Постанова № 58104147, 01.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2016 року № 826/22705/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" до третя особа Київської міської митниці ДФС Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості №100250001/2015/000020/2 від 17.06.2015 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що митним органом на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем всупереч частині четвертій статті 57 Митного кодексу України перед застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів не було проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що під час здійснення Київською міською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №100250001/2015/006579 від 16.06.2015 було встановлено, що декларантом не надано банківські документи, що підтверджують передоплату, хоча у контракті №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015 в пункті 4.2 зазначено, що оплата товарів проводиться передоплатою банківським платежем на рахунок продавця, в інвойсі від 11.06.2015 №1028066342 також зазначено, що оплата проводиться шляхом передоплати (Prepayment). Крім цього, в експортній митній декларації зазначена вартість товарів складає 53876 польських злотих, в перерахунку на 11.06.2015 (дата оформлення експортної митної декларації) за офіційним курсом Національного банку України сума складає 12982,16 євро, згідно наданого позивачем інвойсу вартість становить - 13267,9 євро. Крім того, в товаросупровідному документі, а саме: CMR від 10.06.2015 № WDT 4203 зазначена вага нетто - 24020 кг, в той час в експортній митній декларації - 24050 кг, що свідчить про невідповідність вагових показників.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

14.01.2015 між ТОВ "БАРКОР-ОЙЛ" (покупець, Україна) та фірмою ORLEN POLUDNlE S.A. (продавець, Польща) було укладено контракт №PL/0PZJ/NS/1.

Умовами даного контракту передбачено наступне: продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити і прийняти базове масло (код СN 27101999 - товар, п. 1.1); оплата товару здійснюється передоплатою банківським переказом на рахунок продавця на підставі проформи інвойсу (п. 4.2).

16.06.2015 позивачем до митного оформлення за митною декларацією №100250001/2015/006579 заявлений товар: «Масло базове N-100 (з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів одержаних з бітумінозних порід (мінералів) в якості основних складових, без вмісту дисульфід молібдену-24050кг.».

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0000509 від 29.04.2015; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № WDT 4203 від 10.06.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1090 від 11.06.2015; рахунок-фактуру (інвойс) №1028066342 від 11.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015; договір про надання послуг митного брокера № 15/ДД-15 від 01.02.2015; договір (контракт) про перевезення № 16/14 від 26.05.2014; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару № 2730 від 10.06.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 10.06.2015; сертифікат про походження товару загальної форми № PL/MF/AK 0046503 від 10.06.2015; паспорт якості № 86/РА/2015 від 10.06.2015; копію митної декларації країни відправлення № 15PL404010E0039627 від 11.06.2015.

Митним органом було повідомлено декларанта, що документи надані для підтвердження складових заявленої митної вартості містять невідповідності/розбіжності та/або неповні дані, наприклад: у контракті №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015 в пункті 4.2 зазначено що оплата товарів проводиться передоплатою банківським платежем на рахунок продавця; в інвойсі № 1028066342 від 11.06.2015 також зазначено, що оплата проводиться шляхом передоплати (Prepayment), а Вами не надано банківського документу, що підтверджує передоплату, також вами наданий товаросупровідний документ CMR № WDT 4203 від 10.06.2015 в якому зазначена вага нетто - 24020 кг, в ЕМД - 24050 кг, також Вами надано експортна митна декларація країни відправлення №15PL404010E0039627 від 11.06.2015 в якій зазначена вартість товарів складає 53876 польських злотих, в перерахунку на 11.06.2015 (дата оформлення експортної декларації) по офіційному курсу сума складає 12982,16 євро, згідне інвойсу вартість складає - 13267,9 євро.

Для підтвердження складових заявленої митної вартості, протягом 10 календарних днів, Вам необхідно надати (за наявності), крім зазначеного вище, згідно пункту 2 статті 53 МКУ, додаткові документи, згідно пункту 3 статті 53 МКУ: 1. Виписку з бухгалтерської документації; 2. Каталоги, специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4. Біржову інформацію про вартість сировини 5. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару 6. За наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

17.06.2015 декларант листом № 1706/1 повідомив митному органу, що немає можливості негайно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. У зв'язку з цим просимо терміново надати рішення про визначення митної вартості.

17.06.2015 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2015/000020/2.

Як вбачається з матеріалів справи, товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ за митною декларацією від 17.06.2015 №100250001/2015/ 006635.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРКОР-ОЙЛ", не погоджуючись з такою позицією митного орану, звернулося до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлено статтею 57 Митного кодексу України.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин третьої та п'ятої вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені вказаною нормою додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2015/000020/2 від 17.06.2015, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №100250001/2015/006579 від 16.06.2015 встановив, що декларантом не надано банківські документи, що підтверджують передоплату, хоча у контракті №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015 в пункті 4.2 зазначено, що оплата товарів проводиться передоплатою банківським платежем на рахунок продавця, в інвойсі від 11.06.2015 №1028066342 також зазначено, що оплата проводиться шляхом передоплати (Prepayment). Крім того, в експортній митній декларації зазначена вартість товарів складає 53876 польських злотих, в перерахунку на 11.06.2015 (дата оформлення експортної митної декларації) за офіційним курсом Національного банку України сума складає 12982,16 євро, згідно наданого позивачем інвойсу вартість становить - 13267,9 євро.

В п. 4.2 контракту №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015 зазначено, що оплата товару здійснюється передоплатою банківським переказом на рахунок продавця на підставі проформи інвойсу.

В інвойсі від 11.06.2015 №1028066342 (переклад з польської мови на українську мову, наданий позивачем до позовної заяви) зазначено, що форма оплати: передплата, всього до сплати: 13 267,90 євро, курс 1 євро = 4,17050 PLN.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документом, який підтверджує митну вартість товарів, зокрема, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Враховуючи, що за умовами договірних відносин між позивачем та продавцем передбачено, що оплата товару здійснюється передоплатою банківським переказом на рахунок продавця, то позивач, як декларант товару, зобов'язаний був надати до митного органу банківський платіжний документ.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач до митного оформлення товару за митною декларацією №100250001/2015/006579 від 16.06.2015 та на вимогу відповідача не надав банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару.

Щодо різної вартості товару, зазначеної в експортній митній декларації та інвойсі, суд зазначає, що умовами контракту №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015 (п. 4.2) встановлено, що оплата товару здійснюється на підставі проформи інвойсу.

Таким чином, враховуючи, що експортну митну декларацію та інвойс заповнює продавець, який міг допустити помилку (описку), то покупець не може нести за це відповідальність та мати негативні наслідки, у зв'язку з чим, митний орган повинен був виходити з умов, встановлених у контакті №PL/0PZJ/NS/1 від 14.01.2015.

Крім того, в спірному рішенні зазначено, що в товаросупровідному документі, а саме: CMR від 10.06.2015 № WDT 4203 зазначена вага нетто - 24020 кг, в той час в експортній митній декларації - 24050 кг, що свідчить про невідповідність вагових показників.

Суд встановив, що в CMR від 10.06.2015 № WDT 4203 зазначено наступне: 37660, вага нетто: 24020 кг, маса: 24050 кг, в митній декларації країни відправлення № 15PL404010E0039627 від 11.06.2015 зазначено маса брутто: 37660,000 кг, маса нетто: 24050,000 кг, в інвойсі від 11.06.2015 №1028066342 (переклад з польської мови на українську мову, наданий позивачем до позовної заяви) зазначено кількість: 24050, в сертифікаті про походження товару загальної форми № PL/MF/AK 0046503 від 10.06.2015 зазначено вага брутто: 37660, вага нетто: 24050, в митній декларації №100250001/2015/006579 від 16.06.2015 зазначено вага брутто: 24050 кг, вага нетто: 24050,000 кг.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу, що термін «брутто» (італ. brutto - брудний) - це загальна вага товару, включаючи сам товар і його упаковку, в той час, як термін «нетто» (італ. netto, буквально - чистий) - це чиста маса товару без упаковки та/або тари.

Відтак, суд, дослідивши, надані позивачем документи на підтвердження митної вартості товару, встановив, що дані документи містять різні вагові показники маси брутто та маси нетто товарів, у зв'язку з чим, суд погоджується з твердженнями відповідача, що такі документи свідчать про невідповідність вагових показників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу документально не підтверджується.

Судом було встановлено, що у відповідача були наявні підстави для сумніву в правильності визначення митної оцінки товарів, що переміщувались через митний кордон України відповідно до МД №100250001/2015/006579 від 16.06.2015, а саме: документи надані для підтвердження складових заявленої митної вартості містять невідповідності/розбіжності та/або неповні дані, як і були наявні правові підстави для здійснення коригування митної вартості товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Крім того, враховуючи, що відповідач зобов'язав позивача надати додаткові документи, твердження позивача про відсутність консультацій між декларантом і відповідачем щодо обміну інформацією для визначення митної вартості є безпідставними.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250001/2015/000020/2 від 17.06.2015 є правомірним.

Крім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору та повернення позивачу надмірно сплаченого додаткового імпортного збору на товари є похідними від позовної вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, яка, як зазначено судом вище, задоволенню не підлягає, а тому, як наслідок, суд також відмовляє в їх задоволенні.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов