Ухвала суду № 58041238, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3724/15-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача - ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді за участю секретаряОСОБА_3 ОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області , Головне управління національної Поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу,рішень та визнання протиправними заперечень ,зобовязання вчинити певні дії та поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, та після уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 06.11.2015р. №417 о/с, виданий УМВС України в Херсонській області, в частині звільнення ОСОБА_5 з посади виконуючого обовязки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС у запас Збройних сил за пунктом 64 г; поновити на посаді виконуючого обовязки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС України в Херсонській області з 06.11.2015р. або на рівнозначній посаді; визнати протиправним заперечення відділу інспекції по особовому складу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які стали підставою відмови ОСОБА_5 у проходженні служби в лавах Національної поліції України, згідно рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015р. №2/4038; визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015р. №2/4038 в частині, щодо відмови ОСОБА_5 у проходженні служби в лавах Національної поліції України; визнати протиправним та скасувати рішення управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції в Херсонській області від 19.11.2015р. про відмову в прийнятті на службу до поліції ОСОБА_5; та зобовязати Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про прийняття на службу до поліції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015р. №417 о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з посади виконуючого обов'язки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС України в Херсонській області та поновлено на посаді виконуючого обов'язки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС України в Херсонській області з 06.11.2015р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник УМВС України в Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій вказує , що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини врегульовані Законом України від 02.07.2015, № 580-VIII "Про Національну поліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2002р.

Наказом №417 о/с від 06.11.2015р., виданим начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, майора міліції ОСОБА_5 звільнено з посади виконуючого обовязки старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №1 управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).

Вказаний наказ прийнято відповідно до пунктів 10 та 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011р. №3166-VI та Постановою Кабінету Міністру України 20.10.2011р. №1074, якою було затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові ВСУ від 19 січня 2016 року № 21-2225а15 , обовязковим для врахування в порядку ст.244-2 КАС України , вказано, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обовязки іншим юридичним особам правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обовязки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обовязки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обовязок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У звязку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, зясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобовязання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIІI передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п.10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно п.9 Закону №580-VIІI, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що для реалізації пунктів 8-10 Розділу XI Закону №580-VIІI щодо звільнення працівників міліції за скороченням штатів необхідними є умови: скорочення штату, пропонування посад, згода працівника.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015р. №885 чинної на день звільнення) передбачено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 27.10.2015р. ОСОБА_5 було подано начальнику УМВС України в Херсонській області рапорт про бажання продовжувати службу в лавах Національної поліції України та 06.11.2015р. подано заяву про бажання проходити службу в поліції.

03.11.2015р. відповідно до протоколу засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення №2/4038, комісія ухвалила: погодитись з пропозиціями щодо відмови наступним працівникам служби в лавах Національної поліції України, а саме ОСОБА_5

Під час проведення засідання вказаної комісії, матеріали службових розслідувань стосовно ОСОБА_5 на розгляд комісії не надавались. Інформація негативного характеру про наявність кримінального провадження №42012230090000003 відносно вказаної особи надавалась в усній формі(,що підтверджується також показаннями свідка ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 наданими під час апеляційного розгляду). Зважаючи на те, що інформація негативного характеру стосовно ОСОБА_5 надавалась відділом внутрішньої безпеки в Херсонській області ДВБ МВС України та відділом інспекції з особового складу, з питанням надання копій матеріалів службових розслідувань відносно вказаної вище особи рекомендовано звернутися до зазначених підрозділів.

За наявними даними управління внутрішньої безпеки в Херсонській області ДВБ НП України, до УМВС України в Херсонській області з відділу внутрішньої безпеки в Херсонській області ДВБ МВС України документи щодо можливості проходження служби ОСОБА_5 в лавах Національної поліції України не направлялися.

27.10.2015р. на адресу УКЗ УМВС каналами електронної пошти надіслано списки працівників УПЗСЕ УМВС України в Херсонській області, які бажають продовжити службу (роботу) в лавах Національної поліції, згідно яких ОСОБА_5 виявив бажання працювати в лавах Національної поліції.

Станом на 07.11.2015р. заява про прийняття на службу до Головного управління Національної поліції в Херсонській області від ОСОБА_5 не надходила, у журналах вхідної кореспонденції не реєструвалася.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 Закону №580-VIІI, а ст. 61 Закону №580-VIІI визначені обмеження, повязані зі службою в поліції.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоровя на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які:

- відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом;

- особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Судом 1-ої інстанції було також встановлено, що обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст.61 Закону №580-VIІI ОСОБА_5 не має, але його рапорт (заява) від 27.10.2015р. не був розглянутий , що унеможливило розгляд питання щодо можливості подальшого використання ОСОБА_5 на службі в лавах поліції.

Апеляційним судом було встановлено ,що єдиною підставою відмови у можливості проходження служби ОСОБА_5 в лавах Національної поліції України була наявність кримінального провадження №42012230090000003.

Апеляційний суд вважає ,що твердження апелянта про те, що від ОСОБА_5 не надходило заяви про бажання продовжувати службу в лавах Національної поліції України, спростовуються відповіддю Управління захисту економіки в Херсонській області Національної поліції України від 02.02.2016р. №4/2-314, в якій зазначено, що 27.10.2015р. на адресу УКЗ УМВС каналами електронної пошти надіслано списки працівників УПЗСЕ УМВС України в Херсонській області, які бажають продовжити службу (роботу) в лавах Національної поліції, згідно яких ОСОБА_5 виявив бажання працювати в лавах Національної поліції, а також вважає , що про волевиявлення позивача щодо продовження служби свідчить звернення із вказаним позовом, а відсутність реєстрації кореспонденції від позивача за даними інформаційно-пошукової системи НПУ «Канцелярія» - не є свідченням відсутності волевиявлення позивача .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, із врахуванням наявності волевиявлення позивача та відсутності заборон , встановлених ст. 61 Закону №580-VIІI , так як такою перешкодою проходження служби ОСОБА_5 в лавах Національної поліції України в даному випадку може бути тільки вирок суду щодо визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.365 КК України ( кримінальне провадження №42012230090000003) , після набуття ним законної сили в порядку ст.62 Конституції України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обовязку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - залишити без задоволення , а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р. без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя-доповідач ОСОБА_1

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Коваль М.П.