Ухвала суду № 58099248, 23.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняПрисяжнюка О.Б., Дзюбін В.В., Ярмолюк М.І., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 23 травня 2016 року апеляційну скаргу з доповненнями власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року,

за участі: прокурора власника майна захисників Мазурика С.В., ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві Ялового Р.В. та накладено арешт на наступне майно:

- транспортний засіб BENTLEY CONTINENTAL GT, кузов № НОМЕР_1, коричневого кольору, 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб MERCEDES-BENZS 500 4 МАТІС, кузов № НОМЕР_13, сірого кольору, 2010 р.в., НОМЕР_12 та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб AUDIR8, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб BMW 730 НОМЕР_14, синього кольору, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_11та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб MERCEDES-BENZS 350L, кузов № НОМЕР_15, чорного кольору, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 та ключ запалювання від нього;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BENTLEY CONTINENTAL GT д.н.з. НОМЕР_16, серії НОМЕР_17;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZS 500 4 МАТІС, д.н.з. НОМЕР_18, серії НОМЕР_19;

яке, відповідно до наданої інформації Регіональним сервісним центром в м. Києві МВС України, зареєстроване за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Залишено вищезазначені транспортні засоби на зберіганні у ДП МВС України «Розвиток» (Код СДРПОУ 33545152), за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 20-Б.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя вказує, що зазначене в клопотанні органу досудового розслідування майно може бути предметом вчинення розслідуваного кримінального правопорушення і, як самостійно, так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженні доказами, мати суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочину, встановлення осіб, причетних до його вчинення, а також з метою забезпечення кримінального провадження, відшкодування заподіяних збитків, оскільки не накладення арешту на вказане рухоме майно може призвести до його відчуження або інших наслідків, які перешкодять встановленню істини у кримінальному провадженні та виконанню вироку в частині конфіскації майна.

В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_5 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що винесена з істотним порушенням кримінального процесуального закону та без належного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції ГУ Національної поліції України в місті Києві про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування 24 листопада 2015 року під № 12015100060007565 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що арешт на його майно слідчим суддею було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України, оскільки, як вважає апелянт, арешт накладається виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого чи осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, однак він, як власник майна, не перебуває в жодному із перелічених статусів в рамках вказаного кримінального провадження.

Додатково звертає увагу суду апелянт й на те, що в ухвалі слідчого судді жодним чином не наведено та не встановлено відомостей відносно нього, як третьої особи, а також про те, що ним 11 вересня 2014 року було придбано майно саме у підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або що останній повинен був знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на порушення слідчим суддею загальних засад кримінального провадження, а саме порушення особи права на захист, при розгляді клопотання слідчого без виклику в судове засідання власника автомобілів.

В доповненнях до апеляційної скаргивласник майна, вказує на порушення слідчим, під час звернення з клопотанням до слідчого судді, строків звернення з відповідним клопотанням, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України.

Також апелянт вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме на порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання слідчого про арешт майна, оскільки клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна надійшло до Печерського районного суду м. Києва 25 січня 2016 року, але судом вказане клопотання було розглянуте лише 29 січня того ж року, тобто з пропущенням сімдесяти двох годинного строку, що суттєво суперечить вимозі ч. 6 ст. 173 КПК України, а тому на думку власника майна, ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2015 р. є незаконною.

Додатково власник майна вказує на порушення вимог ч. 4 ст. 173 КПК України, оскільки слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, не врахував негативні наслідки для інших осіб, оскільки він є фізичною особою - підприємцем та використовує арештовані автомобілі у здійсненні правомірної підприємницької діяльності, однак через застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, на що вказує автор апеляційної скарги, він несе збитки та порушено його конституційне право власності.

Крім того, на переконання апелянта, ні слідчим у клопотанні, а ні слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не встановлено та належним чином не досліджено те, що вказані автомобілі перебували у його власності задовго до подій, які нібито мали місце в кінці 2014 року та у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10, а тому він не отримував безоплатно та не придбавав у ОСОБА_10 вказані автомобілі та не є третьою особою, в розумінні ст. 170 КПК України.

Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року. В обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику власника майна особи, яка її оскаржує, а копію ухвали він, отримав за допомогою засобів поштового зв'язку лише 08 квітня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу з доповненнями такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Відповідно до частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу судді від 29 січня 2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, слідчим відділом Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 24 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015100060007565, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 підозрюється в тому, що наприкінці 2014 року, обіймаючи посаду Першого заступника Голови Ради Директорів Банку, перебуваючи поза межами території України, діючи із корисливим мотивом, вступив у злочинну змову із невстановленими слідством особами, та реалізуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заволодіння грошовими коштами ПАТ «Дельта Банк» шляхом зловживання своїм службовим становищем, нехтуючи суспільними відносинами, які визначають і регулюють зміст правильної роботи Банку, використав в якості прикриття своєї незаконної діяльності підроблений Договір зберігання та застави від 06 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» в особі Першого заступника Голови Ради Директорів ОСОБА_10, що підтверджується висновком експерта від 13 січня 2016року № 1567, та «ВANKWINTER&CОAG» (адреса: Сінгерштрассе 10, А-1010 Відень, Австрія), на умовах якого Банк надав міжбанківський депозит в сумі 50000000,00 доларів США в забезпечення виконання фірмою Джаміко Файненс Лімітед (Jamico Finance Limited, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: поштова скринька 3175, Роунд Таун, Тортола, Британські Віргінські Острови) зобов'язань за кредитним договором від 06 листопада 2012 року, та надав BANKWINTER&COAG» право самостійно списувати грошові кошти з кореспондентського рахунку Банку № НОМЕР_6 відкритого в «BANKWINTER&COAG», після письмового повідомлення останнім про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, що в подальшому призвело до протиправного списання із зазначеного кореспондентського рахунку Банку грошових коштів у розмірі 50629166,67 доларів США, та, відповідно до висновку експерта від 25 грудня 2015 року № 25/12-1, призвело до завдання матеріальної шкоди ПАТ «Дельта Банк» на вказану суму, що на момент вчинення злочину (кримінального правопорушення) становило 1188772833, 41 гривень, що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Як зазначає орган досудового розслідування, в ході проведення ряду процесуальних дій було зібрано належну кількість доказів, згідно з якими отримано достатньо підстав для повідомлення про підозру та 23 січня 2016 року, слідчим за погодженням із процесуальним керівником, по матеріалах даного кримінального провадження, на підставі ст.ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, було повідомлено ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Органом досудового розслідування також встановлено, що ОСОБА_10, усвідомлюючи протиправний характер вчинених ним дій та будучи обізнаним про кримінальну відповідальність за такі дії, розуміючи, що наявне у нього майно набуте злочинним шляхом, діючи з метою ухилення від можливої конфіскації наявного у нього майна, здійснив перереєстрацію нерухомого майна із себе на своїх родичів та членів сім'ї, зокрема 11 вересня 2014 року ОСОБА_13 було здійснено перереєстрацію автомобілів:

BENTLEY CONTINENTALGT, кузов № НОМЕР_1;

LAND ROVER RANGE ROVER, кузов № НОМЕР_8;

LAND ROVER RANGE ROVER, кузов № НОМЕР_9;

MERCEDES-BENZS 500 4 MATIC, кузов № НОМЕР_10, із себе на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько дружини).

Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року було надано дозвіл на проведення обшуків наступних транспортних засобів: BENTLEYCONTINENTALGT, кузов № НОМЕР_1, коричневого кольору, 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_20; MERCEDES-BENZ S 500 4 MATIC, кузов № НОМЕР_10, сірого кольору, 2010 p.в., НОМЕР_21; AUDI R8, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_4; BMW 730 НОМЕР_22, синього кольору, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_11; MERCEDES-BENZS 350L, кузов № НОМЕР_15, чорного кольору, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_5, які, відповідно до наданої інформації Регіональним сервісним центром в м. Києві МВС України, за ОСОБА_5.

23 січня 2016 року в ході проведення обшуку вище вказані автомобілі були вилучені, разом із одним ключем запалювання від зазначених автомобілів, а також свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів: BENTLEY CONTINENTALGT д.н.з. НОМЕР_23, серії НОМЕР_17; MERCEDES-BENZS 500 4 MATIC, д.н.з. НОМЕР_12, серії НОМЕР_19 та в подальшому вилучені автомобілі було направлено на зберігання до ДП МВС України «Розвиток» ЄДРПОУ, що за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 20-Б.

25 січня того ж року слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Яловий Р.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 Мазуриком С.В., звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_10, а саме на транспортні засоби, які перебувають у власності ОСОБА_5, посилаючись на те, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно підозрюваного, а саме, на вищевказані транспортні засоби.

29 січня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено та накладено арешту на транспортні засоби які, відповідно до наданої інформації Регіональним сервісним центром в м. Києві МВС України, зареєстровані за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, в редакції від 11.12.2015 р. (надалі -КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи прокурора, досліджені матеріали кримінального провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Перевіряючи доводи клопотання про арешт майна, слідчий суддя врахував вищезазначені обставини кримінального провадження, те, що ОСОБА_10, розуміючи невідворотність затримання та вилучення належних йому транспортних засобів, що перебуває у власності ОСОБА_5, з метою уникнення можливої конфіскації майна, вчинив перереєстрацію зазначених автомобілів на ОСОБА_5, та дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого з метою недопущення його втрати, знищення чи пошкодження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіють, користуються чи розпоряджаються треті особи.

Крім того, законодавцем чітко визначено, що треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін, оскільки слідчий у клопотанні, та прокурор в судовому засіданні, в суді першої інстанції в повній мірі, з посиланням на матеріали кримінального провадження, довели необхідність накладення арешту на вказані автомобілі.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а саме що воно може бути предметом вчинення розслідуваного кримінального правопорушення і, як самостійно, так і в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженні доказами, мати суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочину, а також з метою можливої конфіскації майна, враховано достатність доказів, що вказують на вчинення підозрюваним ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, наявність даних про передачу майна, яке слід арештувати, у власність третій особі, а саме ОСОБА_5, розумність та співрозмірність обмеження права власності останнього, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Посилання апелянта на те, що арешт на належні йому транспортні засоби слідчим суддею було накладено безпідставно та в супереч ст. 170 КПК України, оскільки, як вважає апелянт арешт накладається виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого чи осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, однак він, як власник майна, не перебуває в жодному із перелічених статусів в рамках вказаного кримінального провадження, також не може прийматися до уваги, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Не обґрунтованими є також і посилання апелянта, як на підставу для скасування ухвали слідчого судді, про пропуск слідчим встановлених кримінальним процесуальним законом строків для звернення з до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Так, відповідно до протоколів обшуків, останні проводилися в суботу 23 січня 2016 року, а наступним за ним робочим днем був як раз день звернення слідчого з відповідним клопотанням, а саме понеділок 25.01.2016 р., таким чином, як вважає колегія суддів клопотання слідчим було подано в строк, встановлений чинним кримінальним процесуальним законом.

Доводи апелянта про те, що слідчим суддею порушено вимоги кримінального процесуального закону, зокрема ст. 172 КПК України, а саме щодо порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання, не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ст. 412 КПК України не відносяться до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, слід зазначити, що хоча клопотання про арешт тимчасово вилученого майна й розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, однак слідчий суддя при цьому зобов'язаний всебічно дослідити обставини кримінального провадження, з'ясувати доведеність вчинення особою кримінального правопорушення, характер і розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, наявність причинного зв'язку між діянням і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного в її заподіянні, проаналізувати дані що вказують на наявність у відповідних осіб майна, яке підлягає арешту чи конфіскації, що і призвело, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, до несвоєчасного розгляду клопотання слідчого про арешт майна.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення слідчим суддею загальних засад кримінального провадження, а саме порушення особи права на захист, розглянувши клопотання слідчого без виклику в судове засідання власника автомобілів ОСОБА_5, оскільки слідчий суддя, в постановленій ним ухвалі, обґрунтовано прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, з огляду на те, що в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для ОСОБА_5, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, та зазначені в апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_5 обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнямивласника майна ОСОБА_5 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві Ялового Р.В. та накладено арешт на наступне майно:

- транспортний засіб BENTLEY CONTINENTAL GT, кузов № НОМЕР_1, коричневого кольору, 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб MERCEDES-BENZS 500 4 МАТІС, кузов № НОМЕР_13, сірого кольору, 2010 р.в., НОМЕР_12 та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб AUDIR8, кузов № НОМЕР_3, чорного кольору, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб BMW 730 НОМЕР_14, синього кольору, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_11та ключ запалювання від нього;

- транспортний засіб MERCEDES-BENZS 350L, кузов № НОМЕР_15, чорного кольору, 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 та ключ запалювання від нього;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BENTLEY CONTINENTAL GT д.н.з. НОМЕР_16, серії НОМЕР_17;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZS 500 4 МАТІС, д.н.з. НОМЕР_18, серії НОМЕР_19;

яке, відповідно до наданої інформації Регіональним сервісним центром в м. Києві МВС України, зареєстроване за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційнускаргу власника майна ОСОБА_5, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б. Дзюбін В.В.

Справа №11-сс/796/1339/2016 Категорія КК: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Тарасюк К.Е. Доповідач: Паленик І.Г.