платіж - 843 388,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 421 694,00 грн.; від 04 листопада 2010 року №0000073500/1, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 420 493,00 грн., з яких основний платіж - 6 134,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 418 627,00 грн., від 30 листопада 2010 року №0000083500/2, яким збільшив суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 421 694,00 грн.; від 06 грудня 2010 року №0000083500/2, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 686 776,00 грн., з яких основний платіж - 843 388,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 843 388,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для відображення у податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами з підстав нікчемності укладених правочинів з огляду на скасування державної реєстрація емітентів, акції яких відчужувались, з моменту реєстрації на підставі судових рішень.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем валових витрат за результатом вчинення господарських операцій з цінними паперами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2007 року №20-Б/07 придбав у ТОВ «Будівельна компанія Укрінвестбуд» прості іменні акції вартістю 1 427 618,25 грн., зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 1 403 630,75 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25 250 шт. на суму 23 987,50 грн.

Крім того, позивач уклав ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів з АКБ «Форум» на підставі яких придбав прості іменні акції, а саме:

- на підставі договору купівлі продажу цінних паперів від 27 липня 2007 року №Д-303/07 позивач придбав прості іменні акції на суму 472 525,40 грн., серед яких: акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 464 649,60 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25 250 шт. на суму 7 875,80 грн.;

- на підставі договору від 27 серпня 2007 року №Д-340/07, позивач придбав прості іменні акції загальною вартістю 482 622,30 грн., зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 474 329,80 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25 250 шт. на суму 8 332,50 грн.

- на підставі договору від 28 вересня 2007 року №Д-397/07, позивач придбав прості іменні акції, загальною вартістю 965 324,60 грн.: акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 948 659,60 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25 250 шт. на суму 16 665,00 грн.;

- на підставі договору від 30 жовтня 2007 року №Д-456/07 позивачем придбано прості іменні акції на суму 990 030,10 грн., зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 972 860,10 грн. та акції ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 25 250 шт. на суму 17 170,00 грн.;

- на підставі договору від 29 листопада 2007 року Д-542/07 позивач придбав прості іменні акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 972 860,10 грн.;

- на підставі договору від 03 грудня 2007 року №Д-548/07 позивач придбав прості іменні, акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 982 540,30 грн.;

- на підставі додаткового договору від 25 грудня 2007 року №1 до договору купівлі продажу цінних паперів від 03 грудня 2007 № Д-578/07, стаття І договору викладена у новій редакції, а саме: покупцем придбано прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 987 380,40 грн.

У свою чергу, на підставі договору 26 грудня 2007 року №85-Б/07 позивач продав ТОВ «Ярославів Вал» прості іменні акції, зокрема, акції ВАТ «Картон» у кількості 484 010 шт. на суму 987 380,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за вищевказаними договорами проведено у безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківських виписок.

Зобов'язання по зазначеним договорам виконані у повному обсязі, що не заперечується сторонами.

Крім того, що операції з придбання та реалізації акцій відображені позивачем у бухгалтерському обліку та податковому обліку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2010 року у справі №А8/460/07 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Фабрика технічної кераміки»; визнано недійсними установчі документи ТОВ «Фабрика технічної кераміки» з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; визнано недійсним запис про державну перереєстрацію ВАТ«Фабрика технічної кераміки» з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну перереєстрацію з моменту його видачі; визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» з моменту його видачі та припинено державну реєстрацію ВАТ «Фабрика технічної кераміки».

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі №2а-8068/08 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ВАТ «Картон»; визнано недійсними установчі (статутні) документи ТОВ «Картон» з моменту реєстрації; визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Картон» з моменту його видачі; визнано недійсним запис про державну перереєстрацію ВАТ «Картон»; визнано недійсними установчі (статутні) документи ВАТ «Картон» з моменту реєстрації; визнано недійсним свідоцтво про державну перереєстрації ВАТ «Картон» з моменту його видачі; визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» з моменту його видачі та припинено державну реєстрацію ВАТ «Картон».

Вказане слугувало підставою для висновку податку органу про те, що оскільки здійснення операцій з продажу іменних акцій ТОВ «Фабрика технічної кераміки» та ВАТ «Картон» відбулося у період, коли такі акції не існували, з огляду на наявність судових рішень, що набрали законної сили, про скасування реєстрації випуску акцій, оформлення операцій з передачі простих іменних акцій не є «доходом» у розумінні підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для включення до складу доходів від операцій з акціями вартості акцій ВАТ «Фабрика кераміки» та ВАТ «Картон», які не мають статусу цінних паперів.

Вимоги щодо оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами передбачені пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.6 вказаної статті, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

За приписами підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 вказаної статті Закону під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Зі змісту статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вбачається, що цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

У свою чергу, акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до статті 17 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результат робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У відповідності до статті 178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій врегульовано Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року №222 (далі - Порядок).

Пунктом 1 зазначеного Порядку, встановлено, що зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюється уповноваженими особами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів відповідно до цього Порядку.

Розділом II вказаного Порядку врегульовано питання щодо скасування реєстрації випусків акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації, зокрема.

Пунктом 1.5 Розділу II Порядку визначено, що починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями обіг яких зупинено.

Таким чином, датою обмеження в обігу акцій є дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, і саме з цієї дати акції втрачають статус цінного паперу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі судових рішень, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято відповідні рішення та розпорядження про зупинення та скасування обігу акцій вищевказаних емітентів, зокрема:

- розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04 грудня 2007 року №137-3, на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року № А8/460/07 та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04 грудня 2007 року №2250 зупинено обіг акцій відкритого акціонерного товариства «Фабрика технічної кераміки»;

- розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03 березня 2009 №11-С-А, на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі №2а-8068/08 та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 лютого 2009 року №149, скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ«Картон» та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон» від 29 грудня 2003 року №711/1/03.

Розпорядження від 04 грудня 2007 року №137-3 щодо зупинення обігу акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» опубліковано у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 31 грудня 2007 року за №253, а розпорядження від 03 березня 2009 року №11-С-А щодо скасування реєстрації випуску акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Картон», опубліковано у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 11 березня 2009 року за № 45.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що операції з придбання та подальшої реалізації позивачем акцій у вказаних контрагентів здійснені до моменту прийняття розпорядження Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку та публікації відповідної інформації.

На момент придбання та подальшого продажу позивачем акцій, наведених в акті емітентів, акції знаходились у вільному обігу, жодних рішень судів, Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку або інших державних органів, які б обмежували, зупиняли або скасовували обіг акцій зазначених емітентів, не існувало.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції цілком обґрунтовано дійшли висновку, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на відображення в податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами (акціями) ВАТ «Картон» та ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у відповідних звітних періодах, не відповідає наведеним нормам законодавства, оскільки придбання та відчуження простих іменних акцій позивачем здійснено у період, коли акції вказаних емітентів знаходилися у вільному обороті, обіг таких акцій не був зупинений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами.

Наявність вказаних розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не позбавляє здійснені позивачем господарські операції з акціями законодавчо встановлених правових наслідків.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про необхідність оприбуткування операцій позивача з купівлі-продажу цінних паперів у ВАТ «Картон» та ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у загальному порядку визначеному підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статі 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі №2а-1404/11/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.