Рішення № 58145836, 30.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3910/16 Справа № 175/3965/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ребров С. О. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 2

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

30 травня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Котушенко С.П.

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Позов обгрунтовував тим, що йому на підставі свідоцтва про придбання квартири з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Юрченко Л.Л. належить на праві власності квартира № 5, у будинку АДРЕСА_1. Квартира знаходиться на другому поверсі двоповерхового будинку, який розташований на земельній ділянці загальною площею 8563 кв.м. Будинок складається із шести квартир, на теперішній час п'ять квартир знаходяться у приватній власності громадян: квартира № 1 належить власнику ОСОБА_3, квартира № 2-в ОСОБА_6, квартира № 2а - ОСОБА_5, квартира № 3- ОСОБА_8, квартира № 4- ОСОБА_9(документи що підтверджують право власності відсутні). В 2004 році був побудований сарай літ.И площею 10,3 кв.м, в 1999 році були побудовані: гараж літ.Л- площею 36,7 кв.м, літня кухня літ.М- площею 21,5 кв.м, погріб літ.під.Л- площею17,6 кв.м, вхід до погребу літ.О- площею 2,65 кв.м., в 2003 році збудовані споруди № 1-5, замощення I, огорожа, хвіртка, ворота, басейн на земельній ділянці площею 580 кв.м., що потребує реєстрації права власності. Правовстановлюючим документом для такої реєстрації є рішення суду. Просив визнати за ним право власності на вищевказане нерухоме майно.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив.

Треті особи також в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Рішенням суду І інстанції позов задоволено.

В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про придбання квартири з прилюдних торгів від 14 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. належить на праві власності квартира № 5, у будинку АДРЕСА_1.

Квартира розташована на другому поверсі двоповерхового будинку, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 8563 кв.м.

Будинок складається із шести квартир, в п'яти квартирах проживають: в квартирі № 1 - ОСОБА_3, квартирі № 2- ОСОБА_6, квартирі № 2а - ОСОБА_5, квартирі № 3 - ОСОБА_8, квартирі № 4- ОСОБА_9(документи, що підтверджують право власності вказаних осіб на квартири , в справі відсутні).

ОСББ «Сучасна оселя» створено на підставі рішення установчих зборів власників квартир будинку АДРЕСА_1 (протокол №1 від 23 травня 2007 року). На підставі реєстрації ОСББ видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 16 липня 2007 року (серія АОО № 183608). Реєстрація підтверджується також довідкою № 2505 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16 липня 2007.

На земельній ділянці впродовж 1999- 2004 року побудовані навіси, літня кухня, альтанки, сараї, басейн, гаражі, огородження, замощення.

Позивач просив визнати право власності на новостворене майно з підстав передбачених ч 2.ст 331 ЦК України та зазначав, що вказані будівлі та споруди побудовані без дозволу Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району. Під час проведення будівельних робіт дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом. Після завершення будівництва 14 липня 2015 року виготовлений технічний паспорт.

Відповідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж збудованих об'єктів, складеного експертом Моторним М.А. 07 вересня 2015 року споруди та будівлі відповідають будівельним нормам і їхня експлуатація може бути безпечна.

Згідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності в судовому пордку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Задовольняючи заяву, суд зазначив, що право власності на спірне нерухоме майно належить позивачу оскільки, встановлено факт наявності прав позивача на вищезазначене нерухоме майно та неможливості їх оформлення у встановленому законом порядку, а також зважаючи на відсутність заперечень з боку органу місцевого самоврядування.

Проте погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне.

За ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом положень ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Задовольняючи вимоги, суд порушив вказані норми закону.

При розгляді справи судом першої інстанції в порушення вимог ст 33 ЦПК України не роз'яснено позивачу право на залучення в справу стороною Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, до повноважень якої належить контроль та надання дозволу на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію об'єктів та яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань деравного архітектурно-будівельного контролю.

Суд не перевірив наявність у позивача затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво та дозволу компетентних органів на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником. Зазначена умова є єдиною для визнання права власності на об'єкт нерухомості за такою особою.

Вказані обставини судом також належно не перевірено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів; 6) реєстрація права власності на обєкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво обєкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Водночас згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В заяві позивач зазначав гр.гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « Сучасна оселя», як співвласників будинку з визначенням їх правового статусу -треті осіби.

Відповідно до ч1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю( ч1 ст. 356 ЦК України)

Згідно ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України апеляційна інстанція скасовує рішення якщо судом неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Суд допустив такі порушення, оскільки належно не встановив фактичні обставини по справі та правовові підстави заявленого позову.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки, суд першої інстанції в протиріч вимог ст.33 ЦПК України не надав роз'яснень позивачу щодо залучення в справу Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, та сторонами а не третіми особами інших співвласників, передчасно дійшов до висновку в задоволенні позову.

У звязку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення скасувати, як передчасне, та ухвалити нове, яким частково задовольнити апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" про визнання права власності - скасувати, в позовних вимогах -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1100 гривень на користь Дніпропетровської місцевої прокуратури №3.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: В.О. Тамакулова

С у д д і: Л.М. Болтунова

С.П. Котушенко