Постанова № 58104146, 03.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 червня 2016 року № 826/3219/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глад"до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2015 № 0005842205, № 0005852205, № 0005832205

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глад" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2015 № 0005842205, № 0005852205, № 0005832205.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс" за період з 01.01.2013 по 27.02.2015. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладений між позивачем та контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті № 740/26-54-22-05/32593341 від 12.08.2015, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представники сторін у судове засідання 17.05.2016 не прибули, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на зазначене відповідно до частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось та суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 31.07.2015 по 06.08.2015 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Глад" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс" за період з 01.01.2013 по 27.02.2015.

За результатами перевірки складено акт № 740/26-54-22-05/32593341 від 12.08.2015, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статей 203, 215, частини третьої статті 206, абзацу 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2192862,00 грн. та порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 243 623,00 грн.

23.09.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0005842205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6 554 529,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1310906,00 грн., № 0005852205,яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2015 року на 249629,00 грн. та № 0005832205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2 741 078,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 548216,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глад" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005842205 від 23.09.2015, № 0005852205 від 23.09.2015, №0005832205 від 23.09.2015, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Вента плюс 2000" за договором купівлі - продажу № 1908/13 від 19.08.2013, предметом якого є здійснення поставки непродовольчих товарів та договором на виконання робіт по виготовленню поліграфічної продукції № 10709/13 від 01.09.2013 предметом якого є надання поліграфічних послуг.

На підтвердження факту отримання товару та послуг за вказаним договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів, видаткових накладних, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг),

Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Колвест - плюс" за договором купівлі - продажу № 10201/14 від 02.01.2014 предметом якого є здійснення поставки непродовольчої продукції.

На підтвердження факту отримання товару та послуг за вказаним договорами позивачем надано суду копії відповідного договору зі складеними до нього видатковими накладними.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Компанія "Аурумінвест" за договорами №2710/14 від 27.10.2014 та № 10914/14 від 01.09.2014 предметом яких є надання послуг з технічного обслуговування оргтехніки, відновлення картриджів, продаж витратних матеріалів, офісної техніки.

Позивачем на підтвердження факту отримання послуг за вказаними договорами надано суду копії відповідних договорів зі складними до них видатковими накладними та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Товар та послуги отримані від контрагентів ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс" були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами - покупцями ПП "Елтекс", ПП "Сервіс Центр Новітекс", ТОВ "Борисфен", ТОВ "КМТ - Сервіс", ПП "Офіс - Універсал", ТОВ "ЧІП І ЗІП", ПП "ЗІП", ТОВ "ВС Технолоджі", ТОВ "ТПК"ТРІУМФ", ТОВ "ВМ-ЛЕНД", ДП "Центр Громадської безпеки 112" та іншими, на підтвердження чого позивачем надано суду копії видаткових накладних, довіреностей, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) та договорів.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс".

Судом не приймаються посилання відповідача, як на підтвердження відсутності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Вента плюс 2000", на акт № 275/2209/38560107 від 10.06.2014, з огляду на те, що як вбачається з акту перевірки позивача № 740/26-54-22-05/32593341 від 12.08.2015 та наданих позивачем суду заперечень, під час складання акту №275/2209/38560107 від 10.06.2014 фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Арамакс" не досліджувались.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідач в акті № 740/26-54-22-05/32593341 від 12.08.2015 та в наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає про те, що позивачем не було надано до перевірки даних бухгалтерського та податкового обліку , оригіналів договорів видаткових та податкових накладених, сертифікатів якості, документів на підтвердження факту наявності власного або орендованого складського приміщення , ТТН, документів щодо обліку отриманого товару, водночас документів на підтвердження факту відмови позивача надати відповідні документи, зокрема, акту, відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів. При цьому в матеріалах справи наявна копія супровідного листа № 0608/15 від 06.08.2015, яким позивачем на адресу позивача були надані первинні документи за фінансово - господарськими взаємовідносинами з контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000", ТОВ "Колвест - плюс". Крім того в матеріалах справи наявна копія супровідного листа № 0608/15 від 06.08.2015, яким позивачем на адресу відповідача було надано первинні документи щодо фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000" та ТОВ "Колвест - плюс".

Щодо посилань відповідача на факт відсутності заявок на товар, рахунків - фактур та ТТН суд звертає увагу на наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Крім того умовами договорів укладених позивачем з ТОВ "Вента плюс 2000" та ТОВ "Колвест - плюс" не визначено обов'язку щодо письмової форми оформлення замовлень та товар.

Посилання відповідача на акт № 293/22-03/38935662 від 20.06.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колвест - плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Кірім-Опт" за весь період фінансово - господарських відносин не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Отже, акт № 293/22-03/38935662 від 20.06.2014, не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами щодо яким їх було складено.

Судом не приймаються посилання відповідача, як на факти, які мали місце на час проведення перевірки, зокрема, щодо зміни засновників та керівників, анулювання свідоцтва ПДВ, не подання податкової звітності та інше, водночас яких не існувало на час здійснення позивачем фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000" та ТОВ "Колвест - плюс", з огляду на те, що судом мають оцінуватись відповідні обставини на час існування фінансово - господарських відносин щодо яких проводилась перевірки, а не на час безпосереднього проведення їх перевірки.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000" та ТОВ "Колвест - плюс" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Компанія "Аурумінвест", ТОВ "Вента плюс 2000" та ТОВ "Колвест - плюс" мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0005842205 від 23.09.2015, № 0005852205 від 23.09.2015, №0005832205 від 23.09.2015.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов