Рішення № 58099359, 01.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/6135/16 Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Барановської Л.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллаха до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання правочинів, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллах, керуючись ст. 651 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів», звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» і просив ухвалити рішення, яким розірвати кредитний договір №11102876000 від 22.12.2006 року, а також розірвати договір іпотеки №40512 від 22.12.2006 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, розірвати договір поруки №80737 від 22.12.2006 року, укладений на забезпечення вище зазначеного кредитного договору, укладеного між відповідачем та поручителем ОСОБА_3, стягнути з відповідача на свою користь 59.478,64 дол.США, які незаконно отримав банк, а також просив відшкодувати на свою користь з відповідача моральну шкоду у сумі 50.000 грн.

Послався на те, що з боку відповідача відбулося істотне порушення умов кредитного договору, а саме, без участі позивача відкритий поточний рахунок за договором банківського рахунка №210399 від 21.12.2006 року, на який було перераховано кредитні кошти, а потім без відома позивача ці кошти були зняті з цього рахунку та видані іншій особі. У звязку з цим вважав правомірним розірвання вище зазначеного кредитного договору на підставі ч. 2 ст.651 ЦК України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір №11102876000 від 22.12.2006 року, укладений між сторонами, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 59.478,64 доларів США та моральну шкоду в сумі 10.000 грн. В решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що усі істотні умови кредитного договору виконано Банком в повному обсязі, а кредитні кошти перераховано на поточний рахунок позивача. Крім того, посилається на те, що погашення кредиту здійснювалося позивачем в добровільному порядку, а тому відповідні грошові кошти не є збитками та не підлягають поверненню позичальнику.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 22 грудня 2006 року між ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллах та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено Договір про надання споживчого кредиту №11102876000, відповідно до умов якого Банк зобовязувався надати позичальнику, а позичальник зобовязувався прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кошти в іноземній валюті в сумі 139.000 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Крім того, 22 грудня 2006 року на забезпечення виконання кредитних зобовязань сторонами укладено Договір іпотеки №40512, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, та Договір поруки №80737, поручителем за яким виступав ОСОБА_3.

Судом також встановлено, що на погашення власних боргових зобовязань відповідно до Кредитного договору позивачем у справі сплачено Банку грошові кошти в сумі 59.478, 64 доларів США.

За змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллаха до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що Банком порушено істотні умови кредитного договору, оскільки, як вбачається з висновків судової почеркознавчої експертизи, проведеної в межах розгляду іншої судової справи між тими ж сторонами, договір банківського рахунку від 21.12.2006 року про відкриття поточного рахунку на імя позивача №26201021039900, на який Банком перераховано кредитні кошти, позивачем не підписувався.

Проте, колегія суддів з таким висновком погодитися не може та вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсним договору банківського рахунка, на який Банком було перераховано кредитні кошти, не свідчить про порушення відповідачем умов саме кредитного договору.

Так, пунктом 1.5 Кредитного договору передбачено, що Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок позичальника №26201021039900.

Усі умови кредитного договору були позивачем прочитані та погоджені, про що свідчать підписи останнього на кожному аркуші Договору /а.с. 7-10/.

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено рішеннями Апеляційного суду міста Києва від 11.02.2008 року та від 13.03.2012 року, які в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиційними при вирішенні даного спору, Банком свої зобовязання з перерахунку кредитних коштів на поточний рахунок №26201021039900 виконано, а отже, кредит вважається таким, що наданий. Указана обставина підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи /а.с. 63/.

При цьому, суди обґрунтовано виходили з того, що незалежно від того, хто отримав кредитні кошти з поточного рахунку за заявами про видачу готівки №11 від 22.12.2006 року та №3 від 25.12.2006 року, указані заяви є підтвердженням видачі грошових коштів, які вже були власністю позивача(з моменту перерахування Банком кредитних коштів на відповідний рахунок), тобто стосуються касових операцій Банку та не повязані з виконанням умов кредитного договору.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи від 18.08.2010 року №4098/10-11, згідно якого позивачем не підписувалася заява про укладення договору та Договір банківського рахунку, згідно якого на імя позивача було відкрито поточний рахунок №26201021039900, оскільки кредитний Договір №11102876000, Договір іпотеки №40512 та Договір поруки №80737, укладені 22.12.2006 року та які складають безпосередній предмет спору, підписані власноруч ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллах, а усі умови указаних договорів були позивачеві відомі, а Банком виконані. Підтвердженням указаного факту є часткове погашення позивачем власних кредитних зобовязань в сумі 59.478,64 доларів США.

Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову про розірвання кредитного договору, оскільки не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції обставини порушення Банком істотних умов Кредитного договору. Крім того, обставина належного виконання відповідачем кредитного договору встановлена рішеннями судів(зокрема, рішеннями Апеляційного суду міста Києва від 11.02.2008 року та від 13.03.2012 року) в інших цивільних справах.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в порядку ст. 653 ЦК України. Крім того, відмовляючи у задоволенні таких вимог, колегія суддів керується також наступним.

За змістом ч.ч. 4,5 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Аналіз указаної правової норми матеріального права дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлене договором або законом(що також узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 20.02.2013 року при розгляді справи №6-158цс12).

При цьому, сплачені позивачем кошти не є збитками, завданих розірванням договору, в розумінні ст. 653 ЦК України, а є добровільним виконанням позивачем власних боргових зобовязань відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, враховуючи, що не підлягають задоволенню основні позовні вимоги, відхиленню підлягають також і похідні позовні вимоги, зокрема, щодо розірвання договорів поруки та іпотеки, а також щодо відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений останнім при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір в сумі 9378 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.307,309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллаха до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання правочинів, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 Фірузджайє Ходжатоллаха на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» сплачений скаржником судовий збір в сумі 9378 грн. 60 коп.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: