Ухвала суду № 58046995, 02.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/1704/14-ц Номер провадження 22-ц/775/675/2016

Головуючий 1 інстанції Пономарьов О.П.

Категорія 26 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Азевича В.Б., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області, третя особа державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,

в с т а н о в и в :

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 травня 2014 року позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області, третя особа державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, задоволено частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті нещасного випадку на виробництві та його наслідками 12000 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував вину роботодавця, не звернув увагу, що факт наявності моральної шкоди встановлюється медичними органами і повинен зазначатись у висновку МСЕК, крім того, при заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб, тобто Фонд не є належним відповідачем.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області Шамрай С.А., яка діє на підстав довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в судове засіданні апеляційного суду не з'явився, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», 07 жовтня 2001 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму велику міжм'язову гематому правої гомілки, що підтверджується актом №60 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), який складений 09 жовтня 2001 року (а.с.6-7).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 27 січня 2004 року позивачеві внаслідок цього нещасного випадку встановлена втрата професійної працездатності 40% безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи за трудовим каліцтвом (а.с.5).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві 07 жовтня 2001 року позивачеві заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ (в редакції Закону №229-IV від 21 листопада 2002 року) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.

Відповідно до ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову шкоду) визначається в судовому порядку.

Право на отримання страхової виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

У даному випадку право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у нього з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності з 27 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили страту працездатності», яким була виключена стаття 34 вказаного Закону, що передбачала право потерпілих на відшкодування моральної шкоди.

Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди саме з відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Мар'їнському районі Донецької області.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року №77-VIII, яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції, та згідно із ч. 8 ст. 36 якого відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Фонд не є належним відповідачем у даній справі, не ґрунтуються на законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі № 6-26цс12, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що факт завдання позивачеві моральної шкоди недоведений та не підтверджений висновком МСЕК, не ґрунтуються на законі.

Згідно із ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок, висновок МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням його здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач в зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, ступінь втрати ним професійної працездатності і визначив її розмір в сумі 12000 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.

За вказаних обставин суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Мар'їнському районі Донецької області відхилити.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді