Рішення № 58121524, 31.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22 -ц/790/3025/16 Головуючий 1 - інстанції - Константинов Д.С.

Справа № 626/2099/15-ц Доповідач -Зазулинська Т.П.

Категорія - кредитні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів КРУГОВОЇ С.С.,

МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Красноградського районного суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.09.2010 року у розмірі 4440,89 грн.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2016 рокуу задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі його доводи та не надано їм належної оцінки.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до Умов картка дійсна до останнього календарного дня місяця указаного на ній, а вимагати повернення всієї суми кредиту від останнього дня внесення платежу є правом, а не обов'язком банку. Строк картки встановлено до 28.02.2014 року, з позовом позивач звернувся у вересні 2015 року, тобто, у межах строку позовної давності.

Вказує, що кредитний договір укладено шляхом підписання заяви клієнта та довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів льготного періоду", підпис відповідача на даних документах співпадає, тому висновок суду першої інстанції щодо того, що ОСОБА_3 довідку про умови кредитування не підписувала - є безпідставним.

Стверджує, що зі змісту заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що вони містять всі істотні умови договору про надання фінансових послуг, передбачені главою 71 Цивільного кодексу України, кредитний договір повністю відповідає вимогам ч. 2 ст, 208. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України.

Наголошує, що підписанням анкети-заяви ОСОБА_3 підтвердила факт ознайомлення з умовами та порядком надання банківських послуг, а також тарифами банку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,заперечень на скаргу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що 06 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а саме до 28.02.2014 року

Заперечуючи проти позову ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3, вважала, що нею отримана від Банку безпроцентна фінансова допомога в розмірі 500,00 грн. і у 2012 році виплачено на його користь 696,00 грн. Вказувала, що ані в її заяві,ані в довідці, яку вона підписала 06.09.2010 року нема ані слова про те, що підписавши заяву вона визнала існування між нею та банком кредитного договору.

Якщо ж виходити з позиції позивача про те, що нею все ж таки був отриманий кредит, то позивач звернувся за пропуском 3-річного строку позовної давності. Просила суд застосувати загальні та спеціальні строки позовної давності. Крім того, вважала відсутнім у позивача права на звернення до суду через відступлення ним права вимоги колектору :ТОВ " Кредитекспрес юкрейн ел.ел.сі". Не заперечувала проти строку дії картки до 02.2014 року та додала до письмових заперечень її копію(а.с.53-54).

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи є копія довідки про умови кредитування з підписом особи, проте з неї неможливо встановити кому саме належить цей підпис, а оригіналу для огляду в судовому засіданні позивачем не надано. Відповідач заперечує ознайомлення її з наявними у справі умовами та правилами, не надано доказів ознайомлення її зі зміненими умовами та правилами.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що при підписанні сторонами кредитного договору відповідач розумів саме надані банком умови та правила, тому не прийняв посилання позивача як на підставу своїх вимог надані ним умови та правила та відмовив у задоволенні вимог про стягнення відсотків, комісії, штрафів через недоведеність їх розміру, а у задоволенні вимог про стягнення кредиту відмовив у зв"язку з його поверненням відповідачем.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись неможна з огляду на наступне.

До позовної заяви представником ПАТ КБ "ПриватБанк" були додані, зокрема, копії(мовою документу) анкети-заявления ОСОБА_3.о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке (1304091200171692375) і справки об условиях кредитования с использованием кредитки "Универсальная,55 дней льготного періода" (0905131100171920570), датовані 06.09.2010 року з підписами (а.с.8-9).

Як вже зазначено, у письмових запереченнях відповідач не заперечувала належність їй підписів у цих документах, що залишилось поза увагою суду, також як і те, що довідка містить дані щодо базової процентної ставки на місяць ; розміру щомісячних платежів , строків внесення щомісячних платежів ; розмірів комісії за зняття готівки в банкоматах позивача, банкоматах інших банків України та закордонних банкоматах та інші умови.

Виходячи з наведеного колегія суддів доходить висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, умови якого зазначені в цій довідці, у відповідності до яких договір і мав виконуватися відповідачем.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Черговість погашення вимог за грошовим зобов"язанням визначена статтею 534 цього Кодексу, якою передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов"язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов"язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

На вимогу суду позивачем було надано виписку по рахунку за договором від 06.09.2010 року (а.с.70-72) яка відображає повний рух коштів по картці та свідчить про те, що повернення кредиту здійснювалась відповідачем з порушенням умов, згода на які була досягнута сторонами, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Наведене свідчить, що судом першої інстанції неповно були з"ясовані обставини, які мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, норми матеріального і процесуального права застосовані неправильно, що у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-116 цс13 ( постанова від 06.11.2013 року), яка у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Правові позиції, згідно яким несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів висловлені ВСУ також у справах № 6-169цс14 ( постанова від 29 жовтня 2014 року), № 6-95цс14 ( постанова від 17 вересня 2014 року), 6-2520цс15 ( постанова від 06 квітня 2016 року).

Строк дії картки, виданій відповідачці, - до 02.2014 року, що нею не заперечується.

З позовом до суду позивач звернувся 28.09.2015 року. Заборгованість просив стягнути з відповідача за період з 22.10.2010 року по 30.06.2015 року.

В межах трирічного строку позовної давності від часу звернення позивача до суду ( з 28.09.2012 року) заборгованість за кредитом становить становить 498,66 грн.. ; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 1276,60 грн. .; заборгованість з комісії - 1570,00 грн.

Колегія суддів доходить висновку, що в зазначених розмірах позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню, а у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню також судовий збір , пропорційно до задоволених вимог, за подання позову і за подання апеляційної скарги.

У стягненні заборгованості з пені та штрафів колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки наданий розрахунок не містить даних щодо періодів прострочення для

нарахування пені та часу нарахування штрафів.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 січня 2016 року скасувати. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" ( ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111 МФО № 305299) 3345( три тисячі триста сорок п"ять) грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 06.09.2010 року і 669(шістсот шістдесят дев"ять) грн. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова