Рішення № 58075030, 30.05.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2016 року Справа № 913/476/16

Провадження №6/913/476/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун", м. Луганськ,

про стягнення 2 008 213 грн. 45 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, довіреність №13-890/15д від 21.12.2015;

від відповідача - ОСОБА_3К, довіреність №02-к від 01.02.2016р.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №12-02/2012/ГД-01/2012 від 22.06.2012 в розмірі 2 008 213 грн. 45 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту 999 200 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 145 748 грн. 45 коп., а також про стягнення з відповідача штрафу за іпотечним договором №ГД-01/2012-з від 22.06.2012р. в розмірі 863 265 грн. 00 коп.

Відповідач за відзивом №88 від 13.05.2016р. на позовну заяву проти позову заперечує та зокрема зазначає наступне.

Відповідно до наказу №18 від 16.06.2014р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агентство "Тайфун", у зв'язку з проведенням на території м. Луганськ антитерористичної операції, підприємство починаючи з 16 червня 2014 року припинило свою діяльність. В той же час, з метою продовження здійснення господарської діяльності підприємством, було вирішено тимчасово перевести головний офіс до м. Київ, за адресою: м.Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 23 "Б".

25 вересня 2014 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому повідомив про зміну місця розташування підприємства, також зазначив, що у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили у відповідача відсутній доступ до нерухомого майна, в тому числі і предмету іпотеки.

Крім того, вказаним листом відповідач просив відстрочити виконання грошового зобов'язання за кредитним договором №12-02/2012/ГД-01/2012 від 22.06.2012 в частині оплати заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та комісійних винагород до закінчення проведення антитерористичної операції та відновлення платоспроможності відповідача.

22 червня 2015 року відповідачем на адресу позивача було направлено пропозицію щодо виконання умов договору, відповідно до якої відповідач просив зупинити нарахування відсотків, пені та комісійних винагород за договором, виділити тіло кредиту станом на 01.07.2015 та надати можливість відповідачу сплачувати тіло кредиту починаючи з грудня 2015 року.

Вказана пропозиція була отримана позивачем 27.07.2015 року, що підтверджується відміткою про вручення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак, станом на теперішній час, відповідач будь яких відповідей або пропозицій від позивача не отримував.

Відповідач зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Також, відповідач зазначає, що проведення на території м. Луганськ та Луганської області антитерористичної операції з 07.04.2014 року та пов'язана із цим можливість відповідача здійснювати господарську діяльність мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання зобов'язань за кредитним договором, перебувають у причинному зв'язку із несплатою заборгованості за договором.

Разом з цим, щодо вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу за іпотечним договором, останній пояснює наступне.

Відповідно до п.3.1.2. іпотечного договору іпотекодавець зобов'язується застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов'язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати докази страхування іпотекодержателя у строк не пізніше ніж через 5 днів після набрання чинності договором, тобто граничний строк виконання вказаної умови договору до 27.06.2012 року.

Також, відповідачем в своєму відзиві заявлена вимога відмовити в задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за іпотечним договором, на підставі ст.ст. 258-261 Цивільного кодексу України, оскільки сплинув строк позовної давності.

В обґрунтування вказаного відповідач зазначає, що відповідно до умов іпотечного договору №ГД-01/2012-з від 22.06.2012, граничний строк виконання зобов'язання починає свій перебіг з 22.06.2012р. та закінчується 27.06.2012р.

Відповідно до п.1.ч2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафу за іпотечним договором в розмірі 863 265 грн. 00 коп.

Позивачем до суду надані заперечення за № 69-4457 від 30.05.2016 на відзив відповідача за якими зазначено, що відповідачем дані щодо зміни місцезнаходження до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій не внесені, у звязку з чим належною адресою відповідача є м. Луганськ, вул. Почтовая, буд. 1ч.

В той же час позивач виконав вязати на себе зобовязання за кредитним договором № 12-02/2012/ГД-01/2012 від 22.06.2016 та надав відповідачу відповідні кредитні кошти, що підтверджується і виписками за рахунками відповідача, але відповідачем зобовязання за договором не виконанні та кредит і проценти не сплачені.

Разом з цим, відповідач неправомірно посилається на норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", оскільки позивачем штрафні санкції за кредитним договором не нараховуються. При цьому закон не містить заборони щодо нарахування неустойки за порушення іпотечного договору. В той же час, наявність форс мажорних обставин повинна підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової плати, що в даному випадку відсутнє.

Також, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо спливу строку позовної давності на вимоги щодо стягнення штрафу за порушення, припущені в 2015 році.

Надані позивачем заперечення прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування вимог за позовом, позивач посилається на наступне.

22.06.2012 р. між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун» був укладений кредитний договір № 12-02/2012 ГД-01/2012.

Відповідно до п.1.1 договору в редакції додаткової угоди №5 від 11.06.2014 позивач надає грошові кошти (відкриває кредитну лінію) відповідачу в розмірі 1 000 000,00 грн. на строк з 22.06.2012 до 10.06.2015 р. на поповнення обігових коштів, виплату заробітної плати, оплати податків та обовязкових платежів, а відповідач зобовязується повернути кредит та сплатити 24% річних на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти, які останній своєчасно не повернув, у звязку з чим утворилась заборгованість за кредитом в сумі 999 200,00 грн.

Згідно п. 5.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється позивачем з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяця, процентної ставки, передбаченої п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 5.2 договору сплата відповідачем процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту.

В порушення умов договору, відповідачем сплата процентів здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, так, за період з 01.09.2014 по 29.02.2016 позивачем було нараховані проценти за користування кредитом в сумі 189 248,45 грн., які відповідачем оплачені частково, у звязку з чим за період з 01.11.2014 по 29.02.2016 9включно) утворилась заборгованість за процентами в сумі 145 748,45 грн.

Крім цього, в порушення умов іпотечного договору № ГД-01/2012 від 22.06.2012 відповідачем не було застраховано предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 1680,90 кв.м, яка розташована за адресою м. Луганськ, вул. Почтовая, 1ч, яка належить відповідачу на праві власності. Вказане порушення було припущено відповідачем в 2015 та 2016 роках, у звязку з чим, відповідно до п. 4.2 іпотечного договору позивачем нарахований штраф в сумі 863 265,00 грн.

Окільки, відповідач в добровільному порядку суми заборгованості та штрафу не оплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом який обґрунтовує посиланням на умови кредитного договору, договору іпотеки, а також норми цивільного та господарського законодавства, в тому числі ст. ст. 1048, 1050 ЦК України та інші.

Відповідач проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

22.06.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» (позивач у справі) та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун» (відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 12-02/2012/ГД-01/2012, а також додатки до договору та додаткові угоди №1 від 21.06.2013 р., №2 від 30.09.2013 р., №3 від 17.02.2014 р., №4від 31.09.2014 р., №5 від 11.06.2014 р., №7 від 31.10.2014 р., №8 від 26.11.2014 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди до договору №5 від 11.06.2014), позивач надає відповідачу грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) на строк з 22.06.2012 року до 10.06.2015 року в розмірі 1 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів, виплати заробітної плати, оплати податків та обовязкових зборів, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити 24% річних, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.2.1 кредитного договору (з урахуванням укладених до нього додаткових угод), відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 10 червня 2015 року, згідно з графіком встановлення ліміту.

Згідно п. 9.1 договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов кредитного договору, відповідно до заявок позичальника, банк надав останньому кредитні кошти в сумі 999 200,00 грн., які останній своєчасно не повернув, у звязку з чим станом на 11.03.2016 р. за відповідачем утворилась заборгованість по кредиту в сумі 999 200,00 грн.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Згідно п. 5.2 в редакції додаткових угод, сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту.

За розрахунком позивача, відповідачем, зобовязання щодо сплати щомісячних процентів за користування кредитом виконувалося неналежним чином. Так, всього сума процентів, нарахованих за період з 01.09.2014 по 29.02.2016 р. (включно) становить 189 248,45 грн. ОСОБА_2 відповідачем нараховані за вказаний період проценти були сплачені частково, у звязку з чим за період з 01.09.2014 р. по 29.02.2016 утворилась заборгованість за процентами в сумі 145 748,45 грн.

Відповідачем факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не оспорений, доводи позивача в цій частині не спростовані, власного контрозрахунку заборгованості не надано, а також не надано суду доказів оплати вказаної суми.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належної оплати заборгованості за кредитом та процентами не представив та не надав власного розрахунку суми основного боргу, у звязку з чим суд керується розрахунком позивача.

Виходячи з фактичних обставин справи та зібраних доказів, слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду, у останнього виникло право вимоги заборгованості за кредитом та відсотками. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 999 200,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 145 748,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобовязань відповідача за кредитним договором № 12-02/2012/ГД-01/2012 між сторонами у справі був укладений іпотечний договір № ГД-01/2012 від 22.06.2012 р. (зареєстровано в реєстрі за № 2553) та договір про внесення змін №1 від 08.07.2013 р. (зареєстровано в реєстрі за № 3221).

Предметом іпотеки є нежитлова будівля з прибудовами, підвалом, вхідними ґанками (перша черга) та замощення, загальною площею 1680,90 кв.м, яка розташована за адресою м. Луганськ вул. Почтовая, буд. 1 «ч» та належить відповідачу на праві власності.

Згідно п. 3.1.2 договору іпотеки відповідач як іпотекодавець зобов'язався застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобовязання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати докази страхування іпотекодержателю у строк не пізніше ніж через 5 днів після набрання чинності договором.

Якщо строк дії договору більше ніж строк, на який було укладено договір страхування, то за 14 календарних днів до закінчення строку дії договору страхування, іпотекодавець зобовязаний надати докази страхування предмета іпотеки на наступний період.

Позивач зазначає, що відповідачем, в порушення п. 3.1.2 іпотечного договору не надано доказів страхування предмету іпотеки на 2015 рік та на 2016 рік, у звязку з чим іпотекодавець відшкодовує іпотекодержателю всі збитки та сплачує штраф у розмірі 25% від суми, вказаної в п. 1.4 договору в тому числі і у разі порушень п. 3.1.2 договору. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це різновид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, 22.02.2012 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-02/2012/ГД-01/2012 між ПАТ «Мегабанк» та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2553. Також за № 2554 була зареєстрована заборона відчуження предмету іпотеки.

Згідно із п. 35 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» до обов'язкових видів страхування віднесено, зокрема, страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

Статтею 8 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

За ствердженнями позивача, відповідачем були припущені порушення вказаних норм в 2015 і 2016 роках.

Як зазначає відповідач за відзивом, предмет іпотеки був застрахований згідно договору страхування № 840-12/2013 ВР від 19.07.2013. Але вказаний договір, також як і інші документи залишилися в будівлі, що знаходиться в м. Луганську на непідконтрольній українській владі території.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов іпотечного договору позивачем був нарахований відповідачу штраф у розмірі 863 265,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546,549 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Зазначеним Законом України, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло субєктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання статті 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014 № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обовязок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ, яке згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент подачі даного позову та станом на 30.05.2016 є місцезнаходженням ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун».

В подальшому, 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

За результатом розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у справі №826/18327/14 визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 у зазначеній адміністративній справі залишена без змін та набрала законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Крім того відповідно до статті 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Так, відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

В той же час, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 від 07.11.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюються свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» в редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02.12.2015 р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено і м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

Отже, проведення з 07.04.2014 антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься і м. Луганськ, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ є загальновідомим фактом.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що антитерористична операція проводиться тільки за наявності реальної загрози життю і здоровю громадян, інтересам суспільства або держави в разі, якщо усунення цієї загрози іншими засобами неможливо.

Таким чином, нестабільна ситуація в Луганській області, постійні бойові дії, військові зіткнення по всій території проведення АТО, зокрема в місті Луганську становлять реальну загрозу життю людей, що і призвело в тому числі до відсутності стабільності в роботі відповідача, у звязку з чим останній був вимушений припини свої діяльність у м. Луганську.

Отже предмет іпотеки, який належить відповідачу та розташований в м. Луганську є частиною загальної фінансово-господарської діяльності товариства, але у звязку із викладеним не може бути використаний у повному обсязі або взагалі.

Викладені обставини мають для відповідача надзвичайний невідворотний характер, вони не залежать від волевиявлення товариства та потягли за собою неможливість належного виконання зобовязань, зокрема щодо страхування предмета іпотеки.

В даному випадку, виходячи з наведених вище обставин вбачається, що на території м. Луганська де і знаходиться предмет іпотеки відсутні як органи державної влади України так і інші державні органи. У звязку з цим, у відповідача взагалі відсутня реальна можливість застрахувати предмет іпотеки. Тобто, в даному випадку у відповідача існують обєктивні причини які унеможливлюють надання відповідних документів.

Крім цього, позивачем не вказано конкретний період за який були припущені порушення та вказано, коли саме відповідач повинен був застрахувати обєкт іпотеки та з якої дати рахується порушення зобовязань за договором.

Тобто, в даному випадку, вимоги позивача про стягнення штрафу є необґрунтованими та не підтверджені певними доказами, як це передбачено ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведених вище обставин справи, доводів сторін та фактичних даних, суд вважає, що нарахування штрафу за ненадання відомостей про страхування предмету іпотеки є неправомірним, у звязку з чим в задоволенні вимог щодо стягнення штрафу слід відмовити в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 999 200,00 грн., заборгованість по процентам 145 748,45 грн. (всього 1 144 948,45 грн.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агентство безпеки «Тайфун», м. Луганськ, вул. Почтовая, б. 1 «ч», код ЄДРПОУ 31441877 на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м. Харків, вул. Артема, 30 (поштова адреса м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30), код ЄДРПОУ 09804119, заборгованість за кредитом в сумі 999 200,00 грн., заборгованість по процентам 145 748,45 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 17 174 грн. 23 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення 03.06.2016

Суддя Т.А. Василенко