Рішення № 58124748, 02.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/4422/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидорчук О. М.Номер провадження 22-ц/788/931/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Лазарько О.А. звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 січня 2012 року між ним та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № BL_КГ100091792, відповідно до умов якого останній отримав кредит на поточні потреби у розмірі 15000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, щомісячної плати у вигляді комісії за управління кредитом у розмірі 3% від суми кредиту, з кінцевим терміном повернення до 19 січня 2015 року.

Посилаючись на те, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 05 серпня 2015 року становила 87705 грн. 86 коп. і складалась із: заборгованості по поверненню кредиту в сумі 12081,80 грн., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 0,05 грн., заборгованості по сплаті комісії в сумі 9884,46 грн., а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором в сумі 65739,55 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором № BL_КГ100091792 від 19 січня 2012 року, а саме: за тілом кредиту в сумі 11381 грн. 80 коп., платою за пропуск платежів (пенею) в сумі 5000 грн., комісією за управління кредитом в сумі 9884 грн. 46 коп., а всього - 26266 грн. 26 коп.

Додатковим рішенням цього ж суду від 29 березня 2016 року, яке в апеляційному порядку не оскаржується, стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 263 грн. 12 коп.

Рішення суду від 10 березня 2016 року в частині визначення судом до стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту та плати за пропуск платежів (пені) позивач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, в оскаржуваній частині, ПАТ «ВіЕйБі Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту та стягнути вказану заборгованість в сумі 12081,80 грн., а також в частині стягнення плати за пропуск платежів (пені), стягнувши пеню в розмірі 65739,55 грн.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості за тілом кредиту, а також неустойки. Стосовно останньої банк послався на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед банком завдає збитків, що, у свою чергу, порушує права вкладників, оскільки всі кошти, належні ПАТ «ВіЕйБі Банк», підлягають погашенню перед кредиторами в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за комісією за управління кредитом в сумі 9884 грн. 46 коп. не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (скорочене найменування ПАТ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_4 був укладений договір банківського обслуговування (до стандарту продукту «Кредит готівкою») за № BL_КГ100091792, відповідно до умов якого останній отримав кредит у формі відкличної не відновлювальної лінії у розмірі 15000 грн. на поточні потреби, а також для оплати послуг банку та супутніх послуг, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, щомісячної плати у вигляді комісії за управління кредитом у розмірі 3% від суми кредиту, страхового платежу у розмірі 3,3% від суми кредиту, з кінцевим терміном повернення до 19 січня 2015 року (а.с.8-11, 12).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № BL_КГ100091792 вбачається, що станом на 05 серпня 2015 року вона становить 87705,86 грн. і складається з: заборгованості за кредитом в сумі 12081,80 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 0,05 грн.; заборгованості за комісією в сумі 9884,46 грн.; а також плати за пропуск платежів (пені) в сумі 65739,55 грн. (а.с.7, 81).

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 сплатив в добровільному порядку на користь позивача 700 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно квитанції від 08 грудня 2015 року (а.с.36).

Частково задовольняючи позовні вимоги стосовно погашення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції у добровільному порядку сплатив частину боргу за кредитом в сумі 700 грн., тому вважав, що саме розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту має бути зменшений на сплачену відповідачем суму.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені суд першої інстанції застосував вимоги про річний строк давності, а також, встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, дійшов висновку про можливість його зменшення до 5000 грн.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями ч.1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У разі порушення зобов'язання, про що йдеться в ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, в тому числі і сплата неустойки, тобто штрафу або пені, як про це уточнено в ст.549 ЦК України.

Як передбачено положеннями п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому, положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Вказана правова позиція щодо права суду на зменшення неустойки викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року № 6-1120цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з п.п.2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.5.1 укладеного між сторонами кредитного договору від 19 січня 2012 року № BL_КГ100091792, проценти за користування кредитними коштами розраховуються у валюті кредиту, виходячи з фактичної суми наданих кредитних коштів і строку кредитування, із розрахунку: рік рівний - 360 дням, місяць рівний 30 дням, та сплачуються позичальником в порядку, передбаченому п.2.5 загальної частини договору. При розрахунку процентів враховується день видачі кредитних коштів (день збільшення доступного залишку коштів на ПР позичальника) та виключається останній день строку остаточного повернення всіх кредитних коштів.

Проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом, наведеному у додатку № 1 цього договору (надалі за текстом - «графік»).

При простроченні повернення кредиту проценти за користування простроченими до повернення сумами коштів нараховуються в порядку, визначеному п.2.4.1 загальної частини договору.

Щомісячний платіж, передбачений графіком, складається із строкової частини кредиту та строкових процентів. Платежі є ануїтетними: регулярні рівні щомісячні платежі, що направляються на погашення кредиту, а саме, основного боргу і процентів, що розраховуються таким чином, що в кінці строку договору за умови належного виконання зобов'язання позичальником заборгованість повністю погашається. Розмір останнього платежу може коригуватися і буде дорівнювати сумі фактичної заборгованості за кредитом, процентами, комісіями та штрафними санкціями, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх платежів за цим договором.

А пунктом 2.5.6 вказаного кредитного договору встановлена черговість погашення боргових зобов'язань, а саме:

1) проценти за користування кредитом, прострочені на строк понад 31 календарний день;

2) сума комісії за управління кредитом, прострочена на строк понад 31 календарний дань;

3) проценти за користування кредитом, прострочені на строк до 31 календарного дня;

4) сума комісії за управління кредитом, прострочена на строк до 31 календарного дня;

5) прострочена до повернення сума кредиту;

6) неустойка (штраф/пеня) за порушення порядку користування кредитом;

7) строкові проценти за користування кредитом та строкова комісія за управління кредитом;

8) сума кредиту по графіку (поточний платіж);

9) сума дострокового погашення суми кредиту.

Якщо суми, яка обліковується на рахунку-кореспонденті на дату списання коштів в рахунок погашення кредиту не вистачає для того, щоб виконати всі поточні боргові зобов'язання позичальника, належні до виконання в дату платежу відповідно до графіку, банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в перерахунок погашення таких боргових зобов'язань, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проведень. Позичальник погоджується з тим, що зміна черговості погашення боргових зобов'язань за рахунок сум, що обліковуються на ПР, не є зміною умов цього договору.

Крім того, за положеннями п.4.3 укладеного між сторонами кредитного договору у випадку прострочення позичальником сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за графіком банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань (а саме неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за управління кредитом), строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання. Ставка, яка застосовується для обчислення пені, зазначена в п.9 спеціальної частини договору. Банк може використати право на застосування пені, починаючи з наступного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, а якщо така дата порушення припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то рахуючи з першого робочого дня, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем, та закінчуючи днем, що передує даті повного виконання всіх прострочених грошових зобов'язань.

З урахуванням наведених вимог закону, положень договору, а також встановлених у справі обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру заборгованості за тілом кредиту на сплачену відповідачем суму у розмірі 700 грн., оскільки умовами укладеного між сторонами кредитного договору встановлена інша черговість погашення боргових зобов'язань, а саме: спочатку погашаються прострочені проценти та прострочена комісія за користування кредитом, після чого погашається неустойка (штраф/пеня) за порушення порядку користування кредитом, потім строкові проценти за користування кредитом та строкова комісія за управління кредитом і тільки після цього погашається сума кредиту по графіку (поточний платіж) та сума дострокового погашення кредиту (п.2.5.6 укладеного між сторонами кредитного договору).

Отже, на думку колегії суддів, з відповідача на користь позивача має бути стягнута вся заявлена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту, тобто у розмірі 12081 грн. 80 коп.

Разом з тим, враховуючи доведеність обставин часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором на суму 700 грн., яка була сплачена ним згідно квитанції від 08 грудня 2015 року (а.с.36), тому вказані кошти мають бути враховані як погашення заборгованості вже під час виконання судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором, а не на стадії судового розгляду, беручи до уваги і обставини того, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості була нарахована станом на 05 серпня 2015 року, тобто ще до сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 700 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача з цього приводу заслуговують на увагу як такі, що ґрунтуються на вимогах законодавства та умовах укладеного між сторонами кредитного договору.

Щодо стягнення пені, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до вказаної позовної вимоги річного строку позовної давності за заявою відповідача відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.258 і ч.3 ст.267 ЦК України та необхідності її стягнення за період з 04 вересня 2014 року (тобто за рік до звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом) до 05 серпня 2015 року (в межах позовних вимог). Також колегія суддів погоджується з розрахунками, з яких виходив суд першої інстанції при визначенні розміру пені.

Зокрема, розмір пені за період з 04 вересня 2014 року по 19 вересня 2014 року (виходячи з платіжного періоду з 20 серпня 2014 року по 19 вересня 2014 року) становить: (10006,54 грн. + 0,07 грн. + 7384,39 грн.) * 0,5% * 15 днів = 1304,40 грн.; розмір пені за період з 20 вересня 2014 року по 05 серпня 2015 року становить 36597,79 грн. (65739,55 грн. - 29141,76 грн.).

Отже, загальний розмір пені за період з 04 вересня 2014 року по 05 серпня 2015 року становить 37902 грн. 19 коп. (1304,40 грн. + 36597,79 грн.).

Крім того, встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру плати за пропуск платежів (пені).

Отже, враховуючи, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції приймав міри для добровільного погашення боргу (сплатив 700 грн.), а також він є інвалідом третьої групи загального захворювання, страждає рядом захворювань, розмір його пенсії становить 1974 грн. 07 коп. в місяць, докази з приводу чого він надав суду апеляційної інстанції, які мають істотне значення, а також з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, в тому числі справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення пені в розмірі 5000 грн.

Таким чином, до доводів апеляційної скарги позивача щодо безпідставного заниження розміру стягнення пені з відповідача колегія суддів відноситься критично, так як вони є помилковими і не враховують істотних обставин.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту з порушенням норм матеріального і процесуального права, а його висновки в цій частині не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення суду в зазначеній частині необхідно змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 12081 грн. 80 коп., а не 11381,80 грн., як визначив суд першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Зокрема, позовні вимоги задоволено на 30,75% (26966,26 грн. * 100% / 87705,86 грн.), тому судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, визначається наступним чином: (87705,86 грн. * 1%) * 30,75% = 269,70 грн. Однак, враховуючи, що додатковим рішенням суду від 29 березня 2016 року з відповідача в дохід держави вже стягнуто судовий збір в сумі 263,12 коп., тому з нього в дохід держави необхідно достягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, який являє собою різницю між судовим збором, який підлягає сплаті, та вже стягнутою сумою судового збору, а саме: в сумі 06 грн. 58 коп. (269,70 грн. - 263,12 коп.)

Крім того, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 296,67 грн. (877,06 грн. * 110% / 30,75%).

Також, враховуючи, що ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 травня 2016 року позивачу було відстрочено сплату судового збору у розмірі 964 грн. 77 коп. до ухвалення судового рішення у даній справі, тому, беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог, з урахуванням принципу пропорційності, з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 668 грн. 10 коп. (964,77 грн. - 296,67 грн.)

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.п.3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року в даній справі в частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № BL_КГ100091792 від 19 січня 2012 року змінити, стягнувши з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 12081 грн. 80 коп.

В іншій оскаржуваній частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 06 грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 296 грн. 67 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в дохід держави судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 668 грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -