Рішення № 58124741, 01.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №589/1511/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прачук О.В.Номер провадження 22-ц/788/1006/16 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Попруги С. В. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 10 лютого 2001 року по 16 березня 2015 року він працював на посаді водія автотранспортних засобів в ПАТ «Бель Шостка Україна».

Наказом № 62-к від 16 березня 2015 року його було звільнено з роботи за появу на роботі в нетверезому стані та у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Вважає даний наказ незаконним, оскільки на час видання наказу сплив строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, акт № 2 від 10 лютого 2015 року про перебування (появу) на роботі працівника в стані сп'яніння містить суперечливі покази свідків щодо перебування позивача в стані сп'яніння, а висновок про стан сп'яніння від 10 лютого 2015 року складений наркологічним диспансерним відділенням КЗ «Шосткинська ЦРЛ» з порушенням вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 вересня 2006 року № 400/666.

Крім того, ним не було допущено прогулу, оскільки він написав заяви про надання відгулу за раніше відпрацьований час та двох днів відпустки, які передав своєму безпосередньому керівнику - ОСОБА_7

Також, він є головою первинної профспілкової організації працівників ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат» і його було звільнено всупереч вимогам ч. 3 ст. 252 КЗпП України, оскільки згоди на його звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України ані первинна, ані профспілка вищого рівня не надавала, а при звільненні за п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідач взагалі не звертався до профспілки за наданням згоди.

Внаслідок таких незаконних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав в зв'язку з порушенням його прав, він втратив нормальні життєві зв'язки, оскільки йому соромно спілкуватись з друзями та знайомими, тому що він користувався авторитетом як профспілковий лідер.

Остаточно уточнивши вимоги, просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Бель Шостка Україна» № 62-к від 16 березня 2015 року про його звільнення з посади водія автотранспортних засобів молоковоза МАЗ 2 класу департаменту з транспорту за появу на роботі у нетверезому стані згідно п.7 ст. 40 КЗпП України та у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 58937 грн 20 коп. та моральної шкоди у сумі 100000 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано наказ ПАТ «Бель Шостка Україна» №62 від 16 березня 2015 року про звільнення ОСОБА_5 з посади водія автотранспортних засобів молоковоза МАЗ 2 класу департаменту щ транспорту за появу на роботі у нетверезому стані згідно п.7 ст.40 КЗпП України та у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України незаконним та скасувати його.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді водія автотранспортних засобів молоковоза МАЗ 2 класу департаменту з транспорту ПАТ «Бель Шостка Україна» з 16 березня 2015 року.

Стягнуто з ПАТ «Бель Шостка Україна» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 57114 грн. 40 коп. з наступним відрахуванням всіх обов'язкових податків та внесків при виплаті грошової суми.

Стягнуто з ПАТ «Бель Шостка Україна» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Бель Шостка Україна» на користь держави судовий збір в сумі 595 грн. 52 коп.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць в розмірі 6076 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому доводить, що законність звільнення ОСОБА_5 на підставі п.7 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з перебуванням позивача у нетверезому стані підтверджується належними доказами, а саме: актом №2 про перебування (появу) на роботі працівника в стані сп'яніння від 10 лютого 2015 року; актом №3 про відмову працівника від надання письмових пояснень від 10 лютого 2015 року; актом про відмову від надання письмових пояснень від 03 березня 2015 року; висновком щодо результатів медичного огляду від 10 лютого 2015 року; протоколом медичного огляду №59 від 10 лютого 2015 року; показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Вказує, що законність звільнення позивача на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку із вчиненням ним прогулу з 11 лютого 2015 року по 13 лютого 2015 року підтверджується визнанням самим позивачем обставини відсутності на робочому місці у цей період, табелем обліку робочого часу за лютий 2015 року, затвердженим начальником управління роботи з персоналом ОСОБА_16, доповідною запискою директора матеріально-технічного постачання та транспорту ОСОБА_17 від 16 лютого 2015 року, доповідною запискою начальника відділу логістики ОСОБА_12 від 16 лютого 2015 року, доповідною запискою механіка департаменту з транспорту ОСОБА_7, актом про відмову від надання пояснень щодо відсутності на роботі від 16 лютого 2015 року, довідкою начальника охорони підприємства ОСОБА_13 від 16 лютого 2015 року.

Також зазначає, що отримана відмова Всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» у наданні згоди на звільнення (протокол №57 від 02 листопада 2015 року) оформлена не належним чином та не містить правого обґрунтування.

Вважає, що ОСОБА_5 звільнений на підставі п.п.4, 7 ст.40 КЗпП України на законних підставах, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Крім того, позивачем не надано належних доказів завдання йому моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_18 - ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_19, які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_20, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п.4, 7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10 лютого 2001 року ОСОБА_5 був прийнятий водієм 2 класу у ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат», яке перейменовано у ПАТ «Бель Шостка Україна» (наказ №190 від 10 листопада 2010 року а.с.5 т.1).

Відповідно до акту №2 складеного 10 лютого 2015 року о 14 год. 45 хв., 10 лютого 2015 року на контрольно-пропускному пункті ПАТ «Бель Шостка Україна» о 16 год. 45 хв. було затримано ОСОБА_5, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння ОСОБА_5 був оглянутий лікарем наркологічного диспансерного відділення КЗ «Шосткинська ЦРЛ» ОСОБА_8 10 лютого 2015 року о 17-05. При огляді встановлено, що ОСОБА_5 був напружений, збуджений, метушливий, агресивний, говіркий, висловлювався нецензурною лайкою. В часі, місці та власній особистості орієнтувався вірно. Мова гучна, змазана, супроводжувалась жестикуляцією. В позі Ромберга - нестійкий, при пальце-носовій пробі промахувався, був наявний тремор пальців рук. З ротової порожнини відчувався різкий запах алкоголю. У видихуваному повітрі, дослідженому на пристрої «Алконт» о 17-25 год., наявність алкоголю становила 1,8 %; повторно проходити тест на апараті ОСОБА_5 категорично відмовився. Було здійснено забір крові о 17-40 год. в два стерильні флакони по 5 мл. Згідно висновку № 5 від 11 лютого 2015 року в крові виявлено етиловий спирт в кількості 0,6 проміле. Результати огляду оформлені протоколом №59 та надано висновок, що ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

ОСОБА_5 21 лютого 2015 року звернувся до Шосткинського МВ УМВС з заявою про притягнення до відповідальності та проведення перевірки за фактом внесення неправдивих відомостей до висновку медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. За результатами перевірки даної заяви Шосткинським МВ УМВС було встановлено, що лікарем ОСОБА_8 було зроблено помилковий запис щодо часу огляду (17-05год.) ОСОБА_5 внаслідок того, що годинник в оглядовому кабінеті вказував невірний час, що було виявлено пізніше, а тому в діях ОСОБА_8 не вбачається ознак кримінального правопорушення.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2015 року було забезпечено докази у справі шляхом зобов'язання комунального закладу «Шосткинську центральну районну лікарню» зберігати до 30 травня 2015 року зразок біосередовища (крові), відібраний 10 лютого 2015 року у ОСОБА_5 в наркологічному диспансерному відділенні КЗ «Шосткинська ЦРЛ» в ході проведення огляду на стан сп'яніння.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2015 року по справі було призначено судово-медичну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо придатності зразка крові та його належності ОСОБА_5 й наявності у зразку етилового спирту.

Також вказаною ухвалою було зобов'язано КЗ «Шосткинська ЦРЛ» зберігати зразок біосередовища (крові), відібраний 10 лютого 2015 року у ОСОБА_5 в наркологічному диспансерному відділенні КЗ «Шосткинська ЦРЛ» в ході проведення медичного огляду ОСОБА_5 на стан сп'яніння, до витребування зразка експертом.

Листом від 01 липня 2015 року КЗ «Шосткинська ЦРЛ» повідомила суд про утилізацію зразка біосередовища (крові) ОСОБА_5, відібраного 10 лютого 2015 року у ОСОБА_5 в наркологічному диспансерному відділенні КЗ «Шосткинська ЦРЛ».

Покази, допитаних у судовому засіданні свідків, ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_7 щодо підтвердження факту перебування 10 лютого 2015 року позивача на роботі у нетверезому стані не прийняті судом до уваги, оскільки ОСОБА_5 звертався до адміністрації товариства з вимогою про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

За висновками суду, решта свідків, які посилались на наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_5, не є спеціалістами здатними кваліфіковано і правильно оцінити стан позивача.

З огляду на вищезазначені обставини суд дійшов до висновку, що перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння не підтверджено належними і допустимими доказами.

Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо, оскільки цих висновків суд дійшов без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, чим порушив вимоги ст.212 ЦПК України.

Так, за змістом роз'яснень викладених у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами та доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно висновку лікаря наркологічного диспансерного відділення КЗ «Шосткинська ЦРЛ» ОСОБА_8 від 10 лютого 2015 року ОСОБА_5 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а ознаки такого сп'яніння зазначені у протоколі №59.

Під час засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 визнав, що до дня його огляду у медичному закладі він лікаря ОСОБА_8 не знав та ніяких стосунків з нею не мав, також він не зміг пояснити мотивів складання лікарем негативного висновку щодо нього.

Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що лікар ОСОБА_8 не має особистої заінтересованості, незалежна від роботодавця ОСОБА_5, оскільки перебуває у трудових відносинах з комунальним закладом «Шосткинська ЦРЛ», де й отримує заробітну плату, і за законом зобов'язана чесно і добросовісно виконувати свої обов'язки лікаря.

Факт перебування ОСОБА_5 10 лютого 2015 року на роботі у нетверезому стані підтвердили також допитані судом свідки ОСОБА_9., ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_11

Таким чином, акт №2 від10 лютого 2015 року, складеного працівниками роботодавця о 16 год. 45 хв. на прохідній товариства, про затримання ОСОБА_5 з ознаками алкогольного сп'яніння при виході з території місця роботи, протокол і висновок від 10 лютого 2015 року лікаря наркологічного диспансерного відділення КЗ «Шосткинська ЦРЛ», покази згаданих свідків, як кожний окремо, так і в їх сукупності і взаємозв'язку є належними і допустимими доказами та згідно ст.ст.58, 59, ч.1 ст.61, ст.212 ЦПК України, підтверджують факт перебування на роботі ОСОБА_5 10 лютого 2015 року у нетверезому стані.

Крім того, 11, 12 та 13 лютого 2015 року ОСОБА_5 був відсутній на роботі, що сторонами і не заперечується.

Проте, позивач доводить, що він 11 лютого 2015 року подавши на ім'я керівника відділу логістики ОСОБА_12 заяву про надання йому на цей день відгулу за сімейними обставинами, а також цього ж дня заяву на ім'я генерального директора товариства ОСОБА_3 відпустки на два дні з 12 по 13 лютого 2015 року, уважав свою відсутність на роботі правомірною.

У свою чергу відповідач доводить, що працівник у встановленому порядку не узгодив дні відгулу та відпустки, а тому дні 11-13 лютого 2015 року є прогулами.

При цьому зазначає, що ОСОБА_5 замість того, щоб 11 лютого 2015 року прибути на роботу о 8 год. 00 хв. з'явився тільки о 16 год. 20 хв. та вийшов за межі території місця роботи о 16 год. 53 хв., що підтверджується витягом з електронної системи контролю і управління входження на територію товариства.

Відповідно до затвердженого графіку відпусток на 2015 рік щорічна відпустка позивачу поділена на 2 частини, а саме: перша тривалістю 14 днів ним використана у січні 2015 року, а друга тривалістю 17 днів - жовтень 2015 року, що також підтверджується табелем робочого часу.

Надати пояснення щодо причин відсутності у зазначені дні ОСОБА_5 відмовився, про що було складено 16 лютого 2015 року відповідний акт працівниками товариства (а.с.25-27 т.1).

Згідно роз'яснень, що містяться у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із послідуючими змінами та доповненнями) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Наявні у справі заяви ОСОБА_5 про надання йому 11 лютого 2015 року відгулу, а 12 й 13 лютого 2015 року відпустки не містять даних про узгодження з уповноваженою особою роботодавця про їх надання, а також належних і допустимих доказів про відсутність позивача на роботі у ці дні з поважних причин.

Отже, наявні у справі письмові докази підтверджують відсутність ОСОБА_5 з 11 по 13 лютого 2015 року на роботі без поважних причин, відтак і вчинення ним прогулу, що надає право роботодавцю на звільнення такого працівника за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідач 12 лютого 2015 року звертався з поданням до профспілкового комітету Первинної організації працівників ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат» та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» про надання згоди на звільнення ОСОБА_5 за п.7 ст.40 КЗпП України.

Зазначені профспілки листами відповідно від 03 та 04 березня 2015 року, які отримано відповідачем 23 квітня 2015 року, відмовили роботодавцю у наданні згоди на звільнення ОСОБА_5 за п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.29-32, 92-96 т.1).

На запит суду першої інстанції від 16 жовтня 2015 року щодо розгляду Всеукраїнською професійною спілкою «Захист справедливості» питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_5 за п.4 ст.40 КЗпП України зазначена профспілка 02 листопада 2015 року прийняла постанову (протокол №57), якою відмовила ПАТ «Бель Шостка Україна» у наданні такої згоди.

Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 4, 7 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статусом.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Аналогічні положення щодо обґрунтованості рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником містяться і в ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст.8 Конституції України, ст.3 ЦК України, ст.ст.1, 213 ЦПК України).

Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника.

За аналогією правило ч.7 ст.43 КЗпП України та ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених ч.2 ст.252 КЗпП України, ч.4 ст.41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників, членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

Профспілкові органи у своїх рішеннях як на підставу для відмови у наданні згоди роботодавцю на звільнення ОСОБА_5 зазначили порушення відповідачем у справі вимог Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що зменшують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом №400/666 від 09 вересня 2009 року Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2010 року за №931/16947.

Проте, зазначені відмови є не аргументованими і не підтверджується переконливими доказами, оскільки за змістом ст.12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, трудовим законодавством, висновок та протокол від 10 лютого 2015 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_5 лікарем наркологічного диспансерного відділення комунального закладу «Шосткинська ЦРЛ» не містить порушень згаданої Інструкції.

Отже, за встановлених обставин справи ПАТ «Бель Шостка Україна» мало право на звільнення ОСОБА_5 з підстав зазначених у наказі №62 від 16 березня 2015 року на підставі п.п.4, 7 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо не порушення роботодавцем місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення, встановленого ст.148 КЗпП України, оскільки ОСОБА_5 перебував у відпустці, а з 04 по 13 березня 2015 року - на лікарняному, чого ним і не заперечується, всього двадцять днів, які не враховуються у зазначений строк.

Таким чином, роботодавцем 16 березня 2015 року було звільнено ОСОБА_5 (наказ №62-к) з посади водія автотранспортних засобів молоковоза МАЗ 2 класу департаменту з транспорту за грубе порушення трудової дисципліни, а саме: за появу на роботі у нетверезому стані 10 лютого 2015 року на підставі п.7 ст.40 КЗпП України та у зв'язку з прогулом без поважних причин 11, 12 та 13 лютого 2015 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у відповідності до вимог законодавства про працю.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до помилкового застосування норм матеріального й процесуального права, то, згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2015 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -