Ухвала суду № 58121978, 01.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/248/16 Головуючий І інстанції -

Справа: № 638/7501/15-ц Лазюк С.В.

Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участю секретаря Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних та неустойки, -

встановила:

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за договором позики, трьох процентів річних та неустойки, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 10.06.2011 року, що складається з гривневого еквіваленту нарахованих процентів за користування позиченими коштами, трьох процентів річних і неустойки за період з 29.10.2013 року по 26.09.2014 року, у загальній сумі 963 694 гривні 16 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3 654 грн. 00 коп.

07.05.2015 року ОСОБА_2 звернувся до районного суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду першої інстанції від 22 травня 2015 року була залишена без руху, з підстав передбачених п. 4 ч. 2 та ч. 6 ст. 229 ЦПК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2015 року ОСОБА_2 було визнано неподаною та повернуто заяву про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року у вказаній цивільній справі.

На зазначену ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом норм та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції визнаючи заяву неподаною та повертаючи її ОСОБА_4 фактично позбавив його права на подальше оскарження заочного рішення суду від 26 березня 2015 року.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не звернув уваги, на те, що він подавав уточнену заяву у якій зазначав місце свого фактичного проживання, тобто адресу для листування. Однак, у зв'язку з тим, що судом дана обставина врахована не була, та судові повістки і листи йому надсилалися за іншою адресою, апелянт не отримував копії процесуальних документів, які надсилалися судом, у тому числі ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху, що унеможливило її виконання.

Враховуючи викладене вище, апелянт просить скасувати оскаржувану судову ухвалу та передати справа до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про скасування заочного рішення.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".

Згідно ст. 124 Конституції України та ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Отже, таке право є абсолютним, виражає демократичні засади суспільства, спрямоване на всебічний захист прав людини та громадянина.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень є формою перевірки законності та обгрунтованості рішень суду вищестоящим судом з метою скасування чи зміни неправильних судових рішень.

Таким чином, апеляційна перевірка судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, є гарантією реалізації права на судовий захист.

Статтею 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду, у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Однак, реалізація сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, свого права на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених судом першої інстанції, не є безмежною та безумовною.

Рішеннями Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року N 12-рп/2010, від 8 липня 2010 року N 18-рп/2010 дано офіційне тлумачення пунктів 2, 12, 18 частини 1 статті 293 ЦПК України.

Відповідно до роз'яснень, наданих Конституційним Судом України, положення вказаних пунктів ЦПК України необхідно розуміти виходячи з того, що згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

Повертаючи заяву про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст. 121 ЦПК України, суддя посилався на те, що позивач у встановлений судом строк недоліки, зазначені ним в ухвалі від 22 травня 2015 року, не усунув, а відтак зазначена заява не відповідає вимогам, що передбачені ст.229 ЦПК України.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права.

Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без руху, суддя в ухвалі від 22 травня 2015 року зазначив, що вона подана без дотримання вимог п.4 ч.2, ч.4 та ч.6 ст.229 ЦПК України.

За правилами ч.7 ст.229 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила ст.121 ЦПК України, відповідно до яких суддею у вищезазначеном випадку надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п*яти днів з дня отримання ухвали.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 ухвала Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 травня 215 року не отримана, конверт з направленою кореспонденцією повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України скасувати це судове рішення, а справу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 119, 121, 303, 304, 311-314 ЦПК України, колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2015 року скасувати.

Справу повернути до районного суду для вирішення питання про прийняття заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді: А.І. Колтунова

І.Г. Гальянова