Рішення № 5812639, 28.05.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.09 Справа № 3/90/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросервіс Плюс”, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха

про стягнення 4 046, 69 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, приватний підприємець, паспорт № НОМЕР_1 від 03.10.1996р.

ОСОБА_2, представник, довіреність № 1 від 17.05.2009р.

від відповідача: не зявився

ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Агросервіс Плюс” про стягнення 4 046, 69 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 0509 від 24.10.2008р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 15, 54, 57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/90/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.05.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2009р. не зявився, про час, місце і дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 18.05.2009р., у звязку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 28.05.2009р. о 10 год. 00 хв.

Представник відповідача у судове засідання 28.05.2009р. не зявився, про час, місце і дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

За згодою позивача в судовому засіданні 28.05.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судових засіданнях 18.05.2009р. та 28.05.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг № 0509 від 24.10.2008р. в сумі 4 046, 69 грн. та судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 10.04.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, до канцелярії господарського суду Запорізької області не поверталась.

Ухвала від 18.05.2009р. про відкладення розгляду справи, направлена за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ “Агросервіс Плюс” (замовник) було укладено договір про надання послуг № 0509 від 24.10.2008р. (надалі - Договір), за яким замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виконати послуги по установці вентиляційного обладнання (п. 1.1 Договору). Строк виконання робіт протягом 14 робочих днів після оплати на розрахунковий рахунок виконавця (п. 1.2 Договору). Сума договору складає 6 950, 00 грн. (п. 1.4 Договору).

Позивач виконав умови договору, надав відповідачу послуги по установці вентиляційного обладнання на суму 6 950, 00 грн., що підтверджується актами здачі приймання робіт (наданих послуг) № ИВ0000004 від 24.10.2008р. та рахунком-фактурою № ИВ0000003 від 24.10.2008р.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 0509 від 24.10.2008р. замовник зобовязаний оплатити роботу за ціною, зазначеною у п. 1.4 Договору, на протязі пяти днів з моменту підписання договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ИВ - 0000003 від 24.10.2008р. на суму 6 950, 00 грн.

Відповідач 21.11.2008р. частково сплатив суму заборгованості у розмірі 2 500, 00 грн., що підтверджується випискою банку від 21.11.2008р.

Також, 13.12.2008р. відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 300, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.01.2009р.

20.02.2009р. відповідач сплатив частково заборгованість у сумі 1 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 04.02.2009р.

Таким чином, відповідач сплатив позивачу 3 800, 00 грн., тому станом на 06.04.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 150,00 грн.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про надання послуг № 0509 від 24.10.2008р.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобовязаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку відповідач зобовязався оплатити роботу за ціною, зазначеною у п. 1.4 Договору на протязі пяти днів з моменту підписання договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором про надання послуг № 0509 від 24.10.2008р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Також, позивачем на адресу відповідача 12.01.2009р. було направлено претензійний лист № 01-09 від 12.01.2009р. з проханням в десятиденний строк оплатити суму заборгованості та суму пені. Відповідач отримав претензійний лист, про що свідчить повідомлення про вручення № 233049 від 15.01.2009р., але відповіді на претензію не надав, остаточного розрахунку не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Агросервіс Плюс” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору у розмірі 3 150, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за надані послуги у сумі 459, 02 грн., 380, 30 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми 57, 37 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобовязань ТОВ “Агросервіс Плюс”, вимоги про стягнення пені за надані послуги у сумі 459, 02 грн., 380, 30 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми 57, 37 грн. є обґрунтованими, підтверджуються розрахунками позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросервіс Плюс” (Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Крупської,33, р/р 26003300001673 в АКБ “Форум”, МФО 313913, код ЄДРПОУ 33256352) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в АКБ “Правекс Банк” м. Київ, МФО 321983, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 3 150 (три тисячі сто пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 380 (триста вісімдесят) грн. 30 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 459 (чотириста пятдесят девять) грн. 02 коп. пені, 57 (пятдесят сім) грн. 37 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.06.2009р.