Вирок № 58133458, 06.06.2016, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1811/15-к

Провадження № 1 кп\368\10\16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2016 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді: Закаблук О.В.

При секретарях: Гембар В.В.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110190000684 від 26.09.2014 року, яке надійшло 29.09.2015 року від ОСОБА_2 міжрайонної прокуратури Київської області відносно громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, вул. 206 ї дивізіїАДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні злочинів, які передбачено:

- ч. 1 ст. 185 КК України, (таємне викрадення чужого майна (крадіжка));

- ч. 2 ст. 185 КК України, (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторона обвинувачення:

прокурор: Наріжній О.А.

- сторона захисту:

обвинувачений: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_4

- потерпілі: ОСОБА_5.

ОСОБА_6

ТОВ «Зодіак»

- інші учасники кримінального провадження:

цивільні позивачі: ОСОБА_5.

ОСОБА_6

ТОВ «Зодіак»

цивільний відповідач: ОСОБА_3

свідки: ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14;

В С Т А Н О В И В :

29.09.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області від ОСОБА_2 міжрайонної прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110190000684 від 26.09.2014 щодо ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, ( Том. № 1, а.с., 1).

Формулювання обвинувачення, яке пред»явлене обвинуваченому ОСОБА_3 Кобі Торнікейовичу органом досудового слідства, (Том № 1, а.с., 2 6):

25.09.14 року, близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_15, припаркував належний ТОВ «Транспортні мережі» автомобіль марки «IVECO», моделі «DAILY», червоного кольору, реєстраційний номер «AI 5607 СВ» на території автостанції «Кагарлик», що знаходиться за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Незалежності, 15, де помітив, що в автомобіля пробите колесо. Після цього, ОСОБА_15, залишивши автомобіль, відійшов в бік автодороги «Київ-Знамянка», щоб зустрітись зі своїм знайомим.

В цей час, ОСОБА_3 підійшов до автомобіля ОСОБА_6, та, впевнившись, що ні в автомобілі ні біля нього нікого немає, у нього виник умисел на вчинення крадіжки.

Так, він шляхом вільного доступу проник до його салону, де виявив чорну чоловічу сумку.

В подальшому, ОСОБА_3 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих вчинив крадіжку вказаної чоловічої сумки вартістю 200 гривень із вмістом грошових коштів в сумі 18500 гривень та зник з місця події, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В результаті своїх умисних злочинних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 18700 гривень.

Дані протиправні дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Крім того, 18.11.14 близько 13 години 10 хвилин ОСОБА_11, будучи працівником ТОВ «Зодіак» на посаді експедитора за суміщенням, за допомогою автомобіля марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter-313CDI» білого кольору, реєстраційний номер «АІ2314ЕК», власником якого є ОСОБА_12, здійснював доставку продукції торгівельної марки «Рошен» до кафе-бару «Гармонія», що знаходиться за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Липовець, вул. Леніна, 6-А.

Припаркувавши вказаний автомобіль на узбіччі автодороги «Київ-Знамянка» навпроти вищевказаного кафе-бару «Гармонія», ОСОБА_11 розвантажив товар та поніс його до кафе-бару «Гармонія».

В цей час, приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, за допомогою автомобіля марки «Opel», моделі «Astra», чорного кольору, реєстраційний номер «ВВ7568АХ», підїхав до автомобіля марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter-313CDI» білого кольору, реєстраційний номер «АІ2314ЕК».

Впевнившись, що в салоні вказаного автомобіля та поблизу нього нікого немає, у ОСОБА_3 виник умисел на вчинення з нього крадіжки.

Так, він підійшовши до водійських дверей даного автомобіля, потягнув їх за ручку і вони відкрились, після чого ОСОБА_3 шляхом вільного доступу проник до салону вказаного автомобіля, де виявив певну суму грошових коштів.

Потім, ОСОБА_3 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 9480 гривень 66 копійок. Після чого, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля марки «Opel», моделі «Astra», чорного кольору, реєстраційний номер «ВВ7568АХ», на якому приїхав, та покинув місце події, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_3 спричинив ТОВ «Зодіак» матеріальну шкоду на загальну суму 9480 гривень 66 копійок.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковано як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, 08.08.15 близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_3, продовжуючи свою злочинну діяльність, за допомогою громадського транспорту, виїхав з автостанції м. Канів Черкаської області в напрямку Київської області.

Цього ж дня, близько 13 години ОСОБА_3, прибувши громадським транспортом на автостанцію в м. Кагарлик Київської області, помітив через дорогу міський ринок та багато автомобілів.

В цей час, ОСОБА_3 вийшов з маршрутного таксі та пішов в напрямку вулиці Червоноармійської, що в м. Кагарлик Київської області з метою вчинення крадіжки грошей з одного з припаркованих там автомобілів.

Цього ж дня, близько 13 години 50 хвилин, ОСОБА_3, проходячи вулицею Червоноармійська, біля заїзду до ОСОБА_2 міського ринку, помітив припаркований автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter- 315CDI», реєстраційний номер «СА9178ВЕ», білого кольору, який належить ОСОБА_5 та в цей час ОСОБА_3 вирішив повторно здійснити крадіжку з вищевказаного автомобіля.

ОСОБА_3 впевнившись, що ні в автомобілі, ні біля нього нікого не має, підійшов до вищевказаного автомобіля з боку водійських дверей, одягнувши в цей час на руки чорні матерчаті господарські рукавички, які мав при собі.

Після чого, ОСОБА_3 взявся рукою за дверну ручку і відкрив незамкнені водійські двері вказаного автомобіля, та, проникнувши таким чином в салон вказаного автомобіля, ОСОБА_3 оглянув його і виявив в бардачку грошові кошти.

ОСОБА_3 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 1012 гривень. Після чого, ОСОБА_3 залишив місце події, але неподалік від вищевказаного автомобіля одразу ж був виявлений ОСОБА_16, який викликав працівників міліції.

В результаті своїх злочинних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1012 гривень.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_3 органом досудового слідства були кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

05.10.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 15.10.2015 року, (Том № 1, а.с., 22 23).

13.11.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу про призначення кримінального провадження до судового розгляду, ( Том № 1, а.с., 81 - 82).

Відповідно, суд, ретельно перевіривши докази по кримінальному провадженні, оцінивши докази на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об»єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв»язку, приходить до висновку щодо ухвалення обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_3 стосовно вчинення ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, та виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів, які передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Враховуючи ту обставину, що обвинуваченому ОСОБА_3 Кобі Торнікейовичу органом досудового слідства пред»явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, (а саме, трьох епізодів), судом в мотивувальній частині вироку в подальшому буде дана оцінка доказів, та, відповідно кримінально правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 поепізодно.

Так, що стосується епізоду, який мав місце 25.09.14 року близько 14 години 30 хвилин по вул.. Незалежності, 15 м. Кагарлик Київської області, а саме, крадіжки грошових коштів в сумі 18700 грн. у потерпілого ОСОБА_6, то по даному епізоду обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича слід виправдати з огляду на наступне.

Так, суд вважає, що ні органом досудового розслідування, ні прокурором в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме обвинуваченим ОСОБА_3 Кобою Торнікейовичем.

Слід зазначити, що доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення, так як ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст. 17 КПК).

Сторона обвинувачення зобовязана доводити винуватість особи поза розумним сумнівом у вчиненні злочину. Якщо сторона обвинувачення не доведе вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим - суд беззаперечно виправдовує обвинуваченого.

Слід зазначити, що виправдання за будь-якою з підстав, які передбачено п.п. 1 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а не їх сукупності, означає повну реабілітацію обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича та підтверджує його непричетність до даного кримінального правопорушення.

Підстави виправдання обвинуваченого ОСОБА_17 по даному епізоду визначають долю цивільного позову.

Так, у разі виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 в зв»язку з його не непричетностю до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов потерпілого ОСОБА_6 без розгляду на підставі положень ч. 3 ст. 129 КПК України.

При винесенні даного вироку щодо епізоду, який мав місце 25.09.2014 року, судом було вирішено питання, які зазначені в ст. 368 КПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.

Згідно картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, (Том № 2, а.с., 143), запис № 3417 від 25.09.2014 року, час, 13 год. 50 хв., потерпілий ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, повідомив про те, що невідома особа викрала з його автомобіля «IVECO» на території АС «Кагарлик», який був незамкнений, грошові кошти.

Згідно протоколу по прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25.09.2014 року, (Том 2, а.с., 144), потерпілий ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, подав до ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області письмову заяву, в якій зазначив, що 25.09.2014 року близько з 14 год. По 14 год. 30 хв. на території автостанції по вул.. Червоноармійська м. Кагарлик невідомі особи шляхом вільного доступу здійснили крадіжку з автомобіля «IVECO», моделі «DAILY», червоного кольору, д.н.з. «AI 5607 СВ» чоловічу сумку чорного кольору, в якій знаходилися кошти в сумі 18500 гривень.

26.09.2014 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 12014110190000684, (Том № 2, а.с., 16), в якому зазначено наступне:

Дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела: 25.09.2014.

Заявник або потерпілий: ОСОБА_6.

Дата внесення до ЄРДР: 26.09.2014.

Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст. 185 ч. 1

Фабула:

25.09.2014 року, невідомі особи шляхом вільного доступу, здійснили крадіжку грошових коштів, в сумі 18500 грн., з автомобіля «IVECO», моделі «DAILY», червоного кольору, р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, житля с. Томилівка, Білоцерківського району, Київської області, вул.. Молодіжна, 41.

Докази, які були зібрані органами досудового розслідування під час досудового слідства, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та які були досліджені судом в судовому засіданні:

- протокол огляду місця події від 25.09.2014 року з фототаблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 152 154), в якому зазначено, що:

Оглядом місця події є прилегла територія автостанції, м. Кагарлик, що по вул.. Червоноармійська.

З тильної сторони автостанції знаходиться автомобіль червоного кольору, марки «IVECO», моделі «DAILY», типу фургон, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2009 року випуску.

На момент огляду двері в автомобілі закриті, замикаючі пристрої не пошкоджені.

На пасажирському сидінні знаходиться чорна трап»яна чоловіча сумка, на момент огляду якої грошові кошти в ній відсутні.

Переднє ліве колесо має пошкодження у вигляді порізів та знаходиться в спущеному стані. Інших пошкоджень в автомобілі не виявлено.

Під час ОМП виявлено та вилучено до ОСОБА_2 4 сліди рук.

- згідно постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 26 вересня 2014 року, (Том № 2, а.с., 155), визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12014110190000684 речові докази, а саме: 4 сліди рук в спеціальному пакеті МВС № 0217529.

- згідно висновку експерта № 223 від 08.10.2014 року, та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 158 160), серед чотирьох слідів папілярних ліній, вилучених при огляді місця події 25.09.2014 з автомобіля ІВЕКО р/н. АІ 5607 СВ в м. Кагарлик по вул. Червоноармійській, придатним для ідентифікації по ньому особи являється слід № 4, що залишений нігтьовою фалангою пальця руки. Сліди № 1;2;3 не являються придатними для ідентифікації по них особи.

Слід пальця руки № 4 залишений не ОСОБА_6 1992 р/н., а іншою особою.

- згідно протоколу пред»явлення для впізнання за фотознімками від 10.08.2015 року, ( Том № 2, а.с., 161 163), свідок по справі ОСОБА_9 вказав, що може впізнати дану особу за сукупністю зовнішніх ознак, за формою обличчя, формою носа та губ, за національністю.

Далі, йому були пред»явлені 4 фото, після чого свідок ОСОБА_9 заявив, що впізнав особу, фотознімок якої в протоколі розміщений під № 2. Впізнає за сукупністю зовнішніх ознак, за національністю, овальною формою обличчя, формою носа та губ, крупною статурою.

Ознаки (чи їх сукупність), за якими особа впізнала особу, - національність (кавказька), овальна форма обличчя, крупна статура, широкий ніс, широкі губи (пухлі).

- згідно довідки до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.15, (Том № 2, а.с., 164), на фотознімку № 2 зображено громадянина ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, (республіка Абхазія), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

- згідно висновку експерта № 185 від 11.08.2015 року, та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 167 169), слід пальця руки № 4, вилучений при ОМП від 25.09.2014 року з автомобіля НОМЕР_2 в м. Кагарлик по вул.. Червоноармійській, залишений не гр.. ОСОБА_3 Коба Торнікейович, а іншою особою.

- згідно довідки, виданої 12 серпня 2015 року КП КМР «ОСОБА_2 міський ринок», станом на 25.09.2014 року вартість бувшої у користуванні чоловічої сумки, виготовленої із шкірозамінника чорного кольору складає 200,00 грн.

Докази, які були зібрані судом під час судового слідства:

- допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_3 Коба Торнікейович свою вину у вчиненні даного злочину не визнав повністю, та зазначив, що ніяких показів по даному факту надати не може.

- допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав наступне.

На той час працював водієм в ТОВ «Транспортні мережі».

Близько 13 год. 25.09.2014 року він поставив свій автомобіль Івеко на території стоянки позаду автостанції м. Кагарлик, так як в автомобіля було пробите переднє колесо.

Далі він зняв верхній одяг, та сумку, яка висіла в нього на плечі, та положив на пасажирське сидіння автомобіля. В сумці на той час були кошти в сумі близько 18500 грн. Дані кошти він позичив в свого знайомого, проте, розписки він не писав, а назвати ім»я товариша, в якого позичив гроші, відмовився.

Після цього він, не замкнувши двері автомобіля, пішов за ріг автостанції, поближче до дороги, щоб зустріти свого товариша, тому бачити свого автомобіля не міг, так як повернув за ріг автостанції.

Через приблизно 30 секунд він спільно з товаришем повернувся до автомобіля, де побачив, що водійська дверка приоткрита, він підійшов до автомобіля, відкрив дверку, та побачив, що відсутня сумка, в якій були гроші.

Товариш залишився біля автомобіля, а він побіг за ріг автостанції, щоб порозпитувати людей, чи вони не бачили події злочину.

Він запитував присутніх на автостанції людей, чи вони нічого не бачили, на що вони відповідали, що нічого не бачили.

Проте, в цей час до нього підійшли троє осіб, - двоє чоловіків, та одна жінка.

Жінка віддала йому сумку, він перевірив її зміст, але в ній не було коштів, був лише технічний паспорт на автомобіль.

Жінка також розповіла, що зміст даної сумки на території автостанції витрушував якийсь невідомий чоловік кавказької національності, який потім сів в автомобіль чорного кольору, та поїхав у невідомому напрямку.

Він сам обвинуваченого ОСОБА_3 побачив лише на судовому засіданні.

Підтримує цивільний позов в повному обсязі.

- допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні показав наступне.

25.09.2014 року він перебував в літньому кафе, яке розміщено на території автостанції в м. Кагарлик, він там проводив свій вільний час, так як підтримує дружні стосунки з власником кафе, а тому іноді допомагає йому підтримувати порядок в кафе.

В обідню пору, точного часу вже не пам»ятає, він побачив особу кавказької національності, чоловіка, який почав обходити палатку, та заходити на територію палатки, куди вхід стороннім особам вхід заборонено.

Він зробив зауваження тому чоловіку, який повернувся, зайшов до палатки, сів в дальному кутку палатки за столик, причому, сів спиною до відвідувачів, що йому здалося підозрілим.

Даний чоловік був одягнений в чорний спортивний костюм, взуття не пам»ятає, на ньому була чорна чоловіча сумка, яка висіла через плече на ремені чорного кольору.

Посидівши за столиком 2 3 хвилини, вийшов з палатки, зайшов за ларьок, який розміщений біля палатки, що йому здалося підозрілим, тому він пішов за даним чоловіком, де, пройшовши деяку відстань, біля сміттєвої ємкості побачив сумку темного кольору.

Він підняв сумку, в якій знаходилися якісь ключі, візитки, а тому він попрямував за невідомим чоловіком, який зайшов за ріг автостанції.

Коли він підходив до автостанції, із за рогу виїхав автомобіль Опель чорного кольору, в гарному стані, та проїхав повз нього на відстані близько 5 м.

Заднє скло автомобіля було затемнене. Номерного знаку даного автомобіля не пам»ятає.

Чи був в даному автомобілі той чоловік, який був в палатці, стверно сказати не може.

Також був на впізнанні обвинуваченого за наступних обставин.

Не пам»ятає дати та часу, він перебував біля продуктового ларька біля приміщення міліції, в цей час до нього підішли працівники міліції, та запропонували йому бути присутнім при проведенні впізнання особи, яку він бачив на території автостанції в той день, коли було здійснено крадіжку коштів з автомобіля, на що він погодився.

Далі він зайшов в кабінет до слідчого, де слідчий показав йому фотокартки, серед яких він вказав на обвинуваченого, підписав документ, та пішов по своїх справах.

При проведенні даної слідчої дії окрім нього та слідчого нікого не було.

- допитна в якості свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні показала наступне.

Була присутня на впізнанні обвинуваченого, проте, ні часу, ні дати не пам»ятає.

Обставин впізнання згадати не може. Працює діловодом ОСОБА_2 відділення поліції Обухівського відділу ГУ НП в Київській області.

- допитана в якості свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні показала наступне.

Була присутня на впізнанні обвинуваченого, проте, ні часу, ні дати не пам»ятає.

Обставин впізнання згадати не може. Працює діловодом ОСОБА_2 відділення поліції Обухівського відділу ГУ НП в Київській області.

Отже, нижче, судом наводиться повний обсяг доказів, які були враховані при винесенні вироку в частині виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України по вищевказаному епізоду:

Докази, здобуті органами досудового слідства під час досудового розслідування кримінального провадження, (Том № 2, а.с., 143 169, 187), та на які посилалася сторона обвинувачення при обвинуваченні ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України:

- картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, (Том № 2, а.с., 143);

- протокол по прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25.09.2014 року, (Том 2, а.с., 144);

- витяг з кримінального провадження № 12014110190000684, (Том № 2, а.с., 16);

- протокол огляду місця події від 25.09.2014 року з фото таблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 152 154);

- постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 26 вересня 2014 року, (Том № 2, а.с., 155);

- висновок експерта № 223 від 08.10.2014 року, та ілюстративна таблиця до нього, (Том № 2, а.с., 158 160);

- протокол пред»явлення для впізнання за фотознімками від 10.08.2015 року, ( Том № 2, а.с., 161 163),

- довідка до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.15, (Том № 2, а.с., 164),

- висновок експерта № 185 від 11.08.2015 року, та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 167 169);

- довідка, видана 12 серпня 2015 року КП КМР «ОСОБА_2 міський ринок», (Том № 2, а.с., 187).

Докази, здобуті судом під час судового слухання справи:

- показання обвинуваченого ОСОБА_3;

- показання потерпілого ОСОБА_6;

- показання свідка ОСОБА_9;

- показання свідка ОСОБА_13;

- показання свідка ОСОБА_14;

Далі суд оцінює вищевказані докази з урахуванням положень ст. 94 КПК України.

Так, згідно ст. 94 КПК України:

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Отже, що стосується доказів у виді:

- картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, (Том № 2, а.с., 143), протоколу по прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25.09.2014 року, (Том 2, а.с., 144), витягу з кримінального провадження № 12014110190000684, (Том № 2, а.с., 16), то, проаналізувавши дані докази, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати їх такими, які є належними, допустимими, достовірними доказами вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, так як, на думку суду вищевказані докази лише засвідчують факт вчинення кримінального правопорушення, та, відповідно, в зв»язку з цим звернення потерпілої особи до правоохоронних органів.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що сама заява потерпілого ОСОБА_6 не може свідчити достеменно не тільки про ту обставину, що саме ОСОБА_3 вчинив у нього крадіжку коштів, а й ставить під сумнів взагалі розмір викрадених коштів.

Так, суд звертає увагу на ту обставину, що у картці первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, ( том № 2, а.с., 143), по перше, взагалі не вказано розмір коштів, які викрадено у потерпілого ОСОБА_18, далі, у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), на а.с., 144, Том № 2, потерпілий вказує, що у нього викрадено 18500 грн., проте, вбачається, що з другої цифри, а саме, з 0, виправлено на цифру 8, що спричинило зміну суми з 10500 грн. на 18500 грн.

Далі, на а.с. 145, Том № 2 в цій же заяві, вказано, що викрадено дійсно 10500 грн., та розписано номінали купюр.

Вищевказана обставина викликає обґрунтований сумнів у суду щодо розміру викрадених речей.

- що стосується протоколу огляду місця події від 25.09.2014 року з фототаблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 152 154), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, так як, зглядаючись на зміст даного процесуального документу, (доказу), в ньому лише описано обстановку, яка існувала на час після вчинення злочину.

Суд свою думку обґрунтовує тим, що під час даного огляду місця події не виявлено ознак, які б свідчили, що саме в цьому місці та у вказаний потерпілим ОСОБА_6 час було вчинено злочин, який інкримінують ОСОБА_3

Такими ознаками, на думку суду, зокрема, могли б свідчити сліди папілярних ліній, які в подальшому, при проведенні дактилоскопічної експертизи, могли б засвідчити про той факт, що виявлені сліди належать саме обвинуваченому ОСОБА_3, навпаки була проведена експертиза, що спростовує факт проникнення обвинуваченого ОСОБА_3 в автомобіль потерпілого ОСОБА_6, що судом буде наведено нижчепри дачі оцінки відповідному доказу.

Окрім того, слід зазначити, що, на думку суду, під час проведення даного ОМП слідчим були істотно порушені правила КПК України, що стосуються порядку зібрання доказів.

Зокрема, в протоколі ОМП зазначено, що під час ОМП було вилучено сліди «рук», в той же час, слід було вказати, що було вилучено «сліди папілярних ліній».

Крім того, слід було вказати, яким способом, за допомогою чого були вилучені сліди папілярних ліній, з яких конструктивних елементів автомобіля, (салону, наружньої частини, тощо).

Далі, суд зауважує, що суттєве значення при проведенні ОМП має не тільки виявлення, а й фіксація доказів, що слідчим було грубо порушено.

Так, в ОМП лише вказано, що виявлено сліди рук, проте, не вказано, яким чином дані докази були зафіксовані, так, необхідно було вказати, зокрема, що дані сліди рук поміщені до пакету, скріплено печаткою ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області, та підписами понятих, або що сліди рук поміщені до спецпакету МВС та вказати його номер.

Відповідно, суд вважає, що даний протокол огляду місця події таким, який складений слідчим поверхнево, без належного прагнення слідчого до повного з»ясування обставин справи, а тому не може свідчити про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, що ж, звісно, фактично звело на нівець доцільність проведення такої основоположної слідчої дії, як огляд місця події, так як на думку суду, правильне, грамотне, об»єктивне складання протоколу огляду місця події є основоположним, вирішальним чинником для подальшого розслідування кримінального провадження, так як огляд місця події проводиться з основною метою, - первинна фіксація обстановки та обставин події, які в подальшому будуть мати значення як вихідні дані при проведенні експертиз, виявлення та вилучення речей матеріального світу, які в подальшому будуть визнані речовими доказами.

- що стосується постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 26 вересня 2014 року, (Том № 2, а.с., 155), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Як видно з вищевказаного доказу, до матеріалів кримінальної справи лише в якості речового доказу приєднано сліди рук, проте, суд наголошує на тій обставині, що слідчим не було вказано процесуальний вигляд даних речових доказів до винесення постанови, в якому вигляді вони знаходилися, як були упаковані, тощо.

- що стосується висновку експерта № 223 від 08.10.2014 року, та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 158 160), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Не зрозуміло, яку процесуальну перспективу для доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 має виявлення факту того, що виявлені в салоні автомобіля, який належить потерпілому ОСОБА_6, самому ОСОБА_6

Призначення даної експертизи суд розцінює лише як недоцільне витрачання слідчим процесуального часу розслідування кримінального провадження.

- що стосується протоколу пред»явлення для впізнання за фотознімками від 10.08.2015 року, ( Том № 2, а.с., 161 163), довідки до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.15, (Том № 2, а.с., 164), то, проаналізувавши даний доказ, суд визнає його взагалі недопустимим з огляду на наступне.

Згідно ст. 86 КПК України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Так, як встановлено в судовому засіданні, зокрема, під час допиту свідка ОСОБА_9, з яким проводилося впізнання, та покази якого вказані вище, під час впізнання в кабінеті був присутній лише він та слідчий, який проводив дану процесуальну дію.

Зокрема, при проведенні даної слідчої дії були суттєво порушені правила проведення впізнання, які передбачені ст. 228 КПК України, зокрема, ч.ч. 7,8 ст. 228 КПК України, де зазначено, що фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, предявляється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

В той же час в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про витребування, вилучення, виготовлення та приєднання фотознімків ОСОБА_3 до матеріалів справи.

Слідчим порушено вимоги ч. 7 ст. 228 КПК України, оскільки ним, наряду з фотознімками ОСОБА_3, предявлені для впізнання фотознімки осіб славянської національності (тобто вибору у свідка не було), що суттєво вплинуло на сприйняття зображення особою, якій ці фото предявляли.

Окрім того, в протоколі зазначено, що під час проведення вищевказаної слідчої дії були присутні двоє понятих, підписи яких містяться в протоколі, проте, під час судового слухання справи, як було встановлено з показань самої особи, з якою проводилися впізнання, даних понятих при проведення даної слідчої дії не було, що викликає у суду обґрунтований сумнів у процесуальній відповідності проведення даної слідчої дії, що дає підстави для застосування положень ст. 89 КПК України.

Так, згідно положень ст. 89 КПК України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

- що стосується висновку експерта № 185 від 11.08.2015 року, та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 167 169), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, а навпаки, опосередковано доводить його невинуватість у вчиненні даного злочину, так як зазначено, що сліди папілярних ліній, виявлені в салоні автомобіля, який належить потерпілому ОСОБА_6, та з якого було вчинено крадіжку коштів, не належать обвинуваченому ОСОБА_3, а тому такий доказ не може бути покладений в обсяг доказів, які входять в обвинувальну базу щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

- що стосується довідки, виданої 12 серпня 2015 року КП КМР «ОСОБА_2 міський ринок», (Том № 2, а.с., 187), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, а навпаки, такий доказ слід визнати недопустимим доказом в розумінні ст. 86 КПК України.

Згідно ст. 86 КПК України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Так, в судовому засіданні встановлено, що чоловіча сумка, довідку про вартість якої надана представником державного обвинувачення взагалі не вилучалася під час ОМП, тому вона не може бути речовим доказом.

Окрім того, вартість майна, зокрема, як в даному випадку, викраденого, не може визначатися лише однією довідкою торгівельної установи, а повинна бути встановлена достеменно лише на підставі висновку товарознавчої експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого.

Вищевказана обставина знову ж таки свідчить про поверхневе відношення слідчого до розслідування даного кримінального провадження.

- що стосується показань показань обвинуваченого ОСОБА_3, які були надані під час судового засідання, який вказав, що не може надати показання по даному факту, то такі показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд оцінює лише з позиції ст. 18 КПК України.

Так, згідно ст. 18 КПК України:

Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сімї кримінального правопорушення.

- що стосується показань потерпілого ОСОБА_6, то, проаналізувавши даний доказ, суд приходить до висновку, що дане показання не є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Суд наголошує на тій обставині, що потерпілим ОСОБА_6 не наведено наявність грошових коштів в салоні автомобіля на момент викрадення, не наведено доказів на їх кількість.

Так, в матеріалах справи містяться істотні розбіжності щодо їх кількості, які судом вказані вище, окрім того, потерпілий ОСОБА_18 заявляв, що дані кошти були ним позичені, проте, не надав суду розписку щодо позики грошей, категорично відмовився назвати особу, в якої він взяв в борг дані кошти, що викликає у суду обґрунтований сумнів у правдивості показань потерпілого ОСОБА_18, а тому такі покази не можуть бути покладені в обвинувальну базу доказу вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

- що стосується показань свідка ОСОБА_9, то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, так як даний свідок не є прямим свідком вчинення ОСОБА_3 злочину, він зазначає лише, що бачив особу кавказької національності, а що саме це був саме обвинувачений ОСОБА_3, як він вказав під час проведення такої слідчої дії, як впізнання, то, як судом вказано було вище, така слідча дія визнана судом недопустимим доказом, так як у суду виникла обґрунтована підозра, що при порушенні правил проведення впізнання слідчий міг сам вказати на особу обвинуваченого ОСОБА_3

- що стосується показань свідка ОСОБА_13, то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, так як покази даного свідка, підпис якої міститься під протоколом впізнання повністю спростовуються показами іншого свідка, - ОСОБА_19, з яким проводилося впізнання, який прямо вказав, що свідка ОСОБА_13 під час проведення слідчої дії не було, а тому такі покази не можуть бути покладені в обвинувальну базу доказу вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

- що стосується показань свідка ОСОБА_14, то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, так як покази даного свідка, підпис якої міститься під протоколом впізнання повністю спростовуються показами іншого свідка, - ОСОБА_19, з яким проводилося впізнання, який прямо вказав, що свідка ОСОБА_14під час проведення слідчої дії не було, а тому такі покази не можуть бути покладені в обвинувальну базу доказу вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

Отже, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показання, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.

Згідно ст. 84 КПК України

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому ним Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 95 КПК України:

Показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт зобов'язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.

Таке поняття доказів ґрунтується на теорії відбиття, згідно із якою подія кримінального правопорушення для органів досудового провадження, прокурора, захисника та суду є минулою.

Кримінальне правопорушення являє собою певну сукупність відповідних явищ, предметів, процесів, що відбуваються в оточуючому середовищі. Вступаючи в контакт з багатьма іншими явищами обєктивної дійсності, він залишає відбиття на матеріальних обєктах у формі матеріальних слідів (станів предметів, динамічних і статичних процесів тощо), а також у формі ідеальних слідів - у свідомості людей.

В даному випадку суд вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі не наведено як в матеріалах справи, так і в судовому засіданні сукупність явищ, предметів, процесів, що відбувалися в оточуючому середовищі стосовно вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

Так, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих (прямих чи не прямих), як суб»єктивних доказів, (показання свідків, експертів), так і об»єктивних доказів, ( матеріальний вираз злочину, - речові докази), вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно, факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, поділяються на дві групи:

1) перераховані у ст. 91 КПК («Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні»):

- в даному випадку не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

2) побічні факти, які не входять до кола цих питань. Останні виникають у момент вчинення кримінального правопорушення, до і після нього.

Не надано:

1) фактів, що належать до матеріальних наслідків вчинення кримінального правопорушення ( не доведено навіть розміру викрадених коштів);

2) обєктів, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення;

Отже, побічні факти встановлюються обставинами, які підлягають доказуванню в необхідних і випадкових, просторово-часових, причинно-наслідкових, безпосередніх і опосередкованих звязках. Пізнання обставин, які підлягають доказуванню, і побічних доказів здійснюється опосередковано і безпосередньо (логічне доказування).

Отже, між доказами, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування факту вчинення злочину та причетності до нього обвинуваченого ОСОБА_3 взагалі відсутні необхідні просторово-часові, причинно-наслідкові, безпосередні і опосередковані звязки.

Стаття 84 КПК проводить розмежування між фактами та обставинами.

Факти - це подія, явище, що відбулося в дійсності, - події (подія), з приводу яких ведеться процес.

Обставини - це явище, яке супроводжує що-небудь, ту чи іншу сторону справи, - те, що повязане із цими фактами, що їх характеризує.

Так, стороною обвинувачення не доведено факт, - не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

Крім того, не доведено одну із складови складу злочину, - розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому порядку.

Згідно ст. 85 КПК України:

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Отже, належність доказів - це їх властивість бути засобами пізнання вчиненого у минулому кримінатьного правопорушення, що зумовлюється тими обєктивними звязками, які існують між ними і обставинами минулої події кримінального правопорушення. Відсутність такої взаємозалежності свідчить про відсутність доказів.

Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження. Зміст фактичних даних визначається індивідуальними ознаками кримінального правопорушення.

Відповідно, суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено в судовому засіданні допустимих доказів вчинення злочину, та причетності до нього обвинуваченого ОСОБА_3

Так, у ст. 91 КПК сформульовані обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Це критерії, які вказують на істотні обставини, знання яких дозволяє досягти завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Належність доказів також визначається тим, що вони прямо чи побічно підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Прямий доказ - такий, що прямо і безпосередньо (одноступенево) вказує на ті факти і обставини, що підлягають доказуванню. Це така доказова процедура, коли знання про факти і обставини грунтуються на повідомленні осіб, які безпосередньо спостерігали даний факт у дійсності. Прямі докази містять фактичні дані про ті факти і обставини, що підлягають доказуванню, у них теза і аргументи збігаються. Виходячи із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК), прямим слід вважати такий доказ, який прямо встановлює обставини, що підлягають доказуванню, або один із його елементів, указаних у законі.

Отже, зглядаючись на обставини кримінального провадження, які вище досліджені судом, та застосування норм права, суд вважає, що єдиним прямим доказом, який міг би бути покладений в основу обвинувального вироку у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 могли б бути показання безпосередньо свідків вчинення злочину.

Інших прямих доказів вчинення злочину, (матеріальний вираз злочину), та, відповідно, вини обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення не надано.

Непрямі докази обґрунтовують обставини, які підлягають доказуванню не прямо, а опосередковано через проміжні факти шляхом послідовних висновків.

Проте, суд зазначає, що стороною обвинувачення також не надано і не прямих доказів.

Непрямими доказами могли б бути докази:

1) до злочинної, злочинної та післязлочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_3

2) які встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для вирішення кримінального провадження (за функціональними звязками).

Отже, належність доказів - це їх здатність своїм змістом встановлювати факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано як прямих так і не прямих доказів на підтвердження вчинення злочину, та, відповідно, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, що є безумовною підставою для виправдання обвинуваченого у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

При винесенні вироку судом було враховано також положення ст. 2 КК України.

Так, згідно ст. 2 КК України:

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Отже, кримінальне законодавство виконує свої завдання притаманним йому способом, (ч. 2 ст. 1), а саме, - визначає коло та види суспільно небезпечних діянь, називає їх злочинами і встановлює за їх вчинення відповідне покарання. Це означає, що кримінальну відповідальність і покарання тягне за собою тільки така суспільно небезпечна дія або бездіяльність, яка повністю підпадає під ознаки складу злочину, що визначені в законі.

Слід зазначити, що в ст. 2 закріплені основні принципи кримінального права - принцип законності і принцип відповідальності особи за вчинене діяння при наявності її вини.

Характерними ознаками кримінальної відповідальності є:

- її звязок лише із спеціальним видом правопорушення - злочином;

- обовязок особи відповідати перед державою за свої злочинні діяння і бути покараною (зазнати обмежень, втрат);

- міра відповідальності (покарання) особи за вчинений нею злочин визначається лише судом відповідно до закону.

Відповідно, згідно з ст. 2 КК України загальною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто наявність у дії або бездіяльності особи усіх юридичних ознак злочину, визначеного КК. Думки, бажання, переконання, хоч би і висловлені у тій чи іншій формі, самі по собі, якщо вони не були втілені у конкретному протиправному діянні, не породжують кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність настає за протиправні діяння людини, які були нею вчинені умисно або з необережності.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, тобто при наявності об'єктивних (обєкт, діяння, наслідки, причиновий звязок, а іноді, крім того, час, спосіб, місце, обстановка вчинення злочину) і субєктивних (субєкт, вина, крім того, у ряді випадків, мотив, мета) ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин, що створює таке юридичне поняття, як склад злочину.

Отже, вчинення особою злочину, - це з правової точки зору підстава виникнення кримінальної відповідальності, пов»язаною з появою у особи, яка вчинила злочин, обов»язку перетерпіти певні зміни свого правового становища.

Зглядаючись на положення ст. 2 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 не наведено належних, допустимих, прямих чи не прямих доказів, які б свідчили про ту обставину, що в діях ОСОБА_3 містяться ознаки, які б слугували б підставою для кримінальної відповідальності гр.. ОСОБА_3

Зокрема, в даному випадку суд вважає, що не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Також при винесенні вироку судом було враховано положення ст. 62 Коснтитуції України.

Так, згідно ст. 62 Конституції України:

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Зглядаючись на вищевказану норму основного Закону України, слід зазначити, що вона закріпила в собі п.1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або увязненню в будь-який формі, презумпцію невинуватості.

Презумпція невинуватості обєктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. по справі «ОСОБА_10 де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обовязковий не лише для кримі- нального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Принцип презумпції невинуватості охоплює такі демократичні ідеї правосуддя, які як правові положення одержали закріплення в Конституції України, а також глибоко і всебічно конкретизовані в різних нормах кримінально- процесуального законодавства:

- ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, (ч. 2 ст. 62 Конституції України).

Відповідно до положень діючого КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й обєктивного дослідження обставин справи зобовязані прокурор, слідчий, на яких покладається обовязок виявити обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання.

Отже, як зазначалося судом вище, при проведенні досудового слідства стороною обвинувачення не було забезпечено повного та об»єктивного дослідження обставин справи, що потягло за собою практично повну відсутність доказової бази для обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України по даному факту в даному кримінальному провадженні.

- обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до закону доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази повинні бути отримані тільки уповноваженими на те органами чи посадовими особами, законним способом, з точно і вичерпно передбачених законом джерел, а форма їх фіксації має бути передбачена законом.

Слід зазначити, що, оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення по даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку щодо того, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України ґрунтується лише на припущеннях.

Отже, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Проте, мова йде не про будь-який сумнів, що виникає при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи, а лише про той, який не можна усунути.

Так, у суду викликають сумніви в протоколі ОМП, який проведено з суттєвими порушеннями норм КПК України, протоколі впізнання, який також проведений з суттєвими порушеннями норм КПК України, що судом обґрунтовано вище.

Такі сумніви під час судового слідства вже усунути не можливо, окрім того, такі сумніви прокурор в судовому засіданні не намагався усунути.

Одже, суд визначає вищевказані сумніви, як непереборні.

Непереборними сумніви визнаються в тих випадках, коли зібрані в справі докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість чи невинуватість підозрюваного, обвинуваченого, а передбачені законом засоби і способи збирання додаткових доказів вичерпані.

Відповідно, суд зазначає, що передбачені законом засоби і способи збирання доказів по даному кримінальному провадженні практично вичерпані.

Відповідно, в суду під час слухання кримінального провадження виникли сумніви як щодо обвинувачення в цілому, так і відносно окремих обставин, які входять до складу обвинувачення.

Отже, враховуючи те, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих, прямих чи не прямих доказів щодо винності обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно, обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях, які нічим не підтверджені, суд має обґрунтовані непереборні сумніви в причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, тому суд зобов»язаний виправдати ОСОБА_3 по даному епізоду у кримінальному провадженню, так як надані стороною обвинувачення та зібрані судом під час судового слухання кримінального провадження докази не підтверджують обвинувачення, пред»явлене ОСОБА_3

Так, що стосується епізоду, який мав місце 18.11.14 року близько 13 години 10 хвилин щодо крадіжки грошових коштів ТОВ «Зодіак», то по даному епізоду обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича слід виправдати з огляду на наступне.

Так, суд вважає, що ні органом досудового розслідування, ні прокурором в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене саме обвинуваченим ОСОБА_3 Кобою Торнікейовичем.

Слід зазначити, що доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення, так як ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (ст. 17 КПК).

Сторона обвинувачення зобовязана доводити винуватість особи поза розумним сумнівом у вчиненні злочину. Якщо сторона обвинувачення не доведе вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим - суд беззаперечно виправдовує обвинуваченого.

Слід зазначити, що виправдання за будь-якою з підстав, які передбачено п.п. 1 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а не їх сукупності, означає повну реабілітацію обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича та підтверджує його непричетність до даного кримінального правопорушення.

При винесенні даного вироку щодо епізоду, який мав місце 18.11.14 року, судом було вирішено питання, які зазначені в ст. 368 КПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.

Згідно картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, (Том № 2, а.с., 18), запис № 4107 від 18.11.2014 року, час, - 14 год. 20 хв., гр.. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, повідомив про те, що 18.11.2014 року в період часу з 14 год. 00 хв. по 14 год. 20 хв. в с. Липовець по вул.. Леніна, невідома особа шляхом вільного доступу з його автомобіля ОСОБА_20 здійснила крадіжку грошових коштів.

Згідно протоколу по прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 18.11.2014 року, (Том 2, а.с., 19), ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9, юрист консулат ТОВ «Зодіак», АДРЕСА_2, подала до ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області заяву про те, що 18.11.2014 року близько 13 год. 30 хв. невідома особа з автомобіля ОСОБА_20 Бенц, АІ 23 14 ЕК, що знаходився в с. Липовець Кагарлицького району, по вул.. Леніна, 6 а, біля магазину «Гармонія» викрала грошові кошти в сумі 9,5 тисяч грн.

18.11.2014 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 12014110190000684, (Том № 2, а.с., 16), в якому зазначено наступне:

Дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела: 18.11.2014.

Заявник або потерпілий:ОСОБА_11.

Дата внесення до ЄРДР: 18.11.2014.

Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст. 185 ч. 2

Фабула:

18.11.2014 року близько 13 год. 30 хв. невідома особа з незамкненого салону автомобіля марки ОСОБА_20, реєстраційний номер АІ 23 14 ЕК, що належить ТОВ «Зодіак» та знаходився в с. Липовець Кагарлицького району, по вул.. Леніна, 6 а, звідки вчинила крадіжку грошових коштів в сумі 9500 грн.

Докази, які були зібрані органами досудового розслідування під час досудового слідства, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та які були досліджені судом в судовому засіданні:

- протокол огляду місця події від 18.11.2014 року з фототаблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 21 23), в якому зазначено, що:

Місцем огляду є асфальтобетонна площадка, розташована поблизу автодороги ОСОБА_1 Знамянка, а саме, магазину бару «Гармонія», що в с. Липовець по вул.. Леніна, 6 а.

На вказаній площадці знаходиться носовою частиною в напрямку м. Знамянка автомобіль типу мікроавтобус марки «ОСОБА_20 Бенс 313», реєстраційний номер АІ 23 14 ЕК білого кольору з написом на поверхні «Рошен».

На момент огляду двері до салону автомобіля закриті, не замкнені, пошкоджень не мають.

При огляді салону автомобіля барсетки та грошових коштів не виявлено.

Під час огляду вилучено 7 слідів папілярних ліній з дверки водія автомобіля.

- акт документальної перевірки наявності грошових коштів від 19 листопада 2014 року, складений в м. Біла Церква комісією ТОВ «Зодіак», (Том № 2, а.с., 47), з якого вбачається, що комісія провела документальну перевірку наявності грошових коштів ТОВ «Зодіак», в результаті перевірки встановлено наступне:

- ОСОБА_11, працює водієм та за суміщенням експедитором в ТОВ «Зодіак» з 01 серпня 2014 року. Наказ № 174 к від 01.08.2014 року. Договір про повну матеріальну відповідальність від 01.08.2014 року. За поставлений товар, покупцями ТОВ «Зодіак» в торгових точках 18 листопада 2014 року були передані грошові кошти водію експедитору ОСОБА_11, які в касу ТОВ «Зодіак» не внесені, всього на загальну суму 9480 (дев»ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 66 коп.

- висновок експерта № 13 від 27.01.2015 року, проведеного на підставі слідчого про проведення дактилоскопічної експертизи та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 62 65), в якому вказано, що серед слідів папілярних ліній № 1-7, виявлених під час проведення огляду автомобіля ОСОБА_20, реєстраційний номер НОМЕР_3 18.11.2014 в с. Липовець Кагарлицького р-ну по вул. Леніна, 6-а, придатними для ідентифікації по них особи являються сліди № 4;5;6;7, що залишені нігтьовими фалангами пальців рук. Сліди № 1;2;3 не являються придатними для ідентифікації по них особи.

Сліди пальців руки № 4;6 залишені середнім пальцем лівої руки, слід № 7 залишений вказівним пальцем лівої руки, слід № 5 залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_11.

- постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 14 червня 2015 року, (Том № 2, а.с., 66), в якій вказано, що визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12014110190000835 речові докази, а саме: 7 слідів рук в спеціальному пакеті МВС № 0914161.

- згідно протоколу пред»явлення для впізнання за фотознімками від 12.08.2015 року, ( Том № 2, а.с., 67 69), свідок по справі ОСОБА_8 вказав, що він може впізнати особу за сукупністю зовнішніх ознак, за рисами обличчя, за кавказькою національністю, за розміром і формою обличчя, за формою брів та вух.

Далі, йому були пред»явлені 4 фото, після чого свідок ОСОБА_8 заявив, що на фотографії № 4 він впізнає особу, яка 18.11.2014 року підходила до автомобіля «Мерседес Бенц», д.н.з. АІ 23 14 ЕК і відчиняла водійські двері.

Він впізнав дану особу за формою обличчя (овальне та повне), чорними густими бровами, великими вухами, за зовнішніми рисами обличчя, які притаманні людям кавказької національності.

- згідно довідки до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.08.15, (Том № 2, а.с., 70), на фотознімку № 4 зображено громадянина ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, (республіка Абхазія), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

- згідно протоколу пред»явлення речей для впізнання від 11.09.2015 року та фото таблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 134 138), який було проведено з свідком ОСОБА_8, даний свідок зазначив, що може впізнати автомобіль «Опель» «Астра» чорного кольору по таким ознакам: блискучі дверні ручки, вітрозахисні щитки над склом водійських дверей.

Далі свідку ОСОБА_8 були пред»явлені для впізнання 3 автомобіля марки «Опель» моделі «Астра», чорного кольору, серед яких свідок впізнав автомобіль «Опель» моделі «Астра» чорного кольору, який має д.н.з. 1ВВ 7568АХ і розміщений під № 2.

Свідок ОСОБА_8 заявив, що впізнав даний автомобіль, який він бачив 18.11.2014 року в с. Липовець Кагарлицького району, по вул.. Леніна, 6 а під час крадіжки на вказаному автомобілі зловмисник прибув на місце події, вчинив злочин, і на ньому зник.

Автомобіль він впізнав за наступними ознаками: вітрозахисний щиток на склі водійських дверей, і на інших дверях також, у вищевказаному автомобілі блискучі (сріблясті) дверні ручки, ніби вигорівші.

- згідно довідки до протоколу пред»явлення речей для впізнання від 11.09.2015 року, (Том № 2, а.с., 139), під № 2 розміщено автомобіль марки «Opel», моделі «Astra», чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер «ВВ7568АХ», VIN - Y6DOTGF697X013049, який було помічено під час вчинення злочину 18.11.14 в Липовець Кагарлицького району Київської області, вул. Леніна, 6-А, поблизу кафе «Гармонія».

Докази, які були зібрані судом під час судового слідства:

- допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_3 Коба Торнікейович свою вину у вчиненні даного злочину не визнав повністю, та зазначив, що не скоював даного злочину, так як взагалі ніколи не був в с. Липовець Кагарлицького району Київської області.

- допитаний в якості свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні показав наступне.

На час крадіжки грошових коштів з автомобіля він працював водієм експедитором в ТОВ «Зодіак».

18.11.2014 року він приїхав на службовому автомобілі ОСОБА_20 в с. Липовець Кагарлицького району Київської області, привіз товар в магазин, на даний час його назву не пам»ятає.

Під»їхавши до магазину, він зупинив автомобіль та пішов в магазин, проте, не замкнув двері автомобіля на центральний замок.

Коли через не значний проміжок часу повернувся до автомобіля, то виявив, що з автомобіля зникли кошти в сумі 9480 грн. 66 коп., які були в барсетці.

Зрозумівши, що вчинено крадіжку, він пішов в магазин, запитав, чи ведеться відео спостереження, на що йому відповіли, що ведеться.

Він попросив переглянути відеозапис, але він був поганої якості, на ньому було видно лише, що під»їжджав якийсь автомобіль та поїхав, більше нічого видно не було.

- допитаний в якості свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні показав наступне.

Працює охоронником в магазині в с. Липовець Кагарлицького району в кафе барі «Гармонія».

В липні місяці 2014 року, післяобідню пору, він перебував в магазині, де працював.

Через деякий час до нього підійшов водій автомобіля «Мерседес», який розвозив продукцію, та запитав, чи ведеться відеоспостереження біля магазину, пояснивши це тим, що відбулася крадіжка грошей з автомобіля, на що він дав ствердну відповідь.

Водій попросив передивитися відеозапис, на що він погодився.

Переглянувши відеозапис, він побачив, як до магазину під»їхав автомобіль «Мерседес», типу мікроавтобус, з написом «ROSHEN».

Через деякий не значний проміжок часу до нього під»їхав автомобіль іноземного виробництва, темного кольору, проте марки та реєстраційних номерів видно не було.

Постоявши орієнтовно 10 секунд, автомобіль від»їхав та поїхав в невідомому напрямку.

- допитаний в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні показав наступне.

Весною 2015 року він на власному автомобілі ВАЗ 2101 під»їхав до кафе магазину, що розташований в с. Липовець Кагарлицького району Київської області. Коли він під»їхав, його пасажирка пішла в магазин, а він залишився в автомобілі.

В цей час під»їхав автомобіль «ОСОБА_20 Бенц», водій вийшов, та поніс товар в магазин.

Через деякий проміжок часу під»їхав автомобіль «Опель», моделі «Астра» чорного кольору, вікна автомобіля були тоновані. Механічних пошкоджень автомобіль не мав. Його номера сказати не може, так як він був чимось закритий, проте, запам»ятав, що в «Опель» були нікельовані ручки.

Опель став за мерседесом, тому йому не було видно передніх дверей.

Далі він побачив, як в автомобілі відкрилися передні двері, потім закрилися. Відкривав двері особа не слов»янської національності, яка була одягнена в коричневу дублянку.

Самого факту проникнення в салон автомобіля «Мерседес» він не бачив.

Простоявши біля мерседеса 3 4 хв., автомобіль «Опель» від»їхав.

Що стосується впізнання автомобіля «Опель», то впізнання проводилося в міліції в присутності одного якогось працівника, «Опель» впізнав за нікельованими ручками.

Що стосується впізнання самого обвинуваченого, то впізнання проводилося з слідчим, який показував йому фотографії людей на моніторі комп»ютера.

Отже, нижче, судом наводиться повний обсяг доказів, які були враховані при винесенні вироку в частині виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України по вищевказаному епізоду:

Докази, здобуті органами досудового слідства під час досудового розслідування кримінального провадження, (Том № 2, а.с., 18 69, 134 - 139), та на які посилалася сторона обвинувачення при обвинуваченні ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України:

- картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, (Том № 2, а.с., 18);

- протокол по прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 18.11.2014 року, (Том 2, а.с., 19);

- витяг з кримінального провадження № 12014110190000684, (Том № 2, а.с., 16);

- протокол огляду місця події від 18.11.2014 року з фототаблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 21 23);

- акт документальної перевірки наявності грошових коштів від 19 листопада 2014 року, складений в м. Біла Церква комісією ТОВ «Зодіак», (Том № 2, а.с., 47);

- висновок експерта № 13 від 27.01.2015 року, проведеного на підставі слідчого про проведення дактилоскопічної експертизи та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 62 65);

- постанова про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 14 червня 2015 року, (Том № 2, а.с., 66);

- протокол пред»явлення для впізнання за фотознімками від 12.08.2015 року, ( Том № 2, а.с., 67 69);

- довідка до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.08.15, (Том № 2, а.с., 70);

- протокол пред»явлення речей для впізнання від 11.09.2015 року та фото таблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 134 138);

- довідка до протоколу пред»явлення речей для впізнання від 11.09.2015 року, (Том № 2, а.с., 139);

Докази, здобуті судом під час судового слухання справи:

- показання обвинуваченого ОСОБА_3;

- показання свідка ОСОБА_11;

- показання свідка ОСОБА_12;

- показання свідка ОСОБА_8;

Далі суд оцінює вищевказані докази з урахуванням положень ст. 94 КПК України.

Так, згідно ст. 94 КПК України:

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Отже, що стосується доказів у виді:

- картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, (Том № 2, а.с., 18), протоколу по прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 18.11.2014 року, (Том 2, а.с., 19), витягу з кримінального провадження № 12014110190000684, (Том № 2, а.с., 16), то, проаналізувавши дані докази, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати їх такими, які є належними, допустимими, достовірними доказами вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, так як, на думку суду вищевказані докази лише засвідчують факт вчинення кримінального правопорушення, та, відповідно, в зв»язку з цим звернення представника потерпілої особи до правоохоронних органів.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що сама заява представника потерпілої особи, - ТОВ «Зодіак», - ОСОБА_21 не може свідчити достеменно про ту обставину, що саме ОСОБА_3 вчинив крадіжку коштів, які належать потерпілій особі.

- що стосується протокол огляду місця події від 18.11.2014 року з фототаблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 21 23), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, так як, зглядаючись на зміст даного процесуального документу, (доказу), в ньому лише описано обстановку, яка існувала на час після вчинення злочину.

Суд свою думку обґрунтовує тим, що під час даного огляду місця події не виявлено ознак, які б свідчили, що саме в цьому місці та у вказаний свідком ОСОБА_11 час було вчинено злочин, який інкримінують ОСОБА_3

Такими ознаками, на думку суду, зокрема, могли б свідчити сліди папілярних ліній, які в подальшому, при проведенні дактилоскопічної експертизи, могли б засвідчити про той факт, що виявлені сліди належать саме обвинуваченому ОСОБА_3, навпаки була проведена експертиза, що спростовує факт проникнення обвинуваченого ОСОБА_3 в автомобіль потерпілої особи, - ТОВ «Зодіак», що судом буде наведено нижче при дачі оцінки відповідному доказу.

Окрім того, слід зазначити, що, на думку суду, під час проведення даного ОМП слідчим були істотно порушені правила КПК України, що стосуються порядку зібрання доказів.

Зокрема, в протоколі ОМП зазначено, що під час ОМП було вилучено 7 слідів папілярних ліній, проте, не зазначено, яким способом, за допомогою чого були вилучені сліди папілярних ліній, з яких конструктивних елементів автомобіля, (салону, наружньої частини, тощо).

Далі, суд зауважує, що суттєве значення при проведенні ОМП має не тільки виявлення, а й фіксація доказів, що слідчим було грубо порушено.

Так, в ОМП лише вказано, що виявлено сліди папілярних ліній, проте, не вказано, яким чином дані докази були зафіксовані, так, необхідно було вказати, зокрема, що дані сліди папілярних ліній поміщені до пакету, скріплено печаткою ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області, та підписами понятих, або що сліди рук поміщені до спецпакету МВС та вказати його номер, в противному випадку такі речові докази вважаються не дісними, та такими, які не можуть в подальшому використовуватися в кримінальному провадженні в якості речового доказу, а тому з ними не можливо проводити інші слідчі дії, зокрема, проведення експертизи.

Крім того, як встановлено судом в судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, в магазині «Гармонія», який розташований по вул.. Леніна 6 а, с. Липовець Кагарлицького району Київської області велося відеоспостереження, копію якого можливо б було вилучити слідчому, та, можливо б з якого можливо б було встановити достеменно марку автомобіля, його окремі ідентифікаційні ознаки, та можливо, особу, проте, слідчим це зроблено не було.

Відповідно, суд вважає, що даний протокол огляду місця події є таким, який складений слідчим поверхнево, без належного прагнення слідчого до повного з»ясування обставин справи, а тому не може свідчити про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, що ж, звісно, фактично звело на нівець доцільність проведення такої основоположної слідчої дії, як огляд місця події, так як на думку суду, правильне, грамотне, об»єктивне складання протоколу огляду місця події є основоположним, вирішальним чинником для подальшого розслідування кримінального провадження, так як огляд місця події проводиться з основною метою, - первинна фіксація обстановки та обставин події, які в подальшому будуть мати значення як вихідні дані при проведенні експертиз, виявлення та вилучення речей матеріального світу, які в подальшому будуть визнані речовими доказами.

- що стосується акту документальної перевірки наявності грошових коштів від 19 листопада 2014 року, складений в м. Біла Церква комісією ТОВ «Зодіак», (Том № 2, а.с., 47), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Так, суд вважає, що у випадку крадіжки матеріальних цінностей, зокрема, грошових коштів з підприємства, установи чи організації, незалежно від форми власності, розмір заподіяних збитків не може підтверджуватися актом документальної перевірки наявності грошових коштів, який проведено підприємством, установою чи організацією, де відбулася крадіжка, так як розмір викрадених товарно матеріальних цінностей повинен підтверджуватися лише актом документальної ревізії, яка повинна була бути проведена на підставі постанови слідчого суб»єктом, який має право на проведення таких ревізій.

Тому, зглядаючись на вищевказане, суд вважає, що ні слідчим під час досудового розслідування, ні прокурором в судовому засіданні навіть не доведено належним чином таку складову об»єктивної сторони складу злочину, як розмір заподіяної матеріальної шкоди, що є неприпустимим, так як злочин, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України відноситься до злочинів з так званим матеріальним складом, де основним елементом є розмір заподіяної шкоди, чи замах на його заподіяння.

- що стосується висновку експерта № 13 від 27.01.2015 року, проведеного на підставі слідчого про проведення дактилоскопічної експертизи та ілюстративною таблицею до нього, (Том № 2, а.с., 62 65), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Не зрозуміло, яку процесуальну перспективу для доведення вини обвинуваченого ОСОБА_3 має виявлення факту того, що виявлені в салоні автомобіля, яким керував ОСОБА_22, та який належить потерпілій особі, - ТОВ «Зодіак», належить водію автомобіляНестеренку Є.О., який є свідком по даному кримінальному провадженню.

Призначення даної експертизи суд розцінює лише як недоцільне витрачання слідчим процесуального часу розслідування кримінального провадження.

На думку суду слід було провести дактилоскопічну експертизу на предмет виявлення відбитків пальців рук обвинуваченого ОСОБА_3, а не свідка ОСОБА_11

- що стосується постанови про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 14 червня 2015 року, (Том № 2, а.с., 66), то, проаналізувавши даний доказ, суд не знаходить підстав для того, щоб вважати його таким, який є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Як видно з вищевказаного доказу, до матеріалів кримінальної справи лише в якості речового доказу приєднано сліди папілярних ліній, проте, суд наголошує на тій обставині, що слідчим дані речові докази були приєднані лише після проведення дактилоскопічної експертизи, та після їх належного оформлення (упакування в пакет встановленої форми) експертною установою.

Експертиза ж була проведена щодо слідів папілярних ліній, які на момент проведення експертизи не були належним чином оформлені, що, фактично, на думку суду, ставить під розумний сумнів також проведення вищевказаної дактилоскопічної експертизи.

- що стосується протоколу пред»явлення для впізнання за фотознімками від 12.08.2015 року, ( Том № 2, а.с., 67 69), довідки до протоколу пред»явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.08.15, (Том № 2, а.с., 70), то, проаналізувавши даний доказ, суд визнає його взагалі недопустимим з огляду на наступне.

Згідно ст. 86 КПК України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Так, як встановлено в судовому засіданні, зокрема, під час допиту свідка ОСОБА_8., з яким проводилося впізнання, та покази якого вказані вище, під час впізнання в кабінеті був присутній лише він та слідчий, який проводив дану процесуальну дію.

Зокрема, при проведенні даної слідчої дії були суттєво порушені правила проведення впізнання, які передбачені ст. 228 КПК України, зокрема, ч.ч. 7,8 ст. 228 КПК України, де зазначено, що фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, предявляється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

В той же час в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про витребування, вилучення, виготовлення та приєднання фотознімків ОСОБА_3 до матеріалів справи.

Слідчим порушено вимоги ч. 7 ст. 228 КПК України, оскільки ним, наряду з фотознімками ОСОБА_3, предявлені для впізнання фотознімки особи славянської національності (тобто вибору у свідка не було), що суттєво вплинуло на сприйняття зображення особою, якій ці фото предявляли.

Окрім того, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив про кричуще порушення норм КПК, які вказані судом вище, про те, що слідчий в кабінеті показував йому не фотознімки, а показував зображення осіб на моніторі комп»ютера, що дає суду повні підстави вважати таку процесуальну дію такою, яка не відбулася, так як по перше, впізнання згідно ч. 6 ст. 228 КПК України передбачає впізнання лише по фотознімках та матеріалах відеозапису, проте, про проведення впізнання по матеріалах відеозапису повинно бути зроблено відповідну відмітку в протоколі процесуальної дії.

Окрім того, в протоколі зазначено, що під час проведення вищевказаної слідчої дії були присутні двоє понятих, підписи яких містяться в протоколі, проте, під час судового слухання справи, як було встановлено з показань самої особи, з якою проводилися впізнання, даних понятих при проведення даної слідчої дії не було, що викликає у суду обґрунтований сумнів у процесуальній відповідності проведення даної слідчої дії, що дає підстави для застосування положень ст. 89 КПК України.

Так, згідно положень ст. 89 КПК України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

- що стосується протоколу пред»явлення речей для впізнання від 11.09.2015 року та фото таблицею до нього, ( Том № 2, а.с., 134 138), та довідки до протоколу пред»явлення речей для впізнання від 11.09.2015 року, (Том № 2, а.с., 139), то, проаналізувавши даний доказ, суд визнає його взагалі недопустимим з огляду на наступне.

Згідно ст. 86 КПК України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Так, в протоколі зазначено, що під час проведення вищевказаної слідчої дії були присутні двоє понятих, підписи яких містяться в протоколі, проте, під час судового слухання справи, як було встановлено з показань самої особи, з якою проводилися впізнання, - свідка ОСОБА_8, даних понятих при проведення даної слідчої дії не було, був лише слідчий, що викликає у суду обґрунтований сумнів у процесуальній відповідності проведення даної слідчої дії, що дає підстави для застосування положень ст. 89 КПК України.

Так, згідно положень ст. 89 КПК України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Вищевказана обставина знову ж таки свідчить про поверхневе відношення слідчого до розслідування даного кримінального провадження.

- що стосується показань обвинуваченого ОСОБА_3, які були надані під час судового засідання, який вказав, що не вчиняв даний злочин, так як взагалі ніколи не був в с. Липовець Кагарлицького району Київської області, то такі показання обвинуваченого ОСОБА_3 суд оцінює лише з позиції ст. 18 КПК України.

Так, згідно ст. 18 КПК України:

Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сімї кримінального правопорушення.

- що стосується показань свідка ОСОБА_11, то, проаналізувавши даний доказ, суд приходить до висновку, що дане показання не є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Суд вважає, що з показань свідка ОСОБА_11 можна лише встановити факт вчинення злочину невстановленою особою, проте, ніяким чином не обвинуваченим ОСОБА_3, так як даний свідок ні прямо, ні опосередковано не вказує на обвинуваченого ОСОБА_3, як на особу, яка вчинила злочин.

- що стосується показань свідка ОСОБА_12, то, проаналізувавши даний доказ, суд приходить до висновку, що дане показання не є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з пояснень даного свідка, він працює охоронцем кафе магазині «Гармонія», на відеозйомці, яку він переглядав безпосередньо після вчинення злочину, як сам зазначив свідок, ідентифікувати марку автомобіля, чи особу, яка з нього виходила не можливо, тому свідок ОСОБА_12 ні прямо, ні опосередковано не вказує на обвинуваченого ОСОБА_3, як на особу, яка вчинила злочин.

- що стосується показань свідка ОСОБА_8, то, проаналізувавши даний доказ, суд приходить до висновку, що дане показання не є належним, допустимим, достовірним доказом вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, з огляду на наступне.

Перш за все слід зазначити, що свідчення свідка ОСОБА_8 щодо подій, які відбувалися 18.11.2014 року є суперечливими.

Так, свідок вказав, що вищевказані події взагалі відбувалися навесні 2015 року, що, як встановлено судом достеменно з письмових доказів, та показань інших учасників процесу, не відповідає дійсності.

Так, на початку допиту даного свідка в судовому засіданні, він стверджував, як обвинувачений ОСОБА_3 відкривав та закривав дверцята водія автомобіля «Мерседес», проте, на запитання суду свідок ОСОБА_8 повідомив, що не міг бачити даного факту, так як дверцята водія автомобіля «Мерседес» знаходилися поза полем його зору, він міг лише бачити як дверцята відкрилися, та закрилися, також не міг достеменно стверджувати, що невідомим був саме обвинувачений ОСОБА_3

Проте, суд позитивно сприймає його свідчення втому розрізі, що з його показів вбачаються кричущі порушення слідчого при проведенні слідчих дій у виді впізнання особи, впізнання речей, що дало змогу суду визнати такі докази недопустимими.

Отже, згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.

Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.

Згідно ст. 84 КПК України

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому ним Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 95 КПК України:

Показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Свідок, експерт зобов'язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.

Таке поняття доказів ґрунтується на теорії відбиття, згідно із якою подія кримінального правопорушення для органів досудового провадження, прокурора, захисника та суду є минулою.

Кримінальне правопорушення являє собою певну сукупність відповідних явищ, предметів, процесів, що відбуваються в оточуючому середовищі. Вступаючи в контакт з багатьма іншими явищами обєктивної дійсності, він залишає відбиття на матеріальних обєктах у формі матеріальних слідів (станів предметів, динамічних і статичних процесів, тощо), а також у формі ідеальних слідів - у свідомості людей.

В даному випадку суд вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі не наведено як в матеріалах справи, так і в судовому засіданні сукупність явищ, предметів, процесів, що відбувалися в оточуючому середовищі стосовно вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України.

Так, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих (прямих чи не прямих), як суб»єктивних доказів, (показання свідків, експертів), так і об»єктивних доказів, ( матеріальний вираз злочину, - речові докази), вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно, факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, поділяються на дві групи:

1) перераховані у ст. 91 КПК («Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні»):

- в даному випадку не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України.

2) побічні факти, які не входять до кола цих питань. Останні виникають у момент вчинення кримінального правопорушення, до і після нього.

Не надано:

1) фактів, що належать до матеріальних наслідків вчинення кримінального правопорушення ( не доведено навіть у встановленому законом порядку розміру викрадених коштів);

2) обєктів, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення;

Отже, побічні факти встановлюються обставинами, які підлягають доказуванню в необхідних і випадкових, просторово-часових, причинно-наслідкових, безпосередніх і опосередкованих звязках. Пізнання обставин, які підлягають доказуванню, і побічних доказів здійснюється опосередковано і безпосередньо (логічне доказування).

Отже, між доказами, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування факту вчинення злочину та причетності до нього обвинуваченого ОСОБА_3 взагалі відсутні необхідні просторово-часові, причинно-наслідкові, безпосередні і опосередковані звязки.

Стаття 84 КПК проводить розмежування між фактами та обставинами.

Факти - це подія, явище, що відбулося в дійсності, - події (подія), з приводу яких ведеться процес.

Обставини - це явище, яке супроводжує що-небудь, ту чи іншу сторону справи, - те, що повязане із цими фактами, що їх характеризує.

Так, стороною обвинувачення не доведено факт, - не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, не доведено одну із складових складу злочину, - розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому законом порядку.

Згідно ст. 85 КПК України:

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Отже, належність доказів - це їх властивість бути засобами пізнання вчиненого у минулому кримінального правопорушення, що зумовлюється тими обєктивними звязками, які існують між ними і обставинами минулої події кримінального правопорушення. Відсутність такої взаємозалежності свідчить про відсутність доказів.

Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження. Зміст фактичних даних визначається індивідуальними ознаками кримінального правопорушення.

Відповідно, суд вважає, що стороною обвинувачення не наведено в судовому засіданні допустимих доказів причетності до злочину обвинуваченого ОСОБА_3

Так, у ст. 91 КПК сформульовані обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Це критерії, які вказують на істотні обставини, знання яких дозволяє досягти завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).

Належність доказів також визначається тим, що вони прямо чи побічно підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Прямий доказ - такий, що прямо і безпосередньо (одноступенево) вказує на ті факти і обставини, що підлягають доказуванню. Це така доказова процедура, коли знання про факти і обставини грунтуються на повідомленні осіб, які безпосередньо спостерігали даний факт у дійсності. Прямі докази містять фактичні дані про ті факти і обставини, що підлягають доказуванню, у них теза і аргументи збігаються. Виходячи із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК), прямим слід вважати такий доказ, який прямо встановлює обставини, що підлягають доказуванню, або один із його елементів, указаних у законі.

Отже, зглядаючись на обставини кримінального провадження, які вище досліджені судом, та застосування норм права, суд вважає, що єдиним прямим доказом, який міг би бути покладений в основу обвинувального вироку у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 могли б бути показання безпосередньо свідків вчинення злочину, проте, в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який міг би бути прямим свідком хоча б присутності обвинуваченого ОСОБА_3 на місці вчинення злочину, таких показів не надав, а, навпаки, спростував інші слідчі дії, проведені в даному кримінальному провадженні, що вказує на ту обставину, що слідчим здобувалися докази на припущеннях, що потягнуло за собою безпідставне посилання на такі докази прокурором в судовому засіданні.

Інших прямих доказів вчинення злочину, (матеріальний вираз злочину), та, відповідно, вини обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення не надано.

Непрямі докази обґрунтовують обставини, які підлягають доказуванню не прямо, а опосередковано через проміжні факти шляхом послідовних висновків.

Проте, суд зазначає, що стороною обвинувачення також не надано і не прямих доказів.

Непрямими доказами могли б бути докази:

1) до злочинної, злочинної та післязлочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_3

2) які встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для вирішення кримінального провадження (за функціональними звязками).

Отже, належність доказів - це їх здатність своїм змістом встановлювати факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно, суд вважає, що стороною обвинувачення не надано як прямих так і не прямих доказів на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, що є безумовною підставою для виправдання обвинуваченого у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України.

При винесенні вироку судом щодо даного епізоду було враховано також положення ст. 2 КК України.

Так, згідно ст. 2 КК України:

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Отже, кримінальне законодавство виконує свої завдання притаманним йому способом, (ч. 2 ст. 1), а саме, - визначає коло та види суспільно небезпечних діянь, називає їх злочинами і встановлює за їх вчинення відповідне покарання. Це означає, що кримінальну відповідальність і покарання тягне за собою тільки така суспільно небезпечна дія або бездіяльність, яка повністю підпадає під ознаки складу злочину, що визначені в законі.

Слід зазначити, що в ст. 2 закріплені основні принципи кримінального права - принцип законності і принцип відповідальності особи за вчинене діяння при наявності її вини.

Характерними ознаками кримінальної відповідальності є:

- її звязок лише із спеціальним видом правопорушення - злочином;

- обовязок особи відповідати перед державою за свої злочинні діяння і бути покараною (зазнати обмежень, втрат);

- міра відповідальності (покарання) особи за вчинений нею злочин визначається лише судом відповідно до закону.

Відповідно, згідно з ст. 2 КК України загальною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто наявність у дії або бездіяльності особи усіх юридичних ознак злочину, визначеного КК. Думки, бажання, переконання, хоч би і висловлені у тій чи іншій формі, самі по собі, якщо вони не були втілені у конкретному протиправному діянні, не породжують кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність настає за протиправні діяння людини, які були нею вчинені умисно або з необережності.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, тобто при наявності об'єктивних (обєкт, діяння, наслідки, причиновий звязок, а іноді, крім того, час, спосіб, місце, обстановка вчинення злочину) і субєктивних (субєкт, вина, крім того, у ряді випадків, мотив, мета) ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин, що створює таке юридичне поняття, як склад злочину.

Отже, вчинення особою злочину, - це з правової точки зору підстава виникнення кримінальної відповідальності, пов»язаною з появою у особи, яка вчинила злочин, обов»язку перетерпіти певні зміни свого правового становища.

Зглядаючись на положення ст. 2 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 не наведено належних, допустимих, прямих чи не прямих доказів, які б свідчили про ту обставину, що в діях ОСОБА_3 містяться ознаки, які б слугували б підставою для кримінальної відповідальності гр.. ОСОБА_3

Зокрема, в даному випадку суд вважає, що не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Також при винесенні вироку судом по даному епізоду було враховано положення ст. 62 Конституції України.

Так, згідно ст. 62 Конституції України:

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Зглядаючись на вищевказану норму основного Закону України, слід зазначити, що вона закріпила в собі п.1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або увязненню в будь-який формі, презумпцію невинуватості.

Презумпція невинуватості обєктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. по справі «ОСОБА_8 де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обовязковий не лише для кримі- нального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Принцип презумпції невинуватості охоплює такі демократичні ідеї правосуддя, які як правові положення одержали закріплення в Конституції України, а також глибоко і всебічно конкретизовані в різних нормах кримінально- процесуального законодавства:

- ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, (ч. 2 ст. 62 Конституції України).

Відповідно до положень діючого КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й обєктивного дослідження обставин справи зобовязані прокурор, слідчий, на яких покладається обовязок виявити обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання.

Отже, як зазначалося судом вище, при проведенні досудового слідства стороною обвинувачення не було забезпечено повного та об»єктивного дослідження обставин справи, що потягло за собою практично повну відсутність доказової бази для обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України по даному факту в даному кримінальному провадженні.

- далі, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до закону доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази повинні бути отримані тільки уповноваженими на те органами чи посадовими особами, законним способом, з точно і вичерпно передбачених законом джерел, а форма їх фіксації має бути передбачена законом.

Слід зазначити, що, оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення по даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку щодо того, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України ґрунтується лише на припущеннях.

Отже, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62 Конституції України).

Проте, мова йде не про будь-який сумнів, що виникає при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи, а лише про той, який не можна усунути.

Так, у суду викликають сумніви в протоколі ОМП, який проведено з суттєвими порушеннями норм КПК України, протоколах впізнання, які також проведені з суттєвими порушеннями норм КПК України, що судом обґрунтовано вище.

Такі сумніви під час судового слідства вже усунути не можливо, окрім того, такі сумніви прокурор в судовому засіданні не намагався усунути.

Одже, суд визначає вищевказані сумніви, як непереборні.

Непереборними сумніви визнаються в тих випадках, коли зібрані в справі докази не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість чи невинуватість підозрюваного, обвинуваченого, а передбачені законом засоби і способи збирання додаткових доказів вичерпані.

Відповідно, суд зазначає, що передбачені законом засоби і способи збирання доказів по даному кримінальному провадженні практично вичерпані.

Відповідно, в суду під час слухання кримінального провадження виникли сумніви як щодо обвинувачення в цілому, так і відносно окремих обставин, які входять до складу обвинувачення.

Отже, враховуючи те, що стороною обвинувачення не надано суду належних та допустимих, прямих чи не прямих доказів щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно, обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях, які нічим не підтверджені, суд має обґрунтовані непереборні сумніви в причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, то суд зобов»язаний виправдати ОСОБА_3 по даному епізоду у кримінальному провадженню, так як надані стороною обвинувачення та зібрані судом під час судового слухання кримінального провадження докази не підтверджують обвинувачення, пред»явлене ОСОБА_3

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що у всіх, фактично основоположних слідчих діях по епізодах, по яких виправдано засудженого, а саме, як в даному випадку, впізнання особи, впізнання речей, понятими є дві особи, які є працівниками ОСОБА_2 відділку поліції, це, звісно ж, зручно для слідчого, проте, викликає непереборний сумнів у суду щодо належності проведення вищевказаних слідчих дій, зокрема, викликає сумнів у їх законності.

Так, що стосується епізоду, який мав місце 08.08.15 року близько 13 години 50 хвилин щодо крадіжки грошових коштів у потерпілого ОСОБА_5, то по даному епізоду обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича слід визнати винним та засудити його, проте, не за ч. 2 ст. 185 КК України, а за ч. 1 ст. 185 КК України, виключивши з обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як повторність, з огляду на наступне.

Отже, суд, ретельно перевіривши докази по кримінальному провадженні по даному епізоду, оцінивши докази на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об»єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв»язку, приходить до висновку щодо ухвалення обвинувального вироку у відношенні ОСОБА_3, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Згідно ч. 2 ст. 373 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно, даний обвинувальний вирок по даному епізоду у відношенні ОСОБА_3 постановляється за наявності таких підстав:

1) дійсно, вчинене кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 185 КК України;

2) доведено, що кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, яке відбулося 08.08.2015 року, близько 13 години 50 хвилин, та в якому обвинувачується ОСОБА_3 Коба Торнікейович, вчинене саме ОСОБА_3 Кобою Торнікейовичем;

3) доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3, які мали місце 08.08.2015 року, близько 13 години 50 хвилин, міститься склад злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

Слід зазначити, що доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається на сторону обвинувачення.

Проте, під час судового слухання справи обвинувачений ОСОБА_3 ніяким чином не спростовував свою невинуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, проте, заперечував щодо пред»явленого обвинувачення стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, не заперечуючи кваліфікацію за ч. 1 ст. 185 КК України, і тому має бути засудженим у повній відповідності з Законом, так як суд вважає, що сторона обвинувачення, - зокрема, прокурор, в судовому засіданні на підставі комплексу доказів у кримінальному провадженні довела належним чином винуватість обвинуваченогоЦкарозії К.Т.. у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст.17 КПК України.

Слідза значити, що положення ст.17 КПК України закріплює одне з найважливіших положень демократичної, правової держави, що знайшло своє відображення у ст. 62 Конституції України, у п. 1 ст. 11 ЗДПЛ, п. 2 ст. 6 КЗПЛ, п. 2 ст. 14 МПГПП, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув»язненню будь яким чином, ч. 2 ст. 2 КК України,- презумпцію невинуватості.

При цьому сторона обвинувачення, - прокурор, довела винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

Підстав для ухвалення виправдовувального вироку по даному епізоду, з урахуванням аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення, немає, тому в даному випадку суд постановлює обвинувальний вирок, по якому обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, та, відповідно, призначити покарання у повній відповідності з положеннями КК України.

В даному випадку суд вважає, що органами досудового слідства всебічно, повно і неупереджено було досліджено обставини кримінального провадження, виявлено обставини, які викривають обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича, хоча і дана кваліфікація за ч. 2 ст. 185 КК України, а не за ч. 1 ст. 185 КК України, проте, це не спростовує вини обвинуваченого, також встановлено, що відсутні обставини, які виправдовують обвинуваченого, виявлялися обставини, які, як пом»якшують, так і обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_3, надано їм належну правову поведінку, в ході розслідування прийнято законні та неупереджені процесуальні рішення на підставі ст. 9 КПК України.

При винесенні даного вироку судом було вирішено питання, які зазначені в ст. 368 КПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, які свідчать про той факт, що мало місце діяння, яке слід кваліфікувати як вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

08.08.2015 року, близько 13 години 50 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 проходив вулицею Червоноармійська м. Кагарлик Київської області, де біля заїзду до ОСОБА_2 міського ринку помітив припаркований на автомобільній стоянці автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «Sprinter- 315CDI», реєстраційний номер «СА9178ВЕ», білого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_5

В цей час у обвинуваченого ОСОБА_3 виник раптовий, не визначений умисел на вчинення крадіжки майна з даного автомобіля.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне, протиправне заволодіння будь яким чужим майном, обвинувачений ОСОБА_3 підійшов до вищевказаного автомобіля, де, з метою безперешкодного вчинення злочину, впевнився, що ні в автомобілі, ні біля нього власника немає, крім того, переконався, що присутні сторонні особи не сприймають його дії як протиправні, тобто, як дії, спрямовані на вчинення злочину.

Далі, обвинувачений ОСОБА_3 одягнув чорні матерчаті рукавички, які були в нього в сумці, та, взявшись за ручку, відімкнув водійську дверку даного автомобіля, та проник в салон автомобіля.

Обвинувачений ОСОБА_3 оглянув салон автомобіля, та виявив в відділі для речей торпедо автомобіля грошові кошти, та, не переліковуючи їх, заволодів ними, положивши в кишені.

Далі, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, обвинувачений ОСОБА_3 покинув салон автомобіля, зник з місця вчинення злочину, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 812 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України як умисні, протиправні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

Слід зазначити, що органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_3 попередньо були кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, що, на думку суду, є не вірним з огляду на наступне.

Так, у примітці 1 до ст. 185 КК України у статтях 185, 186 та 189 191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Так як в даному кримінальному провадженні суд визнав обвинуваченого ОСОБА_3 не винуватим у вчиненні злочинів, які передбачені ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, що судом обґрунтовано вище, тому в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутня така кваліфікуюча ознака, як повторність.

Далі, дійсно, обвинувачений ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності, проте, на час вчинення злочину вважався таким, що не судимий в силу ст. 89 КК України, (що судом буде обґрунтовано нижче), що також дає підстави для застосування положень ч. 4 ст. 32 КК України.

Так, згідно ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Обґрунтування судом правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3.

В даному випадку об»єктом крадіжки є право власності на майно фізичної особи, -потерпілого ОСОБА_5М, - право власності на кошти.

В даному випадку суд критично відноситься до позиції захисника обвинуваченого про те, що потерпілою слід було визнати не ОСОБА_5, а його дружину, - ОСОБА_23, так як в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 вказав, що кошти, викрадені обвинуваченим, були коштами, які належать його дружині.

Свою критичність до позиції захисника обвинуваченого суд обґрунтовує тим, що згідно положень ЦК України, СК України, все майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном, тому в даному випадку визнання потерпілим саме ОСОБА_5 не суперечить Закону, а тому не впливає на кваліфікацію складу злочину.

Предметом крадіжки є саме майно потерпілої особи ОСОБА_5, - речі матеріального світу, - кошти в сумі 812.

Суд виключив з об»єму обвинувачення 200 грн., в зв»язку з тим, що під час допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_3, він показав, що на час крадіжки в нього були при собі кишенькові кошти в сумі 200 грн., в той же час потерпілий ОСОБА_5 не надав суду доказів того, що в салоні його автомобіля знаходилися кошти в сумі саме 1012 грн.

Отже, в суду існують обґрунтовані сумніви щодо наявності в салоні автомобіля потерпілого ОСОБА_5 на час крадіжки коштів в розмірі саме 1012 грн., що дає суду підстави застосувати положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Об»єктивна сторона складу злочину, - дії обвинуваченого ОСОБА_3, спрямовані на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої особи, - ОСОБА_5, які виразилися в незаконному фізичному переміщенні викрадених речей матеріального світу, яке було спрямоване на викрадення майна, - коштів у виді національної валюти України, - гривні.

Суб»єктом даного злочину є обвинувачений ОСОБА_3 Коба Торнікейович.

Суб»єктивна сторона складу даного злочину, - прямий умисел обвинуваченого ОСОБА_3 на умисне, протиправне заволодіння майном потерпілої особи, - ОСОБА_5

Крадіжка майна є закінченою з моменту, коли обвинувачений ОСОБА_3 Коба Турнікейович повністю здійснив умисел на заволодіння майном потерпілої особи ОСОБА_5, - з моменту полишення салону автомобіля та можливості вільно пересуватися в навколишньому середовищі.

Винність обвинуваченого ОСОБА_24 в судовому засіданні у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_24, який в судовому засіданні показав наступне:

На даний час він є тимчасово переміщеною особою, тому, хоча зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проте, постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, вул.. 206 ї ДивізіїАДРЕСА_1, не має постійного місця роботи, тому вимушений підробляти тимчасовими заробітками.

08.08.2015 року він вирішив поїхати до м. Києва для відшукання роботи, для чого сів в маршрутку ОСОБА_1 Канів, при цьому, заплативши за квиток, в нього при собі залишилося кошти в сумі 200 грн.

Близько 13 години маршрутка заїхала на територію автостанції в м. Кагарлик Київської області.

Він вийшов з маршрутки, щоб прогулятися, з ним була чорна чоловіча сумка, де, зокрема, серед речей знаходилися чорні матерчаті рукавички.

Вдягнений був в шорти, футболку, шльопанці.

Під час прогулянки біля заїзду до ОСОБА_2 міського ринку помітив припаркований на автомобільній стоянці автомобіль марки «Mercedes», білого кольору, кому він на той час належав, він не знав.

В цей час він вирішив викрасти з салону даного автомобіля речі, які там знаходилися, або грошові кошти, якщо там такі були.

Далі він підійшов до автомобіля, та побачив, що в салоні нікого немає, озирнувшись подивився, чи ніхто не спостерігає.

Потім він обтягнув рукавички, відімкнув двері водія, та зайшов в салон, який почав обшукувати.

В бардачку він виявив деяку кількість грошей в мілких купюрах. Не перераховуючи кошти, він їх положив в кармани.

Потім він вийшов з автомобіля, та почав йти. В цей час під»їхав інший автомобіль, він вирішив тікати, він забіг в двір якогось двоповерхового будинку, де його затримали якісь люди.

Коли біг, втратив сумку.

Під час затримання опору не чинив.

Просить суд суворо його не карати, та не призначати міру покарання, пов»язану з позбавленням волі.

Окрім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, його вина доведена іншими доказами по кримінальному провадженню, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні показав наступне.

Є приватним підприємцем, здійснює продаж промислових товарів, має мережу магазинів.

Його дружина також є приватним підприємцем.

Має у власності автомобіль «Мерседес», мікроавтобус, яким 08.08.2015 року приблизно в обідню пору приїхав до ОСОБА_2 міського ринку, де зупинився на автомобільній стоянці, неподалік будівельного магазину.

В цей час в нього в бардачку лежали гроші, які туди положила його дружина, тому скільки їх там було точно, сказати не може.

Його автомобіль обладнано центральним замком, тому, вийшовши з автомобіля, закрив автомобіль, що підтверджено було миганням аварійного сигналу, після чого пішов на ринок.

Орієнтовно через 1 2 хв. до нього зателефонував його товариш ОСОБА_16, та сказав, що якийсь чоловік лежить в його машині.

Після цих слів він терміново закрив магазин, побіг до свого автомобіля, прибіг через 20 секунд.

Коли прибіг, автомобіль був відчинений, після чого побіг до переходу, коли почув свого товариша ОСОБА_16, який крикнув йому, що невідомий чоловік затриманий, підійшовши до гаражів, які розташовані неподалік ринку, між гаражами він побачив невідомого йому чоловіка кавказької національності, який був одягнений в шорти темно синього кольору, чорну футболку, шльопанці, сумки при ньому не було.

Даний чоловік опору під час затримання не чинив, після чого він особисто викликав міліцію.

На даний час кошти йому повернуто, проте, просить задовольнити його цивільний позов в повному обсязі.

- показаннями свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні показав наступне:

08.08.2015 року розвозив побутову хімію від фірми, в зв»язку з чим був в м. Кагарлик Київської області.

Він заїхав на територію поблизу ринку, де побачив автомобіль ОСОБА_5, якого знає особисто.

Зупинив свій автомобіль за 4 5 метрів від автомобіля ОСОБА_5

Через приблизно пів хвилини помітив, що в автомобілі ОСОБА_5 на сидінні лежить якийсь невідомий чоловік.

Він зателефонував ОСОБА_5, та повідомив йому, що в його автомобілі знаходиться якийсь невідомий чоловік.

Під час розмови по телефону невідомий чоловік покинув салон автомобіля та пішов у невідомому напрямку.

Закінчивши розмову, він почав переслідувати цього чоловіка, по ходу розпитуючи в людей чи не бачили вони особу кавказької національності, які йому підсказали напрямок його руху.

Один із громадян підсказав напрямок, та почав спільно з ним переслідувати невідомого чоловіка кавказької національності.

Вони наздогнали даного чоловіка між гаражами неподалік двоповерхового будинку, він покликав ОСОБА_5, який підійшовши, зателефонував в міліцію.

При затриманні невідомий чоловік опору не чинив.

- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні показав наступне.

Є приватним підприємцем, в зв»язку з чим постійно перебуває на території ОСОБА_2 ринку.

В першій половині серпня 2015 року, точної дати не пам»ятає, близько обідньої пори він побачив невідомого чоловіка кавказької національності, який швидко пройшов неподалік нього, через незначний проміжок часу до нього підбіг невідомий чоловік, та запитав у нього, чи не бачив він чоловіка кавказької національності, на що він відповів ствердно, та показав напрямок руху цього чоловіка, та почав переслідувати його спільно з цим чоловіком.

Вони наздогнали невідомого чоловіка кавказької національності між гаражами, які розміщені неподалік від ринку та від двоповерхового будинку.

Через незначний проміжок часу до них підійшов ОСОБА_5, який викликав міліцію.

Під час затримання невідомий чоловік опору не чинив.

Під час обшуку у нього в карманах шортів було виявлено велику кількість грошей невеликим номіналом.

- карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону № 2892 від 08.08.2015, час, - 14 год. 02 хв., (Том № 2, а.с., 75), з якої вбачається, що потерпілий ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, по телефону повідомив про те, що невідома особа намагалася здійснити крадіжку з його автомобіля «Мерседес».

Даний доказ засвідчує факт вчинення злочину.

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 08.08.2015 року, (Том № 2, а.с., 76), в якому зазначено, що потерпілий ОСОБА_5 подав до ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області письмову заяву, в якій вказав, що 08.08.2015 року близько 14 годин невідома особа кавказької національності шляхом вільного доступу з автомобіля мари «Мерседес», моделі «Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_4, який знаходився в м. Кагарлик поряд з міським ринком, здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 1012 грн.

Даний доказ засвідчує факт вчинення злочину.

- протоколом огляду місця події від 08.08.2015 року та фототаблицею до нього, (Том № 2, а.с., 78 80), в якому вказано, що місцем огляду є кімната для прийому громадян ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області, що розташована на першому поверсі адмінбудівлі, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул.. Комсомольська, 13. На момент огляду присутні двоє понятих, та гр.. ОСОБА_3 Коба Торнікейович, який надав письмовий дозвіл на його особистий огляд.

В ході огляду ОСОБА_3 запропоновано продемонструвати вміст його кишень.

В присутності понятих гр.. ОСОБА_3 виклав на стіл всі свої речі, серед яких: розкладний ніж з чорною рукояткою, мобільний телефон «NOKIA» в корпусі чорного кольору моделі «105», навішники марки «SONY ERRICSON», та певна сума грошей різними купюрами номіналом по 1 грн., 2 грн., 5 грн., 10 грн., та 20 грн.

Понятим запропоновано перерахувати вказані кошти та посортувати їх за номіналом.

Купюр номіналом по 1 грн. нараховано 344 шт., номіналом по 2 грн., - 144 шт., по 5 грн., - 32 шт., по 10 грн., - 20 шт., 20 грн., - 1 купюра.

Загальна сума 1012 грн.

Вказані гроші, а також мобільний телефон, навушники, розкладний ніж вилучаються в якості речових доказів до ОСОБА_2 Грошові кошти в сумі 1012 грн поміщено в спеціальний пакет МВС № 0217542.

Мобільний телефон, ніж та навушники поміщено в спеціальний пакет № 0217541.

Вилучені кошти та речі зафіксовані за допомогою цифрової фотокамери «CANON».

Крім того, в ході огляду в громадянина ОСОБА_3 в руках виявлено матерчаті чорні рукавиці, які також вилучаються в якості речового доказу і поміщуються в спеціальний пакет МВС № 2954981.

Вищевказаним доказом підтверджується факт викрадення коштів в потерпілого саме обвинуваченим ОСОБА_3

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 10 серпня 2015 року, (Том № 2, а.с., 81), в якому зазначено, що визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015110190000492 речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 1012 грн., номіналом по 1 грн., - 344 шт., номіналом по 2 грн., - 144 шт., по 5 грн., - 32 шт., по 10 грн., - 20 шт., 20 грн., - 1 купюра, які поміщені до спеціального пакету МВС № -217542; 2 матерчасті господарські рукавиці чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету МВС № 2954981, розкладний ніж з рукояткою чорного кольору, мобільний телефон «NOKIA» в пластиковому корпусі чорного кольору моделі «105», навушники «SONY ERRICSON» чорного кольору, які поміщені до спеціального пакету МВС № 0217541.

Вищевказаним доказом підтверджується та обставина, що речі, які були вилучені в гр.. ОСОБА_3 після вчинення злочину, визнано речовими доказами.

- протоколом огляду місця події від 08.08.2015 року та фототаблицею до нього, (Том № 2, а.с., 85 87), в якому вказано, що місцем огляду є автомобільна стоянка поруч з ОСОБА_2 ГУ МВС України в Київській області, що розміщена по вул.. Комсомольська, 13.

На момент огляду автомобіль не замкнений. Запірні пристрої справні. Двері з боку водія мають не значні пошкодження в роботі замка, та в районі дверного проміжку. В салоні автомобіля обстановка не порушена, слідів та речових доказів не виявлено.

При обробці зовнішньої поверхні водійських дверей виявлено наступні сліди: 3 сліди структурного матеріалу (сліди № 1, №2, №3), 10 слідів папілярних ліній, (сліди № 4 13)

Вказані сліди вилучено за допомогою дактилоскопічної плівки і поміщено в спеціальний пакет МВС № 2391486. Поверхні автомобіля оброблялися за допомогою дактилоскопічного порошку «Сапфір». Більше слідів та речових доказів в ході огляду не виявлено. Місце події зафіксовано за допомогою цифрової фотозйомки.

Вищевказаним доказом встановлено технічні пошкодження транспортного засобу, який належить потерпілому, безпосередньо після вчинення злочину, та вилучено речові докази.

- постановою про визнання та приєднання до провадження речових доказів від 10 серпня 2015 року, (Том № 2, а.с., 88), в якому зазначено, що визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12015110190000492 речові докази, а саме: 3 сліди структурного матеріалу та 10 слідів папілярних ліній, які поміщено до спеціального пакету МВС № 2391486.

Вищевказаним доказом підтверджується та обставина, що речі, які були вилучені в гр.. ОСОБА_3 після вчинення злочину, визнано речовими доказами.

- згідно висновку експерта № 184 від 11.08.2015 року та фототаблицею до нього, отриманого за результатами проведення трасологічної експертизи по постанові слідчого, (том № 2, а.с., 101 104), слід структури матеріалу, вилучений при ОМП від 08.08.2015 р. в м. Кагарлик Київської області з автомобіля «ОСОБА_20 Спрінтер», д.н.з. СА 9178 BE придатний для проведення порівняння за загальними ознаками та встановлення групової належності.

Сліди структури матеріалу № 1, 2, 3 ймовірно могли бути залишені рукавичками подібними до тих, які були вилучені у гр. ОСОБА_3 Торнікєєвича.

Вищевказаним доказом опосередковано підтверджується та обставина, що саме обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в рукавичках, проникав в салон автомобіля потерпілого.

- згідно висновку експерта № 183 від 11.08.2015 року та фототаблицею до нього, отриманого за результатами проведення дактилоскопічної експертизи по постанові слідчого, (том № 2, а.с., 107 111), в якому вказано, що сліди пальців рук № 2, 3, 4, 9, 10, вилучені при ОМП від 08.08.2015 року у м. Кагарлик, Кагарлицького району, Київської області з автомобіля «ОСОБА_20 Спрінтер», д.н.з. НОМЕР_4, придатні для ідентифікації особи. Сліди пальців рук № 1, 5, 6, 8 не придатні для ідентифікації особи. Сліди пальців рук № 2, 3, 4, 9, 1 залишені не ОСОБА_3 Коба Торнікеєвич, а іншою особою або особами.

Дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича.

- Згідно паспорту серії КО 467323, виданого 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, (Том № 2, а.с., 93 94), ОСОБА_3 Коба Торнікейович народився 04 липня 1979 року в м. Сухумі, Абхазія. Зареєстрований з 26.05.2002 року за адресою: Україна, АДРЕСА_3.

Відповідно, обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України, на момент вчинення злочину досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно, є суб»єктом злочину.

- згідно довідки № 7103/000343 від 30.11.2015 року, виданої Канівським міськвиконкомом Черкаської області, (Том № 2, а.с., 12), ОСОБА_3 Коба Торнікейович, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, Абхазія, паспорт серії КО 467323, виданого 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_3, фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, є внутрішньо переміщеною особою.

- згідно свідоцтва про народження серії 1 ЕД № 219250, виданого (повторно) 02 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Стахановського міського управління юстиції у Луганській області, (Том № 2, а.с., 95), обвинувачений ОСОБА_3 Коба Торнікеєвич має неповнолітню дитину, - ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_12.

- згідно довідки вимоги щодо судимості № 236 10082015/32012, (Том № 2, а.с., 97 98), станом на 10.08.2015 року обвинувачений ОСОБА_25 Коба Торнікейович притягувався до кримінальної відповідальності:

- 17.12.2010 року Хмельницьким районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання строком на 1 рік 6 місяців.

Вирок набрав законної сили 16.01.2011 року.

Відповідно, як вбачається з даного доказу, обвинувачений ОСОБА_25 Коба Торнікейович притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, більше до кримінальної відповідальності не притягувався, що передбачає ту обставину, що під час іспитового строку нових злочинів не вчиняв, що дає змогу суду застосувати до нього положення ст. 89 КК України, та відповідно, вважати обвинуваченого ОСОБА_25 Кобу Торнікейовича таким, який раніше не судимий.

Так, згідно ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 КК України, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

- Згідно вироку Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2010 року, (Том № 2, а.с., 126 128), ОСОБА_25 Коба Торнікейович був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Обгрунтування судом призначення виду та міри покарання.

Обставини, які пом»якшують або обтяжують покарання.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3:

- п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме,- щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 як під час досудового, так і під час судового слідства;

Обставин, які згідно ст.. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_3, в судовому засіданні не встановлено.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 Кобі Торнікейовичу, у відповідності з положеннями ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, - вчинено злочин середньої тяжкості, особу обвинуваченого ОСОБА_3, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину.

Санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п»ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п»яти років, відповідно, обвинувачений ОСОБА_3 Коба Торнікейович вчинив злочин середнього ступеню тяжкості.

Отже, суд вважає, що оскільки обвинувачений ОСОБА_3 Коба Торнікеєвич раніше не судимий, матеріальна шкода, заподіяна злочином, відшкодована, щиро розкаявся, також враховуючи позицію прокурора, який не наполягає на обов»язковому позбавленні волі, то його подальше виправлення та перевиховання можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, з застосуванням положень ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням), та з застосуванням положень ст. 76 КК України, (заходи обмежуючого характеру).

Отже, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з застосуванням положення ст. 75 КК України, проте, зглядаючись на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 Коба Торнікейович, хоча і вважається таким, що раніше не судимий, проте, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, причому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, тому суд приходить до висновку що призначення покарання у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт, арешту не будуть достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Обґрунтування позиції суду.

Згідно положень ст.. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

В даному випадку суд зазначає, що основними критеріями, які послугували для суду щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України є те, що обвинувачений, як вказано вище, не судимий, щиро розкаявся, матеріальна шкода, завдана злочином, відшкодована, прокурор не наполягає на призначенні покарання, яке було б обов»язково пов»язане з позбавленням волі.

Що стосується розкаювання обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, то суд зазначає про ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 Коба Торнікейович, зглядаючись на його поведінку під час як досудового, так і під час судового слухання справи, переконав суд у своєму щирому розкаюванні, яке, на думку суду, зокрема, має вираз у прошення пробачення у потерпілого, у законослухняній поведінці під час слухання справи.

Що стосується відшкодування шкоди, то як встановлено судом в судовому засіданні, матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_5 була відшкодована в повному обсязі ще під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Цивільний позов.

В матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов потерпілого ОСОБА_5, (Том № 1, а.с., 55, 56), який відповідно до ухвали суду, (Том № 1, а.с., 82), було визнано цивільним позивачем по даній справі, а обвинуваченого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича, відповідно, було визнано цивільним відповідачем.

Позовна заява подана в порядку ст. 128 КПК України про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ціна позову 12000 грн.

Позовні вимоги потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що внаслідок крадіжки, яку вчинив обвинувачений ОСОБА_3, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в наступному: після викрадення з його автомобіля грошей, він вимушений постійно наглядати за своїм авто, чи ніхто до нього не вдерся, від постійних переживань у нього погіршився загальний стан здоров»я, він став погано спати, має постійне нервове напруження, став дратівливий, та як наслідок між ним та дружиною почали виникати сварки з приводу даної події.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, що стосується цивільного позову ОСОБА_5, вислухавши позивача, вислухавши відповідача, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Норми права, використані при вирішенні даного цивільного позову.

Згідно пункту 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України „Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. І ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, виховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану...».

Згідно ч. 1 ст. 61 КПК України „цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка ввипадку, встановленому цим Кодексом, предявила цивільний позов.

Згідно ч. 2 ст.127 КПК України «Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно - небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні».

Згідно ч. І ст. 128 КПК України «Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред»явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого».

Дійсно, існує механізм відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, проте, зглядаючись на норми ЦПК України кожна сторона процесу зобов»язана довести ті обставини, на які посилається в мотивувальній частині позовної заяви.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, що стосується цивільного позову, позивачем ОСОБА_5 не в достатній мірі доведено:

- в чому знайшов вираз погіршення його стану здоров»я. Така обставина повинна доводитися довідкою лікаря, іншими доказами;

- в чому знайшов вираз нервового напруження. Даний факт повинен підтверджуватися довідкою від лікаря невропатолога, або лікаря терапевта.

- чим підтверджуються сварки з дружиною. Така обставина мала б бути підтверджена, наприклад, допитом в якості свідка дружини потерпілого, що до речі, судом пропонувалося під час слухання кримінального провадження, проте, потерпілий категорично відмовився. Іншими доказами такої обставини не довести.

Крім того, суд зазначає, що кошти, викрадені в потерпілого, були йому повернуті фактично негайно після вчинення злочину, що передбачає ту обставину, що йому не було необхідно прикладати зусиль до відновлення становища, яке існувало до вчинення злочину.

Відповідно, враховуючи вищевикладене, враховуючи вимоги розумності, справедливості, обгрунтваності, достатності, суд приходить до висновку щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14, паспорт серії НЕ 520520, виданий 05 січня 2008 року Золотонішським МРВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, кошти в сумі 1000 (одна тисяча) грн.. в якості відшкодування моральної шкоди.

В матеріалах кримінального провадження міститься цивільний позов потерпілого ОСОБА_26, (Том № 1, а.с., 60, 61), який відповідно до ухвали суду, (Том № 1, а.с., 82), був визнаний цивільним позивачем по даній справі, а обвинуваченого ОСОБА_24 Кобу Торнікейовича, відповідно, було визнано цивільним відповідачем.

Позовна заява подана в порядку ст. 128 КПК України про відшкодування матеральної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ціна позову 23700 грн.

Проте, як судом зазначалося вище, обвинувачений ОСОБА_24 Коба Торнікейович визнаний не причетним до вчинення злочину, в якому потерпілий ОСОБА_6 визнаний потерпілим, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його не причетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Речові докази.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

- 7 слідів рук в спеціальному пакеті МВС №0914161, які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 66), - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

- грошові кошти в сумі 1012 грн., номіналом по 1 грн., - 344 шт., номіналом по 2 грн., - 144 шт., по 5 грн., - 32 шт., по 10 грн., - 20 шт., 20 грн., - 1 купюра, які поміщені до спеціального пакету МВС № -217542, та які знаходяться на відповідальному зберіганні в потерпілого ОСОБА_5, (Том № 2, а.с., 81), - залишити потерпілому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_14, паспорт серії НЕ 520520, виданий 05 січня 2008 року Золотонішським МРВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, тел.: 095 729 76 16;

- 2 матерчасті господарські рукавиці чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету МВС № 2954981, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 81), - знищити;

- розкладний ніж з рукояткою чорного кольору, який поміщений до спеціального пакету МВС № 0217541, та який зберігається в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 81), - знищити.

- мобільний телефон «NOKIA» в пластиковому корпусі чорного кольору моделі «105», навушники «SONY ERRICSON» чорного кольору, які поміщені до спеціального пакету МВС № 0217541, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 81), - передати ОСОБА_24 Кобі Торнікейовичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянину України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, тел.: 066 760 77 27;

- 3 сліди структури матеріалу та 10 слідів папілярних ліній, які поміщені до спеціального пакету МВС № 2391486, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 88), - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль «OPEL», моделі «ASTRA», чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер «ВВ7568АХ», VIN Y6D0TGF697X013049, (Том № 2, а.с., 184), та технічний паспорт на вказаний автомобіль серії ВВС 045251, та який зберігається на майданчику тимчасового затримання Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, - передати за належністю власнику, - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_7, Абхазія, паспорт серії ЕН 346996, виданий 8 липня 2004 року Стахановським МВУМВС України в Луганській області, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, тел.: 050 227 41 00;

- 4 сліди рук в спеціальному пакеті МВС № 0217529, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 155), - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

Заходи забезпечення кримінального провадження.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_24 Кобі Торнікейовичу запобіжний захід у вигляді застави, - залишити без зміни.

Процесуальні витрати.

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

- стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь держави кошти в сумі 491 грн. 04 коп. за проведення трасологічної експертизи, (Том № 2, а.с., 100).

- стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь держави кошти в сумі 491 грн. 04 коп. за проведення дактилоскопічноїекспертизи, (Том № 2, а.с., 100).

Решту процесуальних витрат віднести за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 2, 11, ч. 1 ст. 122 КК України, ст.ст. 7 10, 17, 22, 23, 84 86, 89, 91 94, 368, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч. 1 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича визнати винним у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 185 КК України, як за умисні, протиправні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича звільнити від відбування покарання, призначивши йому випробування з іспитовим строком на 3 ( три ) роки.

В порядку п. 2,3,4 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича обов»язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14, паспорт серії НЕ 520520, виданий 05 січня 2008 року Золотонішським МРВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, кошти в сумі 1000 (одна тисяча) грн.. в якості відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_26, - залишити без розгляду.

Речові докази.

- 7 слідів рук в спеціальному пакеті МВС №0914161, які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 66), - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

- грошові кошти в сумі 1012 грн., номіналом по 1 грн., - 344 шт., номіналом по 2 грн., - 144 шт., по 5 грн., - 32 шт., по 10 грн., - 20 шт., 20 грн., - 1 купюра, які поміщені до спеціального пакету МВС № -217542, та які знаходяться на відповідальному зберіганні в потерпілого ОСОБА_5, (Том № 2, а.с., 81), - залишити потерпілому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_14, паспорт серії НЕ 520520, виданий 05 січня 2008 року Золотонішським МРВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, тел.: 095 729 76 16;

- 2 матерчасті господарські рукавиці чорного кольору, які поміщено до спеціального пакету МВС № 2954981, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 81), - знищити;

- розкладний ніж з рукояткою чорного кольору, який поміщений до спеціального пакету МВС № 0217541, та який зберігається в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 81), - знищити.

- мобільний телефон «NOKIA» в пластиковому корпусі чорного кольору моделі «105», навушники «SONY ERRICSON» чорного кольору, які поміщені до спеціального пакету МВС № 0217541, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 81), - передати ОСОБА_3 Кобі Торнікейовичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянину України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, тел.: 066 760 77 27;

- 3 сліди структури матеріалу та 10 слідів папілярних ліній, які поміщені до спеціального пакету МВС № 2391486, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 88), - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль «OPEL», моделі «ASTRA», чорного кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер «ВВ7568АХ», VIN Y6D0TGF697X013049, (Том № 2, а.с., 184), та технічний паспорт на вказаний автомобіль серії ВВС 045251, та який зберігається на майданчику тимчасового затримання Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, - передати за належністю власнику, - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_7, Абхазія, паспорт серії ЕН 346996, виданий 8 липня 2004 року Стахановським МВУМВС України в Луганській області, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, тел.: 050 227 41 00;

- 4 сліди рук в спеціальному пакеті МВС № 0217529, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського відділку ГУ НП в Київській області, (Том № 2, а.с., 155), - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження;

Заходи забезпечення кримінального провадження.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_3 Кобі Торнікейовичу запобіжний захід у вигляді застави, - залишити без зміни.

Процесуальні витрати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь держави кошти в сумі 491 грн. 04 коп. за проведення трасологічної експертизи, (Том № 2, а.с., 100).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (Республіка Абхазія), грузина, громадянина України, паспорт серії КО 467323, виданий 16 серпня 2002 року Стаханівським МВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь держави кошти в сумі 491 грн. 04 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи, (Том № 2, а.с., 100).

Решту процесуальних витрат віднести за рахунок держави.

ОСОБА_3 Кобу Торнікейовича визнати не винуватим у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України та виправдати його.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: О.В. Закаблук