Ухвала суду № 58060529, 13.01.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/280/16 Головуючий 1 інст. - Григор'єва А.О.

Справа № 638/12495/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кіпенко І.С.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2015 року по справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 8995,61 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 на користь КП «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ») заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.03.2008 року по 30.06.2013 року в сумі 8995,61 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 229,40 грн. (а.с.11-12).

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення. (а.с.14).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 січня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2013 року залишено без руху. (а.с.15).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2013 року визнано неподаною та повернуто заявнику.(а.с.17).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15.07.2015 року апеляційна скарга ОСОБА_3, задоволена, ухвала Дзержинського районного суду м.Харова від 13.02.2014 року скасована, справа направлена для розгляду до того ж суду.(а.с.40,41-42).

13.09.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненою та доповненою заявою, в які просив поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, і скасувати заочне рішення з тих підстав, що він не був належним чином повідомлений судом про час та місце розгляду справи, а також у зв'язку з тим, що він не мав технічної можливості отримати послуги теплопостачання через те, що радіатори обігріву центрального теплопостачання в його квартирі відсутні. (.с.51-52).

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 02.10.2015 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення. (а.с.72).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.09.2015 року скасувати, вважаючи його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник відповідача вказує:

що суд розглянув справу за відсутністю відповідача та за відсутністю даних про отримання ним судових повісток, копії позовної заяви з додатками, порушивши тим самим засади рівності та змагальності, передбачені ст.ст.10,31 ЦПК України;

що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України №1875-1V від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, оскільки договір про надання послуг теплопостачання між ОСОБА_3 і КП ХТМ не укладався;

що за будь-яких обставин ОСОБА_3 не можна вважати споживачем послуг КП «ХТМ», оскільки ОСОБА_3 у травні 2004 року відключив приладів опалення (радіатори), демонтувавши їх, а також від'єднався від системи постачання гарячої води, встановивши в квартирі електричні прилади автономного підігріву води і теплової енергії;

що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за теплопостачання не можна приймати за належний доказ, оскільки позивачем не надано первинних документів про господарські операції, передбачені ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а наданий позивачем розрахунок взагалі підписаний посадовою особою служби «Теплозбут» за відсутністю документального підтвердження факту існування договірних відносин позивача з цим підприємством.

Крім того, представник відповідача звернувся до апеляційного суду з клопотанням про застосування позовної давності, вказуючи, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, яка виникла до серпня 2010 року, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском 3-річного строку позовної давності, передбаченої ст.257 ЦК України.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказуючи, що квартира №31 відповідача ОСОБА_3 є невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, обладнаного централізованою системою теплопостачання, самочинне переобладнання якої призводить до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення. Відповідно до вимог будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно пов'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору, в тому числі і шляхом від'єднання від системи централізованого опалення, погіршує роботу всієї системи, порушуючи права інших мешканців.

Відповідач ОСОБА_3 відключив у своїй квартирі прилади опалення (батареї)самочинно, усупереч правил, встановлених Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, усупереч Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлового-комунального господарства України від 22.11.2005р. (із змінами від 06.11.2007р.), а відтак не може бути звільнений від обов'язку оплати тієї частки від вартості поставленого КП «ХТМ» тепла за допомогою централізованої системи в житловий будинок АДРЕСА_1, яка визначається з урахуванням площі його квартири.

Зважуючи на викладене КП «ХТМ» у жовтні 2010 року звернулося до Дзержинського районного суду м.Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.03.2008 року по 31.08.2010 року на суму 4247,83 грн., яка була судом задоволена. Однак 03.03.2012 року суд за заявою ОСОБА_3 скасував виданий ним судовий наказ №2-н-1411/10.

Довідавшись про скасування судового наказу, яке було вирішено без його участі, КП «ХТМ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 у серпні 2013 року, а відтак вимоги заявлені ним в межах строків позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що відповідачу ОСОБА_3 належить квартира №26 в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1. Вказаний будинок обладнаний системою централізованого теплопостачання та підігріву води. Послуги з подачі тепла та гарячої води мешканцям будинку здійснює КП «Харківські теплові мережі».

Ухвалюючи 17.09.2013 року заочне рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 споживає послуги теплопостачання, які надає КП «ХТМ», однак не здійснює оплату за надані послуги у відповідності до вимог Закону України №1875-1V від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, ст.ст.64,67,68 ЖК України, має заборгованість, яка за період з 01.03.2008 року по 30.06.2013 року становить 8995, 61 грн.

Колегія судді погоджується з таким рішенням суду, оскільки суд вирішив справу згідно із законом.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Сторони визнають той факт, що між КП «ХТМ» і відповідачем ОСОБА_3 не укладався у письмовій формі договір про надання послуг теплопостачання.

Разом з тим, ця обставина не звільняє ОСОБА_3 від обов'язку сплачувати надані КП «ХТМ» послуги теплопостачання. З наданих позивачем «Актів підключення/відключення споживача», складених представниками КП «ХТМ» і балансоутримувачем вбачається, що КП «ХТМ» на початку опалювального сезону забезпечує подачу теплоносія в систему централізованого опалення 5-поверхового багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, в якому на третьому поверсі знаходиться і двохкімнатна квартира №26 відповідача ОСОБА_3

Згідно акту обстеження квартири від 13.08.2008 року, складеного контролером КП «ХТМ» ОСОБА_5 та підписаного ОСОБА_3, в його квартирі №26 теплообмінники (батареї) системи централізованого опалення відсутні, стояк зашитий гіпсокартоном, в квартирі встановлено електричний водонагрівач «THERMEX», у ОСОБА_3 відсутні документи, які б свідчили про узгодження власника квартири з компетентним органом питання про демонтаж гарячого водопостачання та приладів опалення (радіаторів).

Під час розгляду справи відповідач визнав той факт, що він власними зусиллями, не узгоджуючи питання з балансоутримувачем, підприємством постачальником тепла (КП «ХТМ») і виконавчим органом місцевого самоврядування, демонтував прилади теплопостачання (радіатори), від'єднався від мережі подачі гарячої води.

Однак це не означає, що власник квартири №26, яка розташована всередині житлового будинку, не отримує тепло, яке постачає КП «ХТМ» в систему опалення всього житлового будинку №24, в тому числі і з урахуванням квартири №26.

Крім того, демонтаж приладів опалення власником квартири №26 здійснено самочинно, з порушенням встановленого порядку і прав інших осіб, оскільки будинкова мережа централізованого опалення є спільною сумісною власністю, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно пов'язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи загалом. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання радіаторів та інших приладів від системи централізованого опалення) погіршує роботу всієї системи, порушує права інших мешканців, призводить до розбалансування системи.

Частини третьою статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Так як відповідач ОСОБА_3 взагалі не здійснював оплату послуг теплопостачання, суд обґрунтовано і у відповідності з законом вирішив задовольнити позовні вимоги КП «ХТМ». Правильність розрахунку відповідачем та його представником не оспорюються.

Колегія суддів відхиляє викладені в апеляційній скарзі представника відповідача доводи про відсутність даних щодо повноважності начальника служби «Теплозбут», який підписав відомість нарахування і оплати за теплову енергію споживача - власника квартири №26 по АДРЕСА_1, оскільки служба «Теплозбут» Дзержинської філії КП «ХТМ», згідно пояснень представника позивача і відтиску печатки, якою скріплено підпис вказаної посадової особи, є структурним підрозділом КП «Харківські теплові мережі» (а.с.4)

Також відсутні підстави і для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки КП «ХТМ» у 2010 році звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані в квартиру №26 по АДРЕСА_1 за період з 01.03.2008 року по 31.08.2010 року послуги централізованого опалення та підігріву води. 21.10.2010 року Дзержинським районним судом м.Харкова було видано судовий наказ, однак ухвалою цього ж суду від 03.03.2012 року за заявою ОСОБА_3 судовий наказ скасовано, а позивачу роз'яснено право звернення з такою ж вимогою до суду у позовному порядку.

Згідно ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника. Судовий наказ, згідно ст.95 ЦПК України, є особливою формою судового рішення.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, відповідач не ставив для вирішення питання про застосування позовної давності, а лише зосередився на доводах про розгляд справи за його відсутністю. Разом з тим, відповідно до ст.229 ЦПК України, у якості підстави для скасування судом заочного рішення заявник повинен посилатися на докази, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача про безпідставність застосування до спірних правовідносин норм норми Закону України №1875-1V від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року, з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_3 здійснив відключення (демонтаж) квартирних приладів (радіаторів) від централізованої системи опалення будинку, оскільки у даній справі розглядаються правовідносини за період з 2008 по 2013 рік. Вперше належним способом зафіксовано той факт, що в квартирі відповідача ОСОБА_3 демонтовані прилади обігріву (радіатори) від централізованої системи опалення лише у 2008 році, згідно акту обстеження квартири від 13.08.2008 року, складеного контролером КП «ХТМ» ОСОБА_5 та підписаного ОСОБА_3

Відповідачем та його представником не надано доказів, а матеріали справи таких не містять, які б свідчили, що КП «ХТМ» не забезпечив теплом будинок №24 і квартиру №26 зокрема, або надавав неякісні послуги теплопостачання.

Жодною нормою законів та інших нормативних актів як до 01.10.2004 року, так і в подальшому не передбачалось право наймачів чи власниківквартири в багатоквартирних житлових будинках, обладнаних централізованою системою опалення, самочинно, без відповідного погодження, втручатися в діяльність системи централізованого опалення будинку.

Посилання апелянта на помилкове зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення статті 64 ЖК України («Права і обов'язки членів сім'ї наймача») не свідчить про наявність передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду, оскільки це не єдиний і не головний з доводів суду, який головне питання вирішив у відповідності до вимог ст.ст.213-214 ЦПК України.

Частиною 2 статті 308 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.С. Кіпенко

О.М. Хорошевський