Ухвала суду № 58052346, 02.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/588/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\963\К\16 Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 (І) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Бондар Я.М., Братіщевої Л.А.,

секретар : Чубіна А.В.,

за участю: представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»- Юфєрєвої Олени Миколаївни,

представника позивача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( яке під час розгляду справи змінило організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «Півн ГЗК») про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час помічником машиніста локомотива на ПАТ «Півн ГЗК» отримав хронічне професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень 2-ст., які відповідно до акту розслідування від 23.06.2015 р. виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 08.10.2015 р. вперше йому встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 30 % та третя група інвалідності по 01.09.2016 р.. Через професійні захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 275600 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Вважає, що судом не взято до уваги, що позивач був обізнаний про шкідливі фактори на виробництві при прийнятті на роботу, що на спірні правовідносини не поширюється положення ст.237-1 КЗпП.

Крім того, вважають, що судом не взято до уваги відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, ОСОБА_4 працював на підприємстві ПрАТ «ПівнГЗК» на різних посадах у шкідливих умовах праці протягом 25 років 3 міс.( а.с.20-23).

Відповідно до виписних епікризів, та виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_4, йому встановлений діагноз: «пиловий бронхіт , емфізема легень 2ст.» зазначено, що це захворювання є професійним. (а.с.13- 19).

В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 серпня 2015 року встановлено, що причиною виникнення у позивача професійного захворювання: тривала робота в умовах запиленості повітря робочої зони та перевищення аерозолю переважно фіброгенного у повітрі робочої зони, що перевищує ГДК (а.с.6-8).

Як убачається з довідки огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 08.10.2015року серії 12ААА № 014754, позивачу ОСОБА_4 первинно встановлено втрату професійної працездатності 30 % та третя група інвалідності до 01 вересня 2016 року (а.с.11).

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_4 хронічного професійного захворювання від 26 серпня 2015 року, встановлено тривала робота в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищує ГДК. У п.19 Акту визначено, що враховуючи тривалість роботи потерпілого впродовж 25 років 4 міс на підприємстві, конкретних осіб , які відповідальні за виникнення захворювання, встановити неможливо (а.с.9).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПрАТ «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПАТ «ПівнГЗК».

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням ОСОБА_4, пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 08.10.2015року , тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, позбавляє нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4, який згідно висновку МСЕК первинно становить 30 %, встановленої ІІІ групою інвалідності, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом 25 років 4 міс., конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді : Я.М. Бондар

Л.А. Братіщева