Постанова № 58130404, 31.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 року Справа № 904/956/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №2005-1 від 20.05.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №ББУ/ПУ216/СЛ/15 від 10.12.2015 р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 року у справі № 904/956/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП ЕНЕРГІЯ", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 року у справі № 904/956/16 (суддя Петрова В.І. ) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП ЕНЕРГІЯ" заборгованість у розмірі 233 463,60грн., пеню у розмірі 62 411,29грн., 3% річних у розмірі 7 362,12грн., інфляційні у розмірі 93 554,09грн., 6 888,04грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №14-16/541-КП від 23.09.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману продукцію, порушення ним вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 692 Цивільного кодексу України, правом позивача стягнути 3% річних та інфляційні відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, пеню відповідно до п.6.7 договору.

Зменшуючи нарахований позивачем розмір пені до 50%, суд послався на положення п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України.

11.04.2016 року на виконання рішення видано наказ господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування поданої скарги зазначає на неналежну оцінку доказів по справі, зокрема щодо дати поставки, оскільки за умовами договору на видаткових накладних має стояти дата, зазначена представником покупця. Така дата відсутня, отже, на думку апелянта, позивач не довів факт порушення зобов'язання з боку відповідача.

Просить вищезазначене рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати в частині стягнення з ПАТ"ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" заборгованості 233 463,60грн., пені 62 411,29грн., 3% річних 7 362,12грн., інфляційних втрат 93 554,09грн. та прийняти в цій частині нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника стосовно невизначеності моменту поставки. Просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обгрунтоване.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Сторони по даній справі є субєктами господарювання, тому відповідно до

положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обовязків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобовязаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВНП ЕНЕРГІЯ" (постачальник) був укладений договір №14-16/541-КП, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невідє'мними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію у відповідності до умов договору а.с.13-20).

Згідно п.2.5. договору продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем:

- за фактичною кількістю продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даних, вказаних у залізничних (автомобільних) накладних; пакувальних листах;

- за якістю - у відповідності до якісних показників, зазначених у сертифікаті якості заводу-виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

Відповідно до п.4.3. договору на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (видаткову накладну, товарно-транспортну накладну); сертифікат якості (за необхідності); та/або паспорт чи іншу технічну документацію, передбачену до даного виду продукції; сертифікат відповідності (за необхідності); інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.3. договору. У випадку поставки продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання за кількістю та/або якістю та/або комплектністю, покупець має право відмовитись від приймання партії, що надійшла, та, на власний розсуд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання.

Згідно п.4.4. договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Згідно п.4.5. договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище узгодженому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав умови договору, поставив передбачений специфікацією від 23.09.2014 року товар на суму 301 440,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №84 від 17.11.2014 року, товарно-транспортною накладною від 17.11.2014 року, довіреністю на отримання товару на ім'я представника відповідача ОСОБА_3, надав рахунок на оплату (а.с.21 - 25).

Також позивач поставив відповідачу передбачений специфікацією від 19.11.2014 року товар на суму 113 463,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №104 від 26.12.2014 року, товарно-транспортною накладною від 26.12.2014 року, довіреністю на отримання товару на ім'я представника відповідача ОСОБА_3, надав рахунок на оплату (а.с.26-30).

Таким чином, відповідач за договором отримав товар на загальну суму 414 903 грн. 60 коп. Сплатив товар частково, заборгованість складає 233 463,60 грн. (а.с.69-72).

Відповідач наявність заборгованості у вказаному розмірі не заперечує. На час звернення позивача до суду строк оплати отриманого товару є таким, що настав.

Доводи скаржника про те, що дата поставки не співпадає з датою, зазначеною у видаткових накладних, не приймаються колегією суддів, оскільки не вчинення передбачених п.4.4. договору дій щодо зазначення покупцем дати поставки на товаросупровідних документах не є підставою для спростування доказів позивача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачено і ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем умов договору в частині оплати 233 463,60 грн., рішення суду про стягнення заборгованості є обґрунтованим.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У розумінні ч.1 ст.230 Господарського кодексу пеня є одним з видів неустойки.

Право позивача на стягнення пені передбачено п.6.7 договору. Розмір пені 124 822,58 грн. та період, за який вона стягується, визначено судом правильно.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення щодо зменшення пені на 50% з урахуванням співрозмірності розміру основної заборгованості відповідача та пені, а також з урахуванням положень ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, стягнення господарським судом на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат також відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не спростував висновки оскаржуваного судового рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 року у справі № 904/956/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови складено 03.06.2016 року.