Ухвала суду № 58086514, 26.05.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11615/15-к

н/п 1-кп/640/104/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Хомінської Т.В.,

за участю прокурора - Саєнко І.О.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про зміну, скасування чи продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015220000000215 від 19.03.2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015220000000215 від 19.03.2015 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КК України.

Відповідно до ч.1, ч.3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засідання прокурор просив продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуючи наявністю обставин та ризиків, через які до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а після дослідження в судовому засіданні письмових доказів відсутні підстави для зміни запобіжного заходу. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_2 та захисник, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки прокурором під час судового розгляду не було належним чином доведена необхідність у продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначили, що свідки по вказаному кримінальному провадженню допитані під час судового розгляду, а свідок ОСОБА_4, який не був допитаний через його неявку до суду не звертався до компетентних органів з заявами про вплив на нього з боку обвинуваченого. Посилаючись на порушення вимог чинного КПК України та стан здоров'я обвинуваченого просили змінити запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши думку присутніх учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи, наведені стороною обвинувачення та сторони захисту з приводу підстав для зміни чи продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого приходить до наступного.

Згідно положень статті 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд розглядаючи питання, приймає до уваги вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") згідно якого після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. Також, суд бере до уваги і правову позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, що на думку суду має місце в цій справі.

Рішенням Європейського суду з прав людини «Баришевський проти України» від 25.02.2015 року зазначено, що розумність тривалості провадження слід визначати з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів влади.

Суд заслухавши думки присутніх сторін, враховуючи вищезазначені обставини, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою судом не встановлено. Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, виключає можливість ухилення обвинуваченого від суду, незаконному впливу на свідків, які на даний час не всі допитані судом, а відтак існує реальна необхідність у продовженні строку тримання під вартою.

Приймаючи таке рішення суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено, а суду не надано будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я. Також суду не надано ґрунтовних доказів того, що обвинувачений має захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.

В матеріалах провадження вбачаються достатні підстави для продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що на даний час інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та його належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 враховуючи спосіб вчинення тяжкого злочину, що йому інкримінується, його наслідки, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя).

Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків. Однак, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання. Відповідно до сформованої Европейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону Украини «Про виконання рішень і застосування практики Європейского суду з прав людини», тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є умовою sine qua non (обов'язковою, неодмінною умовою) законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи (§§73, 74 рішення ЕСПЛ від 08.06.2006 року у справі "Корчуганова проти Росії", §§66, 67 рішень ЕСПЛ від 07.04.2005г. у справі "Рохлина проти Росії", §§73, 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2008г. у справі "Мамедова проти Росії", §79 рішень ЕСПЧ від 10.02.2011 року. по справі "Харченка проти України", §§40-42 рішення ЕСПЧ від 02.03.2006 року у справі "Долгова проти Росії")

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим і його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Доводи сторони захисту щодо безпідставності клопотання прокурора спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема матеріалами, долученими під час його розгляду і дослідженими в судовому засіданні. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що продовжують мати місце ризики, враховані при обранні запобіжного заходу і такі ризики не зменшились.

Аналіз обставин, на які посилається обвинувачений ОСОБА_2 в частині наявності у нього хвороби вказує на те, що в цій частині обґрунтування зміни запобіжного заходу тримання під вартою, полягає в площині надання відповідної медичної допомоги обвинуваченому в умовах Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, яка надається у відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення». Разом з тим, згідно медичної довідки станом на 07.04.2016 року за підписом начальника медичної частини Харківської установи виконання покарань № 27 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку лікарів медичної частини з діагнозом синдром залежності від постійного споживання наркотичної речовини, цукровий діабет, постійно отримує призначену лікарем ендокринологом медикаментозну терапію, лікування за межами установи не потребує.

Окрім цього сама по собі наявність зареєстрованого місця проживання обвинуваченого та неофіційного робота не можна вважати достатнім правових обґрунтуванням для зміни запобіжного заходу на домашній арешт або особистого зобов'язання оскільки на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому тяжкого кримінального правопорушення вказані обставини вже існували.

Також слід зазначити, відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, його віку, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, тому враховуючи, що наявні наведені ризики є дійсними та триваючими,у зв'язку з чим залишає чинним встановлений ухвалою слідчого судді розмір застави в розмірі 80 (вісімдесят) мінімальних заробітних плат.

На підставі наведеного, керуючись статтею 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015220000000215 від 19.03.2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 307 КК України - у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області до 15 липня 2016 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 80 (вісімдесят) мінімальних заробітних плат в розмірі 110 240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249; МФО банку: 820172, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: 37318098006674 (справа № 640/11615/15-к , н/п 1-кс/640/456/15).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області - для виконання, прокурору, захиснику, обвинуваченому - для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях