Рішення № 58124738, 31.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/917/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кравченко В. О.Номер провадження 22-ц/788/29/16 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», Структурного підрозділу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» Конотопське управління по експлуатації газового господарства, третя особа - філія Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» Конотопський район електричних мереж про відшкодування майнової шкоди ,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування майнової шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником будинку № АДРЕСА_1, який належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 січня 2003 року. Позивач ОСОБА_3 є споживачем природного газу, який постачає ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз». 12 грудня 2014 року, приблизно о 03.00 годині сталася пожежа , внаслідок якої будинок зазнав значних пошкоджень. Згідно акта про пожежу від 12 грудня 2012 року , ймовірною причиною пожежі є прорив іскри фланцевого з'єднання газової труби. Позивач вважає, що оскільки ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз здійснює діяльність щодо поставки газу та належного технічного обслуговування газопроводу , що є джерелом підвищеної небезпеки , то у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» своїх зобов'язань з технічного обслуговування та безпеки газопроводу, відвідач, як особа , яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки , повинне відповідати за завдану йому майнову шкоду відповідно до вимог ст..ст. 22,116,1187 ЦК України . Тому позивач, уточнивши свої позовні вимоги просить стягнути з відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» спричинені йому збитки у сумі 55101 грн.( т.1 а.с. 1-3, 37)

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на користь ОСОБА_3 12006 грн. матеріальних збитків та 1338 грн. 72 коп. судових витрат, а всього 13344 грн. 72 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» 487 грн. 20 коп. судового збору. ( т.2 а.с. 45-46)

Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутої майнової шкоди. Вважає, що висновком експерта від 08 липня 2015 року неправильно визначений розмір збитків, оскільки при проведенні експертизи невірно враховано коефіцієнт зносу будинку, не повністю враховані обсяги заміни руберойду, облицювання будинку по фасаду (не враховано близько 3 кв.м робіт), не враховано заміну налічників, фарбуванні ставні та віконної рами, пошкодження на даху 5 балок підсилення, які через обвуглення втратили несучу спроможність і потребують заміни, а також взагалі не враховано заміну у будинку електропроводки, а тому просить врахувати необхідність проведення цих робіт та придбання матеріалів і задовольнити її вимоги у повному обсязі. ( т.2 а.с. 51)

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов, безпідставно визнав ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» власником джерела підвищеної небезпеки у порядку ст.1187 ЦК України, оскільки власником газопроводу від місця врізки (вуличний газопровід) до газових приладів (включає в себе РДГ («регулятор давления газовий-10» відключаючий пристрій, лічильник газу побутовий), є ОСОБА_3 Вказує, що діяльність з постачання природного газу не віднесена до Переліку діяльності, пов'язаної з підвищеною небезпекою. Зазначає, що висновок судової комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 08 липня 2015 року №3297/3298 не є належним доказом у справі, так як при проведенні даної експертизи використовувалася практика і методика дослідження для пожеж на автотранспортних засобах, однак вона не може використовуватися при дослідженні пожеж на газопроводах. Вважає, що висновок експертизи є також необ'єктивним, в його основу покладенні виключно показання ОСОБА_3, який є заінтересованою особою, крім того, експертами не встановлена дійсна та причина виникнення пожежі. ( т.2 а.с. 55-57)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними доказами, ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 січня 2003 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та споживачем природного газу на підставі договору укладеного з відповідачем. Ці обставини визнаються сторонами і доказуванню не підлягають. (т.1 а.с.59, 63-93, 240-243, ).

Як вбачається з акта про пожежу, 12 грудня 2014 року о 03:00 год. у житловому будинку по АДРЕСА_1 стялася пожежа, місцем виникнення якої є фланцеве з'єднання газової труби поруч житлового будинку. Ймовірна причина пожежі- прорив іскри фланцевого з'єднання газової труби. (т.1 а.с.7).

Відповідно до акту обстеження системи газопостачання, складеного представниками Конотопського УЕГГ, за адресами: АДРЕСА_1, ймовірною причиною пожежі є витік природного газу з фланцевого з'єднання та внесення до нього невстановленого джерела вогню (т.1 а.с.9).

Відповідно до висновку судової комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 08 липня 2015 року №3297/3298, технічною причиною пожежі у будинку по АДРЕСА_1 є займання турбулентної струї газу, який витікав через нещільності фланцевого з'єднання на газопроводі середнього тиску. Найбільш імовірним джерелом запалювання є іскровий розряд статичної електрики. Розмір завданих матеріальних збитків внаслідок пожежі будинку, на час проведення експертизи - 08 липня 2015 року, становить 12006 грн. (т.2 а.с.2-28).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що причиною пожежі є займання турбулентної струї газу, який витікав через нещільності фланцевого з'єднання на газопроводі середнього тиску, а тому ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», як володілець джерела підвищеної небезпеки, має нести відповідальність, відповідно до положень ст.. 1187 ЦК України у розмірі, який визначений висновком експертизи, оскільки здійснював свою діяльність з газопостачання з порушенням Правил безпеки систем газопостачання України.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

Відносини в сфері надання житлово-комунальних послуг з газопостачання, тобто відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами (населенням) - споживачами газу безпосередньо регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, Положенням про технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженим наказом Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» від 30.07.1997 року № 35, а також Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 липня 1997 року № 254, (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та втратили чинність з 07.07.2015 року. ).

Відповідно до положень пункту 4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається ним відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому законом порядку.

Права та обов'язки споживача, газопостачального та газорозподільного підприємства передбаченні п.п. 28,29, 30, 32,33, 36 Правил, а також умовами Договору про надання послуг з газопостачання.

Позивач ОСОБА_3 є споживачем послуг з газопостачання, що надається ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», яке відповідно до пункту 2.2.1 Статуту здійснює діяльність з газопостачання, а саме надає населенню послуги з постачання природного газу , а тому сторони перебувають у договірних відносинах (т.1 а.с. 195,199, 240-243 ).

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином обов'язок відшкодувати шкоду (збитки) слід пов'язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між споживачем та газопостачальником, оскільки шкода, завдана порушенням договірних зобов'язань, може відшкодовуватися за зазначеними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, прямо передбачених законом.

Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» ( який діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01.10.2015 року) визначав правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу і регулював відносини стосовно діяльності суб'єктів ринку природного газу, державного нагляду (контроль) на ринку природного газу, задоволення потреби населення у природному газі, постачання природного газу , транспортування, розподіл, зберігання природного газу, захисту прав споживачів газу.

Також цим законом передбачено право споживачів природного газу на відшкодування згідно із законодавством збитків, завданих унаслідок порушення його прав. (стаття 19 Закону)

Згідно п.п. 2, 5 частини 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування , а також на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Крім того, згідно умов п.п. 5.1.4 , 6.2.2, 6.2.13 Договору про надання послуг з газопостачання, укладеного між сторонами, та пунктів 28, 32, 36 Правил надання населенню послуг з газопостачання , споживач має право на якісне і своєчасне технічне обслуговування та усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем газопостачання і дворових газопроводів, а Виконавець послуг та Газопостачальне підприємство зобов'язане неухильно дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання; надавати своєчасно якісні послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання і дворових газопроводів. (т.1 а.с. 240-243)

Відповідно до пунктів 1.4.4., 1.4.5. Правил безпеки систем газопостачання України, експлуатаційні спеціалізовані підприємства газового господарства (надалі - СПГГ) несуть відповідальність за якісне виконання робіт із технічного обслуговування і ремонту газового обладнання та газопроводів, а також своєчасне виконання заявок на усунення несправностей у системах газопостачання. Особи, винні у порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п.п. 7.1.5, 7.1.6 Договору про надання послуг з газопостачання та пункту 36 Правил надання населенню послуг з газопостачання , Виконавець несе відповідальність за неякісне виконання робіт з технічного обслуговування та усунення пошкоджень внутрішньобудинкових систем газопостачання і дворових газопроводів, що здійснюються за рахунок експлуатаційних витрат (планове технічне обслуговування) або за заявою споживача; та за шкоду, заподіяну житловому приміщенню і майну споживача, а також його життю, здоров'ю та навколишньому середовищу. (т.1 а.с. 240-243)

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про застосування до спірних правовідносин норм ст..1187 ЦК України, оскільки між сторонами наявні договірні відносини і до цих відносин не підлягає застосуванню положення норми ст.. 1187 ЦК України, відповідальність за якою застосовується в деліктних правовідносинах.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-261цс16 , яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 4.2.8. Правил безпеки систем газопостачання України ( які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) технічне обслуговування і ремонт об'єктів і споруд систем газопостачання житлових і громадських будинків повинно здійснюватись спеціалізовані підприємства газового господарства або газовими службами підприємств - власників цих об'єктів.

У відповідності до п.п. 4.3.5.,4.3.6 вищевказаних Правил, технічний стан зовнішніх газопроводів і споруд повинен контролюватися комплексом заходів (обходом, комплексним обстеженням за допомогою приладів, вимірювань потенціалів та ін.). При обході надземних газопроводів повинні виявлятися витоки газу, перевірятися стан запірних пристроїв, ізолюючих фланцевих з'єднань та ін.

Як вбачається з пояснень представника відповідача ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», черговий технічний огляд газопроводу-вводу за адресою АДРЕСА_1 був проведений спеціалістами відповідача 11 грудня 2014 року відповідно до графіка, тобто за один день до пожежі, і будь-яких витоків газу виявлено не було. Ці обставини також підтверджуються журналом обходу, витяг з якого наявний у матеріалах справи. ( т.1 а.с. 24-27)

Однак висновком судової комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 08 липня 2015 року №3297/3298, було встановлено, що технічною причиною пожежі у будинку по АДРЕСА_1 є займання турбулентної струї газу, який витікав через нещільності фланцевого з'єднання на газопроводі середнього тиску.

Статтями 59, 60 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак доказів, щодо виконання відповідачем вимог п.п. 4.3.5.,4.3.6. Правил безпеки систем газопостачання України, а саме перевірки стану ізолюючих фланцевих з'єднань на газопроводі середнього тиску у будинку по АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять і представником відповідача таких доказів апеляційному суду надано не було.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що підприємство відповідача було відповідальним за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів і споруд систем газопостачання житлового будинку позивача, однак здійснювало технічне обслуговування не належним чином, у порушення умов договору про надання послуг з газопостачання та Правил безпеки систем газопостачання України, а тому повинно нести відповідальність за неналежне технічне обслуговування систем газопостачання будинку позивача, яке призвело до заподіяння майнової шкоди позивачеві внаслідок пожежі через займання турбулентної струї газу, який витікав через нещільності фланцевого з'єднання на газопроводі середнього тиску.

Вказані обставини, а саме здійснення відповідачем неналежним чином технічного обслуговування систем газопостачання будинку позивача ( перевірки стану фланцевого з'єднання на газопроводі середнього тиску), підтверджуються висновком судової комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи та свідчать про наявність між діями( бездіяльністю) ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» та фактом пожежі прямого причинно-наслідкового зв'язку.

В позовній заяві позивач вказував про те, що в результаті пожежі був пошкоджений його будинок у зв'язку з чим спричинені матеріальні збитки у сумі 55101 грн. , які складають вартість відновлюваного ремонту будинку та просив стягнути вказану суму з відповідача ПАТ «Сумигаз» ( т.1 а.с. 37)

Згідно з висновком судової комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 08 липня 2015 року №3297/3298, розмір завданих матеріальних збитків внаслідок пожежі будинку, на час проведення експертизи 08 липня 2015 року, становить 12006 грн. (т.2 а.с.2-28).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 відносно стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем збитки повинні відшкодуватися у розмірі, який визначено висновком експертизи у сумі 12006 грн.

Однак колегія суддів не може погодитися у повному обсязі з таким висновком суду, оскільки суд першої інстанції , беручи до уваги висновки експерта, не врахував, що експертом при проведенні експертизи не було визначено ушкоджень інженерних мереж будинку та необхідність їх відновлення, при цьому суд не перевірив доводи позивача щодо обсягу робіт та розміру витрат необхідних на відновлення будинку після пожежі , а саме не врахував обсяги заміни обшивки стін фасаду будинку, вікон, заміни дерев'яних елементів даху (обрешітку та стропила) , які повністю не зруйновані пожежею, однак пошкоджені та обвуглені, також не врахував обсягу ремонту всередині будинку ( штукатурки приміщень, ремонт електромереж) .

Крім того, у своєму рішенні , суд не навів мотивів, чому він не бере до уваги розмір шкоди, визначений позивачем у сумі 55106 грн. на підставі кошторису, який наданий позивачем на підтвердження його вимог (т.2 а.с. 185-198 ) та в порушення вимог ст.. 212 ЦПК України не дав оцінку висновку експерта стосовно розміру завданих матеріальних збитків та не врахування всього обсягу робіт та вартість матеріалів, необхідних для відновлення будинку. .

Відповідно до ст., ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тягар доказування відсутності вини у завданій майновій шкоді покладається на відповідача. Позивач у свою чергу має довести лише сам факт спричинення йому шкоди та обґрунтувати її розмір.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт спричинення майнової шкоди внаслідок пожежі та її розмір, а тому з урахуванням наданих представником позивача доказів, оцінивши висновки експерта, стосовно розміру завданих матеріальних збитків, письмові пояснення експерта, (т.3 а.с. 2-4), наданий представником позивача кошторис, не вбачає підстав для визнання кошторису неналежним доказом, а тому враховує і його, разом з висновком експерта, для визначення розміру завданих позивачеві матеріальних збитків внаслідок пожежі, у зв'язку з чим вважає доводи апеляційної скарги позивача обґрунтованими.

Твердження представника відповідача, щодо безпідставності вимог позивача про стягнення майнової шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки внаслідок пожежі будинок позивача зазнав ушкоджень, крім того, колегія суддів враховує, що при тушінні пожару у будинок потрапила вода, яка використовувалася для залиття пожежі, а тому були пошкоджені і електромережі, штукатурка стін всередині будинку і ці пошкодження знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із пожаром та його наслідками і повинні були також враховуватися судом при визначенні розміру збитків.

Доводи апеляційної скарги та посилання представника відповідача на те, що саме позивач порушив правила пожежної безпеки при експлуатації електромереж та експлуатації об'єктів газопостачання, використовуючи газопровід у якості системи заземлення при несанкціонованому споживанні ним електроенергії і це є причиною пожежі, є припущеннями, оскільки доказів порушення правил безпеки при експлуатації електромереж або об'єктів газопостачання позивачем ОСОБА_3 матеріали справи не містять і представником відповідача не було надано таких доказів, крім того, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про використання позивачем газопроводу в якості системи заземлення та втручання позивача в побутові прилади обліку електроенергії.

Доводи відповідача стосовно того, що висновок судової комплексної пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи є неналежним доказом по справі, оскільки ґрунтується на припущеннях, а експерти при дачі висновку керувалися нормативними документами, які не пов'язані з діяльністю з газопостачання та поясненнями ОСОБА_3, як потерпілого, є безпідставними і колегією суддів до уваги не приймаються , оскільки експерт проводить дослідження об'єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань, а не з точки зору норм права, їх дотримання і застосування, та пояснень потерпілих.

Крім того, висновок експерта, відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України не є обов'язковим для суду і оцінюється за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу, однак будь-яких клопотань з боку представника відповідача про призначення додаткової чи повторної експертизи для з'ясування причин пожежі, не зважаючи на неодноразові роз'яснення суду, заявлено не було, висновок експерта з приводу причини пожежі був оцінений судом відповідно до положень ст.. 212 ЦПК і відповідачем не спростований.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, документально підтверджені понесені ним судові витрати, пов'язані з проведення судової експертизи у сумі 6144 грн. (т.2 а.с. 1) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 жовтня 2015 року- скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування майнової шкоди 55 101 ( п'ятдесят п'ять тисяч сто одну) грн.. , а також у відшкодування понесених судових витрат 6144 ( шість тисяч сто сорок чотири) грн..

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»- відхилити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -