Постанова № 58130403, 01.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016 року Справа № 904/10283/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №226/1 від 21.05.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №969 від 30.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. у справі №904/10283/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод", м.Харків

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення 942360 грн. 35 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. у справі №904/10283/15 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" - 583854 грн. 60 коп. пені, 39727 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 68554 грн. 36 коп. - три проценти річних, 14135 грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що доказів виконання по оплаті заборгованості на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача не спростував. Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем мало місце, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних і задовольнив їх повністю. Суд, враховуючи доводи відповідача, вважав за можливе частково задовольнити його клопотання та зменшив нараховану позивачем суму пені на 30%. При ухваленні рішення суд керувався нормами ст.ст. 9, 16, 509, 530, 549, 550, 551, 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 35, 173, 174, 193, 216, 217, 218, 219, 220, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" тощо.

Відповідач (ДП "Придніпровська залізниця"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. у справі №904/10283/15 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині зменшення штрафних санкцій на 30%, бо заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%. На його думку, судом не в достатній мірі було враховано, що ДП "Придніпровська залізниця" здійснює перевезення вантажів та пасажирів, є підприємством 100% державної власності та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" включено до переліку об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначає, що складна ситуація у країні та анексія Криму значно скоротили обсяги пасажирських перевезень. Вказує, що 2015 рік залізниця почала зі значними сумами кредиторської заборгованості, що залізниця має основні фонди із значним зносом, який становить 99,6%, що в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів залізниця змушена вдаватися до залучення коштів, у т.ч. довгострокових запозичень, які мали прив'язку до валюти - банківські кредити та угоди фінансового лізингу. Звертає увагу, що додаткові не передбачені бюджетом залізниці на 2015 рік витрати, погіршать фінансовий стан підприємства та збільшать загрозу неможливості здійснювати перевезення у обсягах, які б повністю задовольнили потреби економіки та населення України. Посилається і на наявність значного боргу перед залізницею підприємств паливно-енергетичного комплексу та теплозабезпечуючих підприємств. Звертає увагу на неврахування судом, що позивачем порушено строк виконання умов договору до 26.12.2014р. та зазначає про виконання послуг з ремонту лише 23.03.2015р. Оскільки послуги були фактично надані вже в 2015 році, то вони не могли бути оплачені в силу дії прямої заборони, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012р. №899. Рішення Кабінету Міністрів України про сплату за надані послуги по договору №ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014р не приймалося. В свою чергу фінансовий план ДП "Придніпровська залізниця" у 2015 році був затверджений лише 22.07.2015р., а борг був погашений вже 29.09.2015р.

Позивач (ТОВ "Харківський вагонобудівний завод") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача та вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" відповідач виключений зі списку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки України. Капітальні інвестиції державного підприємства фінансуються відповідно до програмно-цільового методу, з визначенням об'єктів фінансування та сум фінансування на 3-5 років. Щодо несвоєчасності здачі робіт позивач зазначає, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2015р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. у справі №922/1573/15 встановлено, що у позивача були форс-мажорні обставини, які стали підставами неможливості виконання договору №ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014р. відповідно до встановлених строків. Позивач вважає, що суд першої інстанції дослідив усі докази та виніс обґрунтоване рішення у даній справі, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. у справі №904/10283/15 залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (Виконавець) укладений Договір №ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014р., відповідно до умов п.1.1. якого Виконавцем прийнято на себе зобов'язання за дорученням Замовника на власній території з використанням власного обладнання, запчастин та матеріалів виконати послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів в умовах ВРЗ, у кількості 3 вагона типу СМК та надати гарантію на відремонтовані вагони, а Замовник повинен прийняти виконані послуги та здійснити оплату на умовах, передбачених цим Договором.

Сума договору складає: 25533000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4255500,00 грн. (п. 5.3. Договору).

Відповідно до додатків №1 та №2 договору вартість послуг з КВР одного вагону становить 8511000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1.2. договору подача вагонів для надання послуг: постачається транспортом Замовника за рахунок виконавця згідно календарного графіку надання послуг (Додаток №4 до Договору).

Згідно п. 3.8. Договору, прийняття вагонів у ремонт оформлюється актом приймання-передачі по формі ЗРУ-25 (з додатком переліку інструменту та інвентар, які приймаються на зберігання, з описом їх стану). В добовий строк після оформлення акту приймання пасажирських вагонів у ремонт виконавець по телеграфу повідомляє замовника і підприємство приписки вагонів про дату прибуття та прийняття вагонів для надання послуг (п. 3.10. договору).

Відповідно до акту №05830 приймання пасажирського вагону в ремонт форми ЗРУ-25 від 04.08.2014р. замовником на завод виконавця, для виконання капітально-відновлювального ремонту був переданий вагон СМК 045-05848.

Строк надання послуг протягом 2014 року з моменту підписання акту приймання - передачі вагону у ремонт, який оформлюється після подання заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому та оплати наданих послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів. Заявка подається за умови затвердженого річного фінансового плану та залученого фінансування на відповідні цілі. Послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів виконуються не пізніше 26.12.2014р. (п. 1.3. додаткової угоди №1 до договору №ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014р).

Протоколом наради представників позивача та відповідача від 14.01.2015р. запропоновано: позивачу перенести випуск вагонів та їх оплату на 2015 р., шляхом укладання відповідних додаткових угод; відповідачу встановити орієнтовний термін повного виконання договору №ПР/Л-14437/НЮ від 08.07.2014р. 31.06.2015р.

При виконанні послуг з КВР вагону №045-5830, на підставі листа ДП "Придніпровська залізниця" ВСП "Пасажирська служба" за вих. №ЛВР-20/1021 від 01.10.2014р., його номер було змінено з №045-5830 на №046-12552, що підтверджується Актом про перенумерацію вагону вантажного або пасажирського парку від 17.02.2015р.

Вагон СМК №046-12552 було передано відповідачу з ремонту 28.04.2015р., що підтверджується актами приймання здачі вагонів №150/1 від 28.04.2015р. та здавання-приймання наданих послуг №150.

Відповідно до п.5.5. договору розрахунки за надані послуги здійснюються 100% безготівково грошовими коштами протягом 30 банківських днів з моменту підписання Акту здавання-приймання послуги з капітально-відновлювального ремонту вагону, при наявності фінансування на відповідні цілі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати виконаних послуг позивачем на адресу відповідача направлено письмову вимогу №432 від 30.04.2015р. про сплату боргу.

Відповідачем вартість відновлювального ремонту вагону сплачена не була.

Вищенаведені факти були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2015р. у справі №904/5879/15 за участю тих самих сторін і відповідно до статті 35 ГПК України не повинні доводитися при розгляді даної справі.

Означеним рішенням місцевого господарського суду стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" 8511000,00 грн. заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд визнав безпідставними заперечення Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про те, що у відповідача відсутній затверджений фінансовий план на 2015 рік, а тому відповідач не в змозі здійснювати розрахунки по капітальним інвестиціям; кошти на дані статті витрат були передбачені в фінансовому плані залізниці в 2014 році, проте позивач свої обов'язки за даним договором виконав невчасно, що й призвело прострочення оплати коштів через відсутній затверджений фінансовий план.

Рішення суду у справі 904/5879/15 було виконано в рамках виконавчого провадження ВП №48478661, 30.09.2015р. на рахунок позивача надійшли перераховані 29.09.2015р. виконавчою службою грошові кошти у розмірі 8584080,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.11.2015р. (а.с. 54).

Задовольняючи позовні вимоги позивача до відповідача у даній справі про стягнення додаткових нарахувань у вигляді втрат від інфляції, трьох процентів річних та пені за допущену прострочку виконання зобов'язань, місцевий господарський суд, виходив з того, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем мало місце, але з урахуванням доводів відповідача суд вважав за можливе зменшити розмір пені на 30%.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із такого.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом, яке містить частина 1 статті 530 Цивільного кодекс України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням події.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до сплати відповідачу три проценти річних в сумі 68554,36 грн. за період з 24.06.2015р. по 29.09.2015р. та інфляційні втрати в сумі 39727,99 грн. за період з червня 2015 року по вересень 2015 року включно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про їх обґрунтованість, а тому правомірно задовольнив.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 546 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 8.1. Договору за порушення строків оплати наданих послуг, відповідно п. 5.5. Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

На підставі п. 8.1. Договору позивач нарахував за період з 24.06.2015р. по 29.09.2015р. та вимагав стягнути з відповідача пеню в розмірі 834078,00 грн.

В ході судового розгляду справи відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 99 %, яке обґрунтував тими ж доводами, що викладені і в апеляційній скарзі.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 стаття 233 Господарського кодексу України). Аналогічне правило міститься й в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

У п. 3.17.4. своєї постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Керуючись наведеним, суд першої інстанції врахував майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, дійшов вірного висновку та обґрунтовано зменшив розмір пені на 30% до 583854,60 грн.

На думку колегії суддів, слід врахувати й те, що перенесення строків остаточного виконання робіт на 2015 рік було узгоджено між сторонами шляхом укладання зазначеної вище додаткової угоди. Відтак саме на відповідача покладалось вжиття відповідних заходів, необхідних для отримання належного та своєчасного фінансування вказаних робіт.

Також, місцевий господарський суд правильно відхилив посилання відповідача на відсутність затвердженого фінансового плану підприємства на 2015 рік станом на час настання строку розрахунків із позивачем, оскільки оцінка вказаним запереченням відповідача вже надавалась господарським судом у рішенні від 02.07.2015р., прийнятому за результатами розгляду справи № 904/3408/15.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2012 у справі №3-28гс12 (11/446), відсутність у замовника бюджетних коштів відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду і зводяться до необхідності переоцінки встановлених судом обставин та підстав для зменшення пені, що у даному випадку не може бути підставою для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016р. у справі №904/10283/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 06.06.2016р.

Головуючий суддяІ.М. Подобєд

СуддяН.Л. Величко

СуддяО.В. Березкіна