Постанова № 58039576, 26.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року 810/1016/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000152202 від 13.10.2015 (далі - оскаржуване рішення).

Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що оскаржуване рішення винесено протиправно, є незаконним та суперечить нормам Податкового та іншого чинного законодавства України, тому просить суд задовольнити адміністративний позов та скасувати його.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що при проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, а саме магазину, що розташований у с. Красна Слобідка, Обухівського району, Київської області, вул. Набережна, 10а, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв (пива) на розлив для споживання на місці за відсутності у підприємця статусу громадського харчування, чим порушено ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) ( далі - Закон №481/95-ВР ). У зв'язку із викладеними обставинами, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову та просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба в заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд на місці ухвалив: подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.09.2015року, працівниками ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведено фактичну перевірку магазину ФОП ОСОБА_1, що розташований за адресою: с. Красна Слобідка, Обухівського району, Київської області, вул. Набережна, 10а, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

За результатами перевірки, вказаними працівниками ДФС складено Акт перевірки №1517/10- 36-21/НОМЕР_1 від 29 вересня 2015 року (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що позивачем порушено ст. 15-3 Закону №481-95ВР.

До такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що при проведенні перевірки було встановлено факт реалізації алкогольних напоїв (пива) на розлив для споживання на місці: бокал пива 0,5 л по ціні 8,00 гривень, «Розливне», за відсутності у підприємця статусу громадського харчування, на підтвердження чого до Акту перевірки було долучено поясненням продавця ОСОБА_4

Із зазначених пояснень допитаної як свідка ОСОБА_4 судом встановлено, що вона як продавець не видала чек, оскільки працює в позивача недавно та ще не вміє цього робити. ОСОБА_4 пояснила, що фактичної реалізації розливного пива не здійснювалось, як і продажу безпосередньо перевіряючим.

ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на підставі Акту перевірки 13.10.2015 винесено оскаржуване рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобовязання штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800 гривень.

05.01.2016 року ФОП ОСОБА_1 отримано Рішення про результати розгляду скарги №2158/14/10-36-10-01-04 від 24.12.2015 року Головного Управління ДФС у Київській області, яким йому відмовлено у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем було подано скаргу до ДФС України, а 12.03.2016 отримано відповідь на скаргу №2432/В/94-99 від 09.03.2016 про відмову у задоволенні скарги.

В подальшому позивач, не погодившись із оскаржуваним рішенням, звернувся до суду з позовом, що стало предметом розгляду цієї адміністративної справи. Оскільки представник позивача підтвердив, що предметом спору є оскаржуване рішення, тому суд відхиляє його доводи про недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, оскільки позивачем не доведено, що такі дії привели до протиправності оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-УІ (надалі Податковий кодекс України).

Положеннями ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи (органи державної податкової служби) мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Згідно із п.80.1 ст.80 Податкового Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що відповідачем винесено оскаржуване рішення на підставі встановленого під час проведення перевірки порушення позивачем ст. 15-3 Закону №481-95ВР, а саме абз.6, який передбачає, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Абз.1 ст. 7 Закону №481-95ВР встановлює, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.9 ст.17 Закону №481-95ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Разом з тим судом встановлено, що Акт перевірки не містить виклад обставин та доказів на підтвердження того, що перевіряючими вчинились будь-які дії щодо встановлення наявності чи відсутності такого статусу, а містить лише пояснення продавця про факт реалізації алкогольних напоїв (пива), який був спростований в судовому засідання поясненнями ОСОБА_4

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Оскільки висновки Акту перевірки, які були підставою для винесення оскаржуваного рішення, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про необгрунтованість такого рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірність винесеного ним рішення, суд дійшов висновку про не дотримання підстав, меж повноважень та способу дій, які передбачені йому законодавством України, при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №000152202 від 13.10.2015.

3. Копію постанови направити(видати) особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.