Ухвала суду № 58047012, 02.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/3281/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1112/2016

Головуючий 1 інстанції Хаустова Т.А.

Категорія 39 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.

суддів Никифоряка Л.П., Біляєвої О.М.

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати,

встановив:

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 827,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині відмови стягнення з ВАТ «Содовий завод» компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати в сумі 18317,06 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано вимоги ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 року, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, якими передбачено виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав електронною поштою заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював у відповідача в період з 25 квітня 1994 року за наказом про прийняття на роботу № 219 від 25 квітня 1994 року по 18 травня 1998 року за наказом про звільнення № 208 від 18 травня 1998 року ( а.с.7).

Згідно із довідкою ВАТ «Содовий завод» №01-23/133а від 21 березня 2016 року станом на час звільнення ОСОБА_1 з підприємства заборгованість по заробітній платі відповідача складає 827,04 грн. (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості підтверджується довідкою відповідача №01-23/133а від 21 березня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. В матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості по заробітній платі місяцях, за які вона утворилась, суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір компенсації в зв'язку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при нарахуванні компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони не суперечать вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість висновків суду лише в цій частині.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати є правильним та ґрунтується на вимогах закону.

Згідно із ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

01 січня 2001 року набув чинності Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III.

Згідно із ст.1 цього закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.ст. 2, 3 вказаного закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, пунктом 2 якого встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року, проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.

Позивач звільнений 18 травня 1998 року, відповідно заборгована йому заробітна плата нарахована до 01 січня 2001 року, тобто до набуття чинності Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», тобто компенсація невиплаченої позивачеві заробітної плати підлягає обчисленню на підставі Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1427 від 20 грудня 1997 року з наступними змінами.

Посилання позивачки в апеляційній скарзі на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III є безпідставними, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами цим нормативним актом не регулюються.

Згідно із п. 2 - 5 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць.

Із копії листа ліквідатора ВАТ «Содовий завод» від 21 березня 2016 року та довідки ВАТ «Содовий завод» від 21 березня 2016 року (а.с.5,8) вбачається, що заборгованість за підприємством перед позивачем становить 827,04 грн. Проте інформації за який період виникла ця заборгованість та з чого вона складається, чи це є сума не виплаченої заробітної плати після утримання податків та платежів, чи з неї ще потрібно утримати податки і обов'язкові платежі, в листі не зазначено.

Відсутність належних та допустимих доказів про розмір нарахованої, але не виплаченої позивачеві заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) унеможливлює розрахунок компенсації та є підставою для відмови у позові через його недоведеність.

Враховуючи зазначене, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати через недоведеність обставин, які повинні бути враховані при нарахуванні компенсації, є правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зокрема, вони не містять обґрунтованих заперечень щодо висновку суду про відсутність інформації про розмір заборгованості заробітної плати щомісячно після утримання податків і платежів.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та встановленим обставинам справи, підстав для його скасування не вбачається, а тому судове рішення апеляційний суд залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача відхиляє як безпідставну.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді